01 вересня 2023 року Справа № 915/1350/23
м.Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, буд.13; ідент.код 00015622; адреса ел.пошти: vdmk@minjust.gov.ua; адреса ел.пошти представника - Росохи С.В.: vpid@minjust.gov.ua) б/н від 24.08.2023 (вх.№11354/23 від 30.08.2023) про забезпечення позову до подання позовної заяви,
особи, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову:
1) Місцевий благодійний фонд «Захист труда» (54001, м.Миколаїв, вул.Фалєєвська, буд.12; ідент.код 24059951),
2) Миколаївська обласна організація Комуністичної партії України (54001, м.Миколаїв, вул.Фалєєвська, буд.12; ідент.код 23039039), -
30.08.2023 Міністерства юстиції України звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 24.08.2023 (вх.№11354/23) про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно - 29/100 розміру частки житлового будинку загальною площею 74,9 кв.м, що знаходиться за адресою: вул.Ольшанців, 66, м.Миколаїв; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 664159748101;
- заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об'єкта нерухомого майна - 29/100 розміру частки житлового будинку загальною площею 74,9 кв.м, що знаходиться за адресою: вул.Ольшанців, 66, м.Миколаїв; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 664159748101.
В обгрунтування такої заяви Міністерство юстиції України вказує наступне:
- у 2014 році Міністерство юстиції України звернулось до суду з позовом про заборону діяльності Комуністичної партії України у зв'язку із порушенням партією статті 5 закону України «Про політичні партії в Україні», чинної на момент подання позовної заяви;
- вказана справа розглядалась понад 8 років та рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об'єднання «Свобода», Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації «Воля-Громада-Козацтво», Української республіканської партії, ОСОБА_1 , за участю Офісу Генерального прокурора, про заборону діяльності політичної партії, задоволено. Заборонено діяльність Комуністичної партії України. Передано майно, кошти та інші активи партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави;
- у ході виконання Мін'юстом судового рішення в частині передачі майна, коштів та інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави встановлено, що після подання позовної заяви Мін'юсту 06.07.2015 Миколаївською обласною організацією Комуністичної партії України відчужене належне їй майно на користь Місцевого благодійного фонду «Захист труда» на підставі договору дарування, який є фіктивним, а тому підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, оскільки, набувачем спірного майна на підставі оспорюваного договору, став Місцевий благодійний фонд «Захист труда», засновником та керівником якого з 1996 року був і є колишній народний депутат України від Комуністичної партії України Матвєєв Володимир Йосипович, який є одночасно засновником та керівником Миколаївської обласної організації Комуністичної партії України, а тому, на думку заявника, останній, як керівник обох сторін оспорюваного договору, знав заздалегідь, що такий договір не буде виконаний, що він має інші цілі, ніж передбачені цим договором, тобто між відповідачами умисно укладено фіктивний правочин.
Відтак, на думку заявника, наведене свідчить, що укладення, зокрема, оспорюваного договору спрямовано не на реальне настання наслідків договору дарування, а має на меті уникнення від передачі майна у державну власність.
Заявник вважає, що спірне майно має бути повернено у власність обласної організації і в подальшому передане державі, про що Мін'юстом буде подано відповідний позов в установленому порядку.
Заявник вказує, що на сьогодні існують об'єктивні ризики того, що Місцевий благодійний фонд «Захист труда» може вчинити дії, пов'язані із відчуженням спірного майна, отже застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, без їх застосування інтереси держави Україна будуть порушені.
При цьому, види забезпечення позову, а саме накладення арешту та заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна, на думку заявника, відповідають позовним вимогам та не перешкоджатимуть діяльності Місцевого благодійного фонду «Захист труда».
Разом з тим, на думку заявника, застосування такого заходу забезпечення позову призведе до менших негативних наслідків у порівнянні з тими, які настануть, якщо відповідний захід не буде вжитий судом.
Розглянувши заяву суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до норм ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.
Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1). Забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (пункт 4).
