04 вересня 2023 року Справа № 160/11695/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
30.05.2023р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить зобов'язати уповноважену посадову особу Військової частини НОМЕР_1 видати наказ про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . 15.09.2006 р. позивач одружився з ОСОБА_2 . Від шлюбу були народжені діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що у його дружини є ще дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Фактично старшим сином опікується та утримує позивач. Вказує, що він з дружиною має статус багатодітних батьків. Окрім того, ОСОБА_5 є інвалідом дитинства 2 групи. Позивач вважає, що його взагалі не мали права мобілізовувати, оскільки на його утриманні перебуває дитина з інвалідністю; дитина хворіє на рідкісні орфанні захворювання. У зв'язку з наведеним, звернувся до суду з позовом про виключення його зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвалу про відкриття провадження отримав 23.06.2023р., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд доходить наступних висновків.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.02.2022р. зарахований до списків в/ч НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , між позивачем та ОСОБА_6 укладено 15.09.2006р. шлюб.
Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 , від НОМЕР_4 в шлюбі були народжені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мати - ОСОБА_7 , батько - ОСОБА_8 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 та довідки до акта огляду МСЕК № 570675 ОСОБА_5 є особою з інвалідністю з дитинства 2 групи.
Також ОСОБА_5 згідно епізризу підлітка та консультаційного висновку спеціаліста № 3448931, які підписані лікарями та містяться у матеріалах справи, хворіє на гемофілію А.
Позивач зазначає, що має право на виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , оскільки на його утриманні є дитина з інвалідністю 2 групи.
Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з частинами 2, 3, 5 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Статтею 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Так, відповідно до п.п. г) п. 2 ч. 4 ст..26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
- у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
- у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
- у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
- у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
- військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
- військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
- один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
- військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
- перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Стаття 6 Сімейного Кодексу України містить визначення поняттю «Дитина».
Так, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Позивач, як на підставу звільнення його з ВЧ НОМЕР_1 посилається на те, що він має на утриманні дитину з інвалідністю 2 групи ОСОБА_5 .
В той час, судом встановлено, що відповідно до паспорту громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на момент подання позову до суду досяг 18 річчя.
Відтак, ОСОБА_5 не є дитиною, а є повнолітньою особою.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що догляд за особою з інвалідністю ІІ групи відбувається, зокрема, за наявності висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, в якому чітко вказано, що така особа потребує постійного догляду, та за умови відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу постійного догляду ОСОБА_5 , до того ж такий догляд за особою з інвалідністю ІІ групи може здійснювати мати - ОСОБА_2 .
Таким чином, доводи позивача щодо наявності в нього підстав для звільнення його з військової служби під час дії воєнного стану не знайшли свого законодавчого підтвердження, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Окрім того, позивачем не надено суду належних доказів звернення до відповідача із рапортом про звільнення зі служби. За вказаних обставин, позивач до моменту подання позовної заяви до суду не звертався до відповідача із заявою про звільнення зі служби. Подання рапорту, у якому викладені обставини, що є підставою для звільнення зі служби, є обов'язковим етапом вирішення спору щодо звільнення з публічної служби.
Додатково, суд звертає увагу позивача, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який в тій чи іншій мірі був застосований позивачем на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, жодним чином не стосується позивача, оскільки такий закон визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, а предметом спору в даній справі є саме наявність підстав звільнення ОСОБА_1 з військової служби, що регулюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_7 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , і.к. НОМЕР_8 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін