31 серпня 2010 року 09 год. 30 хв. Справа № 2а-5824/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лазаренко М.С.
при секретарі Гончаренко H.A.
за участю представників
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк»
до: Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Публічне акціонерне товариство «ПроКредитБанк» (далі - позивач, ПАТ «ПроКредитБанк») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - відповідач, ОП «ЗМБТІ»), в якому просить суд скасувати рішення реєстратора ОП «ЗМБТІ» від 19 липня 2010 року про відмову в реєстрації права власності за ПАТ «ПроКредитБанк» на квартиру за номером №132, що знаходиться у будинку ? «а» по вулиці Рубана у місті Запоріжжя, та зобов'язати відповідача зареєструвати право власності на вказану квартиру за ПАТ «ПроКредитБанк», посилаючись на те, що відчуження нерухомого майна без отримання витягу з Реєстру прав не передбачено статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» як підстава для відмови в реєстрації права власності на нерухоме майно і рішення реєстратора прийнято на підставі, не передбаченій Конституцією та законами України. Крім того, вказує на те, що стаття 24 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить вичерпний перелік підстав для відмови в реєстрації права власності на нерухоме майно та передбачає, що відмова у державній реєстрації прав з підстав не передбачених цим Законом, заборонена.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи за відсутністю представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи за відсутністю представника відповідача.
У судовому засіданні 19.08.2010 року представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що п.3.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно визначає, що у реєстрації права на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився. Згідно п.65 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5, якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотеко держателя передбачено право іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження. П. 63 вказаної Інструкції передбачена необхідність отримання витягу з Реєстру прав власності при укладанні правочинів.
Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Керуючись приписами статей 33, 35, 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
22.06.2010 року ПАТ «Про КредитБанк» звернулося до ОП 2ЗМБТІ» із заявою про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме на квартиру за номером 132, що знаходиться у будинку 7 «а» по вулиці Рубана у м. Запоріжжя, реєстраційний №6414272, що належить Публічному акціонерному товариству «ПроКредтБанк» на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя №1, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Горловою Ю.М. 27.05.2010 року та зареєстрованого в реєстрі за №1070.
19.07.2010 року за №612 реєстратором ОП «ЗМБТІ» прийнято рішення, відповідно до якого розглянуто заяву про реєстрацію права власності на нерухоме майно та повідомлено про те, що згідно п.3.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав.
Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування та зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень »від 01.07.2004р. № 1952-1V в редакції від 17.11.2009р. ( у подальшому -Закон № 1952-1V) передбачена обов'язковість реєстрації права власності на нерухоме майно.
Статтею 17 Закону №1952-IV передбачено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого об'єкту; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
Відповідно до статті 46 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд, враховуючи встановлені фактичні обставини та зазначені правові норми, приходить до висновку, що відчуження нерухомого майна без отримання витягу з Реєстру прав не передбачено статтею 24 Закону №1952-IV як підстава для відмови в реєстрації права власності на нерухоме майно і вважає, що оспорюване рішення прийнято на підставі, яка не передбачена Конституцією України та Законами України.
Вирішуючи питання про законність відмови у реєстрації права власності на підставі пункту 3.3. Тимчасового положення № 7/5, суд керується статтею 9 КАС України, якою передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції України та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Крім того, стаття 24 Закону №1952-1V містить вичерпний перелік підстав для відмови в реєстрації права власності на нерухоме майно та передбачає, що відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Оскільки відмова в реєстрації права власності з підстави відчуження нерухомого майна без отримання витягу з Реєстру прав, яка міститься в п. 3.3 Тимчасового положення № 7/5, статтею 24 Закону № №1952-IV не передбачена, суд при вирішенні спору застосовує закон, який має вищу юридичну силу.
При прийнятті оспорюваного рішення про відмову відповідачем також неправильно застосовано пункт 3.3 Тимчасового положення № 7/5.
Як вбачається з п.3.3 Положення у реєстрації права власності на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився. Таким чином, дана норма містить право реєстратора, а не обов'язок.
Відповідно до п. 3.2 Положення рішення реєстратора про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно потребує письмового оформлення та повинно містити: дату й місце прийняття рішення; стислий опис майна, щодо якого приймається рішення; підстави винесення рішення та правове обґрунтування; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (за наявності). Рішення про відмову в реєстрації прав видається на бланку БТІ за формою, визначеною у додатку 6, посвідчується підписами реєстратора, керівника або уповноваженою ним особою та скріплюється печаткою БТІ.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, реєстратор зазначає лише про нормативне обґрунтування, при цьому не вказує на підстави винесення рішення та не вказує результат розгляду заяви.
Крім того, відповідно до Додатку 6 Положення бланк рішення містить назву «Рішення реєстратора про відмову в реєстрації», що відрізняється від оскаржуваного рішення.
Згідно з п.3.5 Положення реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про задоволення вимог іпотекодержателя № 1, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Горловою Ю.М. 27.05.2010 року та зареєстрованого в реєстрі за №1070 в судовому порядку не оскаржувався та не визнавався недійсним.
Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№ 254к/96-ВР від 28.06.96 р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при винесенні рішення реєстратора №162 від 19 липня 2010 року є таким, що винесене з грубим порушенням діючого законодавства, таким чином підлягає а скасуванню, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Скасувати рішення реєстратора Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 19 липня 2010 року №162.
Зобов'язати Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності на квартиру за номером 132, що знаходиться в будинку 7 «а» по вулиці Рубана у місті Запоріжжя за Публічним акціонерним товариством «ПроКредиБанк».
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) М.С. Лазаренко
Постанову виготовлено у повному обсязі 31 серпня 2010 року.