65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________УХВАЛА
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"01" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3748/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
розглянувши заяву Приватного підприємства “ЛІРА” про забезпечення позову /вх. № 2-1268/23 від 23.08.2023 року/ у справі № 916/3748/23
за позовом: Приватного підприємства “ЛІРА” (вул. Семена Палія 70, м. Одеса, 65024)
до відповідачів: 1) Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради (пл. Думська 1, м. Одеса,65026);
2) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська,1, м. Одеса, 65039);
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Комунальної установи муніципальної служби комунальної власності Одеської міської ради /ЄДРПОУ 39708476, адреса - 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська/
про визнання незаконним та скасування частково рішення
23.08.2023 за вх.№2-1268/23 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Приватного підприємства „ЛІРА" про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом:
- накладання арешту на нежилі приміщення першого поверху, об'єкт житлової нерухомості, які знаходяться в оренді ПП «Ліра» загальною площею 353.6. кв. м. Одеська обл., м. Одеса, вулиця Палія Семена, будинок 70, приміщення 501а., зареєстровані за реєстраційним номером 2105257251101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, код ЄДРПОУ: 26597691;
- часткового зупинення дії рішення Одеської міської ради №1319-VIII від 19 липня 2023 «Про схвалення Переліку об'єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, які підлягають приватизації у 2023 році та приватизацію цих об'єктів» в частині підпункту 1 пункту 1 та пункту 2 стосовно включення об'єкту приватизації нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 353,6 кв.м. вул. Палія Семена, 70, приміщення 501а, шляхом продажу на аукціоні, до ухвалення судового рішення по справі.
Протоколом передачі судової справи № 916/3957/21 раніше визначеному складу суду від 23.08.2023 для розгляду заяви вх. № 2-1268/23 від 23.08.2023 року визначено суддю Малярчук І.А.
Ухвалою суду від 25.08.2023 по справі № 916/3957/21 суддею Малярчук І.А. заявлено самовідвід від розгляду заяви про забезпечення позову Приватного підприємства «Ліра» вх. № 2-1268/23 від 23.08.2023.
Розпорядженням керівника апарату суду № 145 від 28.08.2023 року у зв'язку із заявленим суддею Малярчук І.А. самовідводом від розгляду заяви вх. № 2-1268/23 від 23.08.2023, призначено повторний автоматичний розподіл вказаної заяви.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 року для розгляду заяви вх. № 2-1268/23 від 23.08.2023 по справі № 916/3957/21 визначено суддю Петренко Н.Д.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 916/3748/23 між суддями для розгляду справи Приватного підприємства "ЛІРА" за позовом до Територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради про часткове скасування рішення та визначення способу приватизації комунального майна визначено судддю Петренко Н.Д.
Під час дослідження матеріалів заяви про забезпечення позову по справі № 916/3957/21 було виявлено порушенння порядку реєстрації заяв та помилкове присвоєння номеру справи № 916/3957/21 поданій заяві вх. № 2-1268/23 від 23.08.2023, що відображено в ухвалі суду від 30.08.2023 року, якою постановлено передати заяву Приватного підприємства “ЛІРА” про забезпечення позову /вх. № 2-1268/23 від 23.08.2023 року/ на розгляд Господарському суду Одеської області, в провадженні якого перебувають матеріали справи № 916/3748/23 за позовом Приватного підприємства “ЛІРА” /вх. № 4260/23 від 28.08.2023 року/.
На підставі зазначеної ухвали постановлено розпорядження керівника апарату суду "Щодо передачі заяви про забезпечення позову раніше визначеному складу суду в іншій справі" від 30.08.2023 року.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.08.2023 для розгляду заяви вх. № 2-1268/23 від 23.08.2023 року по справі № 916/3748/23 визначено суддю Петренко Н.Д.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову /вх. № 2-1268/23 від 23.08.2023 року/ Приватне підприємство "ЛІРА" посилається на те, що 19 липня 2023 року прийнято рішення Одеської міської ради № 1319-VІІІ від 19.07.2023р., згідно до п. 1 схвалено Перелік об'єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, які підлягають приватизації у 2023 році, п.п.1 п.1 цього рішення зазначена назва об'єкта та адреса - м. Одесі: нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 353,6 кв.м., вул. Семена Палія, 70, приміщення 501а. Пунктом 2 цього рішення зазначено: приватизувати об'єкти у пунктах 1-6 цього рішення, шляхом продажу на аукціоні.
ПП «Ліра» просить вжити заходи забезпечення позову, які дійсно сприятимуть вирішенню спору по суті та зроблять можливим виконання будь-якого законного рішення по справі.
