Справа № 204/5561/23
Провадження № 2/204/2016/23
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
24 липня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Єфімової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
14 квітня 2023 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинком АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог зазначає, що позивачці на праві власності належить житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з довідкою № 2548 про склад сім'ї, у вказаному будинку з 24.04.2019 року зареєстрований ОСОБА_3 . Проте, на підставі Акту обстеження домогосподарства за вказаною адресою відповідач не проживає з 10 лютого 2021 року, особистих речей й будинку немає, його фактичне місце проживання на даний час не відоме. Оскільки, відповідач без поважних причин більше року у вказаному житлі не проживає, комунальні послуги, які нараховуються за кількістю зареєстрованих осіб, не сплачує, то позивач просить суд визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Тому, позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, але від її представника до суду надійшла заява з проханням розглядати справу без їхньої участі, вимоги повністю підтримує, проти заочного рішення суду не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 156 ч.1 Житлового Кодексу України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
У відповідності ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року про відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власницею будинком АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 10 квітня 1989 року, виданого Красногвардійським районним відділом комунального господарства.
Згідно з довідкою про склад сім'ї № 2548 від 10 квітня 2023 року, у будинку АДРЕСА_1 , зареєстровані: власник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внучка власника - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та чоловік доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Однак, у судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у будинку позивачки не проживає більше двох років, його особистих речей у будинку немає, що підтверджується актом про не проживання від 6 квітня 2023 року.
Права власника житлового приміщення також визначені ст. 150 ЖК України, зокрема, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За приписами ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не проживає більше одного року в будинку АДРЕСА_1 , а тому є таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, позовні вимоги задоволено, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 150 ЖК України, ст. 15, 319, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073 грн 60 коп.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Т.О. Дубіжанська