вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"29" серпня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/892/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді О.Андрійчук, розглянувши заяву Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00015622) про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви,
У серпні 2023 року Міністерство юстиції України звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Вказана заява обґрунтована тим, що у 2014 році Міністерство юстиції України (далі також - Мін'юст) звернулось до суду з позовом про заборону діяльності Комуністичної партії України у зв'язку із порушенням партією статті 5 закону України «Про політичні партії в Україні», чинної на момент подання позовної заяви. Вказана справа розглядалась понад 8 років та рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України задоволено, заборонено діяльність Комуністичної партії України, майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень вирішено передати у власність держави. Наслідки прийняття судового рішення про заборону діяльності Партії варто розуміти як позбавлення права власності на майно, що є санкцією за вчинення правопорушення, що передбачена законом. З метою повного та об'єктивного виконання рішення у справі № 826/9751/14, Міністерством юстиції було вжито заходів щодо моніторингу відповідних відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за результатами якого було встановлено, що у період з 11.07.2014 (дата ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 826/9751/14) по 29.06.2022 (дата ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду з питань забезпечення позову у справі № 826/9751/14), стосовно об'єктів нерухомого майна та земельних ділянок, які належали Комуністичній партії України та її структурним утворенням на праві власності було вчинено ряд договорів дарування об'єктів нерухомого майна. Так, зокрема, Комуністичною партією України відчужено близько 150 об'єктів нерухомості (адміністративні будівлі, житлові будинки, квартири, земельні ділянки), у тому числі відчужено квартиру загальною площею 43 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 874607256204 (далі - спірне майно), на підставі договору дарування від 10.03.2016 № HAT 352052 HAT 352053, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. (далі - спірний договір). Заявник зауважує, що набувачем спірного майна за договорами дарування, в тому чисті на підставі спірного договору, стала Благодійна організація «Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення» засновником та керівником був та є ОСОБА_1 - син колишнього народного депутата України від Комуністичної партії України ОСОБА_2 , який був одночасно засновником та керівником Комуністичної партії України. При цьому засновником Благодійного фонду є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "КОНТУР" засновниками якого є сини керівника Комуністичної партії України ОСОБА_2 : ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Зважаючи на викладене, на думку заявника, є підстави вважати, що у цьому випадку було заздалегідь відомо, що такий договір не буде виконаний, що він має інші цілі, ніж передбачені цим договором, тобто між відповідачами умисно укладено фіктивний правочин. Відтак наведене свідчить, що укладення, зокрема спірного договору спрямовано не на реальне настання наслідків договору дарування, а має на меті уникнення передачі майна у державну власність. Оскільки на сьогодні частина майна, яка належала Партії та її структурним осередкам, зокрема спірне майно, перебуває у власності пов'язаного із Партією Благодійного фонду, тому існують реальні ризики того, що останнім можуть бути вжиті заходи для відчуження цього майна до прийняття рішення у справі, що розглядатиметься. У такому разі і рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022 та яким задоволено позов Міністерства юстиції України про заборону діяльності Комуністичної партії України, передачу майна, коштів та інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави не буде виконано у повному обсязі та не буде досягнута мета стосовно передачі майна у державну власність.
З огляду на викладене, Мін'юст звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна.
Щодо предмету майбутнього позову, то, як установлено судом зі змісту поданої заяви, заявник зазначає, що договір дарування, на підставі якого відчужене спірне майно, є фіктивним, а тому підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, а спірне майно має бути повернено у власність Комуністичної партії України і в подальшому передане державі, про що Мін'юстом буде подано відповідний позов в установленому порядку, отже, йдеться про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності.
Суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
При цьому частина четверта статті 137 ГПК України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за
захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійнювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 24.05.2022 у справі № 911/2719/21, від 13.04.2021 у справі № 910/15607/19).
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Заразом можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібний висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у cправі № 914/3316/22).
При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Як установлено судом, предметом майбутнього позову буде вимога про визнання недійним правочину та застосування наслідків недійсності - повернення спірного майна.
Отже, суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, предмету спору та обставини справи, існує дійсна ймовірність того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок незаконних дій відповідачів, спрямованих на відчуження, нерухомого майна на користь інших осіб чи здійснення дій, пов'язаних із переоформленням права власності на таке майно.
Ураховуючи зазначене, на думку суду, існує реальна загроза того, що внаслідок здійснення відповідачами відповідних дій, можуть бути порушені права позивача відносно спірного майна, у разі встановлення судом їх наявності та задоволення позову, для відновлення яких потрібно буде додати значних зусиль, при цьому позивач не зможе захистити їх в межах одного судового провадження без подання нових позовів.
До того ж сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
З урахуванням викладеного, такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на майно та заборона вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги наявний зв'язок, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права чи інтереси держави, за захистом яких заявник звернувся до суду, а відтак заява Мін'юсту підлягає задоволенню.
До того ж накладення арешту на нерухоме майно та заборона вчиняти реєстраційні дії не завдасть шкоди та збитків Благодійному фонду, не позбавить його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежить його право передавати спірне майно іншим особам.
Щодо зустрічного забезпечення, то, по-перше, судом не установлено, що внаслідок забезпечення позову відповідачам будуть завдані збитки, по-друге, законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частини шостої статті 140 ГПК України).
У силу вимог частини восьмої статті 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно з частин першої, другої, четвертої статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Скасування заходів забезпечення позову врегульовано статтею 145 ГПК України, зокрема, частини 13 вказаної статті передбачено, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини четвертої статті 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 144, 234, 235 ГПК України, суд
Заяву Міністерства юстиції України про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно - квартиру загальною площею 43 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. М.Буховича,17, кв. 5, м. Березне, Березнівський р-н, Рівненська обл., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 874607256204.
Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, Державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам) щодо об'єкта нерухомого майна - квартири загальною площею 43 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. М.Буховича,17, кв. 5, м. Березне, Березнівський р-н, Рівненська обл., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 874607256204.
Стягувач: Міністерство юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00015622).
Боржник: Благодійна організація «Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення» (вул. Ванди Василевської, 7, м. Київ, 03055, ідентифікаційний код 35087436).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254- 257 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Ухвала підписана 29.08.2023.
Суддя О.Андрійчук