61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
24.08.2023 Справа №905/652/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Замай Т.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ,
до відповідача Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область,
про стягнення заборгованості у сумі 20313,08грн на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, пені у сумі 1253,75грн, 3% річних у сумі 952,11грн, інфляційних втрат у сумі 1163,62грн, всього 23682,56грн,
За участю представників (в режимі відеоконференції):
від позивача: Іваненкова Н.М. на підставі довіреності від 14.03.2023 №8418
від відповідача: Жоголева В.В. в порядку самопредставництва
Позивач, Акціонерне товариство «Укртелеком», м. Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 20313,08грн на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, пені у сумі 1253,75грн, 3% річних у сумі 952,11грн, інфляційних втрат у сумі 1163,62грн, всього 23682,56грн. Позовні вимоги викладені позивачем в редакції заяви від 14.06.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань з відшкодування витрат, що понесені позивачем в результаті надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, за період серпень 2021 - лютий 2022.
Відповідач проти позову заперечив, посилаюсь на те, що відповідачем у спірний період було здійснено сплату сум відшкодування за фактично отримані послуги. При цьому під час проведення перевірок отримання послуг, за результатами яких були складені перевірочні акти, відповідач зафіксував факти відключення радіоточок, припинення користування стаціонарними телефонами та випадки зазначення в якості користувачів померлих осіб. Відповідач зазначив, що позивачу надсилалися листи з зазначенням встановлених перевіркою фактів та вимогою перерахувати суми, що підлягають відшкодуванню за реально спожиті послуги. Разом з тим відповідач пояснив, що надання цих документів є неможливим, оскільки вони втрачені під час військової агресії Російської Федерації. Відповідач зазначив, що перелік абонентів, які не отримали телекомунікаційні послуги, з зазначення їх прізвищ, підстав та розміру пільг тощо надати не має можливості з цих саме причин.
Позивач заперечив обставини отримання від відповідача актів та повідомлень про ненадання телекомунікаційних послуг певним абонентам у спірний період; зазначив, що послуги надані в повному обсязі.
Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.06.2023. Виходячи з ціни позову, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 06.07.2023 з подальшим оголошенням перерв у розгляді справи до 20.07.2023 та 17.08.2023. Ухвалою від 17.08.2023 суд відклав розгляд справи на 24.08.2023 з огляду на неможливість відповідача взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за технічних причин.
Під час розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про залучення свідка, в задоволенні якого суд відмовив з мотивів відсутності встановлених нормами Господарського процесуального кодексу України підстав для вчинення судом такої процесуальної дії. Розгляд клопотання здійснено судом в протокольній формі у судовому засіданні 20.07.2023 згідно з положеннями ч.5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
09.08.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи нотаріально посвідченої заяви свідка від 08.08.2023. Проти залучення наданої відповідачем заяви свідка позивач заперечив з посиланням на пропуск відповідачем встановленого ст.80 Господарського процесуального кодексу України строку подання доказів.
Надана відповідачем заява свідка прийнята судом до розгляду судом з урахуванням пояснень відповідача щодо неможливості подання цього доказу разом з відзивом на позов з причини складання цієї заяви вже після подання відзиву.
21.08.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення щодо строку виконання зобов'язань відповідачем зі сплати витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 24.08.2023 в режимі відеоконференції взяли участь представники сторін; позивач підтримав позовні вимоги; відповідач проти позову заперечив.
Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач, Акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій і включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.
За рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 28.09.2006 № 384 позивача включено до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за № 74.
За період серпень 2021 - лютий 2022 позивач надавав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам, які проживають на території Центрального, Приморського, Лівобережного та Кальміуського районів міста Маріуполя Донецької області, на підтвердження складено розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг та акти звіряння розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям осіб станом на 01.09.2021, 01.10.2021, 01.11.2021, 01.12.2021, 01.01.2022, 01.02.2022, 01.03.2022.
Як зазначено у складених позивачем актах звіряння розрахунків за період серпень 2021 - лютий 2022 ним надано послуги пільговим категоріям громадян на загальну суму 36316,83грн, а саме: за серпень 2021 на суму 5327,98грн, за вересень 2021 на суму 6058,69грн, за жовтень 2021 на суму 6006,22грн, за листопад 2021 на суму 5422,68грн, за грудень 2021 на суму 4434,90грн, за січень 2022 року на суму 4853,96грн, за лютий 2022 на суму 4212,40грн.
Матеріали справи містять листи позивача, які направлялись засобами поштового зв'язку на адресу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради №08-31-1034 від 06.09.2021, №08-31-1154 від 06.10.2021, №08-31-1273 від 08.11.2021, №08-31-1391 від 08.12.2021, №08-31-40 від 08.01.2022, №08-31-150 від 08.02.2022, №08-31-255 від 07.03.2022 з розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, та актами звіряння розрахунків за надані послуги на пільгових умовах. В підтвердження надсилання вказаних листів позивачем до суду надано копії описів вкладення. Також матеріали справи містять електронні листи з зазначенням переліку пільговиків, які позивач направляв щомісяця відповідачу в електронному вигляді (у форматі DBF-файлів).
Як вбачається з банківських виписок відповідач здійснив часткове відшкодування понесених позивачем витрат, сплативши кошти у загальному розмірі 16003,75грн, з яких: 3098,69грн - за серпень 2021, 3611,96грн - за вересень 2021, 3479,62грн - за жовтень 2021, 2958,61грн - за листопад 2021, 2854,87грн - за грудень 2021. Відшкодування решти витрат у розмірі 20313,08грн відповідачем не здійснено.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 20313,08грн на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, пені у сумі 1253,75грн, 3% річних у сумі 952,11грн, інфляційних втрат у сумі 1163,62грн, всього 23682,56грн.
Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.
За змістом п.п.1, 6 ст. Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про жертви нацистських переслідувань», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про охорону дитинства» встановлені пільги з оплати послуг зв'язку для окремих категорій осіб.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.144 Господарського кодексу України передбачено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом.
В силу приписів ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Таким чином, законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від волевиявлення сторін.
Акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про електронні комунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, інших законодавчих актів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
За змістом ст. 178 Господарського кодексу України та ст. 633 Цивільного кодексу України договір про надання телекомунікаційних послуг є публічним, оператор, провайдер телекомунікацій зобов'язаний здійснювати надання послуг зв'язку кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законодавством. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Отже вищенаведеними нормами чинного законодавства встановлено право фізичних осіб, які мають визначений вищевказаними законами соціальний статус, на отримання послуг зв'язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов'язок провайдера, оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.
Згідно зі ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відповідно п. 9 ч. 1 до ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Статтею 91 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: соціальний захист та соціальне забезпечення (п. 3 ч. 1) та пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей помер
Відповідно до п. 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 №117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою « 1 - пільга», в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма 1 - пільга затверджується Мінсоцполітики; ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою « 1 - допомога», в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Із системного аналізу зазначених норм вбачається, що державні соціальні гарантії певним категоріям громадян закріплені приписами законодавства, які є нормами прямої дії, у зв'язку з чим у оператора телекомунікаційних послуг виникає обов'язок надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, що в свою чергу кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.
Розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у місті Маріуполь Донецької області є Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, тобто саме відповідач забезпечує на відповідній території (місто Маріуполь Донецької області) реалізацію державної політики, зокрема соціальної підтримки та надання соціальних послуг категоріям осіб, які згідно із законодавством України мають право на пільги.
Відтак, грошові зобов'язання держави з відшкодування вартості наданих соціальних послуг виникають в силу закону та повинні виконуватись уповноваженими державою органами, яким в даному випадку є відповідач у справі.
Крім того суд звертає увагу на те, що відповідач не заперечує обставини прийняття Маріупольською міською радою Донецької області у 2021-2022 роках рішень про затвердження Соціальних програм надання пільг за рахунок коштів бюджету Маріупольської територіальної громади окремим категоріям громадян, у тому числі на сплату послуг зв'язку та користування радіоточкою.
З огляду на таке викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2023 №922/1418/22 правова позиція не суперечить висновкам суду про наявність у відповідача зобов'язань з відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що позивач за період серпень 2021 - лютий 2022 надав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян на загальну суму 36316,83грн. Протилежне відповідачем не доведене.
Позивачем направлялись Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради акти звірки розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям населення та розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг за період з серпня 2021 по лютий 2022. Отримання відповідачем цих рахунків не спростовано.
Разом з тим посилання відповідача на направлення позивачу будь-яких заперечень чи коригувань з вказанням кількості пільговиків, їх прізвищ, розміру пільг тощо, матеріалами справи не доводиться.
Відповідач частково здійснив відшкодування витрат позивача, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з серпня 2021 по лютий 2022, у загальному розмірі 16003,75грн, що вбачається з банківських виписок та не є спірним. Решта вартості наданих позивачем на пільгових умовах телекомунікаційних послуг на суму 20313,08грн не сплачена.
Стосовно посилань відповідача на ненадання певним абонентам телеконунікаційних послуг, що відповідач доводить у тому числі нотаріально посвідченою заявою свідка ОСОБА_1 від 08.08.2023, суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч.1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
При цьому згідно з ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
В силу положень ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому суд звертає увагу, що за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Дослідивши наявні в матеріалах справи акти звірки розрахунків за послуги зв'язку пільговим категоріям населення та розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг за період з серпня 2021 по лютий 2022, суд дійшов висновку про те, що ці докази підтверджують надання позивачем телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з серпня 2021 по лютий 2022 на суму 36316,83грн. Достатніх доказів на спростування вказаних обставин та на підтвердження обставин, викладених у відзиві щодо сплати сум відшкодування лише за фактично отримані послуги за спірний період, встановлення перевірками фактів відключення радіоточок, припинення користування стаціонарними телефонами та випадки зазначення в якості користувачів померлих осіб, надсилання позивачу листів з зазначенням встановлених перевіркою фактів та проханням перерахувати суми відшкодування, тощо відповідачем не надано.
З огляду на викладене, враховуючи той факт, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, провів розрахунки не в повному обсязі за надані позивачем телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 20313,08грн на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з серпня 2021 по лютий 2022, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 1253,75грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне невиконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне невиконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Отже неустойка у вигляді пені є договірною санкцією, яка має бути узгоджена сторонами, окрім випадків встановлення санкції певним нормативним актом.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами відсутні договірні відносини, які б передбачали умови щодо нарахування пені за порушення строку відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. Відсутній і нормативний акт, яким би були встановлені санкції, заявлені позивачем до стягнення.
З огляду на таке суд дійшов висновку про безпідставність нарахування пені за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачем, отже позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1253,75грн задоволенню не підлягають.
Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 952,11грн за періоди з 01.09.2021 по 14.06.2023, з 01.10.2021 по 14.06.2023, з 01.11.2021 по 14.06.2023, з 01.12.2021 по 14.06.2023, з 01.01.2022 по 14.06.2023, з 01.02.2022 по 14.06.2023, з 01.03.2022 по 14.06.2023, та інфляційних втрат у сумі 1163,62 грн за періоди вересень 2021 - травень 2023, жовтень 2021 - травень 2023, листопад 2021 - травень 2023, грудень 2021 - травень 2023, січень 2022 - травень 2023, лютий 2022 - травень 2023, березень 2022 - травень 2023, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Строк (термін) виконання зобов'язання встановлений ст. 530 Цивільного кодексу України. Так відповідно до ч.1 цієї статті якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Доводячи наявність у відповідача заборгованості у заявлені періоди, за які проведено нарахування заявлених до стягнення в межах даного позову 3% річних та інфляційних втрат, позивач посилається на визначені абз.2 п.72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету міністрів України №295 від 11.04.2012, строки для здійснення розрахунків за надані телекомунікаційні послуги, а саме: після отримання споживачем рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.
Суд ці посилання до уваги не приймає, оскільки положення цих Правил регулюють відносини між операторами/ провайдерами телекомунікацій та споживачами послуг та не стосуються спірних правовідносин сторін у даній справі щодо відшкодування відповідачем витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
Суд враховує те, що листи, які позивач щомісячно направляв відповідачу із додаванням розрахунку видатків, не містять вимоги про оплату та не встановлюють строку такої оплати. Інші матеріали справи не містять доказів пред'явлення позивачем вимоги до відповідача про сплату. Позивач відсутність пред'явлення вимоги не заперечує.
Вказане свідчить, що позивачем не доведено наявності у відповідача обов'язку здійснити відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, саме до закінчення відповідного звітнього періоду (за серпень 2021 до 31.08.2021, за вересень 2021 до 30.09.2021, за жовтень 2021 до 31.10.2021, за листопад 2021 до 30.11.2021, за грудень 2021 до 31.12.2021, за січень 2022 до 31.01.2022, за лютий 2022 до 28.02.2022) та не доведено виникнення у відповідача заборгованості у наступний після спливу кінцевого строку розрахунку день, який і є першим днем належного періоду нарахування відсотків річних та інфляційних втрат.
Відповідно до приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже з урахуванням того, що прострочення відповідача з виконання обов'язку відшкодувати витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, саме за заявлені позивачем періоди останнім не доведена, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 952,11грн та інфляційних втрат у сумі 1163,62грн.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших судових витрат до розподілу не заявлено.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87548, Донецька область м. Маріуполь, вул Миру, 70, код ЄДРПОУ 41336065) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) заборгованість у сумі 20313,08 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 1841,70 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 24.08.2023 суд проголосив та підписав вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 29.08.2023.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова