печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23850/21-ц
17 серпня 2023 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Штронди А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про стягнення суми відсотків та пені, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача: грошові кошти за договором № SAMDN25000731861329 від 28.12.2012 року в розмірі 1 228,21 доларів США - три проценти річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та 4 857 823,85 грн. пені в розмірі трьох процентів річних за кожен день прострочення; грошові кошти за договором № SAMDN25000733845062 від 18.03.2013 року в розмірі 409 доларів США - три проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України та 1 619 491,77 грн. пені в розмірі трьох процентів річних за кожен день прострочення; витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи, покласти на відповідача.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 28.12.2012 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір-заяву № SAMDN25000731861329, за умовами якого позивач вніс до банку грошові кошти для розміщення на депозитному рахунку в розмірі 15 000,00 доларів США на строк до 28.12.2013 року включно зі сплатою банком процентів у розмірі 10 %.
Пунктом 3 цього договору передбачено можливість автоматичної пролонгації його дії на той самий строк.
18.03.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір-заяву № SAMDN25000733845062, за умовами якого позивач вніс до банку грошові кошти для розміщення на депозитному рахунку в розмірі 5 000,00 доларів США на строк до 18.03.2015 року включно за сплатою банком процентів у розмірі 10 %.
Пунктом 3 цього договору передбачено можливість автоматичної пролонгації його дії на той самий строк.
06.03.2019 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення грошових коштів за вказаними договорами та нарахованих процентів, однак відповідач відмовив позивачу у виплати цих коштів.
Відповідно до Умов та Правил банківський вклад є розірваним через два дні з дати отримання відповідної заяви, тобто, з 11.03.2019 року у позивача виникло право на виплату всіх сум та процентів за договорами.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2020 року у справі № 757/14655/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15.09.2020 року, позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про повернення банківського вкладу задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за договором № SАМDN25000731861329 від 28.12.2012 року суму вкладу 15 000,00 доларів США, відсотки за договором за період з 15.05.2014 року по 11.03.2019 року в розмірі 7 236,98 доларів США, за договором № SАМDN25000733845062 від 18.03.2013 року суму вкладу 5 000,00 доларів США, відсотки за договором за період з 15.05.2014 року по 11.03.2019 року в розмірі 2 413,32 доларів США. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн. В іншій частині відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» судовий збір на користь держави в розмірі 9 605,00 грн.
13.11.2021 року Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2020 року у справі № 757/14655/19, на підставі якого державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2. В межах виконання цього виконавчого провадження 12.01.2021 року з відповідача стягнуто грошові кошти за вищевказаним рішенням суду та постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві від 25.01.2021 року закінчено виконавче провадження № НОМЕР_2.
Разом з тим, позивач не міг користуватись своїми грошовими коштами за період з часу розірвання договорів та до виконання рішення суду, тобто, з 11.03.2019 року по 11.01.2021 року. Відповідач не виконав зобов'язання з повернення позивачу грошових коштів добровільно, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України та 3 % пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Посилаючись на вказані обставини, на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 526, 549, 610, 625, 629, 1058-1060 ЦК України позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.05.2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення суми відсотків та пені та призначено підготовче засідання у справі на 07.07.2021 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2021 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 01.09.2021 року.
05.08.2021 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог; у випадку задоволення позову врахувати: доводи, викладені у відзиві; зменшити розмір пені відповідно до принципів розумності, справедливості та пропорційності; зазначити в резолютивній частині рішення, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без врахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню у встановленому законом порядку.
