Справа № 589/3195/23
Провадження № 2-н/590/62/2023
04.09.2023 смт Ямпіль
Суддя Ямпільського районного суду Сумської області Сатарова О.В., розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послугу з централізованого постачання холодної води із залізничного водопроводу з ОСОБА_1 ,
01.09.2023 до Ямпільського районного суду Сумської області, на підставі ухвали судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09.08.2023, надійшла заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послугу з централізованого постачання холодної води із залізничного водопроводу з ОСОБА_1 .
Згідно з ухвалою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09.08.2023, вказану заяву про видачу судового наказу направлено для розгляду Ямпільським районним судом Сумської області, на підставі ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
Направляючи заяву про видачу судового наказу для розгляду до Ямпільського районного суду Сумської області, суддя виходив з того, що із матеріалів справи встановлено, що боржниця ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак вказана справа не підсудна Шосткінському міськрайонному суду Сумської області.
Разом із тим, дослідивши матеріали цивільної справи, доходжу до висновку, що справу слід повернути Шосткінському міськрайонному суду Сумської області, з таких підстав.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Як убачається із заяви про видачу судового наказу, Акціонерним товариством "Українська залізниця" заявлені вимоги про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого постачання холодної води із залізничного водопроводу за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, підставою для звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є зобов'язання, які виникають з приводу надання послуг централізованого постачання холодної води із залізничного водопроводу, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної її частини.
Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18) у справі за позовами про стягнення заборгованості за комунальні послуги, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності, оскільки предметом позову є зобов'язання, які випливають з надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
За наведених обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
У своїй постанові від 16.02.2021 (справа № 911/2390/18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27-29 ЦПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.
Проте, слід також зазначити, що п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Тобто, якщо суддя встановить, що заява про видачу судового наказу подана з порушенням правил підсудності, то суддя повинен відмовити у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ЦПК України, на яку міститься посилання в ухвалі судді, суд передає заяву про видачу судового наказу лише у тому разі, коли за результатами розгляду отриманих відомостей про місцезнаходження боржника юридичної особи або фізичної особи-підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду. Тобто, правила цієї статті не поширюються на боржників фізичних осіб.
Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне повернути матеріали вказаної заяви для розгляду до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, як помилково надіслані Ямпільському районному суду Сумської області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 30, 31, 258-261 ЦПК України, -
Цивільну справу № 589/3195/23 за заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послугу з централізованого постачання холодної води із залізничного водопроводу з ОСОБА_1 повернути до Шосткинському районного суду Сумської області, як помилково направлену до Ямпільського районного суду Сумської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Сатарова