30 серпня 2023 року Справа № 915/1676/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.
за участі секретаря Дюльгер І.М.
від сторін представники не з?явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1676/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АРОМА ЮКРЕЙН",
54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, буд. 47, кв. 3;
e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1;
до Держави Україна в особі Головного Управління Державної казначейської служби
України у Миколаївській області,
54055, м. Миколаїв, пр. Центральний, буд. 141-В;
e-mail: office@treasury.gov.ua;
про відшкодування шкоди
1. Рух справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою вих. №12-11 від 12.11.2021 до відповідача Держави Україна в особі Головного Управління Державної казначейської служби України (ГУ ДКСУ) у Миколаївській області, в якій просить суд:
1. Вирішити питання про поновлення ТОВ "РосКосметика" пропущеного ним процесуального строку на звернення до суду із позовом, визнавши причини пропуску строку поважними.
2. Відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету шкоду, завдану ТОВ "РосКосметика" незаконними рішеннями Центрального районного суду м. Миколаєва, що порушують його права, у розмірі: 11900,00 грн., сплачених адвокату Беліку В.Г. за надання юридичної допомоги; 1200000,00 грн. моральної шкоди.
3. Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ТОВ "РосКосметика" вартість судових витрат у розмірі 7000,00 грн., що будуть сплачені адвокату Беліку В.Г. при розгляді в суді цієї справи, за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2021 головуючим у справі визначено суддю Семенчук Н.О.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачеві 10-денний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1676/21 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2022 було визнано обґрунтованою та задоволено заяву головуючого судді Семенчук Н.О. про самовідвід; справу №915/1676/21 передано для визначення головуючого судді в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №24 від 12.01.2022, на виконання вищевказаної ухвали суду від 12.01.2022, здійснено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2022 автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю у справі № 915/1676/21 - Смородінову О.Г.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2022 визнано обґрунтованою та задоволено заяву головуючого судді Смородінової О.Г. про самовідвід; справу №915/1676/21 передано для визначення головуючого судді в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №25 від 14.01.2022, на виконання вищевказаної ухвали суду від 14.01.2022, здійснено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2022 автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю у справі - Мавродієву М.В.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2022 суддею Мавродієвою М.В. справу №915/1676/21 прийнято до свого провадження. Розгляд справи почато спочатку. Судом постановлено: справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.02.2022.
08.02.2022 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" надійшла заява №7-02 від 07.02.2022 про відвід судді Мавродієвої М.О.
Ухвалою суду від 10.02.2022 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" №7-02 від 07.02.2022 (вх.№1939/21 від 08.02.2022). Судом постановлено суддю Мавродієву М.В. відвести від розгляду справи №915/1676/21, склад суду, який розглядатиме справу №915/1676/21 визначити у порядку, встановленому ст.32 ГПК України.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №51 від 10.02.2022, на виконання вищевказаної ухвали суду від 10.02.2022, здійснено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2022 визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.
Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання, призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022, були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою суду від 14.09.2022 підготовче засідання у справі призначено на 11.10.2022 о 10:00 год.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2022 було визнано обґрунтованою та задоволено заяву головуючого судді Ржепецького В.О. про самовідвід; справу №915/1676/21 передано для визначення головуючого судді в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2022 головуючим у справі визначено суддю Коваля С.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2022 визнано обґрунтованою та задоволено заяву головуючого судді Коваля С.М. про самовідвід; справу №915/1676/21 передано для визначення головуючого судді в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2022 головуючим у справі визначено суддю Давченко Т.М.
Ухвалою від 24.10.2022 прийнято справу № 915/1676/21 до провадження нововизначеного складу суду та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Цією ж ухвалою встановлено, що дата підготовчого засідання з розгляду даної справи буде визначена після усунення обставин небезпеки життю і здоров?ю учасників судового процесу; участь у засіданні представників сторін не є обов?язковою.
Ухвалою від 08.11.2022 повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду в підготовчому засіданні на 20.12.2022.
Ухвалою від 20.12.2022 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 22.02.2023. Крім того, в указаній ухвалі судом зазначено, що на підставі рішення загальних зборів ТОВ "РосКосметика", оформленого протоколом від 31.05.2022 № 5, зазначене товариство перейменовано на ТОВ "АРОМА ЮКРЕЙН". У подальшому відповідні зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого юридична особа за ідентифікаційним кодом "31613817" має назву: "ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АРОМА ЮКРЕЙН"".
З урахуванням наведеного, відповідні зміни прийнято до уваги суду.
Засідання, призначене на 22.02.2023, не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
Ухвалою від 07.03.2023 призначено підготовче засідання в даній справі на 23.03.2023.
Ухвалою від 23.03.2023, з урахуванням виправлення в ній описки ухвалою від 27.03.2023, відкладено підготовче засідання в даній справі на 06.06.2023.
Ухвалою від 06.06.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.08.2023.
2. Позиції сторін у справі.
Позов у даній справі обґрунтовано тим, що:
1) слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ухвалою від 05.02.2018 у справі № 490/820/18 повернула скаргу позивача від 31.01.2018 року на бездіяльність начальника слідчого відділу прокуратури Миколаївської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до єдиного реєстру досудових розслідувань, на підставі того, що у скарзі відсутні докази, що скаржником "подавалась заява, яка містила в собі дані про вчинення кримінального правопорушення".
За твердженнями позивача, при постановленні ухвали від 05.02.2018 слідчим суддею не застосовано вимоги ч. 2 ст. 304 КПК України, порушено вимоги ч. 2 ст. 6 Конституції України, не з?ясовано того факту, що відзначення в ухвалі відсутності у скарзі доказів подання позивачем заяви до прокуратури з даними про вчинення кримінального правопорушення, свідчить про прийняття рішення за справою по суті відповідно до вимог ч. 2 ст. 307 КПК України.
Позивач указує, що факт порушення прав позивача ухвалою слідчого судді від 05.02.2018 у справі № 490/820/18 (провадження - № 1-кс/490/536/2018) підтверджується скасуванням цієї ухвали ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 07.09.2018;
2) слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ухвалою від 23.05.2018 у справі № 490/820/18 (провадження - № 1-кс/490/536/2018) відмовила у задоволенні скарги позивача від 19.01.2018 на бездіяльність військового прокурора Миколаївського гарнізону Південного регіону України, зазначивши, що: "заява ТОВ "Роскосметика" не містить конкретних відомостей про фактичні обставини, зокрема час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, конкретних дій чи бездіяльності особи...".
На думку позивача, при постановленні указаної ухвали суддею, зокрема, не застосовані вимоги ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України, ч. 2 ст. 6 Конституції України, не з?ясовано права позивача, зазначені в п. 1 ч. 2 ст. 60 КПК України, проігноровані висновки Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов?язане зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013.
Позивач указує, що факт порушення прав позивача ухвалою слідчого судді від 23.05.2018 у справі № 490/820/18 (провадження - № 1-кс/490/536/2018) підтверджується ухвалами: слідчого судді Солом?янського районного суду м. Києва від 19.04.2018 у справі № 760/9035/19 (провадження № 1-кс/760/5171/19); слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2018 у справі № 757/6020/18-к; слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2018 у справі № 757/59848/18-к; слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2019 у справі № 757/61813/18-к; слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2019 у справі № 757/19852/19-к; слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12.09.2019 у справі № 757/19070/19-к; слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2020 у справі № 757/37207/20-к;
3) слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ухвалою від 28.05.2018 у справі № 490/1221/18 відмовила у відкритті провадження за скаргою позивача на бездіяльність слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області, зазначивши, що: "бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у ненаданні прав потерпілому у проведенні певних процесуальних дій, законодавець не відпис до рішень, які можуть бути оскаржені слідчому судді під час досудового розслідування".
На думку позивача, при постановленні указаної ухвали суддею, зокрема, не застосовані вимоги ч. 1 ст. 220, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, ч. 2 ст. 6 Конституції України.
Позивач указує, що факт порушення прав позивача ухвалою слідчого судді від 28.05.2018 у справі № 490/1221/18 підтверджується скасуванням цієї ухвали ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 09.08.2018 у справі № 11-сс/784/370/18;
4) слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ухвалою від 01.06.2018 у справі № 490/4303/18 повернула скаргу позивача від 29.05.2018 на бездіяльність прокурора Військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України.
