вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.09.2023м. ДніпроСправа № 904/2952/23
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/2952/23
за позовом Приватного акціонерного товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот"
до Приватного виробничо-комерційної фірми "Даск Транс Сервіс"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 31.05.2023 за вих. №б/н до Приватного виробничо-комерційної фірми "Даск Транс Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення 146.196,00 грн попередньої оплати, у зв'язку із невиконанням належним чином договору підряду №0808 від 09.08.2021, трьох процентів річних у розмірі 7.570,15 грн та 51.653,19 грн інфляційних витрат.
Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2952/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023.
Ухвалою від 12.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Через відділ документального забезпечення 29.06.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
24.07.2023 через відділ документального забезпечення за допомогою системи «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
31.07.2023 через відділ документального забезпечення за допомогою електронної пошти від відповідача надійшли заперечення на обґрунтування обраної правової позиції.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позов вмотивовано тим, що відповідач умови договору підряду не виконав належними чином, а тому наявні підстави для односторонньої відмови від договору та повернення перерахованої позивачем суми передплати.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач вважає, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідач аналізуючи положення ЦК України, які стосуються питань підряду доходить висновку, що у позивача було наявне право на відшкодування збитків, які виникли в результаті неналежного виконання робіт, а не на повернення суми попередньої оплати.
Також відповідач наголосив, що має перед позивачем негрошове зобов'язання, а тому підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України відсутні.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву
Позивач акцентує увагу, що невиконання робіт, обумовлених договором підтверджуються і відсутністю актів виконаних робіт.
Доводи відповідача щодо відповіді на відзив позивача
Відповідач звертає увагу, що попри відсутність актів виконаних робіт з відповіді на відзив вбачається виконання робіт за договором, однак позивач має зауваження щодо якості їх виконання проте не долучає до матеріалів справи доказів залучення інших підрядників для усунення виявлених недоліків виконаних відповідачем робіт.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; перерахування суми попередньої оплати; виконання робіт; строку дії договору; повернення суми попередньої оплати; правомірності нарахування та стягнення процентів річних та інфляційних втрат.
Суд встановив, що 09.08.2021 між позивачем (далі - позивач, замовник) та відповідачем (далі - відповідач, підрядник) був укладений договір підряду №0808 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого підрядник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в цьому договорі виконати роботи: «Влаштування автомобільних вагів», за адресою: м. Запоріжжя, вул. Парковий бульвар, 1А.
Обсяг, зміст та ціна робіт і матеріалів, використовуваних для проведення робіт за даним договором, визначається проєктно-кошторисною документацією (додаток №1 до договору) (п. 1.2 договору).
Після виконання робіт підрядник зобов'язаний передати замовнику комплект креслень щодо виконаних робіт (п. 1.3 договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору вартість останнього складає: 292.392,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 48.732,00 грн.
Суд встановив, що сторони не визначили у договорі строк його дії.
Платіжним дорученням №23860 від 18.08.2021 з призначенням платежу: «влаштування автомобільних вагів згідно дог. №0808 від 09.08.2021 рах. №872 від 09.08.2021 в т.ч. ПДВ» підтверджується перерахування позивачем відповідачу 146.196,00 грн (арк. 17, том 1).
До матеріалів справи позивач долучив лист від 11.10.2021 за вих. №ТВ-156, у якому позивач звертався до відповідача і просив останнього сповістити чи має підприємство відповідача виробничі потужності виконати умови укладеного з позивачем договору та в якии? строк вони будуть розпочаті і виконані. Також позивач просив відповідача пояснити причину невиконання взятих на себе зобов'язань за договором. Доказів направлення (отримання) вказаного листа відповідачу(ем) матеріали справи не містять.
Також позивач долучив до матеріалів справи лист від 20.01.2021 №э-208 (арк. 19, том 1), у якому позивач на лист відповідача від 30.12.2021 за вих. №227, отриманий поштою 12.01.2022, повідомив, що роботи за договором виконано частково, а саме роботи по демонтажу/монтажу автовагової 80т та службового приміщення інв. №84512 за адресою: місто Дніпро - місто Запоріжжя виконано на суму 58.980,00 грн без ПДВ (70.776,00 грн з ПДВ). Таким чином, залишок передплати у розмірі 75.420,00 грн з ПДВ (146.196,00 грн - 70.776,00 грн) є невиконаним та підлягає поверненню. Доказів направлення (отримання) вказаного листа відповідачу(ем) матеріали справи не містять.
