31 серпня 2023 року справа №320/10684/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів (Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Керівник Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів (Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів (Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України), ЄДРПОУ (40163246) заборгованість за виплачене грошове забезпечення на момент розірвання контракту у сумі 42385,33 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач проходив військову службу в Міжнародному міжвідомчому багатопрофільному центрі підготовки підрозділів (Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) на підставі контракту. ОСОБА_1 перебував на грошовому забезпеченні в Міжнародному міжвідомчому багатопрофільному центрі підготовки підрозділів та отримував грошове забезпечення. За систематичне невиконання умов контракту, контракт було достроково розірвано та виключено відповідача із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Проте відповідач не розрахувався у повному обсязі з Міжнародним міжвідомчим багатопрофільним центром підготовки підрозділів, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість у сумі 42385,33 грн.
Також зазначено, що відповідач усвідомлював наявність заборгованості, про що свідчить його особистий підпис на розрахунку про визнання заборгованості за грошове забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано документи від сторін.
29.11.2022 судом направлено до Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, Виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району запити про надання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
На вказаний запит Виконавчий комітет Вороньківської сільської ради Бориспільського району повідомив суд листом від 05.12.2022 №17-11-01-б/281, що місце реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
04.01.2023 Дарницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону надала суду копію паспорта відповідача та копію контракту.
19.01.2023 Міжнародний центр Національної гвардії України надав суду копію паспорта відповідача та копію контракту.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 позовну заяву залишено без руху. Зобов'язано позивача протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати докази направлення відповідачеві копії позовної заяви з додатками листом з описом вкладення на адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано належним чином засвідчені докази у справі від відповідача: докази відшкодування заборгованості за виплачене грошове забезпечення на момент розірвання контракту у сумі 42385,33 грн. за період з 25.03.2021 по 01.10.2021.
20.04.2023 секретарем судового засідання засобами телефонного зв'язку було повідомлено відповідача про відкриття провадження у справі та про витребування доказів відшкодування заборгованості за виплачене грошове забезпечення на момент розірвання контракту у сумі 42385,33 грн. за період з 25.03.2021 по 01.10.2021.
Також секретарем судового засідання повідомлено, що у зв'язку з недостатнім фінансуванням поштових відправлень, Київський окружний адміністративний суд позбавлений можливості надіслати учасникам судового процесу копії судових рішень (ухвали від 26.11.2022, від 07.03.2023 та від 18.04.2023) засобами поштового зв'язку та роз'яснено, що отримати копію вказаних ухвал у паперовій формі відповідач може у будь-який зручний для нього час протягом робочого часу Київського окружного адміністративного суду безпосередньо через канцелярію Київського окружного адміністративного суду за адресою м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 (11 поверх).
Вказану інформацію отримав відповідач особисто, про що секретарем судового засідання у даній справі складено телефонограму.
Станом на момент розгляду справи по суті, відповідач своїм правом не скористався, відзиву до суду не подав.
Згідно ч. 5 та ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_3 , виданим 12.10.2022, орган, що видав 8025.
Відповідно до наказу начальника Північного Київського територіального управління Національної гвардії від 26.03.2016 №17 о/с лейтенант ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом та згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2016 №59 (по стройовій частині) призначений на посаду юрисконсульта родів військ та служби (ВОС-8503003) (а.с. 20, Т-1).
Згідно з наказом начальника Міжнародного центру Національної гвардії України (по стройовій частині) від 11.02.2020 №38 позивач вважається таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою офіцера (з організації публічних закупівель) (ВОС-2301003), призначеного на вказану посаду наказом від 07.02.2020 №5 о/с (а.с. 21, Т-1).
02.06.2021 наказом начальника Міжнародного центру Національної гвардії України (по стройовій частині) №106 оголошено про присвоєння наказом командувача Національної гвардії України від 26.03.2021 №52 о/с чергового військового звання: капітан - офіцеру (з організації публічних закупівель) старшому лейтенантові ОСОБА_1 (а.с. 50, Т-1).
Наказом начальника Міжнародного центру Національної гвардії України від 03.08.2021 №456 призначено службове розслідування з метою встановлення місця лікування капітана ОСОБА_1 та підстав для його звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою. Обов'язок щодо проведення службового розслідування покладено на Комісію, склад якої визначено у вказаному наказі (а.с. 34, Т-1).
За фактом проведення службового розслідування Комісією встановлено, що «капітан ОСОБА_1 у період з 25.03.2021 відсутній на службі без поважних причин, так як не надав підтверджуючих документів, а довідки про захворювання, виданні ТОВ Фірмою «Мед-сервіс» є підстави вважати недостовірними, так як адреса, вказана у фотографіях листів непрацездатності ( АДРЕСА_2 ) не відповідає адресі, зазначеній в інтернет-мережі, а саме - АДРЕСА_3 . Сам військовослужбовець не пояснює причину розбіжностей. Вказані дії формально підпадають під частину 4 статті 407 Кримінального кодексу України, а саме самовільне залишення військової служби або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду».
