04 вересня 2023 року № 320/10853/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ПП «Будпостач» до Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ПП «Будпостач» з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби від 06.02.2023 №UA403020/2023/000084/2 про коригування митної вартості товарів,
- cтягнути судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Тернопільської митниці на користь ПП «Будпостач».
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про коригування митної вартості ґрунтується на неправдивих даних, протиправних діях, прийняте з грубим порушенням митного законодавства України, наведені у ньому факти не підтверджені документально, не відповідають дійсності та фактичним обставинам. При митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що 13.07.2018 між позивачем (далі - покупець) та компанією LINYI SHUANGMING LABOR PROTECTION CO.,LTD (Китай) (далі - продавець) укладено контракт №1073, відповідно до якого продавець продає, а покупець оплачує і отримує рукавички в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
Для організації перевезення товарів до України позивач 24.02.2020 уклав з ТОВ «Маерск Україна Лтд» договір транспортного експедирування №UA00072711.
Для перевезення товарів до України позивач 14.02.2022 уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі - перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
Продавець 14.06.2022 надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та проформу інвойс №YSN20220614-2 для оплати товарів на суму 101 132,32 доларів США.
Позивач 06.10.2022 відкрив на ім'я продавця в АТ «Альфа - банк» акредитив №IА27/202284 на суму 101 132,32 доларів США, для оплати товарів, вказаних у проформі інвойсі від 14.06.2022 №YSN20220614-2.
Продавець 07.11.2022 виписав позивачу комерційну пропозицію на товари на суму 95 888,40 доларів США, комерційний інвойс №YSN20220614-2 для відвантаження товарів на загальну суму 95 888,40 доларів США, пакувальний аркуш до комерційного інвойсу та сертифікат походження товарів №22C3728A2057/00022R.
Для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація від 10.11.2022 №421320220000214325 за ціною 95 888,40 доларів США.
Продавець 21.11.2022 передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав як підтвердження передачі товарів коносамент № 222232664.
Для оплати транспортних та експедиційних послуг позивачу компанією «Maersk» (Данія) виписані рахунки фактури (інвойси) від 29.12.2022 №5653193543, ТОВ «Мерск Україна Лтд» №5653193544, а також 10.01.2023 компанією «Maersk» (Данія) інвойс №5653195862.
Для підтвердження витрат на перевезення товарів та, що товари не страхувалися експедитор ТОВ «Маерск Україна Лтд» 11.01.2023 виписав позивачу довідку про транспортні витрати №16.
Позивач платіжним дорученням в іноземній валюті від 13.01.2023 №44 перерахував на рахунок компанії «Maersk» (Данія) кошти по договору перевезення вантажів №UA00072649 у розмірі 62 923,89 доларів США.
Позивач платіжним дорученням від 26.01.2023 №1093 перерахував на рахунок ТОВ «Мерск Україна Лтд» на підставі рахунку фактури від 29.12.2022 №5653193544 кошти у розмірі 298 769,84 грн.
Відповідно до залізничних накладних УМВС від 20.01.2022 № 5121269795 та № 5121269860 товари були доставлені до Тернопільської митниці.
Позивач 03.02.2022 підготував до митного органу лист про те, що товари не оплачені, оскільки товари поставляються на умовах акредитиву з відстрочкою платежу у 120 днів від дати видачі коносаменту, а також про те, що товари не страхувалися.
Позивач 03.02.2023 подав відповідачу митну декларацію №23UA403020001668U4 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 95 888,40 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №23UA403020001668U4 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:
- Контракт від 13.07.2018 №1073 між позивачем та компанією LINYI SHUANGMING LABOR PROTECTION CO.,LTD (Китай) з додатками;
- Проформа інвойс від 14.06.2022 № YSN20220614-2 для оплати товарів;
- Комерційний інвойс від 07.11.2022 №YSN20220614-2 на відвантаження товарів;
- Прайс лист продавця від 14.06.2022 щодо ціни товарів;
- Комерційна пропозиція продавця від 07.11.2022 щодо ціни товарів;
- Пакувальний аркуш до інвойс від 07.11.2022 №YSN20220614-2;
- Банківський платіжний документ від 06.10.2022 на ім'я продавця (акредитив) №IА27/202284 про оплату товарів;
- Митна декларація Китаю від 10.11.2022 №421320220000214325 про оформлення товарів для вивозу в Україну;
- Сертифікат походження товару від 07.11.2022 №22C3728A2057/00022R;
- Коносамент від 21.11.2022 № 222232664 про прийняття товарів для перевезення;
- Договір від 24.02.2020 №UA00072711 транспортного експедирування між позивачем та ТОВ «Мерск Україна Лтд»;
- Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);
- Рахунки - фактури (інвойси) від 29.12.2022 компанії «Maersk» (Данія) №5653193543, ТОВ «Мерск Україна Лтд» №5653193544, а також від 10.01.2023 компанії «Maersk» (Данія) №5653195862 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг;
- Довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про вартість транспортних послуг від 11.01.2023 №16;
- Платіжне доручення в іноземній валюті від 13.01.2023 №44 про перерахування на рахунок компанії «Maersk» (Данія) коштів за перевезення вантажів;
- Платіжне доручення від 26.01.2023 №1093 перерахування на рахунок ТОВ «Мерск Україна Лтд» коштів за експедиторські послуги;
- Залізничні накладні УМВС від 20.01.2022 №№ 5121269795, 5121269860;
- Виписки з бухгалтерської документації позивача - видаткові накладні про реалізацію ідентичних товарів в Україні;
- Відомості з мережі Інтернет щодо ціни ідентичних товарів на ринках у Китаї.
Відповідач 03.02.2023 направив до декларанта електронне повідомлення №850676, у якому зобов'язав надати додаткові документи:
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- у разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи:
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Позивачем 03.02.2023 направлено до митного органу лист №М453/23-1, у якому він заявив, що категорично не погоджується з вимогами митниці про надання додаткових документів, оскільки в повідомленні не зазначено доказів та підстав, які б свідчили про наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки чи інші підстави для витребування додаткових документів, отже, митний орган протиправно витребував додаткові документи без зазначення сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Тернопільська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 06.02.2023 №UA403020/2023/000084/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів рукавички трикотажні за резервним методом на рівні 4,4106 доларів США/кг. (0,1881 доларів США за пару рукавиць доларів США/кг.
З урахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач 07.02.2023 заявив товари за митною декларацією №23UA403020001787U1, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито 178 750.82 грн., ПДВ 482 627,24 грн, всього на суму 661 378,06 грн.
Відповідач визначив митну вартість товару, виходячи з митної декларації від 11.10.2022 №UA401020/2022/046567.
У рішенні зазначено, що другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МК України.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду з захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно із статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом .
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 Митного кодексу України).
Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів в інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Водночас, суд звертає увагу на те, що, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15.
При цьому суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.
З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз викладених статей свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 (справа №21-498а15).
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18.
У даній справі судом не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведені розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язана протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Крім того, надіслані митним органом електронні запити не містять інформації, що дозволяла б з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами. Суд зазначає, що вказані митним органом недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Посилання у рішенні про коригування митної вартості товарів про ненадання на вимогу митного органу документів, що містять відомості про вартість страхування є необгрунтованим, оскільки, відповідачу разом з митною декларацією була надана довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 11.01.2023 №16, а також лист позивача до митного органу від 03.02.2022 у яких зазначено, що товари не страхувалися.
Крім цього, за відсутності страхування документи щодо страхування не надаються митному органу, що кореспондується з вимогами п. 3 статті 53 Митного кодексу України: декларант зобов'язаний надати для підтвердження заявленої митної вартості товарів страхові документи та документи що підтверджують вартість страхування, якщо таке здійснювалось.
Отже, якщо за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.
Щодо посилання у рішенні про коригування митної вартості товарів на те, що за результатами застосування системи аналізу ризиків згенеровано митну формальність за кодами « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та було згенеровано « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів», то в силу вимог ч. 3 ст. 53 МК України митний орган уповноважений витребувати додаткові документи виключно з трьох підстав: документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; документи мають наявні ознаки підробки; документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, згенеровані системою управління ризиками форми митного контролю не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі ч. 3 ст. 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.
Стосовно посилання у рішенні про коригування митної вартості товарів на те, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою, то такий факт сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України, є підставою для витребування додаткових документів.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування митницею методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом та не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним у декларації. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 05.09.2019 у справі №819/1020/17, адміністративне провадження №К/9901/43792/18.
Щодо відомостей у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA403020/2023/000084/2 про те, що у рахунку фактурі про надання транспортних послуг № 5653193544 від 29.12.2022 загальна сума транспортних послуг в USD, згідно вказаного курсу валют, не відповідає загальній сумі у гривнях, то різниця у транспортних витратах становить менше 2 грн. (1,94 грн).
При цьому, згідно з довідкою ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати №16 загальні транспортні витрати становлять 298 769,84 грн та 3 283,83 доларів США.
Із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів слідує, що фактично висновок про відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відповідач пов'язує з джерелом інформації, яким він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, а саме: МД від 11.10.2022 UA401020/2022/046567 .
Разом з тим, посилання відповідача на джерело інформації щодо визначення митної вартості не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладено у постанові від 19.06.2018 в справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18).
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару, судом не встановлено.
Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.
Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару міксери для фарби базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню.
Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 Митного кодексу України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.
Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Тобто, ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 9921 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.02.2023 № 1719.
Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби №UA403020/2023/000084/2 від 06.02.2023 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь ПП «Будпостач» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України судовий збір у розмірі 9921 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.