Справа № 204/5504/23
(2-др/199/39/23)
Іменем України
23 серпня 2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., за участі позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання розписки недійсною,-
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2023 року у справі № 204/5504/23 було у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання розписки недійсною відмовлено.
Представником відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні 03 серпня 2023 року до закінчення судових дебатів було заявлено, що нею будуть подані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу.
11 серпня 2023 року до суду надійшла заява представника відповідача про розподіл судових витрат у цивільній справі, в якій вона просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24000,00 грн.
У судовому засіданні позивач просила суд зменшити судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, надавши пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні від 14.08.2023 року, де зазначила, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.08.2023 року у позовних вимогах відмовлено, а також враховуючи, що стороною відповідача не доведений факт понесення витрат на правову допомогу, оскільки вартість правничої допомоги є завищеною та не відповідає критерію справедливості, а також не співмірна з фактично наданим обсягом юридичної допомоги, вважає за необхідне клопотання відповідача задовольнити частково та при ухваленні по справі додаткового рішення про стягнення з неї користь відповідача ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу зменшити вартість правничої допомоги до 5000,00 грн.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлені належним чином, разом із заявою про винесення додаткового рішення подали заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Згідно зі ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
За змістом ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.8. ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до п. 48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Верховний Суд у своїй постанові від20.01.2021усправі№ 175/1386/18 визначив, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
У рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року, «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/WestAllianceLimited»протиУкраїни» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський протиУкраїни» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат на підставі, наданих стороною доказів.
Представник відповідача надала до суду договір про надання правової допомоги від 29.05.2023, копії квитанцій до прибуткового касового ордеру № 25 від 29.05.2023 року на суму 20000,00 грн., № 33 від 10.06.2023 року на суму 2000,00 грн., № 40 від 03.07.2023 року на суму 2000,00 грн., акт від 03.08.2023 року виконаних робіт № 1 за договором про надання правової допомоги від 29.05.2023 року,
Як вбачається з акту виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 03.08.2023 року адвокат надав клієнту послуги, а саме: консультування клієнта щодо його порушених прав - 30хв., подання заява та ознайомлення з матеріалами справи - 2 год., аналіз з позовною заявою та доказами доданими до неї - 1 год., складання відзиву на позовну заяву: аналіз норм законодавства необхідних для вирішення спору, проведення математичного розрахунку щодо нарахування штрафних санкцій на суму боргу, пошук та аналіз судової практики Верховного суду в аналогічних судових спорах, написання тексту позовної заяви, готування додатків до позову у кількості до учасників справи - 1,5 год.,; прийняття участі у судових засіданнях з урахуванням часу на дорогу , очікування початку судових засідань та дороги назад до офісу адвоката: 28.06.2023 року о 12.30, 03.08.2023 р. о 12.30 год. - 2 год. Відповідно до договору 1 год. робіт - 3000,00 грн. 3000,00 * 7 годин робіт = 21000,00 грн., однак враховуючи обмеження встановлені договором, то сума виконаних робіт становила 20000,00 грн. Враховуючи п. 3 Договору клієнт сплатив в загальному розмірі 4000,00 грн. за підготовку адвоката до судових засідань у кількості 2 шт. Загальну вартість правничої правової допомоги склала 24000,00 грн.
Згідно протоколів судового засідання вбачається, що 28.06.2023 року відбулося судове засідання за участю представника відповідача - адвоката Гусакової О.Б., час проведення судового засідання складає 3 хвилини, та 03.08.2023 року - 34 хвилин, а всього - 37 хвилин.
Судом встановлено, що правнича допомога полягала консультуванні клієнта щодо його порушених прав, складанні відзиву на позов, прийнятті участі у судових засіданнях - 37 хв. Щодо ознайомлення з матеріалами справи, на яке представник позивача витратила 2 години, то відповідно до матеріалів справи представник позивача з матеріалами не знайомилась. Крім того, зазначено , що представник виконала аналіз позовної заяви з доказами до неї, на що витратила 1 годину, проте суду є незрозумілим такий вид правової допомоги, як аналіз позовної заяви. Також при складанні відзиву на позов представником позивача виконувались такі дії: проведення математичного розрахунку щодо нарахування штрафних санкцій, написання тексту позовної заяви і готування додатків до позову. Проте будь-яких математичних розрахунків відзив не містить, позовна заява та додатки до нього у даній справі не подавались. Крім того, договір не містить даних, яка саме правова допомога відбувається адвокатом під час підготовки до судових засідань.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи те, що судом при винесенні рішення від 03.08.2023 року по даній справі питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу відповідно ст.141 ЦПК України не вирішувалось, але представник відповідача заявив про понесені витрати на правничу допомогу у встановлений законом строк, вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу правову допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи, предмет спору та його складність, результат розгляду справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги від 29.05.2023 року, фактично виконані послуги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, беручи до уваги клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлена стороною відповідача сума витрат за надання правничої допомоги підлягає стягненню у розмірі 9000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141 ч.8, 270 ЦПК України, суд, -
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 9000 (дев'ять тисяч) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення.
Суддя В.В. Руденко