04 вересня 2023 року Справа № 160/2008/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
06.02.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 13.02.2023 позовну заяву було залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.
22.02.2023 до суду надійшла подана у встановлений строк в порядку усунення недоліків заява з доданими до неї документами, у тому числі позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку виплаченої ОСОБА_1 індексації з 01.03.2018 до 15.11.2018 відповідно до абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок раніше виплаченої ОСОБА_1 індексації з 01.03.2018 до 15.11.2018 з урахуванням абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06.09.2016 до 01.03.2018, з урахуванням дати розрахунку 29.12.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 06.09.2016 до 28.02.2018, з урахуванням дати розрахунку 29.12.2021, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . За період військової служби з вересня 2016 року і до звільнення у листопаді 2018 року йому не виплачувалася індексація грошового забезпечення. На підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 160/14848/21, яким було зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 06.09.2016 до 01.03.2018, відповідач 29.12.2021 здійснив виплату індексації в сумі 62177,58 грн. При здійсненні нарахування індексації з 01.03.2018 до дня звільнення позивача відповідачем не було враховано вимоги абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003. Відповідач не врахував зазначені положення при вирішенні питання про наявність підстав для виплати йому індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації у місяці підвищення доходу. Грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року сановило 17962,59 грн, у березні 2018 року - 18360,81 грн. Тобто розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року становив 398,22 грн та не перевищив суму індексації в лютому 2018 року (4258,75 грн). Різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу становить 3860,53 грн (4258,75 - 398,22) та підлягає щомісячній виплаті. Оскільки відповідачем здійснено виплату індексації грошового забезпечення за період 06.09.2016 до 01.03.2018 лише 29.12.2021, позивач вважає, що наявні підстави для зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації. На звернення позивача про перерахунок раніше виплаченої індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 до дня звільнення та про виплату компенсації втрати частини доходів відповідач такі виплати не здійснив. Вищенаведене стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, у тому числі відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали; витребувано у військової частини НОМЕР_1 відомості із підтверджуючими доказами щодо: розміру сум грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого позивачу за останні два повних календарних місяці, що передували місяцю звільнення (вересень, жовтень 2018 року), із зазначенням місяця, складових нарахованих та виплачених сум; розміру середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби позивача, розрахованого відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 08.02.1995 № 100; розміру грошового забезпечення та інших платежів, що були фактично нараховані та виплачені при проведенні розрахунку при звільненні позивача, із визначенням їх складових, розміру суми нарахованих та утриманих податків та зборів; розміру усіх сум, невиплачених позивачеві при звільненні, тобто розмір недоплачених сум, відомості про їх виплату із зазначенням дати, розміру сплачених коштів та виду нарахувань, розміру суми нарахованих та утриманих податків та зборів; довідку про розмір нарахованої та виплаченої позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 06.09.2016 до 28.02.2018; постановлено витребувані докази надати суду у строк для подання відзиву.
У відзиві, який надійшов до суду, відповідач просив відмовити у задоволенні позовної заяви. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, зазначив, що позивачем пропущено місячний строк для звернення до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України, який має обчислюватися з дня отримання позивачем індексації грошового забезпечення, нарахованої військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 160/14848/21. Крім того, позивач вважав, що спір у даній справі є тотожним спору, вирішеному судом у справі № 160/14848/21. Також, на думку відповідача, є необґрунтованими і передчасними позовні вимоги в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 06.09.2016 до 28.02.2018.
08.03.2023 судом було постановлено ухвалу про повторне витребування у відповідача відомостей із підтверджуючими доказами щодо: розміру грошового забезпечення та інших платежів, що були фактично нараховані та виплачені при проведенні розрахунку при звільненні позивача ОСОБА_1 , із визначенням їх складових, розміру суми нарахованих та утриманих податків та зборів; розміру усіх сум, невиплачених позивачеві ОСОБА_1 при звільненні, тобто розмір недоплачених сум, відомості про їх виплату із зазначенням дати, розміру сплачених коштів та виду нарахувань, розміру суми нарахованих та утриманих податків та зборів; постановлено витребувані докази надати суду протягом п'яти календарних днів з дати отримання копії цієї ухвали.