Відзив обґрунтований тим, що позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку та періоду, за який позивачем нарахована пеня. Крім того, судові рішення у справі № 757/14655/19 оскаржуються відповідачем у суді касаційної інстанції. Крім зазначеного, банком виконано рішення суду у вказаній справі 21.12.2020 року, що підтверджується випискою з коррахунку АТ КБ «Приватбанк» за період з 21.12.2020 року по 21.12.2020 року. Відповідач наводить орієнтовний розрахунок 3 % за договором № SАМDN25000731861329 від 28.12.2012 року: 22 236,98 грн. х 3 % х 439 днів (з 11.03.2019 року по 20.12.2020 року) / 365 днів = 802,35 грн. При цьому, позивачем незаконно нарахована пеня в іноземній валюті. Розмір неустойки не може значно перевищувати розміру збитків, тому відповідач просить зменшити розмір пені відповідно до принципів розумності, справедливості та пропорційності. Відповідач просить у резолютивній частині рішення вказати, що сума коштів, яка підлягає стягненню, зазначена без урахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому стягненню у встановленому законом порядку.
28.08.2021 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив відповідача, у якій зазначено, що в позові міститься розрахунок пені та період її стягнення. Крім того, у справі № 757/14655/19 рішення суду набрало законної сили. Грошові кошти надійшли на рахунок позивача лише 12.01.2021 року, що підтверджується виписками з банківських рахунків, тому в силу ст.ст. 526, 1058 ЦК України саме з цієї дати зобов'язання банку вважається виконаним. Позивач не погоджується з розрахунком пені, наведеним відповідачем у відзиві. Позивач просить стягнути з відповідача пеню у гривні, а не в іноземній валюті. Позивач вважає, що зменшення пені саме до суми вкладу відповідатиме принципу розумності та справедливості, забезпечить дійсну відповідальність банку за порушення зобов'язань, а також захистить порушене право позивача на користування та володіння своїми коштами. Зазначення в судовому рішенні способу виконання рішення з вказівкою платежів, які мають бути стягнуті з боржника, є роз'ясненням способу виконання рішення, що не передбачено чинним законодавством.
01.09.2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 320/5115/17.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.09.2021 року клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення суми відсотків та пені до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 320/5115/17-ц за позовом фізичної особи до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення процентів, 3 % річних, неустойки (пені) за договором банківського вкладу.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.01.2023 року поновлено провадження у вищевказаній цивільній справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 27.02.2023 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення суми відсотків та пені та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 15.05.2023 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2023 року оголошено перерву у даній цивільній справі.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.
Вислухавши думку учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2020 року у справі № 757/14655/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15.09.2020 року, позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про повернення банківського вкладу задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за договором № SАМDN25000731861329 від 28.12.2012 року суму вкладу 15 000,00 доларів США, відсотки за договором за період з 15.05.2014 року по 11.03.2019 року в розмірі 7 236,98 доларів США, за договором № SАМDN25000733845062 від 18.03.2013 року суму вкладу 5 000,00 доларів США, відсотки за договором за період з 15.05.2014 року по 11.03.2019 року в розмірі 2 413,32 доларів США. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн. В іншій частині відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» судовий збір на користь держави в розмірі 9 605,00 грн.
Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Левіцької А.С. від 11.12.2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про примусове виконання виконавчого листа № 757/14655/19-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва 13.11.2020 року, про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 : за договором № SАМDN25000731861329 від 28.12.2012 року - суми вкладу в розмірі 15 000,00 доларів США, відсотків за договором за період з 15.05.2014 року по 11.03.2019 року в розмірі 7 236,98 доларів США, за договором № SАМDN25000733845062 від 18.03.2013 року - суми вкладу в розмірі 5 000,00 доларів США, відсотків за договором за період з 15.05.2014 року по 11.03.2019 року в розмірі 2 413,32 доларів США.
Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Левіцької А.С. від 25.01.2021 року виконавче провадження № НОМЕР_2 закінчено у зв'язку зі сплатою боржником боргу у повному обсязі.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти за договором № SAMDN25000731861329 від 28.12.2012 року в розмірі 1 228,21 доларів США - три проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України та 4 857 823,85 грн. пені в розмірі трьох процентів річних за кожен день прострочення; грошові кошти за договором № SAMDN25000733845062 від 18.03.2013 року в розмірі 409 доларів США - три проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України та 1 619 491,77 грн. пені в розмірі трьох процентів річних за кожен день прострочення.
