Справа № 500/3284/23
04 вересня 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Беляєву Олену Михайлівну звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якому з урахуванням нової редакції позовної заяви, просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.07.1980 по 17.11.1992 до його трудового (страхового) стажу,
скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.05.2023 №192050003490 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком,
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи в колгоспі ім. Б.Хмельницького з 16.07.1980 по 17.11.1992 (а.с.33-36).
В обґрунтування позову вказує, що 15.05.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.05.2023 № 192050003490 позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком та не зараховано до страхового стажу періоди роботи в колгоспі ім. Б.Хмельницького з 16.07.1980 по 17.11.1992, так як в архівній довідці від 11.05.2023 № 03-05/94, виданій Архівним відділом № 1 Тернопільської районної військової адміністрації, не розкрито по батькові (Мих.) та не зазначено, що інші працівники з таким ПІБ відсутні.
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень та зазначає, що записи у його трудовій книжці про роботу в колгоспі ім. Б.Хмельницького з 16.07.1980 по 17.11.1992 повністю співпадають з даними про кількість вироблених трудоднів, що вказані в архівній довідці від 11.05.2023 № 03-05/94, які підтверджують трудову діяльність у спірний період. Мова йде про одну і ту ж особу ОСОБА_1 .
Відтак позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.05.2023, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом та просить задовольнити його повністю.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
18.07.2023 від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до суду надійшов відзив, у якому, зокрема, вказано, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Для розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яке прийняло оскаржуване рішення №192050003490 від 23.05.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи. На дату звернення позивача його вік становив 60 років 02 місяці 21 день, страховий стаж - 13 років 01 місяць 26 днів.
Відповідно до норм статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІV) право на призначення пенсії за віком мають право особи після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу позивача не зарахований період роботи в колгоспі «ім. Б.Хмельницького» з 16.07.1980 по 17.11.1992 згідно з архівною довідкою №03-05/94 від 11.05.2023, виданою Архівним відділом №1 Тернопільської районної військової адміністрації, оскільки у довідці не розкрито по батькові (Мих). Також у довідці не зазначено, що інші працівники з таким ПІБ відсутні. Уточнюючі довідки позивачем не надавалися.
У позивача недостатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком. Навіть за умови врахування до його страхового стажу спірного періоду роботи з 16.07.1980 по 17.11.1992 такий становитиме менше 30 років.
Відповідач зазначає, що правові підстави для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV відсутні. З огляду на вказане Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить відмовити у задоволенні позову повністю (а.с.43-45).
18.07.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача наводить спростування мотивів відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (а.с.55-56).
Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
04.09.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області надішли матеріали пенсійної справи позивача, відзив на позов відповідач не подав.
Ухвалою суду від 08.08.2023 відмовлено у заяві представника позивача про виклик свідків через її невідповідність вимогам її вимогам статей 65, 92 КАС України.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), після досягнення віку 60 років, 15.05.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.33).
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.05.2023 №192050003490 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
У рішенні вказано, що вік заявника на дату звернення складає 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 30 років.
Страховий стаж ОСОБА_1 становить 13 років 01 місяць 26 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі «ім. Б.Хмельницького» з 16.07.1980 по 17.11.1992 згідно з архівною довідкою №03-05/94 від 11.05.2023, виданою Архівним відділом №1 Тернопільської районної військової адміністрації, оскільки у довідці не розкрито по батькові (Мих). Також у довідці не зазначено, що інші працівники з таким ПІБ відсутні. Вказано, що відповідний період можливо буде зарахувати до страхового стажу після надання уточнюючих довідок та звернення до управління.
Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області вказало, що за доданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відсутнє (а.с.14).
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24.05.2023 (а.с.13).
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень та діями щодо відмови зарахувати окремі періоди його роботи до страхового стажу, вважає їх протиправними та такими, що порушують його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення, дії відповідачів як суб'єктів владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , оформлену на « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата заповнення 02.04.1984 (а.с.10-12).
Розділ “Відомості про роботу” трудової книжки позивача містить записи щодо його трудової діяльності у спірні періоди:
запис №1, 16.07.1980 - прийнятий на роботу в склотарний завод колгоспу ім.Б.Хмельницького;
запис №2, 15.06.1981 - переведений в РМЦ трактористом;
запис №3, 21.10.1983 - переведений в МБЦ помічником машиніста скло форм.машини;
запис №4, 26.01.1994 - звільнений з роботи за власним бажання.
Записи містять посилання на підставу їх внесення до трудової книжки, запис про звільнення засвідчений підписами уповноважених осіб та скріплений печаткою підприємства.
Також судом досліджено копію довідки від 17.05.2023 № 03-05/94, видану Архівним відділом №1 Тернопільської районної військової адміністрації ОСОБА_1 . Зміст довідки становлять відомості про кількість вироблений трудоднів ОСОБА_1 (так в документі) у колгоспі ім. Б.Хмельницького на підставі книг обліку розрахунків по оплаті праці за період з липня по грудень 1980 року, з 1981 року по 1993 рік, січень 1994 року, а також про встановлений мінімум вихододнів для працездатних чоловіків, який встановлювався щороку по господарству (а.с.17-22).
У цій довідці відомості зазначені про ОСОБА_1 , що стало підставою для неврахування періоду з липня 1980 року по грудень 1994 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області до страхового стажу.
Суд зазначає, що дійсно в архівній довідці вказано неповне написання по батькові особи, проте це ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірні періоди до страхового стажу. Мова йде про одну й ту ж особу ОСОБА_1 , позаяк цей же період підтверджено записами трудової книжки позивача. Факт роботи ОСОБА_1 у колгоспі ім. Б.Хмельницького відповідачами не заперечується, а формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відтак допущення скороченого написання по батькові особи в архівній довідці, при наявності записів у трудовій книжці, які підтверджують відомості такої довідки, не можуть бути підставою для незарахування спірних періодів роботи позивача до його страхового стажу.
Також суд зазначає, що в оскарженому рішенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області не оспорюються інші відомості, вказані в архівній довідці від 11.05.2023, зокрема щодо періодів роботи працівника.
Відтак дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 , з 16.07.1980 по ІНФОРМАЦІЯ_2 в колгоспі ім. Б.Хмельницького до його трудового (страхового) стажу слід визнати протиправними, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.05.2023 №192050003490 в частині відмови ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи визнати протиправним та скасувати.
При цьому суд надає оцінку оскаржуваному рішенню лише в частині правомірності незарахування страхового стажу. Щодо наявності підстав для призначення пенсії після зарахування спірного періоду (на що звертає представник позивача у відповіді на відзив), то таке питання не досліджується судом, позаяк позивач не ставить позовної вимоги про повторний розгляд відповідним територіальним органом питання призначення пенсії, а обчислення (розрахунок) страхового стажу, необхідного для призначення пенсії (у тому числі з зарахуванням до нього спірних періодів) належать до дискреційних повноважень пенсійного органу.
При цьому, за встановлених у цій справі обставин наявні достатні та обґрунтовані підстави для зобов'язання відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі ім. Б.Хмельницького з 16.07.1980 по 17.11.1992 з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
При цьому при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про зарахування спірних періодів до страхового стажу, суд враховує, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналізуючи вищезазначені норми Порядку №22-1, суд зазначає, що:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.
Відтак саме Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (як територіального органу Пенсійного фонду, який розглядав заяву позивача), а не Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області допустило порушення прав позивача та зобов'язане зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 роботу у колгоспі ім. Б.Хмельницького з 16.07.1980 по 17.11.1992 з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій, недобросовісно.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 536,80 грн, сплачений відповідно до квитанції від 26.06.2023 (а.с.37).
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.07.1980 по ІНФОРМАЦІЯ_2 в колгоспі ім. Б.Хмельницького до його трудового (страхового) стажу.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.05.2023 №192050003490 про відмову в призначенні пенсії за віком в частині відмови ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу період роботи з 16.07.1980 по 17.11.1992 в колгоспі ім. Б.Хмельницького.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи в колгоспі ім. Б.Хмельницького з 16.07.1980 по 17.11.1992 з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
В задоволенні решти позовним вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість грн 80 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вулиця Пушкіна, 1, місто Суми, 40030, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21108013).
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).
Повний текст рішення складений та підписаний 04 вересня 2023 року.
Суддя Чепенюк О.В.