Єдиний унікальний номер 205/8821/23
3/205/4110/23
01 вересня 2023 року місто Дніпро
Суддя Ленінського районного суду міста Дніпропетровська Шиян В.В., розглянув матеріали, які надійшли з ВП № 3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, фізичної особи-підприємця, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1
за ч. 1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Ленінського районного суду міста Дніпропетровська надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 для вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до фабули протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №594407 від 10.08.2023 року, встановлено, що ОСОБА_1 16 липня 2023 року, приблизно о 01-00 годині, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно свого брата ОСОБА_2 , а саме: дії психологічного характеру, що полягали в ображанні та нецензурній лайці відносно останнього.
Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , надав до суду письмову заяву, відповідно до якої свою провину не визнав, вказував, що ніякого домашнього насильства не вчиняв, оскільки сам викликав поліцію на допомогу. Зазначив, що це його брат ОСОБА_2 в неадекватному стані загрожував його батькам та сусідам у зв'язку з чим він змушений був його заспокоїти, та викликати поліцію. Просив провадження по справі закрити.
Потерпілий ОСОБА_2 зазначив, що 16.07.2023 року о 01-00 год. конфлікт виник через його провину. На теперішній час претензій морального характеру до брата ОСОБА_1 він не має, оскільки вважає його невинним.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Частина 1 ст.173-2КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VІІІ від 07 грудня 2017 року (далі за текстом Закон 2229-VІІІ) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктам 3, 14 статті 1 Закону 2229-VІІІ домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства в матеріалах справи відсутні; разом з тим, останній у своїх поясненнях заперечує твердження про вчинення ним домашнього насильства, а навпаки наполягає на тому, що саме він 16.07.2023 року о 01-00 год. звернувся з повідомленням до служби 102 про те, що 16.07.2023 року за адресою його проживання в будинку АДРЕСА_1 його братом ОСОБА_2 , що мешкає також за вказаною адресою, здійснювались неправомірні дії відносно нього та його батьків.
Його твердження підтверджуються рапортом повідомленням на службу 102 від 16 липня 2023 року, який зареєстровано за № 15801, про те, що саме ОСОБА_3 викликав поліцію з приводу дебошу ОСОБА_2 який перебуває в неадекватному стані.
З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається що саме у зв'язку з неадекватною поведінкою його брата ОСОБА_2 сталася бійка.
Зазначений факт підтверджує і ОСОБА_2 .
Підставою притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Суд немає права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що під час розгляду даної адміністративної справи не було встановлено суб'єктивної та об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Згідно приписів ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на наведене вмотивування, суд дійшов висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.1 КУпАП, закрити через відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247 КУпАП, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-2 ч.1 КпАП України на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КпАП України - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги про апеляційне оскарження протягом десяти днів із дня її проголошення.
Суддя Шиян В.В.