Справа № 202/11166/23
Провадження № 1-кс/202/7098/2023
31 серпня 2023 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2
за участю:
представника власника майна - адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області підполковника поліції ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022040000000504 від 23.09.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч.3, ч.4 ст.191 КК України, -
26.08.2023, шляхом поштового відправлення, яке отримано канцелярією суду 29.08.2023, слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, яке мотивував тим, що слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування об'єднаного кримінального провадження №12022040000000504, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2022, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, ч. 4 ст. 191 КК України.
25.08.2023 року проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , яка є головним бухгалтером ТОВ "Фірми" ТОРГСЕРВІС", під час якого у останньої вилучено: мобільний телефон "IPHONE" 14 Pro max IMEI №1 НОМЕР_1 ; ІМЕІ № НОМЕР_2 з сім-карткою оператора ПрАТ "Київстар" НОМЕР_3 , в якому наявні файли електронної пошти взаємовідносин між ТОВ "Фірми ТОРГСЕРВІС" з ДП "Схід ГЗК", та інша інформація що має значення для досудового розслідування; ноутбук "HP" зарядним пристроєм, в якому наявна електронна база звітності ТОВ "Фірми ТОРГСЕРВІС", електронні документи та переписка щодо взаємовідносин з ДП "Схід ГЗК". Враховуючи те, що необхідно провести огляд вилучених пристроїв та зняття інформації з них, що займе тривалий час, у слідства виникла необхідність про накладення арешту на вказане майно до моменту проведення їх оглядів.
Вказані речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні постановою слідчого від 25.08.2023 року.
Враховуючи викладене просив слідчого суддю накласти арешт на вищевказане майно з метою збереження речових доказів.
Повідомлений належним чином про час та місце розгляду клопотання слідчий до суду не з'явився, що не є перешкодою для розгляду клопотання по суті.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 заперечував проти накладення арешту на майно, так як воно немає жодного доказового значення для кримінального провадження.
Слідчий суддя заслухавши учасника судового розгляду клопотання, перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подане клопотання, об'єктивно, повно та всебічно дослідивши докази по даних матеріалах, дійшов таких висновків.
Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст.171 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Так, слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування об'єднаного кримінального провадження №12022040000000504, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2022, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 4 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24.08.2023 надано дозвіл прокурорам, які входять до групи прокурорів у кримінальному провадженні, та слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні № 12022040000000504 від 23.09.2022, на проведення обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 з метою виявлення та вилучення: чорнових записів на яких зберігається інформація, бухгалтерських документів щодо співпраці між ДП «Схід ГЗК» та ТОВ Фірмою «Торгсервіс» за період з 01.01.2019 року по 24.08.2023, оборотно-сальдових відомостей з використанням спеціальних комп'ютерних програм, договорів щодо поставки сірчаної кислоти укладених між ДП «Схід ГЗК» та ТОВ Фірмою «Торгсервіс» за період з 01.01.2019 по 24.08.2023.
25.08.2023 року проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , яка є головним бухгалтером ТОВ "Фірми" ТОРГСЕРВІС", під час якого у останньої вилучено: мобільний телефон "IPHONE" 14 Pro max IMEI /1 НОМЕР_1 ; ІМЕІ/ 2 НОМЕР_4 з сім-карткою оператора ПрАТ "Київстар" НОМЕР_3 , в якому наявні файли електронної пошти взаємовідносин між ТОВ "Фірми ТОРГСЕРВІС " з ДП "Схід ГЗК", та інша інформація що має значення для досудового розслідування; ноутбук "HP" зарядним пристроєм, в якому наявна електронна база звітності ТОВ "Фірми ТОРГСЕРВІС", електронні документи та переписка щодо взаємовідносин з ДП "Схід ГЗК".
Постановою слідчого від 25.08.2023 вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є збереження речових доказів, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Приписами ч.10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; можливість спеціальної конфіскації майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберігали на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінального протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Статтею 191 КК України передбачена кримінальна відповідальність за привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разу доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного степеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступень втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання постановленого завдання.
Таким чином, частиною 3 ст.132 КПК встановлено три групи обставин, недоведеність яких усуває застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що тягар доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора, як на суб'єктів, які здійснюють кримінальне провадження.
З матеріалів, доданих слідчим до клопотання, навіть на рівні припущення неможливо встановити, яке доказове значення для кримінального провадження, мають: мобільний телефон "IPHONE" 14 Pro max IMEI /1 НОМЕР_1 ; ІМЕІ/ 2 НОМЕР_4 з сім-карткою оператора ПрАТ "Київстар" НОМЕР_3 та ноутбук "HP" з зарядним пристроєм.
Доводи клопотання про те, що на них можуть зберігатися файли електронної пошти взаємовідносин між ТОВ "Фірми ТОРГСЕРВІС " з ДП "Схід ГЗК", та інша інформація що має значення для досудового розслідування, а також наявна електронна база звітності ТОВ "Фірми ТОРГСЕРВІС", електронні документи та переписка щодо взаємовідносин з ДП "Схід ГЗК" нічим не підтверджені, так як слідчий під час проведення обушку не виконав вимоги ч.6 ст.236 КПК України, яка визначає, що якщо під час обшуку слідчий, прокурор виявив доступ чи можливість доступу до комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, для виявлення яких не надано дозвіл на проведення обшуку, але щодо яких є достатні підстави вважати, що інформація, що на них міститься, має значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, прокурор, слідчий має право здійснити пошук, виявлення та фіксацію комп'ютерних даних, що на них міститься, на місці проведення обшуку.
Відтак, твердження органу досудового розслідування під час звернення із клопотанням про арешт майна про те, що зазначене у клопотання майно може бути використане у кримінальному провадженні як доказ, належним чином не підтверджена допустимими в розуміння ст.86 КПК України доказами, а отже клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.
При цьому слідчим суддею враховано, що статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».
Згідно вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Керуючись ст. ст. 40, 98, 100, 131, 132, ч. 2 ст. 167, ч.2 ст. 168, ст. ст. 170-175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Повний текст ухвали складений слідчим суддею 04.09.2023.
Слідчий суддя ОСОБА_1