На думку позивача, при постановленні указаної ухвали суддею, зокрема, не застосовано вимоги ч. 2 ст. 304 КПК України, порушено вимоги ч. 2 ст. 6 Конституції України, порушено права позивача, зазначені в п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України та ч 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Позивач указує, що факт порушення прав позивача ухвалою від 01.06.2018 у справі № 490/4303/18 підтверджується скасуванням цієї ухвали ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 14.08.2018 у справі № 11-сс/784/371/18;
5) слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ухвалою від 07.09.2018 у справі № 490/1221/18 (провадження № 1-кс/490/4195/2018) повернула скаргу позивача від 19.06.2018 на постанову слідчого від 31.05.2018 про закриття кримінального провадження від 16.01.2018 № 42018160690000004 на підставі того, що "чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості делегування наданих заявнику прав, іншим особам, в тому числі можливості представлення інтересів заявника іншими особами під час кримінального провадження".
На думку позивача, при постановленні указаної ухвали суддею, зокрема, не застосовано вимоги ч. 2 ст. 304 КПК України, порушено вимоги ч. 2 ст. 6 Конституції України, порушено права позивача, зазначені в п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України та ч 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Позивач указує, що факт порушення прав позивача ухвалою від 07.09.2018 у справі № 490/1221/18 підтверджується скасуванням цієї ухвали ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 05.10.2018 у справі № 11-сс/4818/18.
За твердженнями позивача, право на відшкодування шкоди виникло у нього внаслідок скасування спірних судових рішень слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва та встановлення таким чином фактів порушення діями слідчого судді прав позивача.
У зв?язку з наведеними обставинами Позивач просить суд про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 1200000 грн., вважаючи такий розмір достатнім "для розумного задоволення потреб потерпілої особи" в умовах, коли вказані факти порушень прав позивача незаконними рішеннями слідчого судді завдали останньому моральної втрати тому, що така ситуація є приниженням ділової репутації позивача та зниженням його престижу.
ТОВ "АРОМА ЮКРЕЙН" також зазначає, що в ході розгляду вищезазначених справ ним сплачено адвокату Беліку В.Г. 11900 грн. за надання відповідної юридичної допомоги; указані кошти позивач також вважає підлягаючими до стягнення з відповідача.
ГУ ДКСУ у Миколаївській області у відзиві від 04.02.2022 позовні вимоги не визнало, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, з посиланням, зокрема, на те, що позивачем невірно визначено суб?єктний склад сторін у справі, так поряд з Казначейством відповідачем повинен бути відповідний орган державної влади, яким завдано шкоду.
Крім того, на думку відповідача, посилання ТОВ "АРОМА ЮКРЕЙН" на незаконність ухвал суду не відповідають дійсності, оскільки вони не визнавались незаконними, а мало місце лише скасування постанов слідчого судді по кримінальним справам.
При цьому позивач, на думку відповідача, не обґрунтував та не підтвердив належними доказами свою позицію щодо вчинення неправомірних дій органами за ознаками, визначеними ст. 1176 ЦК України та іншими положеннями законодавства.
Відповідач указує, що за відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами, діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173,1174 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 1174 ЦК України обов?язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб?єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При цьому, з урахуванням положень п. 10 ч. 2 ст. 16, ст.ст. 21, 1173, 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
Позивачем взагалі не надано доказів на підтвердження спричиненої йому моральної шкоди, відсутній причинно-наслідковий зв?язок між діями відповідача та на думку позивача, завданою шкодою.
Окрім того, позивачем жодним чином не обґрунтовано розмір моральної шкоди.
Відповідач також вважає необґрунтованим заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на отримання допомоги адвоката.
ТОВ "АРОМА ЮКРЕЙН" у відповіді від 10.02.2022 виклало незгоду з доводами відповідача та наполягало на задоволенні позову з викладених у ньому підстав.
