04 вересня 2023 року Справа № 280/2118/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Запорізької області (вул. Сталеварів, 20, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69000, ЄДРПОУ 09794266), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Центрального об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що полягають у здійсненні 08 травня 2022 року призову за мобілізацією ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без урахування належності до осіб з інвалідністю;
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 04 червня 2022 року № 140 в частині зарахування до списків в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - особи з інвалідністю.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є особою з інвалідністю 3 групи. Вказує, що 08 травня 2022 року Центральним об'єднаним районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Запорізької області позивача призвано на військову службу по мобілізації. Проте, згідно з статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач відноситься до категорії осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, отже був призваний незаконно. З наведених вище підстав, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 10 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статтям 160-161 КАС України.
18 квітня 2023 року від позивача до суду надійшли усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 24 квітня 2023 року відкрито провадження у справі №280/2118/23, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Також, вказаною ухвалою судді від Військової частини НОМЕР_2 витребувано засвідчену копію наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04 червня 2022 року № 140.
12 травня 2023 року від Центрального об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Запорізької області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень, зазначив, що відповідач - 1 діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також, звернув увагу на те, що під час постановки позивача на військовий облік була відсутня будь-яка інформація щодо наявності у ОСОБА_1 інвалідності або будь-яких інших проблем зі здоров'ям. Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову просить відмовити.
23 травня 2023 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, у якому останній зазначає про те, що повідомляв відповідача - 1 із наявністю у нього інвалідності, а відтак, з урахуванням вимог чинного законодавства, не підлягав призову в порядку мобілізації.
05 червня 2023 року, на виконання вимог ухвали судді від 24 квітня 2023 року, від Військової частини НОМЕР_2 на адресу суду надійшли витребувані судом докази.
Також, відповідачем - 2 до суду надано витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30 січня 2023 року № 32, відповідно до якого солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 , сержанта резерву запасної роти військової частини НОМЕР_2 , відповідно до наказу Командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 16 січня 2023 року №4-РС увільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 .
Окрім того, згідно вказаного наказу з 30 січня 2023 року позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення виключити з 30 січня 2023 року і направити для подальшого проходження військової служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 у АДРЕСА_3 .
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач -2 не скористався.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Наказом начальника Центрального об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Запорізької області від 08 травня 2022 року № 204 солдата ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації.
З метою визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 направлено на військово-лікарську комісію, за результатами якої позивача визнано придатним до військової служби.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 04 червня 2022 року № 140 ОСОБА_1 зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 . Військовослужбовця з 04 червня 2022 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення, на котлове забезпечення зараховано з сніданку 05 червня 2022 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30 січня 2023 року № 32 солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 , сержанта резерву запасної роти військової частини НОМЕР_2 , відповідно до наказу Командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 16 січня 2023 року №4-РС увільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 .
Позивач зазначає, що задовго до його призову для проходження військової служби під час мобілізації позивачу було встановлено третю групу інвалідності, що з урахуванням статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» виключає можливість призову позивача для проходження військової служби.
Так, не погоджуючись із діями відповідачів в частині здійснення призову позивача під час мобілізації, з огляду на наявність інвалідності, а також його зарахування до особового складу військової частини НОМЕР_2 , позивач звернувся із даною позовною заявою до Запорізького окружного адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в адміністративній справі № 280/2118/23 суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
У свою чергу, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон №2232-XII).
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов, на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частини 5 статті 1 Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частиною 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Поряд з цим статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Підстави, за якими військовозобов'язаним передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначені статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач в обґрунтування позовної заяви посилається на абзац 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації не підлягають військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Так, дійсно, відповідно до вимог статті 23 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на момент призову позивача) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
З матеріалів справи вбачається, що згідно Довідки до акту огляду МСЕК від 20 квітня 2022 року серії 12 ААВ №627887 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності (загальне захворювання).