При цьому, позивач посилається на те, що він не міг користуватись своїми грошовими коштами за період з часу розірвання договорів та до фактичного виконання рішення суду відповідачем, тобто, з 11.03.2019 року по 11.01.2021 року.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За положеннями ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ч. 1 ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
У даному випадку між сторонами виникло грошове зобов'язання, оскільки одна сторона зобов'язана сплатити певну грошову суму стягувачу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін у цій справі як грошових зобов'язань, до прострочення відповідача застосовується ч. 2 ст. 625 ЦК України. Основою для розрахунків трьох процентів річних та інфляційних втрат є сума несвоєчасно виплачених грошових коштів.
За приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у вказаній справі майном позивача є грошові кошти.
Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження).
За приписами ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2020 року у справі № 757/14655/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15.09.2020 року, стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за договором № SАМDN25000731861329 від 28.12.2012 року суму вкладу 15 000,00 доларів США, відсотки за договором за період з 15.05.2014 року по 11.03.2019 року в розмірі 7 236,98 доларів США, за договором № SАМDN25000733845062 від 18.03.2013 року суму вкладу 5 000,00 доларів США, відсотки за договором за період з 15.05.2014 року по 11.03.2019 року в розмірі 2 413,32 доларів США.
Встановивши, що відповідачем прострочено грошове зобов'язання з виплати позивачу суми вкладу та процентів на вклад, суд вважає, що у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц.
Положення ст. 11 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Тобто, відповідно до положень ст. 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.
Після розірвання договорів банківського вкладу банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов'язань згідно зі ст. 625 ЦК України.
У справі № 757/14655/19 суд встановив, що за договором від 28.12.2012 року з банку підлягають стягненню відсотки в розмірі 7 236,98 доларів США, а за договором від 18.03.2013 року - 2 413,32 доларів США за період з 15.05.2014 року по 11.03.2019 року (через два дні з дати отримання відповідачем заяви позивача про повернення вкладів та процентів).
Таким чином, початком відліку часу прострочення банком виконання грошового зобов'язання є 11.03.2019 року.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому 11.01.2021 року (дата надходження грошових коштів від відповідача на рахунок позивача, тобто, остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) і є датою, коли зобов'язання відповідача перед позивачем за договорами № SАМDN25000731861329 від 28.12.2012 року та № SАМDN25000733845062 від 18.03.2013 року припинилося.
Оскільки відповідач виконав судове рішення у справі № 757/14655/19-ц 11.01.2021 року (дата надходження грошових коштів від відповідача на рахунок позивача), то відповідач повинен сплатити три проценти річних на суму боргу за період з 11.03.2019 року по 11.01.2021 року.
Доводи відповідача, що ним виконано рішення суду у вказаній справі 21.12.2020 року, що підтверджується випискою з коррахунку АТ КБ «Приватбанк» за період з 21.12.2020 року по 21.12.2020 року, суд оцінює критично, оскільки з матеріалів справи вбачається, що грошові кошти (заборгованість за судовим рішенням) надійшли на рахунок позивача 12.01.2021 року, що підтверджується виписками з банківських рахунків. Тобто, з 12.01.2021 року позивач міг зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки.
За змістом ст.ст. 526 та 1058 ЦК України, зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 року у справі № 6-140цс13 та постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 554/1078/15-ц.
Суд також не погоджується з доводами відповідача, що судові рішення у справі № 757/14655/19 оскаржуються відповідачем у суді касаційної інстанції, тому відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України у зв'язку з невиконанням судового рішення у цій справі.