У заяві заявник вказує, що підприємство протягом десяти днів змушено звернутися з позовом до господарського суду до Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Комунальної установи муніципальної служби комунальної власності Одеської міської ради з вимогами:
- про визнання незаконним та скасування частково п.п. 1, 2 Рішення Одеської міської ради №1319-VIII від 19 липня 2023 «Про схвалення Переліку об'єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, які підлягають приватизації у 2023 році та приватизацію цих об'єктів» в частині визначення способу приватизації шляхом аукціону приміщень, окремо розташованих будівель та споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія, 70, приміщення 501а, нежилі приміщення першого поверху 353,6 кв.м;
- про визнання способу приватизації комунального майна окремо розташованих будівель та споруд, що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Семена Палія, 70, приміщення 501а, нежилі приміщення першого поверху 353,6 кв.м., шляхом включення до Переліку об'єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, які підлягають приватизації у 2023 році, шляхом викупу орендарем ПП «Ліра», який здійснив невід'ємні поліпшення в розмірі 31,3% ринкової вартості орендованого майна за згодою орендодавця;
- про визнання частково незаконним та скасування Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 102 від 30.03.2023 «Про закріплення за Комунальною установою «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» на праві оперативного управління нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси - приміщень, окремо розташованих будівель та споруд» в пункті 7 Додатку до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.03.2023 № 102, переліку нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси - приміщень, окремо розташованих будівель та споруд, що підлягають закріпленню за Комунальною установою «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» на праві оперативного управління приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія, 70, приміщення 501а, нежилі приміщення першого поверху 353,6 кв.м;
Судом встановлено, що заявник звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою /вх. № 4260/23 від 28.08.2023 року/ до Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якій просить:
- визнати незаконним та скасувати частково пункти 1,2, підпункт 1 Рішення Одеської міської ради № 1319-УІІІ від 19.07.2023 року «Про схвалення Переліку об'єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, які підлягають приватизації у 2023 році, та приватизації цих об'єктів», в частині визначення способу приватизації шляхом аукціону приміщень, окремо розташованих будівель та споруд, що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Семена Палія, 70, приміщення 501а, нежилі приміщення першого поверху 353,6 кв.м., які знаходяться в 1 оренді позивача Приватного підприємства «Ліра» згідно договору оренди № 7/004 (нова редакція) від 07.03.2019 року.
- визнати частково незаконним та скасувати Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 102 від 30.03.2023 «Про закріплення за Комунальною установою «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» на праві оперативного управління нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси - приміщень, окремо розташованих будівель та споруд» в пункті 7 Додатку до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.03.2023 № 102, переліку нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси - приміщень, окремо розташованих будівель та споруд, що підлягають закріпленню за Комунальною установою «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» на праві оперативного управління приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія, 70, приміщення 501а, нежилі приміщення першого поверху 353,6 кв.м;
- визначити спосіб приватизації комунального майна окремо розташованих будівель та споруд, що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Семена Палія, 70, приміщення 501а, нежилі приміщення першого поверху 353,6 кв.м., шляхом включення до Переліку об'єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, які підлягають приватизації у 2023 році, шляхом викупу орендарем ПП «Ліра», який здійснив невід'ємні поліпшення в розмірі 31,3% ринкової вартості орендованого майна за згодою орендодавця, як умову закінчення договору оренди № 7/004 від 07.03.2019 року.
Таким чином, у позовній заяві заявлено позовні вимоги немайнового характеру.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, господарський суд зазначає наступне.
За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заході до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 ГПК України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Так, згідно зі статями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
При цьому, судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача покладається саме на заявника.
При цьому предметом заявленого позову у даній справі є часткова незаконність рішення Одеської міської ради № 1319-VІІІ від 19.07.2023 року, рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 102 від 30.03.2023, а також визначення способу приватизації комунального майна окремо розташованих будівель та споруд.
Як встановлено судом вище, позивачем заявлено позовні вимоги немайнового характеру.
Господарський суд зазначає, що судове рішення у разі задоволення таких вимог не вимагатиме примусового виконання. Тому в даному випадку застосуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18).
При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Господарський суд зауважує, що арешт майна - накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу.
З урахуванням вказаного, оскільки позивачем заявлено позовні вимоги немайнового характеру, то господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту.
Стосовно вимог заявника про вжиття заходів забезпечення позову шляхом часткового зупинення дії рішення Одеської міської ради №1319-УIII від 19 липня 2023 «Про схвалення Переліку об'єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, які підлягають приватизації у 2023 році та приватизацію цих об'єктів», господарський суд зазначає наступне.
Як зазначено судом вище, частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено види заходів забезпечення позову.
Господарський суд зазначає, що такий вид заходу забезпечення позову як часткове зупинення дії Рішення Одеської міської ради, що просить вжити заявник у даній заяві, не відповідає приписам частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому суд критично оцінює доводи заявника, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають у корпоративних відносинах шляхом заборони проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору. Оскільки заявником не враховано, що положення п. 1 ч. 5 ст. 137 ГПК України, які заявник цитує у своїй заяві, стосуються саме спорів, що виникають у корпоративних відносинах. Проте даний спір Приватного підприємства “ЛІРА” не є корпоративним спором.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З урахуванням вказаного, проаналізувавши встановлені обставини, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Приватного підприємства “ЛІРА” про забезпечення позову /вх. № 2-1268/23 від 23.08.2023 року/ у справі № 916/3748/23 .
Керуючись ст. ст. 136, 137, ч. 8 ст. 140, 141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви Приватного підприємства “ЛІРА” про забезпечення позову /вх. № 2-1268/23 від 23.08.2023 року/ у справі № 916/3748/23 - відмовити.
Ухвала складена та підписана 01.09.2023 року.
Ухвала набрала законної сили 01.09.2023 року та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.
Суддя Н.Д. Петренко