ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником
23.08.2023Справа № 910/2950/20
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши
заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"
про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником
у справі № 910/2950/20
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
про стягнення 2 413 479,86 грн
Представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання
Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, 2413479,86 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 (суддя Кирилюк Т.Ю.) позов задоволено та стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" 2413479,86 грн основного боргу та 36202,20 грн судового збору.
07.08.2020 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано наказ.
09.08.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
Вказана заява обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2023 у справі № 904/2100/22 частково задоволено позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та стягнуто з Дніпровського державного аграрно-економічного університету на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 214147,01 грн заборгованості, 1127,17 грн 15% річних, 1280,18 грн інфляційних нарахувань та 3248,32 грн витрат по сплаті судового збору, що дає підстави для звернення стягнення на кошти Дніпровського державного аграрно-економічного університету в межах суми стягнення - 219802,68 грн.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2023, у зв'язку з перебуванням судді Кирилюк Т.Ю. у відпустці, заяву про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі № 910/2950/20 передано для розгляду судді Нечаю О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 розгляд заяви Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі № 910/2950/20 призначено на 23.08.2023, зупинено виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2023 у справі № 904/2100/22 в межах суми стягнення - 219802,68 грн до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти в межах справи № 910/2950/20.
21.08.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від боржника надійшли заперечення на заяву стягувача, відповідно до яких боржник просить у задоволенні заяви Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі № 910/2950/20 відмовити.
У судове засідання 23.08.2023 з'явився представник боржника, інші представники не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви учасники судового процесу були повідомлені належним чином, їх явка обов'язковою судом не визнавалась.
Представник боржника у судовому засіданні 23.08.2023 надав усні пояснення по суті заяви, проти її задоволення заперечував.
Розглянувши у судовому засіданні 23.08.2023 заяву стягувача, заслухавши пояснення представника боржника, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами 1, 4 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Згідно з положеннями частин 1 - 4 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Системний аналіз статей 53, 56 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно з метою фактичного виконання рішення суду.
При цьому за своєю правовою природою положення вказаних статей не є імперативними, судова дискреція, в даному випадку, передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням всіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу.
Під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення.
Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо застосування положень статті 336 Господарського процесуального кодексу України викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18 та від 06.02.2020 у справі № 913/381/18.
Суд встановив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2022 у справі № 904/2100/22 за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Дніпровського державного аграрно-економічного університету про стягнення 300 468,29 грн позов задоволено частково та стягнуто з Дніпровського державного аграрно-економічного університету на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 214 147,01 грн заборгованості, 1 127,17 грн 15% річних, 1 280,18 грн інфляційних нарахувань та 3 248,32 грн витрат по сплаті судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2023 у справі № 904/2100/22, з урахуванням ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2023, апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задоволено частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2023 змінено шляхом викладення резолютивної частини рішення в новій редакції, згідно з якою з Дніпровського державного аграрно-економічного університету стягнуто на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 214 147,01 грн заборгованості, 16 522,42 грн пені, 15 177,97 грн 15% річних, 22 173,30 грн інфляційних втрат та 4 495,76 грн судового збору.
Спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 910/20504/16).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Принцип змагальності (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України) і принцип рівності сторін (стаття 7 Господарського процесуального кодексу України), що пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Суд зазначає, що під час вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у господарських справах, зокрема під час розгляду заяв про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суди та учасники судового процесу зобов'язані керуватися принципами змагальності, рівності та застосовувати стандарт доказування.
Суд встановив, що 26.07.2023, на виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2023 у справі 904/2100/22, з урахуванням ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2023, Господарським судом Дніпропетровської області було видано відповідний наказ.
У письмових поясненнях, а також у судовому засіданні 23.08.2023 представник боржника повідомив, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" не звертало наказ Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2100/22 до примусового виконання.
Докази добровільного виконання зазначеного судового рішення Дніпровським державним аграрно-економічним університетом у матеріалах справи також відсутні.
Відтак матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості Дніпровського державного аграрно-економічного університету перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2022 у справі № 904/2100/22, частково зміненого постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2023, у розмірі 219802,68 грн.
Щодо заперечень відповідача з приводу порушення черговості задоволення вимог кредиторів у зведеному виконавчому провадженні, то вони є безпідставними, оскільки ґрунтуються на довільному тлумаченні висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17.
Так, у п. 64 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що черговість задоволення вимог стягувачів, що закріплена у статті 46 Закону України "Про виконавче провадження", визначає порядок дій виконавця, у зведеному провадженні якого знаходиться декілька виконавчих документів щодо одного боржника. У такому разі зведене провадження фактично має на меті уникнення зловживань з боку виконавця, який без визначення такої черговості міг би на власний розсуд направляти отримані кошти певним кредиторам. Це створювало б ризик вчинення виконавцем корупційних порушень. Водночас така черговість не може поширюватися на всю систему примусового виконання рішень, оскільки Закон України "Про виконавче провадження" прямо цього не передбачає.
Також суд вважає безпідставними доводи боржника про те, що на кошти, стягнуті за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2022 у справі № 904/2100/22, не може бути звернуто стягнення з огляду на їх спрямування на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання електропостачальника, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків.
Зі змісту судових рішень у справі № 904/2100/22 вбачається, що заборгованість Дніпровського державного аграрно-економічного університету перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" виникла на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Частинами 5, 7 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальника перераховуються згідно з алгоритмом, який встановлюється Регулятором. Такий алгоритм розподілу коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання електропостачальника передбачає, за звичайних умов, перерахування всіх коштів, що надходять від покупців на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника, у повному обсязі на поточні рахунки електропостачальника. На кошти, що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями цих учасників ринку.
Однак, стаття 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" має назву "Розрахунки на ринку електричної енергії", що свідчить про те, що нею врегульовані лише питання щодо здійснення розрахунків між учасниками ринку електричної енергії. Норми зазначеної статті не підлягають застосуванню при примусовому виконанні рішень, увалених у справах за участі учасників ринку електричної енергії. В даному випадку спірні правовідносини сторін врегульовані виключно спеціальними положеннями Закону України "Про виконавче провадження" та статтею 336 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому посилання на припис ч. 7 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" є безпідставними, оскільки стягувач просить звернути стягнення на кошти Дніпровського державного аграрно-економічного університету, а не Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".
Також не є підставою для відмови в задоволенні заяви стягувача і спеціально визначене підпунктом 3 пункту 9-1 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 859) спрямування коштів Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" як постачальника "останньої надії", оскільки цей правовий акт, по-перше, стосується лише боржника, а по-друге, не може скасовувати чи обмежувати права заявника, якими він наділений в силу закону.
Підсумовуючи вищевикладене, оскільки суду було доведено наявність у Дніпровського державного аграрно-економічного університету заборгованості перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в розмірі 219 802,68 грн, що підтверджена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2022 у справі № 904/2100/22, частково зміненим постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2023, суд вважає заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 234, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі № 910/2950/20 задовольнити.
2. Звернути стягнення на грошові кошти Дніпровського державного аграрно-економічного університету (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сергія Єфремова, буд. 25; ідентифікаційний код: 00493675), який має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код: 19480600), в розмірі 219 802 (двісті дев'ятнадцять тисяч вісімсот дві) грн 68 коп., підтверджену рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2023, зміненим постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2023 у справі № 904/2100/22, з урахуванням ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2023, на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (Україна, 49107, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 22; ідентифікаційний код: 23359034), в рахунок виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі № 910/2950/20, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі № 910/2950/20.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 04.09.2023
Суддя О.В. Нечай