13.03.2023 від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшла довідка № 364 від 10.03.2023 про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.11.2018 до 26.11.2018.
Станом на час розгляду справи відповіді на відзив та заперечень до суду не надходило.
Частиною четвертою статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 29.12.2016 Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 334 від 15.11.2018 старшого сержанта ОСОБА_1 , старшину 2 механіхованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.11.2018 № 215-РС, з 15.11.2018 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Згідно з відомостями комп'ютерної програми «Діловодство сеціалізованого суду» 27.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просив: визнати неправомірними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 06.09.2016 до 01.03.2018; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.09.2016 до 01.03.2018 та здійснити перерахунок раніше виплаченої індексації з березня 2018 року до дня звільнення, враховуючи базовий місяць січень 2008 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 160/14848/21, яке набрало законної сили 13.12.2021, позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.09.2016 до 01.03.2018; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.09.2016 до 01.03.2018.
У зазначеному рішенні суд дійшов висновку, що позовна вимога про нарахування індексації грошового забезпечення із застосуванням базових місяців не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною. Також суд вказав, що базовим місяцем для визначення у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення в період з березня 2018 року до грудня 2018 року є березень 2018 року, оскільки саме в цьому місяці відбулося підвищення посадового окладу позивача. У березні 2018 року індекс споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Оскільки індекс споживчих цін з квітня 2018 року до листопада 2018 року не перевищував 103%, підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 відсутні. Позовні вимоги в частині здійснення перерахунку раніше виплаченої індексації з березня 2018 року до дня звільнення, тобто 15.11.2018, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, не підлягають задоволенню судом, оскільки індексація не повинна була нараховуватись.
Згідно з довідкою-розрахунком індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 від 05.01.2023 № 5, виданою військовою частиною НОМЕР_1 , за період 06.09.2016-28.02.2018 позивачу із застосуванням базового місяця січень 2008 року нараховано індексацію грошового забезпечення в сумі 63124,45 грн.
Індексацію грошового забезпечення в сумі 62177,58 грн виплачено позивачу військовою частиною НОМЕР_1 , шляхом зарахування на картковий рахунок 29.12.2021, що підтверджується копією платіжного доручення № 5128 від 28.12.2021.
ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою від 28.09.2022, у якій просив, зокрема, здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 до дня його звільнення відповідно до вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, та нарахувати і виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 17.10.2022 № 420 було повідомлено позивачу, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 160/14848/21 виконано військовою частиною НОМЕР_1 повністю. Зобов'язань щодо перерахунку індексації грошового забезпечення з березня 2018 року до дня звільнення позивача відповідно до вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, та нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації у рішенні суду військовій частині НОМЕР_1 не визначено, тому підстави для перерахунку відсутні.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XІІ (далі Закон № 2011-XІІ).
Відповідно до частини другої статті 9 № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною третьою статті 3 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі Закон № 1282-XII):
- індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
- індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
- поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення) (частина перша статті 2 Закону № 1282-XII).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (частина шоста статті 2 Закону № 1282-XII).
Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII в редакції до 01.01.2016: індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, а з 01.01.1016 - 103 відсотка.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону № 282-XII).
Індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи (стаття 10 Закону № 1282-XII).
Спори, що виникають з питань індексації грошових доходів населення, вирішуються у судовому порядку (стаття 16 Закону № 1282-XII).
Підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 № 1013 (застосовується з 01.12.2015, далі Постанова № 1013) установлено у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах установ, закладів та організацій, у тому числі за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій, посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) працівників підвищуються відповідно до збільшення розміру посадового окладу працівника 1 тарифного розряду Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298, з встановленням з 01.12.2015 у штатному розписі посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.
Згідно з пунктом 3 Постанови № 1013:
- міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року;
- для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Керівникам установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери та органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів забезпечити внесення змін до штатного розпису установ, закладів та організацій, відповідних органів з урахуванням нових розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) (пунктом 4 Постанови № 1013).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078).
