61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
25.08.2023р. Справа №905/753/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газкомплект груп» (84500, Донецька обл., м.Бахмут, вул.Миру, 89, код ЄДРПОУ 42488006)
про стягнення 144999,56 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газкомплект груп», м.Бахмут про стягнення боргу у загальній сумі 144999,56 грн, у тому числі: основного боргу - 101046,52 грн, пені - 20265,25 грн, 3% річних - 3273,16 грн, інфляційних втрат - 20414,63 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №101/ПГ-2657-К від 31.08.2021р. про постачання природного газу в частині своєчасного та повного виконання зобов'язань, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 101046,52 грн, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та процентів річних.
Ухвалою суду від 26.06.2023р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/753/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві б/н від 11.07.2023р. заперечував проти задоволення позовних вимог та наголошував на тому, що він не отримував акт приймання-передачі природного газу за березень 2022 року. Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газкомплект груп» посилалось на форс-мажорні обставини у зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації. Внаслідок чого, за твердженням відповідача, останній підлягає звільненню від відповідальності щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних збитків. Поряд з цим, у вказаній заяві по суті спору відповідач ставить під сумнів поставку газу постачальником у спірні місяці, зазначаючи про пошкодження газотранспортних систем внаслідок постійних обстрілів м.Бахмут.
У відповіді б/н від 20.07.2023р. на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» зазначало, що доводи відповідача, які викладені у відзиві, спростовуються матеріалами справи.
Заперечення на відповідь на відзив, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом відповідача, до господарського суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
В силу норм ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
31.08.2021р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір №101/ПГ-2657-К про постачання природного, за змістом п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711210000), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п.3.1 укладеного договору ціна за 1 тис. куб. м газу протягом дії цього договору, публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до п.4.4.6 цього договору.
Постачальник зобов'язаний, зокрема, на власному офіційному сайті www.gas.ua в розділі «Для бізнесу» не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу споживачу публікувати/оприлюднювати ціну за 1000 куб. м газу, яка є обов'язковою для застосування сторонами при розрахунках вартості спожитого споживачем природного газу в місяці постачання за цим договором (п.4.4.6 наведеного правочину).
У відповідності до п.п.10.1, 10.1.1 договору №101/ПГ-2657-К від 31.08.2021р. договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2021р., а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання. За взаємною згодою сторін договір може бути припинено достроково. При цьому, сторона, яка має намір розірвати договір письмово попереджає про це іншу сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Вищезазначений договір підписаний представниками сторін і скріплений печатками юридичних осіб без зауважень та заперечень.
Окрім того, приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувались кожен наступний період та були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Як вказує позивач, відповідачем було спожито природний газ:
- у лютому 2022 року в обсязі 1502,88 куб. м на суму 66036,38 грн з ПДВ - акт №2747 від 28.02.2022р. приймання-передачі природного газу;
- у березні 2022 року в обсязі 791 куб. м на суму 33339,85 грн з ПДВ - акт №4885 від 31.03.2022р. приймання-передачі природного газу;
- у квітні 2022 року в обсязі 38 куб. м на суму 1670,29 грн з ПДВ - акт №6625 від 30.04.2022р. приймання-передачі природного газу.
Поряд з цим, з боку споживача акт за березень 2022 року не підписаний.
Як зазначав відповідач у відзиві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газкомплект груп» не отримувало акт за березень 2022р.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, акт приймання-передачі природного газу №4885 від 31.03.2022р. був скерований відповідачу 10.04.2022р. в електронному вигляді за допомогою програмного забезпечення « 1С:Підприємство», про що свідчить відповідний принт-скрін з наведеного програмного забезпечення.
У відповідності до п.п.2.8-2.10 договору №101/ПГ-2657-К від 31.08.2021р. постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.
У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих споживачем, вважаються обов'язковими для сторін, якщо судом не буде встановлено інше.
Наразі, відповідні обсяги постачання у спірний період підтверджені листом №ТОВВИХ-22-10914 від 12.10.2022р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
Як визначено у п.п.4.1.3, 4.1.5 вищезазначеного договору споживач має право, зокрема, вимагати від постачальника проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та законодавством порядку; оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії постачальника, що порушують права споживача, та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених чинними нормативно-правовими актами та цим договором.
Проте, відповідач доказів реалізації свої прав у визначеному договором порядку не надав, факт постачання газу у спірний період у відповідних обсягах не спростував.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами поставку природного газу у спірний період у визначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» обсягах.
Як вказує позивач, відповідач встановлений договором №101/ПГ-2657-К від 31.08.2021р. обов'язок щодо оплати газу у визначений договором строк та у повному обсязі не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено, зокрема, вимоги про стягнення основного боргу в сумі 101046,52 грн.
