Справа № 199/4010/23
(2/199/1781/23)
Іменем України
30.08.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, у підтвердження якого посилається на те, що 27 грудня 2020 року, близько 11 години 22 хвилини, на вулиці Донецьке шосе у м. Дніпро, відповідач по справі, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ», р.н.з. НОМЕР_1 , порушуючи Правила дорожнього руху України, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який отримав тілесні ушкодження, які у своїй сукупності відносяться до тяжких та призвели до його смерті.
Потерпілою від кримінального правопорушення було визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій завдано шкоду, спричинену смертю її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На дату скоєння цієї пригоди відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власники наземних транспортних засобів, про що свідчить відсутність інформації щодо страхування даного транспортного засобу в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ, яка є у вільному доступі на сайті МТСБУ.
Вина відповідача підтверджується вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2021 року. Договірних зобов'язань між МТСБУ, потерпілою особою та відповідачем не виникало.
15 лютого 2021 року від представника потерпілої ОСОБА_3 , надійшла заява про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого разом з документами, передбаченими ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Розпорядженням від 09.04.2019 року № 538 Нацкомфінпослуг внесла зміни до нормативно-правових актів з питань обов'язкового страхування. Зокрема, булі збільшено розміри страхових виплат за договорами автоцивілки. Виплати за шкоду заподіяну майну потерпілих, збільшено зі 100 до 130 тисяч гривень, а за шкоду заподіяну життю та здоров'ю - з 200 до 260 000 грн. Отже ліміт відповідальності МТСБУ за незастраховану особу за завдану ним шкоду пов'язану зі смертю потерпілого, становить 260000 грн.
Представник ОСОБА_3 , звертаючись в Моторне (транспортне) страхове бюро України з відповідною заявою 15 лютого 2021 року, просив відшкодувати шкоду на підставі п. 27.2 в розмірі 180000 грн. та на підставі п. 27.4 ст. 27 Закону (витрати на поховання) в розмірі 23010 грн.
У подальшому, 10 грудня 2021 року від представника ОСОБА_3 надійшла заява про доплату регламентної виплати в розмірі 32700 грн., за витрати, понесені потерпілою на встановлення пам'ятника.
Враховуючи, що потерпіла на момент ДТП знаходилася на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , вона набула права на отриманню регламентної виплати на підставі п. 27.2 ст. 27 Закону. Станом на дату ДТП мінімальна заробітна плата в Україні становила 5000 грн. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Таким чином, розмір регламентної виплати утриманцю за одного померлого на день настання страхового випадку склав 180000 грн. У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п."а" п.41.1 ст.41 Закону та ст.2 Закону МТСБУ здійснило наступні виплати:
03 серпня 2021 року представнику позивачки, який діяв на підставі довіреності з правом отримання коштів було перераховано 23010 грн. 03 грудня 2021 року представнику позивачки, який діяв на підставі довіреності з правом отримання коштів було перераховано 180000 грн. 16 грудня 2021 року МТСБУ перерахувало потерпілій через представника додатково 32700,00 грн.
Загальна сума витрат МТСБУ, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю потерпілого склала 235710,00 грн. Відповідно до уточнених вимог від 21.06.2023 року, позивач зазначив, що 16.11.2021 року відповідачем компенсовано витрати МТСБУ на поховання потерпілого в розмірі 23010 грн., а тому Загальна сума витрат МТСБУ, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю потерпілого склала 212700 грн. 11 січня 2022 року на адресу відповідача було направлено вимогу про досудове врегулювання спору. На момент звернення до суду відповідач кошти МТСБУ не сплатив. У зв'язку з викладеним позивач просив суд стягнути на свою користь вказані матеріальні збитки, а також витрати про сплаті судового збору.
Представник відповідача подав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнення з нього витрат поховання в розмірі 23010 гривень та шкоди, заподіяної смертю потерпілого, у розмірі 180000 гривень. Відповідач 16.11.2021 року після отримання претензії позивача сплатив на користь останнього суму у розмірі 23010,00 грн. з призначенням платежу: страхова виплата по справі МТСБУ № 74266. Тобто відповідач відшкодував витрати позивача, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання, в розмірі 23010 гривень. Щодо витрат позивача, пов'язаних з відшкодуванням, шкоди, заподіяної смертю потерпілого у розмірі 180 000 гривень, представник відповідача зазначає, що надані позивачем документи, в тому числі копія свідоцтва про шлюб, пенсійне посвідчення ОСОБА_3 та цивільно-правова угода з довідкою про заробітну плату загиблого не містять жодної інформації про доходи, в тому числі розмірів пенсій, як загиблого, так і ОСОБА_3 . Представник відповідача зазначає, що до матеріалів справи додано копію Заяви представника ОСОБА_3 від 12.02.2021 р. на виплату страхового відшкодування та копію Заяви представника ОСОБА_3 від 26.10.20221 р. на долучення матеріалів до справи № 74266 р. До Заяви від 26.10.2021 р. додано копію цивільно-правового договору № 44; копію довідки № 44/1, документи ФОП та копію вироку. 02.06.2023 р. представник відповідача отримав від ФОП ОСОБА_4 відповідь на адвокатський запит, в якій ФОП ОСОБА_4 зазначає, що громадянин ОСОБА_2 ніколи у нього не працював і є невідомою йому особою. ФОП ОСОБА_4 ніколи не укладав ніяких договорів або угод з ОСОБА_2 і не вступав з ним у трудові або інші відносини, не виплачував йому ні заробітну плату, ні будь-які інші платежі. Після ознайомлення з наданими копіями цивільно-правового договору № 44 від 01.01.2020 року та довідки про виплату ОСОБА_5 заробітної плати повідомляє, що цей договір та довідку ФОП ОСОБА_4 ніколи не складав та не підписував. Представник відповідача посилається на відсутність будь-які документи, які б підтверджували обґрунтованість визнання ОСОБА_3 утриманцем та особою, що має право на отримання зазначеної регламентної виплати, оскільки відсутні будь-які відомості про доходи ОСОБА_3 . Відсутні і достовірні відомості про доходи загиблого, оскільки довідка № 44/1, у якій зазначено про щомісячний оклад загиблого, не є платіжним документом, а отже не може підтверджувати факт отримання доходів за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік. Оскільки ОСОБА_3 не набула права на отримання вищевказаної регламентної виплати, то у позивача не виникло обов'язку щодо здійснення такої виплати. У зв'язку з чим просив відмовити у позові в частині стягнення 23010 грн. та 180000 грн..
Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2021 по справі № 199/846/21 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
При постановленні вироку було встановлено, що 27 грудня 2020 року, близько о 11 години 22 хвилин ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21122» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить йому на праві власності, здійснював рух із перевищенням дозволеної швидкості на даній ділянці руху, а саме не менше ніж 55 км/год, у світлий час доби, по сухому покриттю крайньої лівої смуги проїзної частини вулиці Донецьке Шосе, яка має три смуги для руху в одному напрямку та необмежену видимість, з боку вул. Передової у напрямку Кайдацького мосту міста Дніпро.
В цей же час, перед нерегульованим пішохідним переходом у крайній правій смузі зупинився невстановлений легковий автомобіль, а у другій смузі для руху розпочав зупинятися автомобіль «Opel Omega В» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , які пропускали пішохода з велосипедом ОСОБА_2 , та який рухався по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно напрямків руху транспортних засобів.
Під час руху, навпроти буд.19 вулиці Донецьке Шосе, м. Дніпро, водій ОСОБА_1 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу позначеного дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.3(«зебра»), перед яким зупинялися інші транспортні засоби, не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, не зменшив швидкість аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого 27 грудня 2020 року о 11 годині 22 хвилин здійснив наїзд передньою лівою частиною керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_2 , який переходив проїзну частину вул.Донецьке Шосе по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля «ВАЗ 21122» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Смерть потерпілого настала від сумісної тупої травми тіла у вигляді численних переломів кісток скелету, розриву селезінки та крововиливів у м'які покривні та внутрішні тканини тіла, котра ускладнилася розвитком шоку та настала на місці ДТП відразу після наїзду транспортним засобом, тобто 27.12.2020 o 11 год. 22 хв.
Потерпілою від кримінального правопорушення було визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій завдано шкоду, спричинену смертю її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є встановленою.
Відповідно до норм ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.
Відповідно до положень п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю майну третьої особи.
15 лютого 2021 року від представника потерпілої ОСОБА_3 , надійшла заява про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого разом з документами, передбаченими ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», долі - Закон.
Відповідно до положень п. 27.1 ст. 27 Закону страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо- транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно положень п. 27.2 ст. 27 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно положень п. 27.3 ст. 27 Закону страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відповідно до положень п. 27.4 ст. 27 Закону 27.4. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Розпорядженням від 09.04.2019 року № 538 Нацкомфінпослуг внесла зміни до нормативно-правових актів з питань обов'язкового страхування. Зокрема, було збільшено розміри страхових виплат за договорами автоцивілки. Виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, збільшено зі 100 до 130 тисяч гривень, а за шкоду заподіяну життю та здоров'ю - з 200 до 260 000 грн.
Отже ліміт відповідальності МТСБУ за незастраховану особу за завдану ним шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого, становить 260000 грн.
Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. В той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого, для відшкодування саме цих виплат ( по втраті годувальника та на поховання) .
Представник ОСОБА_7 , звертаючись до позивача з відповідною заявою 15 лютого 2021 року просив відшкодувати шкоду на підставі п. 27.2 в розмірі 180 000 грн. та на підставі п. 27.4 ст. 27 Закону (витрати на поховання) в розмірі 23010,00 грн., які відповідно до квитанції АТ КБ ПРИВАТБАНК від 16.11.2021 року відповідачем позивачу відшкодовані. В подальшому, 10 грудня 2021 року від представника ОСОБА_7 надійшла заяві про доплату регламентної виплати в розмірі 32700 грн., за витрати, понесені потерпілою на встановлення пам'ятника відповідно до накладної № 509 від 03.12.2021 року.
У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п."а" п.41.1 ст.41 Закону та ст.2 Закону МТСБУ здійснило наступні виплати: 03 серпня 2021 року МТСБУ було перераховано 23010 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1102294. 03 грудня 2021 року перераховано 180000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1107645. 16 грудня 2021 року МТСБУ перерахувало потерпілій додатково 32700 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1108209.
Пункт 38.2.1 ст. 38 Закону передбачає, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Загальна сума витрат МТСБУ, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю потерпілого склала 235710,00 грн., 23010,00 грн. з яких відшкодовані відповідачем. Отже сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 212700,00 грн.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність будь-яких документів, які б підтверджували обґрунтованість визнання ОСОБА_3 утриманцем та особою, що має право на отримання зазначеної регламентної виплати, оскільки відповідно до положень п. 2 ст. 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.
Тобто зазначена норма закону передбачає, що до осіб, які мають право на відшкодування шкоди, законодавець відносить у першу чергу непрацездатних осіб, які буди на утриманні або мали право на одержання від такої особи утримання.
У розумінні статті 1 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону. Пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Отже, визначальною ознакою отримання дружиною за померлого чоловіка регламентної виплати за шкоду, заподіяну смертю потерпілого є те, що вона відноситься до кола непрацездатних осіб, є особою пенсійного віку, що підтверджується та мала право на одержання від загиблого такого утримання.
Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених вище норм Закону та досліджених доказів, наявних в матеріалах справи, у зв'язку з тим, що відповідач на момент дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, то після виплати суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи, у позивача виникло право вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу, а тому суд доходить висновку, що заявлений позов базується на вимогах закону, є повністю обґрунтованим, а тому і підлягає задоволенню
На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений останнім при подачі позову.
Керуючись ст.ст. ст. ст. 5, 12, 13, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 1167, 1187, 1191, 1200 ЦК України, суд, -
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, вул. Русанівський бульвар,8) матеріальну шкоду в розмірі 212700,00 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 3190,50 грн., а всього 215890 (двісті п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто) гривень 50 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя: Руденко В.В.