печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14256/22-ц
25 травня 2023 року Печерський районний суд м. Києва
суддя: Батрин О.В.
секретар судового засідання Габрись О.М.
справа № 757/14256/22-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач 1: ТзОВ «Кей Колект»
відповідач 2: ТзОВ «Фінансова компанія «Амбер»
відповідач 3: ОСОБА_2
третя особа: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбер», ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними,
У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ТОВ «Кей Колект», ТОВ «Фінансова компанія «Амбер», ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , в якому просив визнати недійсними договір про відступлення прав вимоги № 733115/Ф-1, укладений ТОВ «Кей Колект» та ТОВ «Фінансова компанія «Амбер» 10.06.2021 року та договір про відступлення прав вимоги № 733115/Ф-2, укладений ТОВ «Фінансова компанія «Амбер» та ОСОБА_2 10 червня 2021 року.
Мотивуючи заявлені позовні вимоги посилався на те, що в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 755/15692/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про відступлення прав вимоги № 733115/Ф-2 від 10.06.2021 року, за яким ОСОБА_2 просить суд стягнути з нього 126 263,20 доларів США. При цьому, підставою подання ОСОБА_2 позову стало те, що 10 червня 2021 року між ТОВ «Кей Колект» та ТОВ «Фінансова компанія «Амбер» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 733115/Ф-1, згідно з яким до ТОВ «Фінансова компанія «Амбер» перейшло право вимоги за кредитним договором № 11040419000 від 14.09.2006 року, укладеним між ПАТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 . Цього ж дня, 10 червня 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Амбер» уклало аналогічний договір про відступлення права вимоги № 733115/Ф-2 з фізичною особою ОСОБА_2 , згідно з яким до останньої перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит № 11040419000 від 14.09.2006 року.
Позивач вважає, що наведені договори про відступлення права вимоги грубо порушують його права і є незаконними, оскільки відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб'єктним складом його сторін, а не шляхом укладання договору про відступлення права вимоги з фізичною особою. Таким чином, оспорювані договори відступлення права вимоги від 10 червня 2021 року укладені з грубим порушенням ч. 3 ст. 512, ст. 1054, ч. 3 ст. 1079, ч. 2 ст. 1083 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з метою визнання їх недійсними та захисту своїх порушених прав.
У своїх додаткових письмових поясненнях позивач також зазначив, що фізична особа ОСОБА_2 у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами.
Ухвалою суду від 17.06.2022 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 30).
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2023 року в задоволенні заяви із запереченнями позивача ОСОБА_1 проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження та витребування доказів, відмовлено (а.с. 106).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовну заяву, просив задовольнити з підстав, в ній наведених.
Представник відповідача 3 ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовної заяви.
Інші учасники справи до судового засідання не з'явились, хоча про час, день та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача 3, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13.07.2022 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Кей Колект», треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , Управління (центр) надання адміністративних послуг Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору купівлі-продажу недійсним залишено без задоволення (а.с. 53-55).
Постановою Київського апеляційного суду від 06.12.2022 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 13.07.2022 року залишено без змін.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказаним судом рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13.07.2022 року, яке набрало законної сили, встановлено, що 14 вересня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11040419000. У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором прийнято в заставу нерухомість (будівлі/споруди/приміщення), а саме: трикімнатної квартири, загальною площею 53,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю ОСОБА_1 та порука ОСОБА_5 (п. 2.1 Кредитного договору).
Згідно з п. 1.1 Кредитного договору № 11040419000 від 14.09.2006 року банк зобов'язується надати ОСОБА_1 , а останній зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 130 000 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 656 500 грн. за курсом Національного банку України на день укладання цього Договору.
У забезпечення виконання боржником зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту, 14.09.2006 сторони уклали договір іпотеки за №22156, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» укладено договір про відступлення права вимоги № 1, в тому числі, за укладеним ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 договором про надання споживчого кредиту від 14.09.2006 №4 1040419000, а також договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 22156 від 14.09.2006 року.
04.01.2018 року державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Дідичуком I.A. прийнято рішення провести державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме спірної квартири за іпотекодержателем ТОВ «Кей-Колект».
Таким чином, ТОВ «Кей-Колект» зареєструвало за собою право власності па спірну квартиру та в позасудовому порядку звернуло стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 листопада 2020 року № 232759935 власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є громадянка ОСОБА_2 , яка набула право власності на нерухоме майно па підставі Договору купівлі-продажу зазначеної квартири від 29 січня 2018 року, укладеним між нею та ТзОВ «Кей Колект».
Зазначені обставини відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України мають преюдиційне значення і тому не підлягають доказуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2021 року між ТОВ «Кей Колект» та ТОВ «Фінансова компанія «Амбер» укладений договір відступлення права вимоги №733115/Ф-1, відповідно до якого ТОВ «Кей Колект» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Амбер» права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11040419000 від 14.09.2006 року з усіма додатками та доповненнями за ціною 4 000,00 грн. (а.с. 20-22).
10.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Амбер» та ОСОБА_2 укладений договір відступлення права вимоги № 733115/Ф-2, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Амбер» відступає ОСОБА_2 права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11040419000 від 14.09.2006 року з усіма додатками та доповненнями за ціною 6 709,06 грн. (а.с. 23-25).
10.08.2021 року ОСОБА_2 надіслала ОСОБА_1 повідомлення про зміну кредитора у грошовому зобов'язанні, порушення основного зобов'язання за договором про споживчий кредит, в якому вказала, що заборгованість за договором про споживчий кредит складає 126 263,20 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 10.06.2021 року 3 420 545 грн. 85 коп. (а.с. 18).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що вказані договори про відступлення права вимоги грубо порушують його права і є незаконними, оскільки відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб'єктним складом його сторін, а не шляхом укладання договору про відступлення права вимоги з фізичною особою, у зв'язку з чим спірні договори відступлення права вимоги укладені з грубим порушенням ч. 3 ст. 512, ст. 1054, ч. 3 ст. 1079, ч. 2 ст. 1083 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Положення частини першої статті 1083 ЦК України регулюють питання наступного відступлення права грошової вимоги після укладення договору факторингу.
Так, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу (частина перша статті 1083 ЦК України).
В обох договорах факторингу від 10.06.2021 року його сторони погодили, що фактор має право розпоряджатися правами вимоги на свій власний розсуд, в тому числі здійснювати наступне відступлення прав вимоги на користь третіх осіб за будь-яку ціну.
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
У статті 1077 ЦК України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Зі ст. 1077 та 1079 ЦК України та частини п'ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що договір факторингу зачіпає інтереси трьох сторін: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.
Фінансова установа - це юридична особа, яка згідно із законом надає одну або декілька фінансових послуг і внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку (пункт 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 того ж Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг належить до фінансових послуг (пункт 11 частини 1 статті 4 Закону).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг є фінансовою послугою вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Вказана норма передбачає правило за яким фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання.
Юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій (частини 1 та 2 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).
У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.
Таким чином, оскільки договорами факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, то воно повинно здійснюватися відповідно до положень цієї глави, яка регулює відносини з факторингу (частина другої статті 1083 ЦК України) та наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб'єктним складом його сторін (стаття 1079 ЦК України), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.
Як встановлено судом, з укладенням оспорюваного договору про відступлення права вимоги № 733115/Ф-2 між ТОВ «Фінансова компанія «Амбер» та ОСОБА_2 10.06.2021 року, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.
Фактично сторони спірних договорів уклали ряд угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи. При цьому, оскільки договір факторингу не може бути укладений між банком та фізичною особою, задіяли спосіб переходу формально начебто правильний, проте за змістом такий, що лише приховав дійсні наміри сторін.
Крім того, як вбачається з п. 3.7 оспорюваного договору про відступлення прав вимоги № 733115/Ф-1, укладеного між ТОВ «Кей Колект» та ТОВ «Фінансова компанія «Амбер» 10.06.2021 року, сторони встановили, що загальний розмір заборгованості боржника ОСОБА_1 за кредитним договором за основною суму боргу та відсотками пенею та комісією на момент укладення договору становить 126 263,20 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 10.06.2021 року 3 420 545 грн. 85 коп.
При цьому, відповідно до повідомлення ТОВ «Кей-Колект» про анулювання боргу від 18.07.2018 року кредитна заборгованість по договору про надання споживного кредиту № 11040419000 від 14.09.2006 року у сумі 126 263,20 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 27.12.2017 року 3 528 370 грн. 45 коп. на підставі рішення від 27.12.2017 року була анульована, у зв'язку з реалізацією ТОВ «Кей-Колект» права на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання зазначеного кредитного договору, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за номером № 109925686 (а.с. 15).
Таким чином, на час укладення спірного договору про відступлення прав вимоги № 733115/Ф-1, укладеного між ТОВ «Кей Колект» та ТОВ «Фінансова компанія «Амбер» 10.06.2021 року, у позивача ОСОБА_1 були відсутні боргові зобов'язання перед ТОВ «Кей-Колект».
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оспорювані договори відступлення прав вимоги від 10.06.2021 року укладені з порушенням частини третьої статті 512, статті 1054, частини третьої статті 1079, частини другої статті 1083 ЦК України, статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому підлягають визнанню недійсними, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню судовий збір з відповідачів ТОВ «Фінансова компанія «Амбер» у розмірі 496 грн. 20 коп. та з ТОВ «Кей Колект», ОСОБА_2 по 248 грн. 10 коп. судового збору.
На підставі ст. 203, 217, 227, 512, 1054, 1077, 1078, 1079, 1080, 1083 ЦК України, ст. 13, 81, 82, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбер», ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними- задовольнити.
Визнати недійсними договір про відступлення прав вимоги № 733115/Ф-1, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбер»10 червня 2021 року та договір про відступлення прав вимоги № 733115/Ф-2, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбер»та ОСОБА_2 10 червня 2021 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбер» 496 грн. 20 коп. судового збору та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», ОСОБА_2 по 248 грн. 10 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1
відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект»: 02000, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус В, каб. 402, код ЄДРПОУ 37825968
відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбер»: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 49, оф. 10, код ЄДРПОУ 40889885
відповідач 3: ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2
третя особа: ОСОБА_3 : АДРЕСА_4 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3
Суддя О.В. Батрин