04 вересня 2023 року Справа № 160/9356/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне бюро розслідувань про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошових коштів у сумі середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 05 липня 2022 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне бюро розслідувань про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошових коштів в сумі середнього заробітку за час вимушеного прогулу, де просив:
визнати протиправним та скасувати наказ директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві від 06.06.2022 №77-о/дск;
визнати протиправним та скасувати наказ директора ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві № 78-о/дск від 06.06.2022;
поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві з моменту звільнення, з 08.06.2022;
стягнути з ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві грошові кошти в сумі середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що 08 червня 2023 року він був ознайомлений з наказом директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві № 77-о/дск від 06.06.2022 року про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Державному бюро розслідувань. Позивач, зазначає, що висновок про службове розслідування не міститься нічого про вчинення ним конкретного дисциплінарного проступку (проступків), при цьому стверджується, що він є винним у здійсненні адміністративних правопорушень у сфері безпеки руху, проте такий висновок зроблений без відповідного рішення суду. Позивач вважає, що відповідач діяв поза межами своїх повноважень, передчасно зробивши висновки про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення. А тому, вважає, накази від 06.06.2022 року № 77-о/дск та № 78-о/дск безпідставними та незаконним, такими що порушують його права, зокрема, право на труд, гарантоване ст. 43 Конституції України, такими що суперечить інтересам, оскільки залишають позивача без єдиного джерела доходів, завдають шкоду його діловій репутації.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2022 у справі №160/9356/22 позовну заяву ОСОБА_1 до ТУ ДБР, розташоване у м. Полтаві, ДБР про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошових коштів в сумі середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернуто позивачеві.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі № 160/9356/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2022 у справі № 160/9356/22 скасовано, а справу № 160/9356/22 направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 17.10.2022. Роз'яснено позивачу, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання до суду: позовної заяви з додатками; примірника позовної заяви для відповідача та третьої особи з додатками; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою, вказавши підстави для поновлення строку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року адміністративний позов повернуто позивачу, яка постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 року залишена без змін.
Постановою Верховного Суду від 31 травня 2023 року, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року у справі № 160/9356/22 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
21 червня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Верховного Суду надійшла адміністративна справа № 160/9356/22.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року поновлено строк на звернення до суду із вищевказаним позовом а відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні. Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального провадження - залишено без задоволення.
20 липня 2023 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи Державного бюро розслідувань, у яких просили відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своєї позиції зазначили, що у лютому 2022 року Управлінням внутрішнього контролю ДБР отримано інформацію про факт керування працівником ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_1 транспортним засобом у стані сп'яніння. Для встановлення наявності або відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку Управління внутрішнього контролю ДБР звернулося до Директора ДБР із доповідною від 14.02.2022 № 36/10-10/6/22 про призначення службового розслідування за вказаними фактами. Наказом ДБР від 14.02.2022 № 89 співробітникам Відділу внутрішнього контролю ТУ ДБР у м. Полтаві доручено провести службове розслідування стосовно слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Дніпрі) ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_1 . Так, за фактом керування транспортним засобом у стані сп'яніння. відповідно до висновку лікаря Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» від 12.02.2022 № 303 ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Таким чином, стосовно позивача, 12.02.2022 складено протокол № 300389 за фактом порушення вимог пункту 2.9 Правил дорожнього руху, згідно якого забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачено відповідальність за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом 12.02.2022 розмовляв по телефону та неодноразово ігнорував законні вимоги працівників патрульної поліції про необхідність зупинити транспортний засіб стосовно нього складено протокол № 293054 від 12.02.2022 за вчинення правопорушення передбаченого статтею 122-2 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене частиною другою статті 122 КУпАП. Крім того, зазначили, що у ході з'ясування обставин допущених позивачем порушень під час керування 12.02.2022 транспортним засобом з'ясувалось, що він 29.08.2021, керуючи автомобілем марки Infiniti, д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зіткнення із будівлею, що розташована на вул. 23 Серпня, 61 у м. Харкові, у наслідок чого завдав їй механічні ушкодження та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Указане не заперечувалось ним під час проведення службового розслідування. Також зауважили, що допущені працівниками поліції процедурні порушення під час зупинки транспортного засобу та складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення мають значення лише в межах вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності та не стосуються виявлених ознак допущення дисциплінарного проступку. Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 9901/413/19. Так, Управління внутрішнього контролю та Дисциплінарна комісія здійснювали перевірку наявності у діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку використовували докази як отриманні самостійно так і ті, що містяться у матеріалах адміністративних проваджень. У контексті правовідносин, щодо яких виник спір, Управління внутрішнього контролю та Дисциплінарна комісія ДБР з'ясовували питання наявності або відсутності в діях працівника ДБР ознак дисциплінарного проступку в частині порушення норм професійної етики, а не доведеності вини цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що перебуває поза межами їх компетенції. Таким чином, доводи позивача, про те, що відсутність у його діях дисциплінарного проступку підтверджується постановою про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є безпідставними та абсурдними, оскільки обов'язок дотримання працівником ДБР етичних норм не ставиться у залежність від притягнення або не притягнення його до адміністративної відповідальності. При цьому, закриття судом справи про адміністративне правопорушення не є підставою для висновку про відсутність дисциплінарного проступку, оскільки суд досліджував іншу сукупність доказів у іншому провадженні, а встановлення наявності або відсутності складу дисциплінарного проступку в діях працівника ДБР є компетенцією Дисциплінарної комісії ДБР. Дисциплінарна комісія ДБР, з урахуванням того, що ОСОБА_1 притягався до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (наказ ТУ ДБР у м. Полтаві від 04.01.2022 № 2-о/дск) рекомендувала накласти (застосувати) до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в ДБР, що відображено у висновку Дисциплінарної комісії ДБР від 26.05.2022 № 10дск, який скеровано директору ТУ ДБР у м. Полтава, для вжиття заходів у межах повноважень.
24 липня 2023 року до суду надійшов відзив Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава, у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування своєї позиції зазначили, що предметом позову в цій справі є правомірність наказів ТУ ДБР у м. Полтаві від 06.06.2022 № 77-о/дск та № 78-о/дск про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та його звільнення. Крім того, зауважили, що наказ ТУ ДБР у м. Полтаві від 06.06.2022 № 77-о/дск про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності прийнятий не на підставі висновку службового розслідування, а на підставі висновку від 26.05.2022 № 10дск Дисциплінарної комісії ДБР, як окремого органу уповноваженого здійснювати дисциплінарні провадження та приймати рішення про наявність чи відсутність в діях (бездіяльності) працівників складу дисциплінарного проступку. Саме Дисциплінарною комісією ДБР у висновку від 26.05.2022 № 10дск встановлено, що ОСОБА_2 внаслідок недбалого ставлення до етичних стандартів поведінки працівників ДБР, фактично поставив під сумнів авторитет правоохоронного органу, в якому працює та особисто сприяв створенню в суспільстві негативного ставлення до працівників ДБР. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями скомпрометував себе, завдав шкоди іміджу та авторитету ДБР. За результатом розгляду матеріалів службового розслідування та заслухавши ОСОБА_1 , Дисциплінарна комісія ДБР встановила в його діях ознаки дисциплінарного проступку, що виразилися у порушенні пунктів 2.1, 2.8 та 2.13 Правил професійної етики та з урахуванням обставин, які обтяжують ступінь і характер відповідальності (наказ ТУ ДБР у м. Полтаві від 04.01.2022 № 2-о/дск про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани за неналежне виконання службових обов'язків), визначила рекомендований вид дисциплінарного стягнення -звільнення із служби в ДБР. В той же час, ані висновок службового розслідування від 09.05.2022 № 14/10-10/9/22 (наказ ДБР від 14.02.2022 № 89), ані висновок Дисциплінарної комісії ДБР від 26.05.2022 № 10дск, ОСОБА_1 не оскаржуються, та позовні вимоги до Управління внутрішнього контролю ДБР та/або до Дисциплінарної комісії ДБР, як до органів уповноважених приймати відповідні висновки, не висувались. Відповідно до статті 25 Закону № 794, директор територіального управління ДБР накладає дисциплінарне стягнення на працівника відповідного територіального управління не з урахуванням рішення Дисциплінарної комісії, а на його підставі. Тобто, ця норма є імперативною. У даному випадку, приймаючи наказ від 06.06.2022 № 77-о/дск, директором ТУ ДБР у м. Полтаві лише виконано імперативний обов'язок, а саме: до ОСОБА_1 накладено (застосовано) дисциплінарне стягнення на підставі висновку Дисциплінарної комісії ДБР. Ураховуючи, що Дисциплінарною комісією ДБР визначено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в ДБР, видання наказу ТУ ДБР у м. Полтаві від 06.06.2022 № 78-о/дск про звільнення ОСОБА_1 було логічним та послідовним наслідком прийняття відповідного кадрового рішення.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27 листопада 2018 року був призначений на посаду слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава, що підтверджується витягом з наказу № 28-о від 23.11.2018 року (том 2 а.с. 60).
Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава від 01.03.2021 № 10-о/дск, ОСОБА_1 з 02.03.2021 було прийнято на службу до ДБР на посаду старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР у м. Полтаві з подальшим укладанням контракту № 24 від 01.03.2021 року (том2 а.с. 21, 74-77, том 3 а.с. 150).
На підставі наказу ДБР від 14.02.2022 № 89, відділом внутрішнього контролю ТУ ДБР у м. Полтаві Управління внутрішнього контролю ДБР, стосовно ОСОБА_1 проведено службове розслідування за фактом керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (том 3 а.с. 123 ).
За результатами службового розслідування складено висновок від 09.05.2022 № 14/10-10/9/22, згідно з яким встановлено, що старший слідчий ОСОБА_1 12.02.2022 перебував за кермом автомобіля «Infiniti» Q70» д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком медичного закладу КНП ХОР ОНД від 12.02.2022 № 303. У зв'язку із порушенням норм діючого законодавства, представниками патрульної поліції на ОСОБА_1 були складені адміністративні протоколи за фактом невиконання водієм вимог про зупинку та керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, а також винесено постанову про накладання адміністративного стягнення щодо спілкування по мобільному телефоні за кермом. Також, було виявлено, що 29.08.2021 ОСОБА_1 на автомобілі «Infiniti» Q70» д.н.з. НОМЕР_2 здійснив наїзд на кіоск, внаслідок чого будівля отримала механічні пошкодження та були завдані матеріальні збитки власнику кіоску після чого, з невідомих причин, ОСОБА_1 залишив місце події. З даних обставин на ОСОБА_1 12.02.2022 працівниками патрульної поліції були складені адміністративні протоколи за фактом порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна та залишення місця дорожньо-транспортної пригоди. Всупереч інтересам служби, в порушення пункту 32 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою КМУ від 05.08.2020 № 743, в порушення Правил професійної етики працівників Державного бюро розслідувань, ОСОБА_1 порушено принципи законності, відповідальності, дисциплінованості, що нівелює впровадження високих етичних стандартів поведінки працівників ДБР, добросовісного, чесного та професійного виконання ними службових обов'язків, формування позитивної репутації ДБР. Своїми діями, які носять системний характер, ОСОБА_1 завдає шкоду іміджу та авторитету Державного бюро розслідувань та державі в цілому, паплюжить спеціальне звання слідчого і викликає сумнів в об'єктивності, неупередженості, незалежності та чесності під час виконання своїх службових обов'язків, оскільки намагався уникнути від відповідальності за свої дії під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди та залишення місця події. Отже, в діях старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Дніпрі) ТУ ДБР в м. Полтаві ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного правопорушення (том. 3 а.с 115-122).
На підставі вказаного висновку внесено пропозиції: службове розслідування стосовно старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Дніпрі) ТУ ДБР в м. Полтаві ОСОБА_1 за фактом керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, завершити. Відповідно до вимог пункту 8 розділу VIII Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 № 9 зі змінами, організувати направлення до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань усі зібрані матеріали для прийняття рішення.
26.05.2022 Дисциплінарною комісією ДБР складено висновок № 10дск, згідно з яким остання вирішила, що в діях ОСОБА_1 встановлено ознаки дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні пунктів 2.1, 2.8 та 2.13 Правил професійної етики працівників Державного бюро розслідувань, затверджених рішенням Ради громадського контролю при ДБР від 15.01.2021, введених в дію наказом ДБР від 16.01.2021 № 30, у зв'язку із чим рекомендувала накладання (застосування) до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в ДБР. Вказаний висновок Дисциплінарної комісії ДБР направлено директору ТУ ДБР у м. Полтаві для вжиття заходів в межах повноважень.
На підстав висновку Дисциплінарною комісією ДБР від 26 травня 2022 року № 10дск, директором ТУ ДБР у м. Полтаві, у відповідності до вимог статті 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», видано наказ від 06.06.2022 № 77-о/дск, яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні пунктів 2.1, 2.8 та 2.13 Правил професійної етики, до майора ДБР ОСОБА_1 , старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР у м. Полтаві накладено (застосовано) дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в ДБР (том 3 а.с. 97).
Згідно з витягу з наказу директора ТУ ДБР у м. Полтаві від 06.06.2022 року № 78-о/дск, у зв'язку із накладенням (застосуванням) дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 серпня 2018 року № 2337-УІІІ, звільнено зі служби в Державному бюро розслідувань у запас майора Державного бюро розслідувань, ОСОБА_3 , старшого слідчого третього слідчого відділу 08 червня 2022 року, з достроковим припиненням (розірванням) контракту від 01 березня 2021 року № 24 (том. 3 а.с. 98).
Позивач не погодившись із вказаними наказами Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава від 06.06.2022 року звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Державне бюро розслідувань», Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743 (далі - Положення № 743), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженою наказом ДБР від 14.01.2020 № 9 (далі - Інструкція № 9) та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції. ДБР організовується і діє, зокрема, на засадах верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, відкритості та прозорості діяльності, незалежності і персональної відповідальності кожного працівника ДБР (стаття 3 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»).
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» до працівників ДБР належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР.
На службу до ДБР приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки (частина 3 статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань).
Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР, їх права та обов'язки визначає Положення № 743. Особи рядового та начальницького складу, відповідно до положень пункту 32 Положення № 743, зобов'язані: чесно і сумлінно додержуватися присяги, Конституції та законів України; добросовісно і в повному обсязі виконувати покладені на них згідно із займаною посадою службові обов'язки, накази безпосередніх та прямих керівників (начальників); додержуватися правил професійної етики; додержуватися вимог антикорупційного законодавства; берегти та підтримувати в належному стані передані їм у користування майно, озброєння і техніку; постійно підвищувати рівень професійних знань, удосконалювати свою майстерність; виявляти повагу до колег по службі, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу; не рідше одного разу на рік проходити психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа, комплексний медичний огляд, а у разі потреби - цільовий медичний огляд; сприяти підтриманню порядку і дисципліни; звертатися із службових питань до свого безпосереднього керівника (начальника) і з його дозволу - до прямого керівника (начальника); доповідати своїм безпосереднім керівникам (начальникам) про події та обставини, що стосуються виконання службових обов'язків, а також про зроблені їм іншими керівниками (начальниками) зауваження; повідомляти безпосереднього керівника (начальника) про місце свого перебування під час відпустки та у разі відсутності на службі з інших поважних причин (перебування на лікарняному, тощо); з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час.
Відповідно до частини 6 статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» на осіб рядового і начальницького складу ДБР поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Приписами частини першої статті 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що з метою запобігання і виявлення правопорушень у діяльності працівників ДБР у складі центрального апарату ДБР та його територіальних управлінь діють підрозділи внутрішнього контролю, до обов'язків яких, серед іншого належить: 1) запобігання вчиненню правопорушень працівниками ДБР згідно із вимогами законів України «Про запобігання корупції» та «Про державну службу»; 2) здійснення контролю за дотриманням працівниками ДБР правил етичної поведінки, вимог щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів; 3) перевірка інформації, що міститься у зверненнях фізичних та юридичних осіб, засобах масової інформації, інших джерелах, у тому числі отриманої через спеціальну телефонну лінію, сторінку в мережі Інтернет, засоби електронного зв'язку ДБР, щодо причетності працівників ДБР до вчинення правопорушень.
Управління внутрішнього контролю ДБР у своїй діяльності окрім Закону України «Про Державне бюро розслідувань» керується Законом України «Про запобігання корупції», Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» до обов'язків Управління внутрішнього контролю належить проведення службових розслідувань стосовно працівників ДБР.
Підстави та порядок проведення службового розслідування (перевірки) стосовно працівників ДБР та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, посадових та інших осіб при його проведені визначено Інструкцією № 9.
Службове розслідування стосовно працівників ДБР проводиться підрозділами внутрішнього контролю ДБР з метою встановлення неправомірних дій працівника, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням працівником Бюро своїх обов'язків; наявності або відсутності вини працівника Бюро; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства, організаційно-розпорядчих документів тощо; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 12 лютого 2022 року відносно позивача співробітниками патрульної поліції був складений протокол серії ААБ № 300389 про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі висновку Обласного наркологічного диспансеру КНП Харківської обласної ради № 303 (у крові виявлено 0,38 проміле алкоголю).
У зв'язку чим, на підстав наказу від 14 лютого 2022 року № 89 було призначено службове розслідування, оскільки відповідна підстава проведення службового розслідування чітко визначена як окрема, у пункті 17 розділу II Інструкції № 9.
Позивач із вказаним наказом був ознайомлений та в ході службового розслідування надавав свої пояснення, у яких зазначив, що працівниками поліції на нього було складено три адміністративні протоколи, а саме за фактом розмови по мобільному телефону, не зупинка на вимогу працівника поліції та керування автотранспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння (том. 3 а.с. 153-155).
Таким чином, доводи позивача про те, що йому не було зрозуміло з наказу від 14 лютого 2022 року № 89, що стало підставою для проведення службового розслідування є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Крім того, позивачем не заперечувалось, що він був ознайомлений із висновком службового розслідування від 09.05.2022 № 14/10-10/9/22, який вирішено відповідно до вимог пункту 8 розділу VIII Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 № 9 зі змінами, направити до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань з усіма зібраними матеріалами для прийняття рішення.
Судом встановлено, що оскаржувані накази від 06.06.2022 № 77-о/дск, та 06.06.2022 № 78-о/дск директора ТУ ДБР у м. Полтаві винесенні на підстав висновку від 26.05.2022 № 10дск Дисциплінарної комісії ДБР, як окремого органу уповноваженого здійснювати дисциплінарні провадження та приймати рішення про наявність чи відсутність в діях (бездіяльності) працівників складу дисциплінарного проступку.
Позивач, як на підставу для скасування оскаржуваних наказів, посилався на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2022 року, якою провадження у справі 643/2700/22 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрито, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Однак, суд із такими доводами позивача не погоджується виходячи з такого.