Копію матеріалів службового розслідування направлено прокурору спеціалізованої прокуратури в військовій та оборонній сфері Дарницького гарнізону та начальнику 1 слідчого відділу Державного бюро розслідувань в м. Києві та Київської області для прийняття рішення згідно чинного законодавства.
Відповідно до наказу начальника Міжнародного центру Національної гвардії України (по стройовій частині) від 28.08.2021 №165 припинено виплату грошового забезпечення відповідача відповідно до пункту 3 розділу ХХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особа, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 №200 з 25.03.2021 як такому, який самовільно залишив місце служби та безпідставно відсутній. Підстава: висновок службового розслідування від 25.08.2021 (а.с. 22, Т-1).
За вказаним вище фактом було зареєстроване кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №62021100020000342 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
Вказане кримінальне провадження розглядалось Дарницьким районним судом м. Києва в межах справи №753/5183/22.
Вироком Дарницького районного суду м. Києва у справі №753/5183/22 затверджено угоду від 23.09.2022 про визнання винуватості між прокурором Гафаровим Артуром Равільовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 . ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначено йому узґоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 8500 н.м.д.г., що становить 144500 гривень (а.с. 15-17, Т-1).
01.10.2021 наказом начальника Міжнародного центру Національної гвардії України (по стройовій частині) №194 виключено зі списків особового складу частини військовослужбовця, який знаходиться у розпорядженні начальника Міжнародного центру: капітана ОСОБА_1 , який самовільно залишив місце служби та безпідставно відсутній з 25.03.2021, прийнятий на військову службу за контрактом 26.03.2016 (справа занесена до ЄРДР від 20.09.2021 №62021100020000342, Дарницькою спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Центрального регіону), надіславши його облікові документи та витяг із наказу до Солом'янського РТЦК та СП м. Києва. Підстава: накази по стройовій частині від 25.08.2021 №165, від 24.09.2021 №189, витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 24, Т-1).
З матеріалів справи вбачається, що позивач 20.10.2022 ознайомився із розрахунком грошового забезпечення при звільненні, що належить утримати за період з 25.03.-01.10.2021 на загальну суму 42385,33грн, про що свідчить особистий підпис відповідача (а.с. 19, Т-1).
Згідно з вказаним розрахунком, грошове забезпечення виплачене у період з 25.03.-01.10.2021 у сумі 42385,33 грн, що складається із: посадового окладу - 13819,83 грн, окладу за військовим званням - 3459,51 грн, надбавки за вислугу років 30% - 5173,32 грн, надбавки за особливості проходження служби 50% - 11208,85 грн, премії (75%) - 8463,63 грн та індексації - 905,65 грн (відраховано військовий збір 1,5% - 645,46 грн).
У зв'язку з тим, що відповідач добровільно не відшкодував витрати на користь позивача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку позовним вимогам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Під час вирішення спору по суті, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.01.2020 у справі №813/1045/18, згідно яких, спори щодо відшкодування державі в особі Військової частини шкоди, завданої особою, належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові дійшла висновку, що спір з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження військової (публічної) служби, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону №2232-ХІІ для громадян України, для осіб сержантського і старшинського складу, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, строк військової служби у календарному обчисленні установлюється від 3 до 5 років.
Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (п.2 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-ХІІ).
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 3 ст. 24 Закону №2232-ХІІ).
Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі перебування на лікуванні.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Так, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене указом Президента України від 10.12.2008 №470/2012 (далі - Положення №1153/2008), визначає порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Відповідно до п. 15 Положення №1153/2008 з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.
Згідно з п. 18 Положення №1153/2008 перший контракт про проходження військової служби укладається з військовослужбовцями, прийнятими на посади рядового складу, - строком на 3 роки.
Відповідно до п. 35 Положення №1153/2008 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г", "д", "е", "є", "з" - "й", "л" та "о" пункту 1 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 23.09.2022 встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, обіймаючи посаду офіцера (з організації публічних закупівель) Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України), порушуючи вимоги ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, о 08 годині 25.03.2021 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, будучи придатним до проходження військової служби, самовільно, без поважних причин та без дозволу відповідних начальників та командирів, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_1 , в умовах особливого періоду та незаконно припинив виконувати свої службові обов'язки, проводивши час на власний розсуд, доки 24.03.2022 уклав контракт з Добровольчим формуванням №22 Територіальної громади м. Києва «Байден», яке підпорядковане військовій частині НОМЕР_4 Сил територіальної оборони Збройних Сил України та приступив до виконання своїх обов'язків добровольця територіальної оборони.
Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вказаний вирок набрав законної сили 24.10.2022.
Згідно ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, означеним вище вироком суду встановлено невиконання умов контракту відповідачем, разом з тим, цим же вироком засвідчена згода відповідача з його порушеннями умов контракту, встановленими під час службового розслідування.
Таким чином факт невиконання відповідачем умов контракту не підлягає доказуванню в межах даної справи та є підтвердженим вироком Дарницького районного суду міста Києва від 23.09.2022, який набрав законної сили.
Так, підпунктом "з" пункту 1 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України визначенні в Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.08.2018 №200 (далі - Інструкція).
Так, відповідно до п. 4 розділу ІV Інструкції особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, призначеним на посади офіцерського складу, з того дня, з якого вони приступили до виконання обов'язків за посадою, але не раніше дня видання наказу про призначення, виплачуються посадові оклади за тарифними розрядами, передбаченими штатами за цими посадами.
Згідно з п. 12 розділу І Інструкції виплата грошового забезпечення військовослужбовцям за поточний місяць здійснюється щомісяця до 20 числа. У ці терміни проводяться виплати грошового забезпечення за перерахунками у зв'язку з присвоєнням (позбавленням) військового звання, призначенням на інші посади, змінами розмірів процентної надбавки за вислугу років тощо.
Відповідно до пп. 2 п. 1 розділу ХХХ Інструкції військовослужбовцям, які тимчасово вибули з військової частини із збереженням посад за місцем служби, виплата грошового забезпечення не припиняється у разі вибуття на лікування за час перебування на лікуванні в строки, визначені чинним законодавством України.
Згідно з п. 3 розділу ХХХ Інструкції військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби на строк понад 10 діб, незалежно від причини залишення виплата грошового забезпечення припиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Про припинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримував грошове забезпечення, зокрема з 25.03.2021 включно по серпень 2021 року, лише наказом начальника Міжнародного центру Національної гвардії України (по стройовій частині) від 28.08.2021 №165 припинено виплату грошового забезпечення позивачу відповідно до пункту 3 розділу ХХХ Інструкції, з 25.03.2021 як такому, який самовільно залишив місце служби та безпідставно відсутній, на підставі висновку службового розслідування.
Таким чином, за означений період (з 25.03.2021 по 28.08.2021) відповідач безпідставно отримував грошове забезпечення, оскільки, як встановлено службовим розслідуванням, саме з 25.03.2021 відповідач самовільно без поважних причин та без дозволу покинув військову частину, при цьому повідомивши командуванню про знаходження на лікарняному, що в свою чергу не підтвердив належними доказами. Також, даний факт підтверджено вироком суду від 23.09.2022 у справі №753/5183/22.
Отже, відповідач взяв на себе ряд зобов'язань при укладанні контракту, в подальшому їх не виконав (порушив), та, як наслідок, отримав надлишкове грошове забезпечення.
Будь-яких заперечень щодо нарахованої суми грошового забезпечення відповідач не висловив. Відзиву на позов з обґрунтуванням своєї правової позиції також не надав.
З розрахунком грошового забезпечення, яке підлягає утриманню з відповідача, останній ознайомлений, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на зобов'язанні (а.с. 19).
Відповідно до п. 3 розділу ХХІ Інструкції одноразова грошова допомога підлягає стягненню з військовослужбовців, визначених у пункті 1 цього розділу, у сумі, обчисленій у повних календарних місяцях пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту, у разі дострокового припинення (розірвання) першого контракту та звільнення з військової служби (направлення для проходження строкової військової служби) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Враховуючи, що наказом начальника Міжнародного центру Національної гвардії України (по стройовій частині) від 28.08.2021 №165 припинено виплату грошового забезпечення позивачу відповідно до пункту 3 розділу ХХХ Інструкції, з 25.03.2021 як такому, який самовільно залишив місце служби та безпідставно відсутній, то грошове забезпечення у розмірі 42385,33 грн., яке було виплачене відповідачу за період з 25.03.2021 року по 28.08.2021, підлягає стягненню з нього.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Доказів понесення таких витрат позивачем до суду не надано, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів (Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) (код ЄДРПОУ 40163246, місцезнаходження: Київська обл, Бориспільський р-н, с. Старе, вул. Загатка, буд. 65) заборгованість за виплачене грошове забезпечення на момент розірвання контракту у сумі 42385,33 грн. (сорок дві тисячі триста вісімдесят п'ять грн. 33 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення суду складено 31.08.2023.
Суддя Кушнова А.О.