Згідно ч.3 ст.137 ГПК України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Водночас ч.4 ст.137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №905/447/22, від 24.05.2022 у справі №911/2719/21, від 13.04.2021 у справі №910/15607/19.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Заразом можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Подібний висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у cправі № 914/3316/22.
При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Також, суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Судом встановлено, що у 2014 році Міністерство юстиції України звернулось до суду з позовом про заборону діяльності Комуністичної партії України у зв'язку із порушенням партією статті 5 закону України «Про політичні партії в Україні», чинної на момент подання позовної заяви
Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, задоволено позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України. Заборонено діяльність Комуністичної партії України. Передано майно, кошти та інші активи партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.
Судом також встановлено, що Миколаївською обласною організацією Комуністичної партії України відчужено на користь Місцевого благодійного фонду «Захист труда» 29/100 розміру частки житлового будинку загальною площею 74,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Ольшанців, буд.66; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 664159748101, на підставі договору дарування від 06.07.2015 №1379, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душейко О.М., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 15.08.2023.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що заявник вважає договір дарування, на підставі якого відчужене спірне майно, - фіктивним, а тому, на його думку, такий договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, а спірне майно має бути повернено у власність Миколаївської обласної організації Комуністичної партії України і в подальшому передане державі, про що Мін'юстом буде подано відповідний позов в установленому порядку, отже, йдеться про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності.
Таким чином, судом встановлено, що предметом майбутнього позову буде вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності - повернення спірного майна.
Отже, суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, предмету спору та обставини справи, існує дійсна ймовірність того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок незаконних дій відповідачів, спрямованих на відчуження, нерухомого майна на користь інших осіб чи здійснення дій, пов'язаних із переоформленням права власності на таке майно.
Ураховуючи зазначене, на думку суду, існує реальна загроза того, що внаслідок здійснення відповідачами відповідних дій, можуть бути порушені права позивача відносно спірного майна, у разі встановлення судом їх наявності та задоволення позову, для відновлення яких потрібно буде додати значних зусиль, при цьому позивач не зможе захистити їх в межах одного судового провадження без подання нових позовів.
До того ж сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на майно та заборона вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги наявний зв'язок, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захисту або поновлення прав чи інтересів держави, за захистом яких заявник звернеться до суду, а відтак заява Міністерства юстиції України підлягає задоволенню.
До того ж накладення арешту на нерухоме майно та заборона вчиняти реєстраційні дії не завдасть шкоди та збитків Місцевому благодійному фонду «Захист труда», не позбавить його прав на володіння та користування спірним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежить його право відчужувати чи передавати у користування таке майно іншим особам.
Крім того, суд звертає увагу заявника, що відповідно до приписів ч.3 ст.138 ГПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Згідно ч.13 ст.145 ГПК України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
За приписами ч.1 ст.141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Суд не вбачає необхідності зустрічного забезпечення, оскільки судом не встановлено, що внаслідок забезпечення позову майбутнім відповідачам будуть завдані збитки, та законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.136-140, 234, 235 ГПК України, суд, -
1. Заяву Міністерства юстиції України б/н від 24.08.2023 (вх.№11354/23 від 30.08.2023) про забезпечення позову до подання позовної заяви, - задовольнити.
2. Накласти арешт на нерухоме майно - 29/100 розміру частки житлового будинку загальною площею 74,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Ольшанців, буд.66; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 664159748101.
3. Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об'єкта нерухомого майна - 29/100 розміру частки житлового будинку загальною площею 74,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Ольшанців, буд.66; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 664159748101.
4. Ухвала є обов'язковою та набирає законної сили з 01.09.2023 року.
5. Дана ухвала є виконавчим документом та дійсна для пред'явлення до примусового виконання протягом трьох років.
За даною ухвалою:
Стягувач: Міністерство юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, буд.13; ідент.код 00015622; адреса ел.пошти: vdmk@minjust.gov.ua).
Боржник: Місцевий благодійний фонд «Захист труда» (54001, м.Миколаїв, вул.Фалєєвська, буд.12; ідент.код 24059951),
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалу оформлено у відповідності до ст.234 ГПК України та підписано суддею 01.09.2023.
Суддя М.В.Мавродієва