Крім того, позивач зазначив, зокрема, що:
- визначення суб?єктного складу сторін у даній справі відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.10.2019 у справі № 757/53996/17, про те, що відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави. Оскільки органи ДКС України є єдиними розпорядниками коштів державного та місцевих бюджетів, саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди;
- відповідач не зазначив положень законодавства, якими він керувався, коли зробив висновок про те, що скасована ухвала слідчого судді не є незаконною; позивач зазначає, серед іншого, що суди апеляційної інстанції не можуть скасовувати законні по суті рішення судів першої інстанції;
- відповідач умисно не вказав визначення судового органу та не врахував того, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову;
- вимоги щодо стягнення моральної шкоди базуються на положеннях ч. 1 ст. 23, п. 4 ч. 2 ст. 23, ч. 1 ст. 94, ч. 1 ст. 201 ЦК України.
На думку позивача, висновки ГУ ДКСУ у Миколаївській області, викладені у відзиві від 04.02.2022, базуються на завідомо неправдивих відомостях та не підлягають прийняттю судом.
Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.
Від сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, представники в засідання не з?явилися, проте від позивача надійшли заяви про проведення судового засідання за відсутності його представника.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
3. Встановлені судом обставини справи.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що 01.02.2018 до Центрального районного суду м. Миколаєва звернувся директор ТОВ "РосКосметика" зі скаргою на бездіяльність прокурора Миколаївської області, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.02.2018 у справі № 490/820/18 повернуто скаргу позивача з усіма доданими до неї матеріалами.
У подальшому зазначену ухвалу скасовано ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 07.09.2018 та постановлено нову ухвалу, якою направлено скаргу ТОВ "РосКосметика" до Центрального районного суду м. Миколаєва для розгляду.
19.01.2018 ТОВ "РосКосметика" звернулося до прокурора військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України із заявою від 15.01.2018 № 12/РК-5, в якій стверджувало про вчинення групою військовослужбовців УСБ України в Миколаївській області, службовими і посадовими особами органів державної виконавчої і судової влади, Миколаївської митниці ДФС, Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області, ГУНП в Миколаївській області кримінальних, службових та інших правопорушень. Не отримавши відомостей щодо наслідків розгляду заяви, 22.01.2018 ТОВ "РосКосметика" звернулося зі скаргою на бездіяльність прокурора щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, що містилися в заяві від 19.01.2018.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.05.2018 відмовлено у задоволенні зазначеної скарги позивача.
У подальшому, згідно поданої позивачем роздруківки ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2020 у справі № 757/37207/20-к, задоволено скаргу ТОВ "РосКосметика", подану 31.08.2020, на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора.
Із змісту зазначеної ухвали не вбачається зв?язку зі скаргою ТОВ "РосКосметика" від 22.01.2018, у задоволенні якої відмовлено ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.05.2018.
Решту ухвал, посилання на які містяться у позові в якості підтвердження незаконності ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.05.2018, позивачем до позову не додано.
Разом із тим, із змісту відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що указані ухвали також не стосуються безпосередньо скарги ТОВ "РосКосметика" від 22.01.2018, у задоволенні якої відмовлено ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.05.2018.
Так, ухвалою слідчого судді Солом?янського районного суду м. Києва від 19.04.2018 у справі № 760/9035/19 (провадження № 1-кс/760/5171/19) задоволено скаргу директора ТОВ "Роскосметика" на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою про злочин та зобов?язано уповноважених осіб НАБУ внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою за вх. №13-0З від 13.03.2019, яка була отримана уповноваженими особами НАБУ 13.03.2019, про що повідомити заявника.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2018 у справі № 757/6020/18-к задоволено скаргу директора ТОВ "РосКосметика" на бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про кримінальне правопорушення від 12.01.2018 та зобов?язано уповноважених осіб Генеральної прокуратури України внести відомості до ЄРДР за заявою директора ТОВ "РосКосметика" про вчинення кримінального правопорушення від 12.01.2018 та розпочати досудове розслідування, про що проінформувати заявника.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2018 у справі № 757/59848/18-к задоволено скаргу Голови правління громадської організації "Правозахисник Миколаївської області" на бездіяльність уповноважених осіб Генеральної прокуратури України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомлення про кримінальне правопорушення від 17.11.2018 вих. № 140/11 та зобов?язано уповноважених осіб Генеральної прокуратури України внести відомості до ЄРДР за заявою Голови правління громадської організації "Правозахисник Миколаївської області" про вчинення кримінального правопорушення від 17.11.2018 та розпочати досудове розслідування, про що проінформувати заявника.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2019 у справі № 757/61813/18-к задоволено скаргу ГО "Правозахисник Миколаївської області" на бездіяльність Генеральної прокуратури України , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зобов?язано компетентних посадових осіб Генеральної прокуратури України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ГО "Правозахисник Миколаївської області" від 26.11.2018 року про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування, про що проінформувати заявника.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2019 у справі № 757/19852/19-к задоволено скаргу Голови правління громадської організації "Правозахисник Миколаївської області" на бездіяльність уповноважених осіб Генеральної прокуратури України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення та зобов?язано уповноважених осіб Генеральної прокуратури України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою Голови правління громадської організації "Правозахисник Миколаївської області" про вчинення кримінального правопорушення від 01.04.2019 за вих. № 30/04, розпочати досудове розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12.09.2019 у справі № 757/19070/19-к задоволено скаргу Громадської організації "Правозахисник Миколаївської області", в особі голови правління на бездіяльність уповноважених осіб Генеральної прокуратури України, щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зобов?язано уповноважену особу Генеральної прокуратури України виконати вимоги передбачені ст.214 КПК України, за заявою Громадської організації "Правозахисник Миколаївської області" №29/03 від 26.03.2019.
25.05.2018 директор ТОВ "РосКосметика" та інші особи, зокрема, директор ТОВ "Промхімскло" звернулися до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва із скаргою на бездіяльність слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області та прокурорів Військової прокуратури Південного регіону України, що полягає у не розгляді їх клопотання.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.05.2018 у справі № 490/1221/18 відмовила у відкритті провадження за указаною скаргою.
У подальшому зазначену ухвалу скасовано ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 09.08.2018 та постановлено нову ухвалу, якою скаргу направлено до слідчого судді суду першої інстанції для розгляду в порядку ст.ст. 303-307 КПК України.
29.05.2018 до Центрального районного суду м. Миколаєва звернувся директор ТОВ "Роскосметика" зі скаргою на бездіяльність прокурора Військової проукратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.06.2018 у справі № 490/4303/18 повернуто зазначену скаргу разом з доданими до неї матеріалами.
У подальшому зазначену ухвалу скасовано ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 14.08.2018 та постановлено нову ухвалу, якою скаргу направлено до Центрального районного суду м. Миколаєва для розгляду.
19.06.2018 до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла скарга ТОВ "Роскосметика" на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 42018160690000004, відомості про яке внесені в ЄРДР 16.01.2018.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.09.2018 у справі № 490/1221/18 (провадження № 1-кс/490/4195/2018) повернуто зазначену скаргу скаржнику.
У подальшому зазначену ухвалу скасовано ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 05.10.2018 та постановлено нову ухвалу, якою скаргу направлено до слідчого судді суду першої інстанції для розгляду в порядку ст.ст. 303-307 КПК України.
З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2018 між адвокатом Бєліком В.Г. (адвокат) та ТОВ "Роскосметика" (замовником) укладено договір про надання правової допомоги адвокатом.
Відповідно до п. 1.1 договору адвокат бере на себе зобов?язання надавати правову допомогу замовнику в відновленні прав ТОВ "Роскосметика", які будуть порушені слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва Гречаной С.І. на протязі 2018 року, а замовник - оплатити замовлення.
Відповідно до п. 2.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов?язань і може бути розірваний згідно вимог чинного законодавства України.
Відповідно до п. 3.1 договору за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2. договору, замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 11900 грн.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
На підтвердження факту прийому клієнтом юридичних послуг, наданих адвокатом за договором про надання правової допомоги від 15.01.2018 складено Акт від 03.01.2020 приймання-передачі виконаних юридичних послуг адвокатом до договору про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 2 Акту клієнт здійснив перевірку наданих адвокатом послуг і підтверджує, що згідно з визначеними в ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, ЦПК, КПК, КК, ЦК України адвокат здійснив:
1) надання правової інформації, консультацій і роз?яснень з правових питань кримінального кодексу України;
2) участь у судових засіданнях в судах першої та апеляційної інстанції;
3) складання апеляційної скарги на постанову слідчого судді Центрального районного суду Гречаної СІ. від 05.02.2018, справа № 490/820/18, провадження 1-С/490/536/2018;
4) складання апеляційної скарги на постанову слідчого судді Центрального районного суду Гречаної СІ. від 23.05.2018;
5) складання апеляційної скарги на постанову слідчого судді Центрального районного суду Гречаної СІ. від 28.05.2018, справа № 490/1221/18, провадження 1-KC/490/3663/2018;
6) складання апеляційної скарги на постанову слідчого судді Центрального районного суду Гречаної СІ. від 01.06.2018, справа № 490/4303/18, провадження 1-КС/490/3682/2018;
7) складання апеляційної скарги на постанову слідчого судді Центрального районного суду Гречаної СІ. від 07.09.2018, справа № 490/1221/18, провадження 1-КС/490/4195/2018;
8) складання позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої Центральним районним судом м.Миколаєва.