В обґрунтування вищенаведеної постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2022 року, судом зазначено, що працівниками патрульної поліції при проведенні огляду ОСОБА_1 були грубо порушенні вимоги КУпАП, відповідних Інструкції та Порядку, а відтак саму процедуру проведення огляду ОСОБА_1 слід визнати порушеною і незаконною. У зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не здобуто достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Тобто, провадження відносно ОСОБА_1 закрито, через процедурні порушення працівниками патрульної поліції при проведенні огляду ОСОБА_1 .
У той же час, суд зауважує, що правовідносин, щодо яких виник спір, Управління внутрішнього контролю та Дисциплінарна комісія ДБР з'ясовували питання наявності або відсутності в діях працівника ДБР ознак дисциплінарного проступку в частині порушення норм професійної етики, а не доведеності вини цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що перебуває поза межами їх компетенції.
Таким чином, доводи позивача, про те, що відсутність у його діях дисциплінарного проступку підтверджується постановою про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є безпідставними, оскільки обов'язок дотримання працівником ДБР етичних норм не ставиться у залежність від притягнення або не притягнення його до адміністративної відповідальності.
Звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов'язано із кримінально-правовою, цивільно- правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.
Вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.
Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності осіб, порядок притягнення яких до дисциплінарної відповідальності регулюється Дисциплінарним статутом, за вчинення протиправних діянь, зокрема у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X.v.Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C.v.the» про неприйнятність заяви № 11882/85).
Дисциплінарна та кримінальна відповідальність працівника ДБР є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення працівників ДБР до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно - правовими актами.
Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок працівника ДБР належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України, Правил професійної етики ДБР, Присяги особи рядового і начальницького складу ДБР.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 25.11.2022 у справі № 600/1167/22-а, від 12.12.2019 у справі № 816/70/16, від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18 сформована правова позиція, відповідно якої наявність факту притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення на підставі Дисциплінарного статуту до дисциплінарної відповідальності за відповідних підстав.
Так, згідно із пунктом 32 Порядку № 743 особи рядового та начальницького складу серед іншого зобов'язані: чесно і сумлінно додержуватися присяги, Конституції та законів України; додержуватися правил професійної етики; сприяти підтриманню порядку і дисципліни; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час.
У статті 1 Статуту визначено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, Присяги і наказів керівників.
Перш за все службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
У той же час, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність працівника ДБР, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для працівників ДБР, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет ДБР.
У свою чергу, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання працівника ДБР, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Як встановлено під час службового розслідування, 12.02.2022 співробітниками патрульної поліції у м. Харкові зупинено автомобіль марки Infiniti, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками спущеного колеса та відсутньою частиною переднього бампера, яким керував ОСОБА_1 .
Згідно наданих пояснень працівників патрульної поліції, зокрема ОСОБА_4 , ОСОБА_1 неодноразово ігнорував вимоги про необхідність зупинити транспортний засіб, не реагував на ввімкненні проблискові маячки патрульних автомобілів та зупинився лише через зміну дорожньої обстановки - утворення затору.
Із пояснень наданих позивачем під час проведення службового розслідування установлено, що ігнорування вимог працівників поліції про зупинку транспортного засобу спричинено тим, що він відволікся на розмову по телефону та не звернув увагу на те, що вимоги працівників поліції спрямовані саме стосовно нього.
Відповідно до вимог пункту 2.3 Розділу 2 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001№ 1306 (далі - Правила дорожнього руху) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Отже, стосовно позивача, 12.02.2022 складено протокол № 300389 за фактом порушення вимог пункту 2.9 Правил дорожнього руху, згідно якого забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачено відповідальність за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом 12.02.2022 розмовляв по телефону та неодноразово ігнорував законні вимоги працівників патрульної поліції про необхідність зупинити транспортний засіб стосовно нього складено протокол № 293054 від 12.02.2022 за вчинення правопорушення передбаченого статтею 122-2 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене частиною другою статті 122 КУпАП.