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами п.п.3.7, 3.9 договору №101/ПГ-2657-К від 31.08.2021р. оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30-го числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю). Остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.
Відтак, зобов'язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:
- за поставкою лютого 2022 року на суму 66036,38 грн - 21.03.2022р. включно з урахуванням того, що останній день строку (20.03.2022р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),
- за поставкою березня 2022 року на суму 33339,85 грн - 20.04.2022р. включно,
- за поставкою квітня 2022 року на суму 1670,29 грн - 20.05.2022р. включно.
За твердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газкомплект груп» свої зобов'язання не виконало, оплату поставленого газу не здійснило. Доказів протилежного суду не надано.
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №101/ПГ-2657-К від 31.08.2021р. постачання природного газу виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газкомплект груп» про стягнення суми боргу в розмірі 101046,52 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до п.6.2 договору №101/ПГ-2657-К від 31.08.2021р., в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
Відтак, позивачем заявлено до стягнення 20265,25 грн пені, нарахованої у загальний період з 22.03.2022р. по 20.11.2022р.
Розрахунок пені є арифметично вірним.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищенаведене, позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 3273,16 грн, нарахованих у загальний період з 22.03.2022р. по 30.04.2023р. та інфляційну складову боргу у розмірі 20414,63 грн, нараховану у загальний період з 01.04.2022р. по 30.04.2023р.
Розрахунок 3% річних є арифметично вірним. Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційних втрат, суд встановив, що їх сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, суд визнає обґрунтованою визначену позивачем суму інфляційних.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені, 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню на визначені позивачем суми.
Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначає про наступне.
В обґрунтування форс-мажорних обставин, які унеможливлювали здійснення господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань, відповідач посилається на наявність обставин військової агресії російської федерації проти України, яка розпочалась 24.02.2022р., триває досі і підтверджуються листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. Торгово-промислової палати України, в якому остання зазначила, що військова агресія росії проти України та введення у зв'язку з цим воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), починаючи з 24.02.2022р.
Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст.3 вказаного кодексу під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
За змістом ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
В силу норм ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п.п.7.1-7.3 договору №101/ПГ-2657-К від 31.08.2021р. при настанні обставин неможливості повного або частковою виконання будь-якою із сторін зобов'язань по цьому договору, як-то: пожежа, повінь, землетрус та інші стихійні лиха, аварій на газопроводі, війна та військові дії, блокада, страйки, зміна законодавства України, видання органами виконавчої влади України нормативних актів, що роблять неможливим виконання зобов'язань по цьому договору, чи інших, що не залежать від сторін, обставин, сторона яка зазнала впливу таких обставин не несе відповідальності. Дані обставини повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом.
Про настання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на такі обставини.
Настання форс-мажорних обставин не звільняє споживача від обов'язку оплати за обсяг фактично поставленого газу.
Отже, на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок, у строк, визначений договором, доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р., що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», статуту ТПП України, цим засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, ТПП України підтвердила, що обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Відповідач вказаний лист надав суду в якості доказу настання форс-мажорних обставин.
Поряд з цим, відповідно до п.2 розпорядження №3 від 25.02.2022р. ТТП України «Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України», що розміщено в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/62989f8bb62c2687708951.pdf установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п.4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням №44 (5) від 18.12.2014р. Президії ТПП України (із змінами та доповненнями) (далі Регламент).
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту.
Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
У ст.3.3 Регламенту вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п.6.10 Регламенту).
Отже, надання сертифікату ТПП України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов'язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов'язання автоматично. При видачі сертифікату ТПП України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов'язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань).
Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не шляхом розміщення на сайті ТПП України загального офіційного листа.
У загальному офіційному листі ТПП України зазначено, що його видано на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та статуту ТПП України.
Проте, в ст.ст.14 та 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» нічого не наведено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022р. не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022р. видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання відповідачем.
Таким чином, використання загального офіційного листа №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. ТПП України з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.
Наразі, відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до Регламенту, проте цього не зробив.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20 вказано, що статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
У матеріалах справи немає ані доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини, ані доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для нього форс-мажорної обставини, що об'єктивно унеможливила виконання товариством зобов'язань за договором.
З огляду на наведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газкомплект груп» підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2684 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газкомплект груп» (84500, Донецька обл., м.Бахмут, вул.Миру, 89, код ЄДРПОУ 42488006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452) суму боргу в розмірі 101046,52 грн, 3273,16 грн 3% річних, 20414,63 грн інфляційних втрат, 20265,25 грн пені, а також судовий збір в сумі 2684 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 25.08.2023р.
Повний текст рішення складено 30.08.2023р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.О.Паляниця