про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
31 серпня 2023 року справа № 320/23774/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Досліджуючи питання правомірності обраної позивачем юрисдикції розгляду та вирішення даного спору, суд зазначає таке.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При цьому публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) може бути способом захисту цивільних прав та інтересів.
Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК) у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та сімейних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
Аналогічна норма міститься у статті 19 ЦПК у чинній редакції.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Предметом розгляду у цій справі є правомірність/неправомірність Висновку органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа №759/3079/23 за позовом ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , провадження у якій відкрито ухвалою суду від 24.02.2023.
Представник позивача вказує, що під час підготовчого засідання у справі №759/3079/23суддею було прийнято рішення про витребування (надання) з Органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Висновку про доцільність (недоцільність) позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
08.06.2023 на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації в порядку денному перебувало питання щодо доцільності (недоцільність) позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, за результатами розгляду якого Комісією прийнято рішення про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Не погоджуючись з рішенням органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачка звернулась із даним позовом до адміністративного суду.
Правовий статус органів опіки та піклування, їх завдання та функції визначено, зокрема, главою 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 19 Сімейного кодексу України (далі - СК України), Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року за № 866 (далі - Порядок № 866).
За приписами п. 3 Порядку № 866 органами опіки та піклування є (…) виконавчі органи сільських рад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо (…) позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд вважає, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб'єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаних рішень та їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
Спірні у цій справі правовідносини виникли з приводу реалізації та захисту особистих немайнових прав та інтересів ОСОБА_1 та її дітей, гарантованих Сімейним кодексом України.
Суд вважає, що оскаржуване рішення, оформлене протоколом №11 від 08.06.2023 засідання комісії з питань захисту прав дитини Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, хоч і прийняте суб'єктом владних повноважень, але спрямоване на реалізацію приписів сімейного законодавства та впливає, насамперед, на особисті немайнові права позивача та третьої особи ОСОБА_2 , як батьків дитини, при вирішенні цивільної справи про позбавлення батьківських прав.
Отже, оскаржуваний висновок органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав, оскільки такий висновок не порушує прав та обов'язків жодного з батьків. Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в процесі якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, у тому числі і оспорюваного висновку, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав.
Аналогічні висновки наведені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 496/4271/16-а.
Крім того, як установлено судом, обставини щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є предметом розгляду цивільної справи № 759/3079/23 у Святошинському районному суді м. Києва, а тому суд дійшов висновку, що надання правової оцінки оскарженому у даній справі рішенню органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має вирішуватися у рамках зазначеної цивільної справи.
На користь такого висновку свідчать положення статті 19 СК України, згідно з якими суд під час розгляду цивільної справи може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Отже, з наведеного слідує, що оскаржуване у даній справі рішення органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є письмовим доказом під час розгляду цивільної справи № 759/3079/23 у Святошинському районному суді м. Києва про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Суд установив, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу оспорювання сімейних прав та захисту інтересів позивача, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Крім того, оскаржуваний висновок відповідача безпосередньо не породжує певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і не має обов'язкового характеру.
Зазначена вище правова позиція відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 352/536/17, від 06 листопада 2019 року у справі №756/4477/18 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до частини шостої наведеної статті, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства", слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Оскільки розгляд цього спору перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз'яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення немає.
Наслідки відмови у відкритті провадження в адміністративній справі визначені частиною п'ятою статті 170 КАС України.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними та скасування рішення.
2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Повний текст ухвали суду складено 31.08.2023.
Суддя Кушнова А.О.