вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.09.2023м. ДніпроСправа № 904/3441/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський електро-механічний завод", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 244 204, 63 грн.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський електро-механічний завод" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" про стягнення заборгованості за договором поставки № 5 від 03.01.2019 у розмірі 244 204, 63 грн., з яких:
- 177 540, 00 грн. - основний борг;
- 57 751, 87 грн. - інфляційні збитки;
- 8 912, 76 грн. - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору поставки № 5 від 03.01.2019 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
02.08.2023 від Фізичної особи-підприємця Конькова Кирила Валерійовича надійшов позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, у якому він просить прийняти даний позов до провадження у справі та визнати недійсним договір поставки № 5 від 03.01.2019, укладений між Приватним акціонерним товариством "Металургтрансремонт" та Фізичною особою-підприємцем Коньковим Кирилом Валерійовичем.
02.08.2023 від відповідача надійшов відзив на позов.
Ухвалою від 07.08.2023 повернуто Фізичній особі-підприємцю Конькову Кирилу Валерійовичу позовну заяву № б/н від 01.08.2023 з додатками.
11.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.
15.08.2023 Фізична особа-підприємець Коньков Кирил Валерійович звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд ухвалити додаткове судове рішення, вирішивши питання розподілу судових витрат, а саме повернення судового збору в розмірі 2684,00грн, сплаченого при зверненні із позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Ухвалою від 21.08.2023 в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Конькова Кирила Валерійовича про повернення судового збору у справі № 904/3441/23 відмовлено.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
04.09.2023 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару відповідно до договору поставки №5 від 03.01.2019.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач подав відзив на позов, у якому просить врахувати обставини, які сталися у зв'язку із дією воєнного стану. Відповідач зауважує, що Приватне акціонерне товариство "Металургтрансремонт" було прямо позбавлене запланованих грошових надходжень від основних контрагентів, які безпосередньо були знищені та/або окуповані російськими військами. Також відповідач зазначає, що безпосередньо підприємство відповідача постраждало від прямого ракетного влучання, на підприємстві вводився простій для робітників, у зв'язку із відсутністю організаційних та технічних умов для виконання робіт, викликаних обставинами невідворотної сили, працівників переведено на дистанційну форму праці. Відповідач зауважує, що зі свого боку вживає всіх можливих заходів, щоб у форс-мажорних обставинах відновити господарську діяльність, зберегти робітників підприємства та господарські зв'язки з партнерами по бізнесу, зберегти майно українських підприємств, так як спочатку війни на підприємстві відповідача безкоштовно зберігаються тепловози ПрАТ "МК "Азовсталь" та ПАТ "Запоріжсталь". Відповідач просить взяти вказані обставини до уваги, врахувати збитковий фінансовий стан відповідача та відмовити в задоволенні штрафних санкцій.
ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ПОЗОВ.
Позивач зазначив, що відповідач фактично визнав наявність основного боргу за спірним договором.
Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, позивач зазначив, що заборгованість виникла ще в серпні - вересні 2021.
Також позивач посилається на порушення відповідачем п. 8.1 договору та неповідомлення позивача встановлений даним пунктом строк про настання форс-мажорних обставин.
Крім того, позивач зауважує, що надані відповідачем копії документів не підтверджують настання форс-мажорних обставин саме за договором № 5 від 03.01.2019.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини щодо укладання договору, встановлення факту поставки за договором, порушення відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати вартості товару, правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Між Приватним акціонерним товариством "Металургтрансремонт" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський електро-механічний завод" (постачальник) укладено договір поставки № 5 від 03.01.2019, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, надалі товар, перерахований в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною, на умовах, викладених в цьому договорі.
Згідно з п. 1.2 договору постачальник поставляє товар покупцеві поетапно, узгодженими сторонами партіями.
Разом з товаром постачальник передає покупцеві: видаткову накладну, рахунок-фактуру, сертифікат якості, паспорт, товарно-транспортну накладну (п. 2.2 договору).
Строк поставки товару вказується в специфікаціях до даного договору (п. 2.3 договору).
У відповідності з п. 2.5 договору право власності на товар від постачальника до покупця переходить в момент передачі товару. Моментом передачі товару вважається дата отримання товару, згідно з товарною накладною, якщо інше не зазначено в специфікації.
Згідно з п. 3.1 договору ціна товару, що поставляється за цим договором, встановлюється на момент підписання договору і не підлягає зміні в односторонньому порядку. Зміна ціни можу бути зроблена шляхом письмового узгодження сторонами.
Ціна вказується в Специфікації, що додається до договору.
Загальна сума договору складає 600000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 100000,00 грн. (п. 3.2, 3.3 договору).
Оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем безготівкових грошових коштів на рахунок постачальника в національній валюті України.
Умови оплати узгодженої партії вказуються в Специфікаціях (п. 4.1, 4.2 договору).
Відповідно до п. 10.1 договору термін дії договору з моменту підписання і до 31.12.2020 року.
Додатковою угодою №2 від 31.12.2020 сторони узгодили продовження строку дії договору до 31.12.2021.
Додатковою угодою № 3 від 05.08.2021 сторони погодили збільшення суми договору до 3 000 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 500 000,00 грн.
Сторонами підписано специфікацію №33 від 09.07.2021 про поставку товару на суму 62 040,00 грн. Умови оплати: 50% передоплата, 50% оплата протягом 10 календарних днів від дати постачання.
Сторонами підписано специфікацію №34 від 05.08.2021 про поставку товару на суму 129 600,00 грн. Умови оплати: відстрочення платежу 10 календарних днів з дати відвантаження товару.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару позивачем надані видаткові накладні №684 від 02.08.2021 на суму 62 040,00 грн., №724 від 13.08.2021 на суму 129 600,00 грн., № 813 від 17.09.2021 на суму 33 840,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 47 940,00грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 177 540,00 грн.
Вказане стало причиною виникнення спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
Відносини, що виникли між сторонами регулюються загальними положеннями про договір поставки.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з умов договору та Специфікацій, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.
Доказів оплати товару у розмірі 177 540,00 грн. відповідач не надав, а також не заперечив щодо її наявності, позовні вимоги не спростував.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
За приписами п. 1 ч. 2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 177 540,00 грн. підлягає задоволенню.
Правомірність нарахування 3% річних.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8 912,76 грн. за загальний період прострочення з 13.08.2021 по 27.06.2023.
Суд перевірив розрахунок 3% річних, помилок не виявив, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню у розмірі 8 912,76грн.
Правомірність нарахування інфляційних втрат.
Пунктом. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»)
Позивач заявив вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 57 751,87 грн за загальний період прострочення з серпня 2021 по травень 2023.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд виявив помилки в частині визначення початку періодів нарахування, оскільки позивачем включено в розрахунок за видатковою накладною № 684 від 02.08.2021 період, який не становить повний місяць, тоді як нарахування починається з 13.08.2021.
Разом із тим, суд встановив, що сума інфляційних втрат за власним розрахунком більша, тому, зважаючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають інфляційні втрати у розмірі 57 751,87 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 177 540,00 грн., 3% річних у розмірі 8 912,76 грн., інфляційних втрат в розмірі 57 751,87 грн.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський електро-механічний завод" до Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 244 204, 63 грн. - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" (49051, м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, 4, ідентифікаційний код 05509858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський електро-механічний завод» (49064, м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, буд. 62, офіс 416, ідентифікаційний код 38599254) основний борг в розмірі 177 540,00 грн., 3% річних у розмірі 8 912,76 грн., інфляційні втрати в розмірі 57 751,87 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3663,08 грн., про що видати наказ.
Видати наказ після набрання чинності рішенням.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 04.09.2023.
Суддя Н.Г. Назаренко