Загальна оплата послуг адвоката у вказаний вище період з без ПДВ складає 11900 грн.
Акт підписано та скріплено печатками сторін.
03.01.2020 ТОВ "Роскосметика" перераховано на рахунок адвоката Бєліка В.Г. грошові кошти в сумі 11900 грн., із зазначенням призначення платежу "оплата послуг адвоката згідно договору № б/н від 15.01.2018 без ПДВ", що підтверджується платіжним дорученням від 03.01.2020 № 1087.
Предметом спору в даній справі є відшкодування позивачу за рахунок коштів Державного бюджету шкоди, завданої незаконними рішеннями Центрального районного суду м. Миколаєва, а саме: у розмірі 11900,00 грн. - коштів, сплачених адвокату Беліку В.Г. за надання юридичної допомоги; 1200000 грн. - моральної шкоди.
4. Щодо позовних вимог в частині відшкодування 1200000 грн. моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім?ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3-6 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов?язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров?я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім?я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ділова репутація - сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов?язки (цивільну правоздатність), крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг (абз. 3 п. 5 інформаційного листа ВГСУ Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію від 28.03.2007 № 01-8/184).
Приниженням ділової репутації суб?єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв?язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб?єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 ЦК. Положення цих норм щодо конкретних категорій поширювачів інформації можуть бути конкретизовані в окремих законах (абз. 1 п. 6 інформаційного листа ВГСУ "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" від 28.03.2007 № 01-8/184).
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв?язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (постанова КГС ВС від 23.06.2020 у справі № 910/10399/18).
У вирішенні спорів, пов?язаних з відшкодуванням моральної шкоди, завданої юридичній особі, господарський суд в кожному конкретному випадку повинен з?ясовувати, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяні йому втрати немайнового характеру та чим (якими доказами) він обґрунтовує розмір відшкодування такої шкоди, що підлягає стягненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров?я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов?язковому з?ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв?язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з?ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Із змісту наведених положень законодавства вбачається, що суб?єкту господарювання не може бути заподіяно моральну шкоду, оскільки здатність відчувати моральні страждання за своєю правовою природою може належати тільки людині.
У випадках з юридичними особами, на відміну від аналогічних спорів за участі фізичних осіб, значення для встановлення обґрунтованості позовних вимог має не власне суб?єктивне уявлення позивача (наприклад, в особі його керівника або членів керівного органу) про факт настання негативних наслідків для ділової репутації юридичної особи та характер цих наслідків, а ці обставини як факт об?єктивної, в даному випадку, економічної, реальності.
Позивачем в позовній заяві та інших поданих ним документах по суті справи зазначено, що моральна шкода у розмірі 1200000 грн., на переконання ТОВ "АРОМА ЮКРЕЙН", завдана йому внаслідок незаконних рішень судді, є приниженням ділової репутації позивача та призвела до зниження його престижу.
Позивач вважає указану вище суму достатньою для розумного задоволення потреб потерпілої особи (ТОВ "АРОМА ЮКРЕЙН") в умовах, коли вказані факти порушень прав позивача незаконними рішеннями слідчого судді завдали останньому моральної втрати тому, що така ситуація є приниженням ділової репутації позивача та зниженням його престижу.
Разом із тим, матеріали справи не містять жодного доказу завдання моральної (немайнової) шкоди ТОВ "АРОМА ЮКРЕЙН" (наприклад, доказів того, що позивач зазнав втрат немайнового характеру у зв?язку з приниженням його ділової репутації або вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача, тощо).
Фактично зміст доводів позивача зводиться до того, що він не погоджується з рішеннями слідчого судді, ухваленими за результатами розгляду його звернень.
Щодо самого розміру заявленої позивачем моральної шкоди, то в цій частині позивач не обґрунтував своєї вимоги, не надав розрахунку чи критеріїв, з яких він виходив при визначенні заявленої до стягнення суми. Суд позбавлений можливості перевірити такі твердження позивача з огляду на відсутність будь-яких обґрунтувань та доказів в цій частині позову.
Крім того, в даному випадку належить зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Аналогічної позиції притримується і Консультативна рада європейських суддів у висновку № 11 (2008) "Щодо якості судових рішень", де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється насамперед за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до ЄСПЛ.
У Висновку № 3 (2002) "Щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності" Консультативна рада європейських суддів зазначила, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Верховний Суд у постановах від 03.02.2021 року у справі № 454/192/17 (провадження № 61-14315св19), від 22.04.2020 у справі № 454/3206/16-ц (провадження № 61-1013св19), від 25.04.2019 у справі № 757/25713/16-ц (провадження № 61-18012св18), від 10.01.2018 у справі № 454/1642/16-ц (провадження № 61-1091св17) дійшов висновку, що застосування положення частини 6 ст. 1176 ЦК України можливе лише у випадку, коли предметом позову є дії чи бездіяльність суду, які не пов?язані із здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, що має на меті прийняття акту органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних дій або бездіяльності і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду.
Отже, у межах даної справи суд не може досліджувати обставини наявності/відсутності порушень з боку слідчого судді та перевіряти прийняті ним рішення, тобто фактично переглядати їх.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Вищевказаному кореспондують положення ч. 11 ст. 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими передбачено, що держава відповідає за шкоду, завдану судом, на підставах та в порядку, встановлених законом.
Зміст вказаної норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.
За таких обставин, незгода позивача з судовими рішеннями не може бути покладена в обґрунтування позову щодо незаконності дій та рішень суду під час вирішення певної справи (розгляду певної заяви).
Щодо посилань позивача на положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Посилання позивача на положення ст. 1 указаного Закону є помилковими, оскільки вказаний Закон регулює відносини з відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, саме громадянину, а не юридичній особі. Вказана правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, в тому числі Великою Палатою Верховного Суду, в постановах, та є сталою.
Помилковим є також посилання позивача на необхідність застосування вищевказаного Закону до юридичних осіб, виходячи з положень норм законодавства про аналогію закону (аналогію права), оскільки відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, ч. 10 ст. 11 ГПК України аналогія закону застосовується виключно, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом. В спірному випадку питання відшкодування шкоди, завданої юридичній особі, врегульовано главою 82 Відшкодування шкоди ЦК України.
Крім того, спірні правовідносини не підпадають під регулювання вказаного Закону.
Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Ураховуючи викладене, суд визнає, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності не можуть бути визнаними такими, що свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
5. Щодо позовних вимог в частині стягнення 11900 грн. за послуги з юридичної допомоги.
В даному випадку суд вважає необхідним зазначити, що процесуальні витрати виникають та пов?язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Приписами ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються з: витрат на правову допомогу; витрат, пов?язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов?язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов?язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
При цьому процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 (справа № 598/1781/17), КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком.
Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв?язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Судові витрати не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 по справі № 242/4741/16-ц).
Викладене свідчить про те, що витрати позивача на юридичну допомогу, понесені під час певного кримінального провадження, повинні бути розподілені судом у межах розгляду відповідного кримінального провадження, такі витрати не є збитками і не підлягають відшкодуванню на підставі ст. 22 ЦК України.
За такого у задоволенні позову належить відмовити.
Суд зауважує, що клопотання позивача про поновлення пропущеного ним процесуального строку на звернення до суду із позовом та визнання причин пропуску строку поважними не розглядається, оскільки від відповідача не надходило заперечень з наведеного питання.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов?язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.
Суд зазначає, що розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
У судовому засіданні 30.08.2023, згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "АРОМА ЮКРЕЙН" відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 01.09.2023.
Суддя Т.М. Давченко