Позивач зазначає, що оскільки він є особою з інвалідністю ІІІ групи, то у відповідності до статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягає призову під час загальної мобілізації.
В той же час, як було встановлено судом, 08 травня 2022 року ОСОБА_1 прибув до Центрального об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Запорізької області для визначення його призначення на особливий період.
Цього ж дня ОСОБА_1 був направлений для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до проходження військової служби.
08 травня 2022 року за результатами проходження військово-лікарської комісії позивач був визнаний придатним до військової служби.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту того, що станом на момент явки ОСОБА_1 , при направленні для проходження військово-лікарської комісії та формуванні військовозобов'язаних до команд на відправку до військових частин позивач пред'являв претензії з приводу протиправного призову на військову службу за мобілізацією та/або звертався із заявою про надання йому відстрочки за статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд наголошує, що отримати відстрочку від призову на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» можна лише до моменту набуття статусу військовослужбовця. Після зарахування до особового складу військової частини подання заяви з відповідними документами про відстрочку, навіть якщо у особи є для цього підстави, втрачає свою мету.
Натомість, з моменту набуття особою статусу військовослужбовця, під час воєнного стану звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, можливе лише за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.
Тому суд не вбачає в діях Центрального об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Запорізької області протиправності щодо призову на військову службу та направлення для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
Окрім того, відповідно до Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, які є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921, яка діяла на момент постановлення позивача на військовий облік у Центральному ОРТЦК та СП м Запоріжжя, військовозобов'язаний повинен зокрема особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх стану здоров'я.
Також, частиною одинадцятою статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовозобов'язані, повинні особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх стану здоров'я.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту повідомлення позивачем відповідача або військово-лікарської комісії про наявність у ОСОБА_1 третьої групи інвалідності.
Також, суд враховує доводи відповідача -1, викладені ним у відзиві на позовну заяву, відносно того, що документи про встановлення позивачу третьої групи інвалідності відповідачу, а також військово-лікарській комісії під час проходження медичного огляду не надавались. Доказів протилежного, матеріали справи не містять.
Отже, вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Центрального об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що полягають у здійсненні 08 травня 2022 року призову за мобілізацією ОСОБА_1 , а також щодо скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04 жовтня 2022 року № 140 в частині зарахування до списків в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Враховуючи вищенаведене, оскаржувані дії в частині мобілізації та направлення позивача для проходження військової служби є актами індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи вони вичерпали свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби і зарахування до списків особового складу військової частини.
Суд звертає увагу позивача, що після видання наказів командира військової частини НОМЕР_2 від 04 червня 2022 року № 140 та 30 січня 2023 року № 32 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153/2008. Цими актами не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов та про призначення до військової частини. Ці накази вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Суд також враховує, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов'язків матеріального та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов'язків та інше. Позивач з 04 червня 2022 року приступив до виконання обов'язків військової служби в складі військової частини.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).
У контексті спірних відносин суд зауважує, що наказ начальника Центрального об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Запорізької області від 08 травня 2022 року № 204, яким ОСОБА_1 , призвано для проходження військової служби за мобілізацією, є індивідуальним правовим актом, що вичерпав свою дію фактом призову позивача на військову службу.
Як наслідок, визнання протиправними дій відповідача - 1 щодо призову ОСОБА_2 на військову службу за мобілізацією не гарантує позивачу ефективного захисту його прав у спірних відносинах, адже не призведе до виникнення у Центрального об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Запорізької області або Військової частини НОМЕР_2 будь-яких обов'язків, пов'язаних з виконанням цього рішення суду.
Також, суд зазначає, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 30 січня 2023 року № 32, копія якого міститься в матеріалах справи, за довго до звернення позивача до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу даної військової частини та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 . Відтак, скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04 червня 2022 року № 140 в частині зарахування до списків в/ч НОМЕР_2 не є підставою для звільнення позивача від проходження військової служби.
А тому, зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
З огляду на той факт, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Запорізької області, Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 вересня 2023 року.
Суддя Д.В. Татаринов