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 1-1 Порядку № 1078, в редакції чинній з 01.01.2016).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078;
- індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення;
- оплата праці, у тому числі грошове забезпечення, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
- частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає;
- сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків;
- у разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078:
- в редакції з 01.12.2015: у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
- в редакції Постанови № 141 від 28.02.2018: у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий пункту 5 Порядку № 1078).
Відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку № 1078:
- в редакції з 01.12.2015: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу;
- в редакції Постанови № 141 від 28.02.2018: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий пункту 5 Порядку № 1078).
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078).
Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник (пункт 10-2 Порядку № 1078 в редакції з 01.12.2015).
Суд зазначає про відсутність підстав для закриття провадження у цій справі: відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, у зв'язку з тим, що є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; та відповідно до статті 383 КАС України, у зв'язку з тим, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Так, застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше (постанова Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 809/487/18).
Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються нетотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі (постанова Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 826/3678/16).
Таким чином, правовою підставою закриття провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи.
Відсутність у вказаному переліку рішення суду, як різновиду судового рішення, не розглядається судом як вирішальне, оскільки відсутність вказаного процесуального документу у переліку, є фактично недоліком процесуального закону, оскільки рішення суду виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається постановлення іншого рішення суду, а неможливість повторного розгляду тотожного спору підтверджується правилом пункту 2 частини першої статті 170 КАС України щодо підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Отже, важливим є вирішення питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вказаних вище умов для закриття провадження у справі, що розглядається.
Так, у рішенні від 11.11.2021 у справі № 160/14848/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 06.09.2016 до 01.03.2018, та відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити нарахування індексації за вказаний період із застосуванням базового місяця січень 2008 року у зв'язку з їх передчасністю, а також про відсутність підстав для зобов'язання військової частини НОМЕР_1 перерахунок раніше виплаченої індексації з березня 2018 року до дня звільнення, враховуючи базовий місяць січень 2008 року.
Предметом позову у цій справі є перерахунок індексації з 01.03.2018 до 15.11.2018 відповідно до абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, та нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 06.09.2016 до 28.02.2018, з урахуванням дати розрахунку 29.12.2021, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
Вказане не було предметом правової оцінки судом у справі № 160/14848/21.
Щодо строку звернення до суду з позовною заявою суд зазначає таке.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною другою статті 233 КЗпП України у редакції, яка була чинною до 18.07.2022 (до внесення змін Законом № 2352-IX від 01.07.2022), було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
19.07.2022 набрав чинності Закон № 2352-IX від 01.07.2022, яким частини першу і другу вказаної статті викладено у новій редакції.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до пункту 1 глави ХІХ КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) на території України було встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 30.01.2023 (дата подання на пошту), тобто в межах строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України.
На виконання судового рішення у справі № 160/14848/21 індексацію грошового забезпечення в сумі 62177,58 грн виплачено позивачу шляхом зарахування на картковий рахунок 29.12.2021.
Необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати саме з моментом отримання листа-відповіді відповідного органу про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
За таких обставин саме з моменту отримання позивачем листа-відповіді військової частини НОМЕР_1 від 17.10.2022 № 420, а не з дня проведення виплати індексації на виконання рішення суду, як зазначає відповідач, розпочався перебіг строку для звернення ОСОБА_1 до суду із заявленими ним позовними вимогами щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Судом встановлено, що згідно з виданою військовою частиною НОМЕР_1 довідкою № 906 від 17.10.2022 про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 до 30.04.2018 позивачу за лютий 2018 року нараховано грошове забезпечення в сумі 17962,69 грн (у тому числі посадовий оклад 760,00 грн), за березень 2018 року - 18360,81 грн (у тому числі посадовий оклад 3260,00 грн), за квітень 2018 року - 18362,28 грн (у тому числі посадовий оклад 3260,00 грн).
Відповідно до наданої відповідачем разом з відзивом довідкою про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.09.2018 до 26.11.2018 позивачу за вересень 2018 року нараховано грошове забезпечення в сумі 8660,65 грн (у тому числі посадовий оклад 3260,00 грн), за жовтень 2018 року - 8660,65 грн (у тому числі посадовий оклад 3260,00 грн); за листопад 2018 року - 12990,98 грн (у тому числі матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань 8660,65 грн).
Зазначені довідки не містять відомостей про нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.
Суд зазначає, що внаслідок змін, запроваджених Постановою № 1013:
- з 01.12.2015 діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу (службу);
- Порядок № 1078 не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.
Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.
Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищуються тарифна ставка (оклад).
Отже, з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
Не застосування в подальшому терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком з наступного місяця.
Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
З аналізу Постанови № 1013, у взаємозв'язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, вбачається, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.
При цьому, посадові оклади військовослужбовців встановлюються постановами Кабінету Міністрів України.
Посадовий оклад позивача змінився в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 1078 значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Тобто, базовим місяцем індексації з 01.03.2018 є березень 2018 року, що не є спірним у межах цієї справи.
Відповідно до офіційних даних, які містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року до жовтня 2018 року індекс споживчих цін, який обчислюється наростаючим підсумком не перевищував поріг індексації 103%.
У даний період спірним між сторонами є виплата суми індексації у разі настання обставин передбаченими абзацами 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078.
Відповідно до абз. 3, 4, 5 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
З системного аналізу вказаних норм права можна дійти висновку, що не нараховується індексація у місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки), якщо розмір такого підвищення (з урахуванням всіх складових, що не мають разового характеру) перевищує суму можливої індексації у відповідному місяці. Якщо ж сума підвищення не перевищує суму можливої індексації, визначається різниця між нею та сумою підвищення.
Отже, для з'ясування питання чи має позивач право на застосування при нарахуванні його індексації грошового забезпечення починаючи з березня 2018 року згідно з абзацами 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, необхідно з'ясувати розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць (лютий 2018 року), розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів (березень 2018 року).
Як встановлено з матеріалів справи, грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 17962,69 грн (оклад за військовим званням - 45,00 грн, посадовий оклад - 760,00 грн, надбавка за вислугу років 40,25 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 422,63 грн, премія 3708,80 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 2986,01 грн).
Грошове забезпечення позивача у березні 2018 року становило 18360,81 грн (оклад за військовим званням - 740,00 грн, посадовий оклад - 3260,00 грн, надбавка за вислугу років 1000,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 500,00 грн, премія 2862,28 грн).
Відтак, грошовий дохід позивача збільшився на 398,12 грн (18360,81 - 17962,69).
У березні 2018 року прожитковий мінімум становив 1762 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253,30% .
Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (1762 грн х 253,30 / 100 = 4463,15 грн).
Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 398,12 грн = 4065,03 грн.
Отже, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у розмірі 4463,15 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.
Зважаючи на те, що відповідачем у період з 01.03.2018 до 15.11.2018 включно виплата суми індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 не здійснювалась, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 15.11.2018 включно відповідно до абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 06.09.2016 до 28.02.2018, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001, суд дійшов такого висновку.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2021 № 159 (далі Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Пунктом 2 Порядку № 159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до абзацу 5 пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Суд зауважує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошових доходів). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі № 127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 814/1428/18.
Отже, бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахуванні та невиплати позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення є протиправною.
Як встановлено судом, позивача було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 15.11.2018, індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 06.09.2016 до 28.02.2018 на виконання рішення суду від 11.11.2021 у справі № 160/14848/21 було виплачено позивачу 29.12.2021. Тому суд дійшов висновку, що позивач має на право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, за весь період затримки.
Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, за період з 06.09.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 29.12.2021.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, із урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, докази понесення ним інших судових витрат у справі відсутні, у зв'язку з чим розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 15.11.2018 відповідно до абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 15.11.2018 включно відповідно до абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 06.09.2016 до 29.12.2021 включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, за період з 06.09.2016 до 29.12.2021 включно.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 04.09.2023.
Суддя В.В. Рянська