До матеріалів справи позивач долучив і лист датований 29.10.2021, у якому позивач повідомив відповідача про те, що 29.10.2021 позивачем були зафіксовані дефекти заїзних бетонних пандусів вагової платформи, а тому позивач не вважає за можливе прийняти такі роботи до повного усунення зауважень.
До матеріалів долучено лист від 18.11.2021 №ТВ-106 (арк. 20, том 1), у якому позивач вказав, що роботи відповідач виконав з порушенням строку, неякісно і не у повному обсязі, у зв'язку із чим позивач вимагав у відповідача повернути передоплату у розмірі 146.196,00 грн. Доказів направлення (отримання) вказаного листа відповідачу(ем) матеріали справи не містять.
Позивач долучив до матеріалів справи акт комісійного огляду (без зазначення дати) (арк. 23, 24, том 1), який містить склад комісії і від відповідача членом комісії визначено Дімідова І.В., підпис якого на зазначеному акті відсутній.
Висновок комісії /зроблений за відсутності представника відповідача, оскільки матеріали справи не містять ані доказів його виклику, ані доказів його присутності/ такий: враховуючи вищезазначені зауваження, комісія вважає, що роботи по встановленню вагів виконані неякісно, що в свою чергу унеможливлює запуск вагів в експлуатацію та необхідність виконувати дані роботи повторно. Докази направлення (отримання) відповідачу(ем) акта комісійного огляду, які і доказів виклику представника(ів) відповідача для складання акта комісійного огляду матеріали справи не містять.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 03.03.2023, у якій позивач повідомив відповідача, що відмовляється від договору підряду та вимагає протягом 7 (семи) днів з дати отримання даної претензії повернути грошові кошти у розмірі 146.196,00 грн, сплачені на виконання договору підряду, а також проценти річні та інфляційні втрати. В якості доказів направлення претензії на адресу відповідача позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек від 03.03.2023 та накладну №042109375019 від 03.03.2023.
Відповідач претензію позивача залишив без відповіді та задоволення.
Оскільки спір не був вирішений між сторонами мирним шляхом позивач посилаючись на наведені вище обставини звернувся до суду з даною позовною заявою.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 146.196,00 грн попередньої оплати, у зв'язку із невиконанням належним чином договору підряду №0808 від 09.08.2021, три проценти річних у розмірі 7.570,15 грн та 51.653,19 грн інфляційних витрат.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами не погоджено такої його істотної умови, як строк дії.
Визначення строку договору наведено у ст. 631 ЦК України. Так, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1). Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором (ч. 2). Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч. 3). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4).
Тобто, строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Протягом строку дії договору сторони мають права і повинні виконувати свої обов'язки, які обумовлені предметом того чи іншого договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів.
Згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Отже, строк дії господарського договору є його істотною умовою.
При цьому слід враховувати, що за змістом статті 637, частин третьої та четвертої статті 213 ЦК України метою тлумачення договору є виявлення справжньої волі сторін. Згідно зі звичаєм, що склався в діловому обороті, не зазначення в договорі строку дії договору свідчить про волю сторін на встановлення правила про те, що договір діє до припинення зобов'язання, що виникло з договору, виконанням або з інших підстав відповідно до закону.
Таким чином, за відсутності в господарському договорі строку дії договору у суду немає підстав вважати його неукладеним, якщо докази, наявні у справі, не свідчать про те, що справжня воля сторін полягала у намірі досягнути згоди про строк дії договору в майбутньому.
Відтак, за відсутності в господарському договорі строку дії договору у суду немає підстав вважати його неукладеним, якщо докази, наявні у справі, не свідчать про те, що справжня воля сторін полягала у намірі досягнути згоди про строк дії договору в майбутньому.
У матеріалах даної справи відсутні докази, які б свідчили про намір сторін, які уклали договір №0808 від 09.08.2021, досягнути згоди про строк дії цього договору в майбутньому.
Більш того, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його та дій його сторін вимогам закону і наголошує, що договір діє до припинення зобов'язання, що виникло з договору.
Договір підписаний уповноваженими особами сторін та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Пунктом 3.1 договору визначено порядок здійснення оплат:
Замовник здійснює передплату у розмірі 146.196,00 грн, в тому числі ПДВ 20% у розмірі 24.366,00 грн. Остаточний розрахунок замовник здійснює за фактично виконані роботи на підставі акту виконаних робіт.
На виконання п. 3.1 договору позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату за договором 18.08.2021 у розмірі 146.196,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №23860.
Статтями 525, 526 ЦК України, з якими кореспондуються положення ст. 193 ГК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Стаття 846 ЦК України регулює строки виконання роботи. Так, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1). Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ч. 2).
Зобов'язання підрядника виконати роботу в обумовлений договором строк закріплено у п. 3.2 договору, відповідно до умов якого підрядник зобов'язаний виконати роботу обумовлену даним договором протягом 40 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання попередньої оплати та передачі будівельного майданчика.
Сторони не заперечують /докази зворотного матеріали справи не містять/ передачу будівельного майданчика позивачем відповідачу, а тому строк виконання робіт рахується від дати отримання попередньої оплати за договором, тобто від 18.08.2021.
Водночас, суд звертає увагу на строк виконання робіт, визначений у п. 3.2 договору, а саме цифровий вираз строку визначений як 40 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати, а словесне тлумачення строку виконання робіт передбачає чотирнадцять календарних дні з моменту отримання попередньої оплати.
Оскільки передбачені ст. 213 ЦК України правила не дозволяють визначити справжній зміст п. 3.2 договору (щодо строку виконання робіт /40 чи 14 календарних днів/), то у такому випадку можливим є застосовування принципу тлумачення "contra proferentem", суть якого полягає в тому, що слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав /тобто проти позивача/.
Таким чином, суд доходить висновку, що строк виконання робіт складає 40 (сорок) календарних днів з моменту отримання попередньої оплати, тобто тривав до 27.09.2021.
Як визначено у п. 3.1 договору, підставою для остаточного розрахунку за фактично виконані роботи є акт виконаних робіт.
Тобто належним доказом, який свідчить про виконання відповідачем робіт за договором є акт виконаних робіт.
Як встановлено господарським судом, на час вирішення спору по суті /тобто станом на 04.09.2023/ жодних актів виконаних робіт між сторонами складено не було.
Варто зазначити, що долучені позивачем до матеріалів справи листи адресовані відповідачу щодо якості та об'єму робіт без доказів їх направлення (отримання) відповідачу(ем), а тому судом оцінюються критично, оскільки носять односторонній характер і не містять інформації про обізнаність із їх змістом відповідача.
Посилання відповідача на часткове виконання останнім робіт суд також оцінює критично, оскільки жодних доказів виконання робіт матеріали справи не містять.
Акт комісійного огляду (без зазначення дати) (арк. 23, 24, том 1), який містить склад комісії і від відповідача членом комісії визначено Дімідова І.В., підпис якого на зазначеному акті відсутній судом не береться до уваги, оскільки відсутні належні докази того, що представники відповідача у його складанні брали участь. Матеріали справи не містять ані доказів виклику представника(ів) відповідача для складання акту комісійного огляду виконаних робіт, ані доказів присутності представника(ів) відповідача під час складання акту комісійного огляду виконаних робіт.
Більш того, саме позивач у претензії від 03.03.2023 визнав, що 11.11.2021 представниками позивача /тобто за відсутності представників відповідача/ був складений акт комісійного огляду щодо проведення робіт «Влаштування автомобільних ваг» у Запорізькому річковому порті АСК «Укррічфлот» за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Парковий бульвар, 1А, в якому зафіксовано дефекти, які унеможливлюють запуск ваг в експлуатацію. Зрештою, одностороннє складення акту комісійного огляду визнається позивачем і у відповіді на відзив.
Отже, станом на 04.09.2023 докази виконання робіт за договором відсутні. Докази зворотного матеріали справи не містять.
Вирішуючи спір по суті, слід встановити правомірність підстав для утримання відповідачем попередньої оплати за договором у розмірі 146.196,00 грн у період з 18.08.2021 (дата перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати) до 04.09.2023 (дата прийняття рішення по суті позовних вимог).
Суд акцентує увагу, що позивач у претензії від 03.03.2023 повідомив відповідача про відмову від договору підряду з посиланням на положення ч. 2 ст. 849 ЦК України та вимагав протягом 7 (семи) днів з дати отримання даної претензії повернути грошові кошти у розмірі 146.196,00 грн, сплачені на виконання договору підряду, а також проценти річні та інфляційні втрати. В якості доказів направлення претензії на адресу відповідача позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек від 03.03.2023 та накладну №042109375019 від 03.03.2023.
За змістом статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина 1).
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2).
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3).
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4).
Відповідно до частини 3 статті 858 ЦК України якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Отже, замовник має право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення робіт, що має наслідком припинення зобов'язань за договором (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/8214/21).
Суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 849 ЦК України позивач мав право відмовитися від договору до 27.09.2021, тобто до закінчення встановленого договором строку виконання робіт, а звернувся до відповідача із претензією про відмову від договору лише 03.03.2023 - через півтора роки після закінчення цього строку (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 909/240/19).
З огляду на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.01.2022 у справі №909/240/19 господарський суд доходить висновку, що у позивача були відсутні підстави для застосування до правовідносин сторін положення ч. 2 ст. 849 ЦК України.
Водночас, приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд взяв до уваги, що Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 висловила правову позицію, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Варто відзначити, що з наявних у справі доказів вбачається, що строк виконання робіт сплив 27.09.2021, попередня оплата перерахована позивачем відповідачу 18.08.2021 на час вирішення спору по суті /тобто станом на 04.09.2023/ не повернута позивачу, належних доказів виконання робіт за договором матеріали справи також не містять, а отже вбачаються порушення умов укладеного між сторонами договору саме з боку відповідача і свідчить про правомірність відмови позивача від укладеного між сторонами договору в односторонньому порядку, однак в порядку передбаченому ч. 4 ст. 849 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 622 ЦК України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (ст. 612 ЦК України), боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
У ст. 631 ЦК України зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно із ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У ст. 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору: зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Тобто одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов'язань сторін, що виникли у сторін такого договору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 та ст. 509 ЦК України. Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 №910/16750/18.
Оскільки укладений між сторонами договір не містив положення про строк його дії, то суд з урахуванням звичаїв ділового обороту доходить висновку, що на час звернення позивача до відповідача із претензією від 03.03.2023 про відмову від договору та про повернення суми попередньої оплати укладений між сторонами договір був чинний.
Відповідно, право замовника відмовитись від договору, передбачене ст. 849 ЦК України, зокрема, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (ч. 2), якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином (ч. 3) або передбачене ч. 4 цієї статті безумовне право відмовитись від договору до закінчення роботи виникають лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови були чинними.
З огляду на фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що укладений між сторонами договір був розірваний позивачем в односторонньому порядку на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України.
Таким чином, як встановлено господарським судом, договір закінчив свою дію 30.03.2023 /тобто з дати отримання претензії позивача відповідачем, яка підтверджується відомостями розміщеними на офіційному сайті УДППЗ «Укрпошта»/.
Положеннями частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення відповідачем позивачу попередньої оплати відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.
Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі №916/2368/18.
Враховуючи наслідки розірвання договору підряду та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав попередню оплату за договором відпала, господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку повернути позивачу суму грошових коштів, сплачену позивачем за договором підряду у розмірі 146.196,00 грн.
При цьому релевантною правовою позицією суд вважає позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 (від якої Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.09.2022 у справі №913/703/20 не відступав (п. 112).
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом вище договір закінчив свою дію 30.03.2023 /тобто з дати отримання претензії позивача відповідачем, яка підтверджується відомостями розміщеними на офіційному сайті УДППЗ «Укрпошта»/.
Отже, з 30.03.2023 між сторонами виникли позадоговірні грошові зобов'язання, які надають позивачу право застосувати до правовідносин сторін положення ст. 625 ЦК України, а тому заперечення відповідача в частині неправомірності застосування до правовідносин сторін вказаної вимоги ЦК України відхиляються як необґрунтовані.
У претензії від 03.03.2023 позивач не лише повідомив відповідача про відмову від договору підряду, а і встановив семиденний строк з дати отримання вказаної претензії повернути грошові кошти у розмірі 146.196,00 грн.
Таким чином, суд встановив, що відповідач мав обов'язок повернути грошові кошти у загальному розмірі 146.196,00 грн у строк до 06.04.2023 включно. Прострочення повернення суми попередньої оплати почалося з 07.04.2023.
Позивач нарахував до стягнення три проценти річних у розмірі 7.570,15 грн та 51.653,19 грн інфляційних витрат за період прострочення з 02.09.2021 по 24.05.2023.
Відповідач заперечив правомірність позовних вимог у повному обсязі.
Здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних, суд визнав його таким, що містить неправильний період, оскільки як встановлено вище правомірним є період прострочення з 07.04.2023 до 24.05.2023 і розмір трьох процентів річних за ним складає 565,00 грн. В частині вимог про стягнення 7.005,15 грн трьох процентів річних слід відмовити.
Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, суд визнав його таким, що також містить неправильний період, оскільки як встановлено вище правомірним є період прострочення з 07.04.2023 до 24.05.2023 і розмір інфляційних втрат за ним складає 1.024,83 грн. В частині вимог про стягнення 50.628,36 грн інфляційних втрат слід відмовити.
Оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості частково через неправильно визначений період для нарахування процентів річних та інфляційних втрат.
Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.
Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки позивач правовою підставою для відмови від договору визначив ч. 2 ст. 849 ЦК України, яка в даному випадку є неправомірною і не може слугувати для стягнення попередньої оплати. Суд визнав частково обґрунтованими такі заперечення відповідача. Водночас, оскільки суд знає закони, то неправильно визначена позивачем підстава для відмови від договору не мала наслідком відмову у задоволенні вимог про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором через його невиконання у строк та належним чином.
Більш того, відповідно до статті 849 ЦК України договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.
Зрештою, позивач може реалізувати своє право на відмову від договору не тільки шляхом звернення до відповідача з претензією (вимогою), а також і шляхом пред'явлення через суд позову у визначеній законом формі.
Відповідач зазначає, що роботи були виконані, що підтверджується позивачем його листами та актом комісійного огляду, однак оцінюючи зміст цих листів, суд виходить з того, що відповідачем не виконані роботи у відповідності до умов договору, оскільки не надано доказів, на підтвердження вчасного та належного їх виконання, зокрема актів виконаних робіт.
Також незазначення позивачем положень ст. ст. 224, 225 ГК України /на необхідності застосування яких наголошував відповідач/ не призвело до прийняття неправильного рішення у справі. Більш того, саме позивач вправі визначати предмет, підстави та сторін у спорі.
Суд акцентує увагу, що після закінчення дії договору правова підстава для утримання відповідачем суми попередньої оплати відпадає, у зв'язку з чим вимога про повернення грошових коштів є правомірною. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.
Також суд наголошує, що попередня оплата позивачем на користь відповідача перерахована 18.08.2021, проте на час вирішення спору по суті /тобто станом на 04.09.2023/ матеріали справи не містять доказів належного виконання умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню частково (частково задоволені вимоги про стягнення процентів річних та інфляційних втрат).
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.216,68 грн, з урахуванням того, що 71,94 % позовних вимог позивача судом задоволено.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного виробничо-комерційної фірми "Даск Транс Сервіс" (49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ПАНІКАХИ, будинок 2, корпус 13, кімната 442; ідентифікаційний код 20201002) на користь Приватного акціонерного товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 8; ідентифікаційний код 00017733) 146.196,00 грн (сто сорок шість тисяч сто дев'яносто шість грн 00 к.) основної заборгованості, 565,00 грн (п'ятсот шістдесят п'ять грн 00 к.) трьох процентів річних, 1.024,83 грн (одну тисячу двадцять чотири грн 83 к.) інфляційних витрат, 2.216,68 грн (дві тисячі двісті шістнадцять грн 68 к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 7.005,15 грн трьох процентів річних та 50.628,36 грн інфляційних втрат) відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк