вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2027/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Анищенко Марини Петрівни, м. Нікополь, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 894 336,09 грн.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Анищенко М.П.
Вільний слухач: Рейнгардт Я.В.
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Анищенко Марини Петрівни про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2206408565-КД-2 від 20.06.2022 у розмірі 894 336,09 грн., з яких:
- 410 583, 32 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 73 169, 45 грн. - заборгованість за процентами;
- 410 583, 32 грн. - заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією.
Ухвалою від 26.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23.05.2023.
19.05.2023 від позивача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 23.05.2023, без його участі. Також позивач просив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
23.05.2023 сторони в підготовче засідання не з'явилися.
Ухвалою від 23.05.2023 відкладено підготовче засідання на 26.06.2023.
22.06.2023 від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без його участі.
26.06.2023 сторони в підготовче засідання не з'явилися.
Відповідач направила заяву про перенесення підготовчого засідання з метою ознайомлення з позовною заявою.
Ухвалою від 26.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 25.07.2023. Відкладено підготовче засідання на 18.07.2023.
11.07.2023 від відповідача надійшло клопотання про перенесення підготовчого засідання з метою вирішення спору мирним шляхом.
13.07.2023 від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без його участі, просив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті.
18.07.2023 сторони в підготовче засідання не з'явилися.
Ухвалою від 18.07.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 15.08.2023.
11.08.2023 від позивача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 15.08.2023, без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
15.08.2023 позивач в судове засідання не з'явився.
Відповідач в судовому засіданні визнав суму боргу, заявив клопотання про розстрочення виконання рішення.
Розгляд справи по суті не розпочато.
Ухвалою від 15.08.2023 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті позовних вимог на 29.08.2023.
24.08.2023 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 28.08.2023 у задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відмовлено у зв'язку з зайнятістю майданчиків для проведення судових засідань в режимі відео конференцій на призначену дату та час.
29.08.2023 позивач в судове засідання не з'явився, направив заяву про проведення судового засідання без його участі. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач позов визнала в повному обсязі, надала заяву про розстрочення виконання рішення.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
29.08.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язання за кредитним договором №2206408565-КД-2 від 20.06.2022 щодо своєчасного та повного повернення кредиту.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач суму боргу визнала, заявила клопотання про розстрочення виконання рішення до 01.06.2025.
Відповідач вказала, що 11.08.2022 її магазин було обстріляно з реактивних систем залпового вогню, який знаходиться за адресою вул. Шевченко, 112, м. Нікополь, Дніпропетровська область, в результаті якого магазин зазнав руйнувань та пошкоджень приміщення. Внаслідок цього, відповідач прийняла рішення покинути м. Нікополь та переїхати в інше місто.
Вказане, за словами відповідача, стало причиною припинення виплат за кредитним договором №2206408565-КД-2 від 20.06.2022.
Також відповідач зазначила, що має суму в розмірі 250 000,00 грн., яку просить внести як первісний платіж виплати заборгованості, а решту боргу виплачувати за графіком виплат.
Відповідач вказала, що працює у взуттєвому магазині м. Дніпро та має змогу виплачувати борг за спірним кредитним договором.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором №2206408565-КД-2 від 20.06.2021.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (надалі банк, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Анищенко Мариною Петрівною (відповідач, позичальник) укладено кредитний договір № 2206408565-КД-2 від 20.06.2022 (далі кредитний договір), у якому погоджено у пунктах А.1 А.4 вид кредиту невідновлювальна кредитна лінія, ліміт цього договору 950000,00 грн. на поповнення обігових коштів, термін кредиту 01.06.2025 (включно), рахунки для обслуговування кредиту: рахунок НОМЕР_1 (у гривні), отримувач: АТ КБ «Приватбанк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 2822518297 (IBAN НОМЕР_2 ).
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
КУБ під заставу (далі кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувача.
Згідно з п. 4.1 кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. п. А.6, А.6.1 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
Пунктом А.6 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14,31% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
За умовами п. А.6.1 кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк за користування кредитом встановлює позивальнику проценти у розмірі 13.62 % річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави порушення зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в п. А.6 цього договору. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.6 цього договору та дати початку її нарахування.
Відповідно до п. А.7 кредитного договору у випадку порушення позичальником грошового зобов'язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 27.24% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.
Згідно з п. А.8 кредитного договору проценти, встановлені п. п. А.6, А.6.1 договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п. 2.3.2 цього договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 4.8 кредитного договору встановлено, що нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.
20.06.2022 сторони уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва (далі Програма) та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
Згідно з п. 2.7 додаткової угоди до кредитного договору погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами у строки і розмірах, що зазначені в додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди.
