30 серпня 2010 року < Текст > Справа № 2а-5103/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді О.В. Конишевої,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополь Запорізької області про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополь Запорізької області про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди.
Позивач позов підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити у повному обсязі, а саме : визнати дії відповідача, щодо спонукання позивача, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, яка обрала особливий спосіб оподаткування, сплачувати до єдиного податку додаткову суму, визначену законом, дія якого призупинена, неправомірними; заборонити відповідачу, спонукати позивача, фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка обрала особливий спосіб оподаткування, сплачувати до єдиного податку додаткову суму, визначену постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 № 366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування», як такою, що зупинена за рішенням суду. Просить розглянути справу в порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірна Вимога є незаконною, оскільки підставою для її прийняття є постанова Кабінету Міністрів України «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» від 14.04.2009 №366 (далі - Постанова № 366), яка визнана незаконною та скасована з моменту її прийняття постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2009 №2а-4456/09/2670. Також пояснює, що відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 13.04.2010 №4579, доплата сум внесків до скасування Постанови №366 здійснюється у добровільному порядку.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в запереченнях на позов. Зокрема вказує, спірна вимога є правомірною, оскільки Постанова №366 діяла у період з 01.05.2009 по 05.11.2009. Нарахування страхових внесків здійснювалось саме у цей період, а тому просить у задоволенні позову відмовити та розглянути справу без його участі.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) є фізичною особою-підприємцем та зареєстрована виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області 25.08.1999, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2. Позивач обрала особливий спосіб оподаткування та є платником фіксованого податку.
В січні 2010 року позивач надала до УПФУ в м. Мелітополь Запорізької області звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік.
У встановлені законодавством строки визначена сума страхових внесків у розмірі 754,28 грн. за період з травня по жовтень 2009 року позивачкою у повному обсязі сплачена не була.
Не погодившись із Вимогою про сплату боргу, позивач звернулася до відповідача із заявою від 15.03.2010 про не згоду від сплати боргу, у якій просила її скасувати, проте рішенням відповідача від 18.03.2010 №990/Д-3 заява позивача залишена без задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058), страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно п.3 ст.11 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками є застраховані особи, зазначені у п. 3 ст. 11 цього Закону.
Позивач, згідно із приписами ст. 14 Закону № 1058 є страхувальником.
Як свідчать приписи п.п.4, 6 ст. 17 указаного Закону, cтрахувальник зобов'язаний, зокрема подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» від 14.04.2009 №366 встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні такими суб'єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Сума страхового внеску визначається самостійно фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності як для себе, так і зазначених членів його сім'ї. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менш як один мінімальний розмір страхового внеску за кожну особу та не більш як один розмір страхового внеску, обчисленого в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу,оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Указана постанова набирала чинності 01.05.2009 (п. 3 Постанови № 366).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2009 у справі №2а-4456/10/0870 визнано незаконною та скасовано Постанову № 366 з моменту її прийняття. На час розгляду справи указана постанова не набрала законної сили, оскільки оскаржена у апеляційному порядку. Доручення Уряду щодо відкликання скарги у зазначеній справі до Міністерства юстиції України не надходило (лист Міністерства юстиції України від 06.05.2010 №4324-04.10-21).
Указом Президента України «Про зупинення дії окремих постанов Кабінету Міністрів України» від 02.11.2009 № 890/2009 (далі - Указ №890/2009) дію Постанови № 366 зупинено. Указ №890/2009 набрав чинності 05.11.2009.
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін, скасування та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» від 24.03.2010 № 287 (далі - Постанова № 287) Постанова № 366 втратила чинність 26.03.2010 - у день опублікування Постанови №287.
Із змісту вищевикладених норм вбачається, що Постанова № 366 була чинною у період з 01.05.2009 по 05.11.2009, а тому сума страхових внесків, в указаний період, повинна визначатися згідно із приписами цієї постанови.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позивачем самостійно визначено суму страхових внесків за період з травня 2009 по жовтень 2009 у відповідності до Постанови №366, про що надано відповідачу відповідний звіт.
У відповідності до пп. 8.2 п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 2003 р. № 21-1 від 19.12.2003, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, у випадку якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
Оскільки позивач самостійно визначила суму страхових внесків та у добровільному порядку у повному обсязі не сплатила, відповідачем прийнято вимогу про сплату позивачем недоїмки зі сплати страхових внесків.
Суд не погоджується із твердженням позивача, що спірна Вимога є незаконною, оскільки Постанова № 366 втратила чинність на підставі Постанови № 287, при цьому Постанова № 287 прийнята 24.03.2010, а нарахування страхових внесків у відповідності до Постанови № 366 здійснювалось у період з травня 2009 до жовтня 2009 року (з моменту набрання нею чинності та до її зупинення). Посилання позивача на те, що Постанова №366 скасована з моменту її прийняття постановою Окружного адміністративного суду м. Києва є необґрунтованими, оскільки указане судове рішення законної сили не набрало та оскаржується у апеляційному порядку. Крім того, обґрунтування позивачем своєї позиції листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 13.04.2010 №4579 жодним чином не доводить протиправність спірної Вимоги, оскільки указаним листом роз'яснено, що доплата сум пенсійних внесків до дати скасування Постанови №366 здійснюється у добровільному порядку, проте, нарахування внесків на підставі цієї Постанови здійснено позивачем самостійно не до дати її скасування, а до моменту її зупинення Указом №890/2009.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що спірна Вимога є такою, що прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, у межах наданих відповідачу повноважень.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 122, 158, 160- 167 КАС України, суд
В адміністративному позові - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова виготовлена у повному обсязі 31.08.2010.
Суддя /підпис/ О.В. Конишева