Справа № 932/6454/23
1-кс/0203/3881/2023
31 серпня 2023 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю скаржника - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-
До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська на підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду від 16.08.2023 року було передано для розгляду скаргу ОСОБА_3 , в якій останній посилався на те, що 10.07.2023 року він звернувся до Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.353,367 КК України, суддею Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_4 . До заяви було надано докази. В цей же день, 10.07.2023 року, заява була отримана Дніпровським РУП ГУНП в Дніпропетровській області. Посилаючись на те, що до теперішнього часу витягу з ЄРДР або відповіді на заяву він не отримав, скаржник просив зобов'язати уповноважену особу Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області внести до ЄРДР відомості за його заявою від 10.07.2023 року та вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав подану скаргу та посилаючись на викладені в ній підстави, просив задовольнити останню.
Уповноважена особа Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області до суду не з'явилась, що відповідно до положень ч.3 ст.306 КПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Заслухавши скаржника та дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Під час розгляду скарги встановлено, що 10.07.2023 року ОСОБА_3 до Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області було подано заяву в порядку ст.214 КПК України про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.353,367 КК України, суддею Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_4 , яка згідно відмітки на заяві в цей же день була отримана працівником кеанцелярії.
Перевіряючи доводи по суті скарги, слідчий суддя враховує наступне.
Згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Частиною 5 ст.214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Положення ст.214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п.4 ч.5 ст.214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення.
Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно зі ст.129 Конституції України суддя при здійсненні правосуддя, є незалежним та керується принципом верховенства права. Відповідно до ст.126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді ухвалюється іменем України.
Як роз'яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Згідно з ч.ч.1,6 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Також, існує процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності судді. За ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для дисциплінарної відповідальності судді зокрема є незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду, порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та інш.
Відповідно до п.п.66,68,69 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17.11.2010 року, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності, крім випадків злочинного наміру. Дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщо суддя не виконав свої обов'язки ефективно та належним чином. Такі провадження повинен проводити незалежний орган влади або суд із наданням гарантій справедливого судового розгляду і права на оскарження рішення та покарання. Дисциплінарні санкції мають бути пропорційними.
Консультативна рада європейських суддів в п.57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
У Висновку №3 (2002) згаданої Консультативної ради щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб, повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Кримінальне переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд. Такі дії слід розцінювати як спроби втручання у правосуддя, тиску на суд і суддів, намагання протиправно використовувати суди для відстоювання інтересів певних груп чи осіб не процесуальним шляхом, поза межами процедури оскарження судових рішень, що є прямим порушенням вимог закону щодо незалежності судів та суддів. Така ситуація є загрозою для засад демократичного устрою, забезпечення прав та свобод людини і громадянина через можливе зниження їх рівня захисту судом, адже ухвалення позитивного рішення може бути тільки на користь однієї сторони судового процесу, а інша - завжди буде незадоволена результатом розгляду справи. Саме тому початок досудового розслідування щодо судді у разі незгоди з його рішенням є тиском на суд, і не є виправданим та ефективним для встановлення справедливості у конкретній справі.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 року у справі №21-319во07 зазначив, що: «Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду».
Виходячи із положень, закріплених в ст.ст.14,106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст.126,129 Конституцій України, рішення суду, дії або бездіяльність суддів під час здійснення правосуддя, підготовки, розгляду справ у судових інстанціях, звернення рішення до виконання тощо можуть оскаржуватися виключно в апеляційному та касаційному порядку.
При розгляді питання, що стосується невнесення відомостей в ЄРДР, яке стосується суддів, необхідно також враховувати Висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013 року.
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов'язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов'язок слідчого і прокурора визначено ч.1 ст.2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 30.09.2021 року по справі №556/450/18, провадження № 51-4229км20, вказав, що: «…слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
В постанові від 16.05.2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) Верховний Суд наголосив: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин».
Із заяви ОСОБА_3 від 10.07.2023 року вбачається, що в останній ставилось питання про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.353,367 КК України суддею Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_4 за результатами постановлення останнім, як слідчим суддею, 27.06.2023 року ухвали про відому в задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого щодо невнесення до ЄРДР відомостей за його заявою щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Ленінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_5 .
Зі змісту заяви від 10.07.2023 року вбачається, що в останній ОСОБА_3 фактично посилався на незгоду з прийнятим слідчим суддею рішенням про відмову в задоволенні скарги.
Проте, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Будь-яких обставин та доказів, які б могли свідчити про наявність в діях судді ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.353,367 КК України, в заяві не наведено.
В зв'язку з цим, слідчий суддя приходить до висновку про необгрунтованість скарги та про необхідність відмови в її задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.26,60,107,214,303,307,369-372 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1