У додатку №1 до додаткової угоди до кредитного договору сторони погодили графік платежів на період з 01.07.2022 по 01.06.2025 по 26388.89 грн. щомісячно на перше число відповідного місяця графіку, всього 950000,00 грн.
05.04.2022 Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі гарант) та позивачем (далі бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55.
Відповідно до п. 6 договору про надання державної гарантії гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед бенефіціаром за кредитним договорами, включеними до портфеля.
Даним договором визначено, що принципал суб'єкт господарювання, якому надано № 2206408565-КД-2 від 20.06.2022 кредит, включений до портфеля.
Портфель сукупність усіх кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією.
За умовами п. п. 10,11 договору про надання державної гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70% за кожним окремим кредитом. Ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50%.
Згідно з п. 31 договору про надання державної гарантії у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому виник гарантійний випадок.
За умовами п. 33 договору про надання державної гарантії бенефіціар зобов'язаний протягом двох банківських днів з дати направлення відповідної вимоги гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги гаранту.
Відповідно до п. 35 договору про надання державної гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог, сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 950000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №DICO1B18Z2 від 21.06.2022.
Відповідач порушив зобов'язання за спірним кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, що передбачені Графіком платежів.
У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості за кредитним договором банк надіслав позичальнику 06.01.2023 повідомлення вих. №20620DNYRS0JQ від 03.01.2023 про розірвання договору з 03.02.2023 та вимагав сплатити заборгованість, загальний розмір якої станом на 29.12.2022 склав 877806,69 грн.
08.02.2023 банк надіслав гаранту вимогу від 08.02.2023 №20620DNYRS0JQ про сплату коштів за гарантією в розмірі 410 853,32 грн. на рахунок банку.
07.03.2023 кредит погашено в сумі 410 583,32 грн. за рахунок коштів державної гарантії.
Таким чином, залишок несплаченого кредиту на користь банку складає 483752,77 грн., з яких 410 583,32 грн. заборгованості за тілом кредиту та 73 169,45 грн заборгованості за процентами.
Заборгованість відповідача перед державним бюджетом становить 410583,32 грн.
Банк надіслав позичальнику електронною поштою повідомлення вих. №20620DNYRS0JQ від 08.02.2023 про надсилання вимоги гаранту.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані кредитним договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Виходячи з умов пп. «б» п. 2.3.2, п. п. 4.1, 4.3 кредитного договору, проценти сплачуються за фактичний термін користування кредитом по дату фактичного погашення кредиту.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Позивачем надані докази в підтвердження наявності заборгованості відповідача за кредитним договором № 2206408565-КД-2 від 20.06.2022, а саме: 410 583, 32 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 73 169, 45 грн. - заборгованість за процентами; 410 583, 32 грн. - заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією.
Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості в заявленому розмірі, суму боргу визнано в повному обсязі.
Таким чином, позивач правомірно пред'явив до відповідача вимоги про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитним договором на свою користь, у тому числі заборгованість у порядку регресу за сплаченою гарантією.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Таким чином початок строку розстрочення судового рішення починає перебіг саме з дати ухвалення такого рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Аналогічний висновок наведений в постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17.
Питання про розстрочення виконання рішення суду необхідно вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.
Аналогічний висновок наведений в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19.
Надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. Затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права.
Обов'язковою умовою надання розстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.
Суд зазначає, що зазначена відповідачем в заяві про розстрочення виконання рішення готовність про оплату заборгованості в розмірі 250 000,00 грн. не підтверджена належними доказами, а саме відповідачем не надано доказів часткової оплати заборгованості за спірним договором, тому судом не приймається.
Крім того, відповідач не надав належним чином оформлену заяву про розстрочення виконання рішення із посиланням на відповідні нормативні акти та з наданням графіку погашення боргу.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позов у повному обсязі.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви позивач згідно платіжного доручення № BOJ64B3QTL від 14.03.2023 сплатив судовий збір на суму 13415.04 грн. (а.с.7).
Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 ГПК України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору у розмірі 6 707,52 грн, оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачем було подано заяву про визнання позову.
В іншій частині витрати зі сплаті судового збору у розмірі 6 707,52 грн. судом покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 14, 73, 74-80, 86, 91, 129, 194, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Фізичної особи-підприємця Анищенко Марини Петрівни про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 894 336,09 грн. - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Анищенко Марини Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 410 583,32 грн., заборгованість за процентами в розмірі 73 169,45 грн., заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 410 583,32 грн., 6 707,52 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.
Повернути Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 707,52 грн, сплачений за платіжними дорученнями № BOJ64B3QTL від 14.03.2023 на суму 13415.04 грн., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
Наказ та ухвалу про повернення судового збору видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 04.09.2023.
Суддя Н.Г. Назаренко