Так, постановою Верховного Суду від 15.09.2021 року у справі № 757/14655/19 касаційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15.09.2020 року залишено без змін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц міститься висновок, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції. У ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. У цьому випадку Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з відповідача заборгованості саме в іноземній валюті, тобто прострочена сума визначена у розмірі 75 000,00 доларів США, що передбачає і нарахування 3 % річних саме із 75 000,00 доларів США. Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що була висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04.07.2018 року у справі № 14-134цс18. Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
З урахуванням зазначеного, суд наводить розрахунок трьох процентів річних за невиконання відповідачем грошового зобов'язання за укладеними сторонами договорами банківського вкладу за період з 11.03.2019 року по 11.01.2021 року, тобто за 673 дні:
- за договором № SАМDN25000731861329 від 28.12.2012 року: 15 000,00 доларів США (сума вкладу) + 7 236,98 доларів США (відсотки за договором) = 22 236,98 доларів США х 673 (кількість днів прострочення виконання грошового зобов'язання) х 3 : 100 : 365 = 1 230,04 доларів США;
- за договором № SАМDN25000733845062 від 18.03.2013 року: 5 000,00 доларів США (сума вкладу) + 2 413,32 доларів США (відсотки за договором) = 7 413,32 доларів США х 673 (кількість днів прострочення виконання грошового зобов'язання) х 3 : 100 : 365 = 410,06 доларів США.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 640,10 доларів США - трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України за договорами № SAMDN25000731861329 від 28.12.2012 року та № SАМDN25000733845062 від 18.03.2013 року підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 4 857 823,85 грн. та 1 619 491,77 грн. пені в розмірі трьох процентів річних за кожен день прострочення на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» суд зазначає наступне.
У ч. 2 ст. 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Позовні вимоги стосуються правовідносин, які виникли з укладення договорів банківського вкладу.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб'єкта - споживача.
У ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3).
Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані договірні відносини за участі споживача.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Отже, пеня, передбачена ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», стягується в разі порушення виконання договірного зобов'язання на користь споживача.
Разом з тим, з 11.03.2019 року - через два дні з дати отримання відповідачем заяви позивача про повернення банківських вкладів та процентів на вклади, договори банківського вкладу, укладені між позивачем та відповідачем, є розірваними, отже, договірні правовідносини з договорів банківського вкладу між сторонами припинились.
Відтак, після розірвання договорів банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов'язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи ст. 625 ЦК України у разі його невиконання.
Тобто, з моменту розірвання договорів банківського кладу на вказані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак пеня відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 320/5115/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Позивач просить стягнути з відповідача пеню на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 26.04.2020 року по 11.01.2021 року, тобто через рік після розірвання договорів банківського вкладу, відтак, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 4 857 823,85 грн. та 1 619 491,77 грн. пені в розмірі трьох процентів річних за кожен день прострочення.
За таких обставин, відсутні підстави для вирішення питання про зменшення розміру пені відповідно до принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Стосовно доводів відповідача про зазначення у резолютивній частині рішення, що сума коштів, яка підлягає стягненню, зазначена без урахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому стягненню у встановленому законом порядку, суд не вбачає підстав для викладення резолютивної частини рішення з указаними застереженнями, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями ч.ч. 1, 3, ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних за невиконання грошового зобов'язання за договорами банківського вкладу на підставі ст. 625 ЦК України, та про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 10 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 105,56 грн. (з урахуванням часткового задоволення позову, що становить 0,93 % від суми судового збору, що підлягала сплаті на час подання позову до суду).
Крім того, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати в розмірі 15 000,00 грн. на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як визначено у ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим, позивачем не надано для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що визначено ч. 3 ст. 137 ЦПК України.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, детального опису робіт (наданих послуг) або акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 599, 610- 612, 625, 1074 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про стягнення суми відсотків та пені - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 1 640 (одну тисячу шістсот сорок) доларів США 10 центів - три проценти річних за невиконання грошового зобов'язання за договорами № SAMDN25000731861329 від 28.12.2012 року та № SАМDN25000733845062 від 18.03.2013 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в розмірі 105 (сто п'ять) грн. 56 коп.
Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»: 01011, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 28.08.2023 року.
Суддя Є.С. Хайнацький