Суд, ураховує постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 01 вересня 2022 року про закриття провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 за статтею 122-2 КУпАП. Водночас, суд зауважує, що закриття провадження в адміністративній справі на підставі ст. 38 КУпАП (у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності), не свідчить про те, що таке адміністративне правопорушення позивач не вчинив (том 2 а.с. 83-85).
Варто також зазначити, що у ході з'ясування обставин допущених позивачем порушень під час керування 12.02.2022 транспортним засобом з'ясувалось, що він 29.08.2021, керуючи автомобілем марки Infiniti, д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зіткнення із будівлею, що розташована на АДРЕСА_1 , у наслідок чого завдав їй механічні ушкодження та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. Указане не заперечувалось ним під час проведення службового розслідування.
Так, із постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2022 року № 638/234, вбачається, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення сер ААД № 223272 від 12 лютого 2022 року, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 223273 від 12 лютого 2022 року, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_1 . Проте, провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 за статтею 122-4, 124 КУпАП було закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. (том. 2 а.с. 79-82).
Суд зауважує, що приховування позивачем, який є особою уповноваженою на виконання функцій держави, скоєного адміністративного правопорушення, та за умов встановлення підтверджуючих фактів, може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, під час службового розслідування отримано достатні підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, що дає можливість дійти до висновку про порушення позивачем, зокрема, але не виключно Правил професійної етики працівників ДБР.
Отже, у рамках спірних правовідносин підставою для прийняття наказів ТУ ДБР у м. Полтаві від 06.06.2022 № 77-о/дск та № 78-о/дск, слугував висновок Дисциплінарної комісії ДБР від 26.05.2022 № 10дск, який зроблений з урахуванням наданих пояснень ОСОБА_1 , який був присутній на засіданні 26 травня 2022 року, що підтверджується витягом з протоколу № 3дск.
Посилання позивача на те, що під час визначення стягнення, керівником не було враховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, що призвело до застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення за невизначений дисциплінарний проступок, суд вважає безпідставними, як такі що спростовані матеріалами справи.
Оскільки у ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (наказ ТУ ДБР у м. Полтаві від 04.01.2022 № 2-о/дск). Крім того, 29.08.2021, керуючи автомобілем марки Infiniti, д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зіткнення із будівлею, що розташована на вул. 23 Серпня, 61 у м. Харкові, у наслідок чого завдав їй механічні ушкодження та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, що не заперечувалось ним під час проведення службового розслідування.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним наказом, суд враховує, що ОСОБА_1 був нагороджений відомчою відзнакою, а саме «Почесною грамотою» Державного бюро розслідувань (наказ ДБР від 12.10.2021 № 50-ос/дск), проте в ході проведення службового розслідування було встановлено, що позивачем 29.08.2021 року було допущено адміністративне правопорушення, про яке на час прийняття рішення про відзнаку позивача не було відоме, а сам позивач про такі обставини не повідомив.
Тобто, ОСОБА_1 у продовж року до прийняття оскаржуваних наказів вчиняв дії, що свідчить про недотримання ним Правил професійної етики працівника ДБР, що призвело до приниження авторитету органу ДБР, а відтак є несумісним для подальшої служби позивача в Державному бюро розслідувань.
Таким чином, встановлення порушення правил професійної етики є самостійною та достатньою підставою для притягнення працівника ДБР до дисциплінарної відповідальності, відповідно до пункту 6 частини 4 статті 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, щодо прийнятих спірних наказів відповідача, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
З огляду на викладене, а також враховуючи усі наведені обставини, суд приходить до висновку, що спірні накази ТУ ДБР у м. Полтаві від 06.06.2022 № 77-о/дск та № 78-о/дск є таким, що прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначенні чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Як наслідок, відсутні підстави і для задоволення інших позовних вимог в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги є похідними від вимоги щодо скасування наказів Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті м. Полтаві від 06.06.2022 № 77-о/дск та № 78-о/дск.
У відповідності до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 72-77, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне бюро розслідувань про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошових коштів у сумі середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев