Справа № 500/1/23
04 вересня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський оружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лановецької міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання рішень протиправними та їх скасування,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Лановецької міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Лановецької міської ради від 27 травня 2019 № 100 "Про демонтаж малої архітектурної форми" та рішення Виконавчого комітету Лановецької міської ради від 20 липня 2022 № 142 "Про встановлення елементів благоустрою";
визнати протиправним та скасувати рішення Лановецької міської ради від 09.12.2022 № 2711 "Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.08.2022 позивачем, придбано житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Даний будинок знаходиться на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0559 га, кадастровий номер земельної ділянки - 6123810100:02:004:1402.
15.08.2022 позивач подав відповідачу заяву із технічною документацією та витягом з ДЗК про передачу йому у власність вказаної земельної ділянки.
09.12.2022 Лановецькою міською радою ухвалено рішення № 2711 "Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність".
Однак, позивач не погоджується із вказаним рішенням, вважає його протиправним, оскільки відповідач відмовляючи у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , посилається на нібито розбіжності та помилки у технічні документації із землеустрою, не вказуючи детально, які саме розбіжності та помилки виявлено, та не надає обґрунтованих та розгорнутих підстав відмови.
Тому, на переконання позивача, наведена у рішенні відповідача підстава відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена статтею 123 Земельного кодексу України.
Крім того, позивач зазначає, що у серпні 2022 йому стало відомо про рішення Виконавчого комітету Лановецької міської ради №100, від 27.05.2019 про демонтаж малої архітектурної форми (огорожа), яка встановлена за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до пункту 7 розділу 6 Правил благоустрою на Території Лановецької міської ради, затверджених рішенням Лановецької міської ради від 03 листопада 2016 року № 430 та рішення Виконавчого комітету Лановецької міської ради від 20.07.2022, ухвалено рішення №142, згідно з якого Лановецька міська рада розглянула колективне звернення жителів м. Ланівці від 14 липня 2022 року, та вирішила доручити Лановецькому комунальному підприємству по благоустрою, здійснити благоустрій території біля будинку АДРЕСА_1 , і здійснити монтаж елементів благоустрою, а саме поставити лавку і облаштувати дитячий майданчик.
Позивач не погоджується із даними рішеннями, вважає їх протиправними та вказує, що самостійно не встановлював огорожу, оскільки на час придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , така огорожа була встановлена попереднім власником будинку в межах площі земельної ділянки, на якій знаходиться такий будинок.
Вказує, що демонтаж огорожі, згідно технічного паспорта на будинок, що позначена літерою №1 за адресою АДРЕСА_1 , яка зведена з фундаментом, що зазначено в характеристиці будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, має проводитись на підставі рішення суду, а не на підставі рішення Лановецької міської ради.
Зазначає, що відповідач хоче встановити дитячий ігровий майданчик з елементами благоустрою (дві лавки та гойдалки), з грубим порушенням чинних державних будівельних норм, оскільки це зумовить суттєві перешкоди в користуванні майном та його обслуговуванням, а саме вільному доступу на в'їзд до будинку позивача так як іншого під'їзду до його будинку не має.
Ухвалою судді від 05.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
26.01.2021 на адресу суду надійшов від представника відповідача відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з із безпідставністю.
Щодо самовільного встановлення огорожі представник відповідача вказує, що огорожа, що розташована біля житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , самовільно встановлена гр. ОСОБА_3 - дружиною позивача, яку постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лановецької міської від 17 грудня 2018 року № 59 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, а саме: самовільне встановлення огорожі біля житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1360 грн.
Вище зазначену постанову ОСОБА_3 оскаржила до суду першої та апеляційної інстанції. Рішенням Шумського районного суду у справі № 602/1388/18, у зв'язку із важким матеріальним становищем правопорушника, було зменшено розмір штрафу до 400 грн. Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 857/4630/19 було залишено рішення Шумського районного суду Тернопільської області без змін.
У договорі купівлі-продажу від 01 серпня 2022 року, відсутні відомості щодо наявності на земельній ділянці огорожі, що свідчить про те, що зазначену огорожу позивач не придбав разом із будинком і ця огорожа самовільно встановлена ОСОБА_3 .
Щодо рішення Лановецької міської ради від 09 грудня 2022 року №2711 "Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність" вказує, що ОСОБА_1 не звертався до Лановецької міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Натомість позивач звернувся до Лановецької міської ради з клопотанням щодо затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у приватну власність земельної ділянки комунальної форми власності.
Зазначає, що процедура надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відрізняється від процедури затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки це є різні документи.
Крім цього, ні розробник технічної документації із землеустрою, ні заявник до Лановецької міської ради з клопотанням щодо погодження меж земельної ділянки не зверталися.
Вказує, що підставою для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою були виявлені неточності та помилки в останній, про що і зазначено в рішенні.
Також зазначає, що пунктом 1 рішення виконавчого комітету № 142 відділу фінансово-господарського забезпечення Лановецької міської ради доручено здійснити закупівлю елементів благоустрою - вуличні меблі (дві лавки) та обладнання дитячого ігрового майданчику (однієї гойдалки).
Одну гойдалку не можна вважати дитячим ігровим майданчиком, а лише елементом благоустрою (арк. справи 40-42).
Ухвалою суду від 10.02.2023 витребувано у Лановецької міської ради належним чином засвідчених усіх документів та доказів, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, а саме: рішення Виконавчого комітету Лановецької міської ради від 27 травня 2019 №100 "Про демонтаж малої архітектурної форми", рішення Виконавчого комітету Лановецької міської ради від 20 липня 2022 № 142 "Про встановлення елементів благоустрою", рішення Лановецької міської ради від 09.12.2022 №2711 "Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність".
Також, ухвалою суду від 10.02.2023 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк у п'ять днів з моменту отримання даної ухвали для усунення її недоліків.
На виконання вимог ухвали суду від 10.02.2023 про витребування доказів, від представника відповідача 23.02.2023 на адресу суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (арк. справи 73-123).
Ухвалою суду від 01.03.2023 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду. Клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін задоволено. Постановлено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання на 07 березня 2023 року о 11.00 год.
Ухвалою суду від 07.03.2023 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача.
15.03.2023від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначено, що відповідачем не наведено жодних аргументів, що гойдалки не можна вважати дитячим ігровим майданчиком. Хоча в рішенні "Про встановлення благоустрою" від 20.07.2022 №142 підтверджує, що гойдалки є елементом дитячих ігрових майданчиків (арк. справи 147-149).
Ухвалою суду від 17.03.2023 розгляд справи відкладено за клопотаннями сторін. Викликано в судове засідання в якості свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно з довідкою секретаря судового засідання, судове засідання 23.03.2023 не проводилося у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалами суду від 30.03.2023, 07.04.2023, 25.04.2023, 01.05.2023 занесеними до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено.
Також ухвалою суду від 25.04.2023, занесеною д протоколу судового засідання, залучено до участі у справі, в якості третьої особи ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки секретаря судового засідання, судове засідання 22.05.2023 не проводилося у зв'язку із перебуванням головуючого судді на навчанні.
Ухвалами суду від 30.05.2023, 27.06.2023, 05.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено.
Ухвалою суду від 24.07.2023 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача.
Ухвалою суду від 14.08.2023, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
28.08.2023 від представника відповідача надійшли пояснення, в яких останній вказує, що у висновку експерта від 24 липня 2023 року № 29-07/23 зазначені посилання на Державні будівельні норми щодо вимог до встановлення огорожі та видами останніх, проте відсутні конкретні дані щодо висоти огорожі. Також, не зазначено, що остання с глухою (що ускладнює провітрювання суміжних територій).
Разом з тим, не зазначено, що земельна ділянка, на якій встановлено огорожу, відноситься до земель комунальної власності, та ніколи не перебувала у приватній власності чи на праві користування. Також не встановлено як, коли, за яких обставин остання встановлювалася, та на підставі яких документів.
До того ж, відсутній конкретний висновок про те, що огорожа встановлена з дотриманням відповідних норм ДБН.
Також, як слідує з висновку експерта від 21 липня 2023 року № 28-07/23, експерт після аналізу отриманих документів та огляду відповідної земельної ділянки, повідомляє про порушення вимог пункту 6.8.2. ДБН Б.2.2- 5:2011 та пункту 4.10 ДСП від 19 червня 1996 року № 173.
Проте не зазначено, які саме норми порушено (відстані, місце розміщення і т.п.). Разом з тим не зазначено, якими діями (наприклад встановленням певного обладнання) здійснено порушення (арк. справи 247-248).
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
27.05.219 Лановецька міська рада прийняла рішення №100, яким вирішила демонтувати малу архітектурну форму (огорожу), яка встановлена на земельній ділянці комунальної форми власності за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 11).
20.07.2022, розглянувши колективне звернення жителів м.Ланівці від 14.07.2022, Лановецька міська рада прийняла рішення №142 "Про встановлення елементів благоустрою", яким вирішила:
відділу фінансового-господарського забезпечення Лановецької міської ради здійснити закупівлю елементів благоустрою: вуличних меблів (двох лавок) та обладнання дитячих ігрових майданчиків (гойдалки);
Лановецькому комунальному підприємству по благоустрою здійснити благоустрій території біля будинку АДРЕСА_1 та здійснити монтаж елементів благоустрою, визначених п.1 цього рішення (арк. справи 8 зворот).
01.08.2022 між ОСОБА_6 , яка діяла від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними господарськими будівлями, посвідчений приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Тернопільської області Голодом О.С. та зареєстровано в реєстрі за №518, згідно з яким позивач придбав: житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 (арк. справи 16-17).
Даний будинок знаходиться на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0559 га, кадастровий номер земельної ділянки - 6123810100:02:004:1402.
15.08.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою №4742/10-03 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у власність/оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності до якої додав: копію паспорта та ідентифікаційний код; копію витягу з ДЗК; технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (арк. справи 87).
За результатами розгляду вказаної заяви відповідач 09.12.2022 прийняв рішення №2711, яким відмовив позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0559 га за кадастровим номером 6123810100:02:004:1402 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Підставою для відмови слугувало виявлення розбіжностей та помилок у технічній документації із землеустрою (арк. справи 11 зворот).
Крім того, судом у судовому засіданні було допитано у якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Так, з пояснень ОСОБА_5 слідує, що паркан побудований у 2018 році, і його будівництво здійснював також і позивач. Крім того він заважає заїзду на подвір'я свідка, оскільки ворота позивача знаходяться навпроти його воріт.
ОСОБА_4 вказав, що користується частиною земельної ділянки, на якій розташований будинок позивача, з березня 2018 року. Також зазначив, що спірна земельна ділянка межує з земельною ділянкою його дружини, на думку якої позивач планує влаштувати на ділянці заїзд, що порушить її права.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Лановецької міської ради від 27 травня 2019 № 100 "Про демонтаж малої архітектурної форми", суд зазначає наступне.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України від 06.09.2005 №2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" (далі Закон №2807).
Відповідно до частини першої статті 1 цього Закону у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля;
- територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту;
- утримання в належному стані території - використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об'єктів благоустрою;
- заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Статтею 5 цього Закону встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 10 Закону №2807 до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
Пунктом 5 частини другої цієї ж статті визначено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів, у розумінні статті 12 Закону №2807 є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Частиною другою статті 17 Закону №2807 визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані, зокрема, утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів.
Положеннями статті 20 Закону №2807 передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Елементами (частинами) об'єктів благоустрою, згідно з частиною першою статті 21 Закону №2807, є, серед іншого, малі архітектурні форми.
Частиною другою цієї ж статті визначено, що мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою.
До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.
Суд зазначає, що повноваження суб'єкта владних повноважень щодо демонтажу об'єктів є чітко визначеними.
Частина третя статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Відповідно до статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
На підставі аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що порядок та реалізація повноважень суб'єктом владних повноважень щодо демонтажу тимчасової споруди залежить від виду об'єкта, що підлягає демонтажу.
Орган місцевого самоврядування має повноваження приймати рішення про демонтаж об'єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою.
Якщо об'єкт не є тимчасовою спорудою, його може бути примусово знесено в порядку, встановленому Законом "Про регулювання містобудівної діяльності", за судовим рішенням, ухваленим за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Наведене узгоджується із правовим висновком викладеним у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №161/14218/16-а та від 13.04.2022 у справі №852/2а-1/19.
Як слідує із матеріалів справи, частина об'єкту щодо демонтажу якого прийнято оскаржуване рішення від 27 травня 2019 № 100 являє собою огорожу з бетонно-кам'яним фундаментом (арк. справи 20), і як наслідок, унеможливлює здійснення органом місцевого самоврядування демонтажу цього об'єкта лише за власним рішенням, без попереднього звернення до суду з позовом про демонтаж об'єкта та набрання рішенням у такій справі законної сили.
Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що рішення виконавчого комітету Лановецької міської ради від 27 травня 2019 № 100 "Про демонтаж малої архітектурної форми" є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині слід задовольнити.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Лановецької міської ради від 20 липня 2022 № 142 "Про встановлення елементів благоустрою", суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2.1.20 Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 01.03.2006 № 110, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 квітня 2006 р. за № 405/12279, гойдалка - обладнання, що приводиться в рух відвідувачем, який перебуває нижче шарніра, щодо якого здійснюється хитання.
При встановленні гойдалки слід враховувати зону безпеки - простір навколо обладнання, що може бути зайнятий відвідувачем під час використання обладнання (розгойдування на гойдалці).
Як слідує з п. 5.1.29 Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки, ділянка де знаходиться гойдалка повинна бути огороджена.
Відповідно до п. 4.10 Державних санітарних правил, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 р. № 173 планування та забудови населених пунктів дворові території мікрорайонів повинні бути озеленені відповідно до вимог державних стандартів, норм і правил, а також нормативно-правових актів у сфері містобудування, але не менше ніж площа смуги зелених насаджень шириною 5 м по периметру житлового будинку або відповідної площі озеленення на вільній від забудови території подвір'я, та забезпечувати різні види відпочинку та занять всіх груп населення, в тому числі майданчики для: - ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку розміром не менше 0,7 кв.м/люд., які слід розміщувати на рівні землі території подвір'я на відстані не менше 12 м від вікон житлових і громадських будівель, внутрішньоквартальних проїздів та на відстані не менше 20 м від місць розміщення сміттєзбірників, короткочасних стоянок автотранспорту та відокремлювати по периметру смугою зелених насаджень шириною не менше 3 м.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 20 липня 2022 № 142 "Про встановлення елементів благоустрою" слугувало колективне звернення жителів м.Ланівці від 14.07.2022 (арк. справи 83).
Так, у даному зверненні ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 для зручностей мешканців вулиці Новосілка та прилеглих вулиць Польова, Листопадова просили голову Лановецької міської ради провести благоустрій території шляхом створення місця відпочинку та облаштуванням його лавками і гойдалкою, а також визначення (встановлення) тротуару біля житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Лановецька міська рада доручила Лановецькому комунальному підприємству по благоустрою здійснити монтаж елементів благоустрою (лавки та гойдалка) біля будинку АДРЕСА_1 .
При цьому позивач вказує, що лавка та гойдалка мають бути встановлені саме перед його будинком на в'їзді, що спричинить суттєві перешкоди в користуванні майном та його обслуговуванням.
Крім цього, позивач зазначає, що відстань такого місця відпочинку від вікон будинку позивача є меншою ніж 12 м, що не спростовано відповідачем.
Суд зазначає, що ч.1 та ч.2 ст.103 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Однак, з огляду на вищенаведене слідує, що відповідачем, при виборі території розташування місця відпочинку, не дотримано принципу добросусідства чим порушено права позивача.
При цьому, пояснення відповідача що гойдалка та дві лавки не є дитячим майданчиком, а тому норми щодо встановлення такого майданчику на неї не розповсюджуються суд оцінює критично.
Зокрема, розміщення гойдалки та двох лавок передбачає подальше їх використання, в тому числі малолітніми та неповнолітніми. Таким чином, безпечність її експлуатації має першочергове значення.
Відповідачем взагалі не підтверджено дотримання будь-яких будівельних норм при прийнятті рішення щодо встановлення такої малої архітектурної форми як гойдалка та не доведено можливість її розміщення поза межами дитячого майданчика.
При цьому, безпосередня близькість місця розташування гойдалки до дороги загального користування, а також заїзду до будинку позивача, викликає сумніви у безпечності її експлуатації.
Заперечуючи позов Лановецька міська рада посилається лише на законодавство яким передбачена можливість благоустрою населених пунктів, однак, не надала жодного підтвердження дотримання будівельних норм, технічних регламентів та правил розміщення такого виду малих архітектурних форм. При цьому, можливість встановлення гойдалки для загального користування без влаштування дитячого чи спортивного майданчика не доведена відповідачем будь-якими засобами доказування.
Враховуючи наведене, в суду наявні сумніви щодо врахування відповідачем зазначених обставин при прийнятті рішення
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення виконавчого комітету Лановецької міської ради від 20 липня 2022 № 142 "Про встановлення елементів благоустрою" є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Лановецької міської ради від 09.12.2022 № 2711 "Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність", суд зазначає наступне.
У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).
Як передбачено ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст.118 ЗК України.
Відповідно до ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
Отже, з наведеного слідує, що у даному випадку, виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється без надання дозволу на її розроблення.
За приписами ч.2 ст.118 ЗК України у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
З наведеного вбачається, що вказана законодавча норма передбачає два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про затвердження технічної документації документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості): затвердити та передати земельну ділянку у власність або надати мотивовану відмову.
Як слідує з оскаржуваного рішення, причиною відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність слугувало виявлення розбіжностей та помилок у цій технічній документації.
Суд зауважує, що у вказаному рішенні відповідач не конкретизував, які саме розбіжності та помилки наявні у технічній документації.
При цьому, як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, позивач усував недоліки технічної документації, на які йому вказував відповідач після її отримання, шляхом надання приведеної у відповідність технічної документації, до прийняття оскаржуваного рішення (арк. справи 86-92).
Поряд із цим, як вказує відповідач у відзиві на позовну заяву, у пояснювальній записці до технічної документації у розділі "Основні відомості про об'єкт (об'єкти) землеустрою", зокрема, зазначено технічний паспорт від 09 серпня 2022 року.
Разом з тим, у технічному завданні на відновлення меж ділянки в натурі (на місцевості) від 10 серпня 2022 року зазначено, що підставою для виконання робіт є, зокрема, технічний паспорт від 13 серпня 2022 року.
Також зазначає, що у поданій технічній документації наявний документ незрозумілого походження з назвою "викопіювання з плану землекористування м. Ланівці з нанесенням земельної ділянки ОСОБА_1 визначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 ", складений розробником. Проте, Лановецькою міською радою не розроблявся та не затверджувався "План землекористування м. Ланівці", а тому зробити з останнього викопіювання неможливо.
Щодо наведеного суд зазначає, що неточності та помилки у технічній документації на які посилається відповідач, не вказують на правомірність прийняття оскаржуваного рішення, оскільки формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для відмови позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність.
Крім того, відповідач вказує на те, що розробником документації із землеустрою складено акт прийому-передачі межових знаків на зберігання та погодження меж від 11 серпня 2022 року. Як вбачається з пункту 3 цього акта, власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено.
Згідно кадастрового плану, земельна ділянка від Б до В та від Е до Є знаходиться у комунальній власності Лановецької міської ради. Проте, до Лановецької міської ради ні розробник, ні заявник з клопотанням щодо погодження меж земельної ділянки не зверталися.
Щодо наведеного, суд зазначає, що в ході розгляду даної справи встановлено, що станом на момент розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка вже була сформована попереднім власником будинку та присвоєно кадастровий номер, а тому на думку суду, необхідності у повторному погодженні її меж та встановленні межових знаків не було.
Отже, недоліки які б могли вплинути на затвердження технічної документації станом на час винесення спірного рішення були усунуті позивачем та землевпорядником. Однак, вказані обставини не було враховано відповідачем при прийнятті спірного рішення.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що рішення Лановецької міської ради від 09.12.2022 № 2711 "Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність" є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині слід задовольнити.
Крім цього, суд враховує, що зовнішні контури та площа земельної ділянки для обслуговування будинку позивача (друга половина будинковолодіння) відповідає контурам та площі раніше наданій під житловий будинок земельній ділянці, що підтверджується генпланом 1957 року (аркуш справи 213). Частина земельної для обслуговування іншого (суміжного) будинку вже перебуває в приватній власності і спори щодо розмірів вказаних ділянок відсутні.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також, при вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім цього, з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, слід зобов'язати Лановецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність, - з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи що позов задоволено у повному обсязі, суд приходить до висновку, що позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2977,20.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Лановецької міської ради від 27 травня 2019 № 100 "Про демонтаж малої архітектурної форми".
Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Лановецької міської ради від 20 липня 2022 № 142 "Про встановлення елементів благоустрою".
Визнати протиправним та скасувати рішення Лановецької міської ради від 09.12.2022 № 2711 "Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність"
Зобов'язати Лановецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність, - з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Лановецької міської ради судовий збір у розмірі 2977 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 04 вересня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Лановецька міська рада (місцезнаходження: вул. Незалежності, 34, м. Ланівці, Кременецький район, Тернопільська область, 47401, код ЄДРПОУ 04396288);
третя особа:
- ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) .
Головуючий суддя Баб'юк П.М.