Справа №760/18538/23
1-кс/760/7916/23
(повний текст)
31 серпня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши внесене в кримінальному провадженні № 22023101110000595 від 20.07.2023 старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 і погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Талове Краснодонського району Луганської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий (зі слів)
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 111 КК України, -
Згідно поданого клопотання, ОСОБА_5 будучи громадянином України, свідомо порушуючи свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, в умовах військового стану, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, вирішив прийняти участь у бойових діях на боці ворога (країни-агресора) - РФ з метою сприяння у спричиненні шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
При цьому, ОСОБА_5 будучи обізнаним про те, що ЗС РФ, незаконні збройні формування, що діють на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, своїми спільними та узгодженими діями здійснюють широкомасштабні бойові дії на всій території України, розумів, що його призов та подальша служба в незаконних збройних формуваннях, що діють на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областях передбачатиме участь в таких бойових діях.
Така обізнаність особи випливає з того, що «визнання» РФ так званих «ДНР» та «ЛНР» незалежними державами, здійснення РФ та так званими «ДНР, «ЛНР» спільних бойових дій проти України, оголошення загальної мобілізації на території самопроголошених республік, широко висвітлювалась в засобах масової інформації та на відкритих Інтернет-ресурсах.
Так, 10.08.2022, у зв'язку з мобілізацією громадян так званої «Луганської народної республіки», ОСОБА_5 за невстановлених досудовим розслідування обставин прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де, діючи умисно, усвідомлюючи свої незаконні дії, без будь-якого фізичного примусу та морального тиску, дав добровільну згоду на подальше зарахування на проходження так званої «військової служби» у підрозділах незаконного збройного формування, створеного, підпорядкованого, керованого та фінансованого РФ.
Надалі, 11.08.2022 ОСОБА_5 прибув на військовий полігон поблизу АДРЕСА_1 , де до 10.09.2022 проходив військове навчання (бойову підготовку). При цьому, на вказаному полігоні невстановленими особами з числа військовослужбовців терористичної організації «ЛНР», ОСОБА_5 призначено на посаду снайпера 1 відділення 3 взводу 2 стрілецької роти 4 батальйону 2 бригади «ЛНР» створеної, підпорядкованої, керованої та фінансованої РФ. Крім того, на вказаному полігоні ОСОБА_5 отримав від невставлених представників збройних сил російської федерації вогнепальну зброю - снайперську гвинтівку Драгунова (далі - СВД), а також військову форму ЗС РФ.
Після проходження військового навчання, 11.09.2022 ОСОБА_5 у складі вказаної вище 2 стрілецької роти прибув до АДРЕСА_2 , звідки, у подальшому, дислокований у район Лисичанського нафтопереробного заводу у АДРЕСА_1 .
У подальшому, з 14.10.2022 до 20.10.2022 у складі зазначеної вище роти ОСОБА_5 проходив так звану «військову службу» в районі АДРЕСА_3 .
З 20.10.2022 ОСОБА_5 , на виконання наказу військового командування збройних сил РФ, прибув у район КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» у м. Лисичанськ, де, у продовж жовтня-листопада 2022 року, забезпечував контрольно-пропускні функції та охорону автопарку транспортних засобів згаданої вище 2 стрілецької бригади, до складу якої входив.
Надалі, наприкінці листопада 2022 року ОСОБА_5 знову був переведений для проходження подальшої так званої «військової служби» в район Лисичанського нафтопереробного заводу у АДРЕСА_1 , де облаштовував та укріплював оборонні споруди (бліндажі), а 31.12.2022 знову був переведений до м. Гірське Луганської області, де до 29.03.2023 здійснював охорону автопарку транспортних засобів та військового майна вказаної вище 2 стрілецької бригади.
29.03.2023 у зв'язку з формуванням незаконного збройного формування, а саме штурмового підрозділу « Шторм », ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи свої незаконні дії, без будь-якого фізичного примусу та морального тиску, дав добровільну згоду на подальше зарахування на проходження так званої «військової служби» у вказаному підрозділі « Шторм », створеному, підпорядкованому, керованому та фінансованому РФ, після чого на військовий полігон поблизу АДРЕСА_1 , проходив військове навчання (бойову підготовку) до 05.06.2023.
Надалі, 05.06.2023, вже у складі штурмового підрозділу « Шторм », перебуваючи на посаді «стрілець», ОСОБА_5 , прибув до м. Гірське Луганської області, звідки, 10.06.2023, передислокувався до с. Берестове Бахмутського району Донецької області, де продовжив так звану «військову службу» до 05.07.2023.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 будучи солдатом штурмового підрозділу « Шторм » ЗС РФ 05.07.2023 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), під час бойового зіткнення зі Збройними силами України неподалік с. Берестове Донецької області потрапивши у засідку військовослужбовців Збройних Сил України, припинив збройний опір та склав зброю, де його злочинна діяльність на боці ворога - РФ, як держави-агресора, була припинена.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а саме переході на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 будучи солдатом (стрільцем) штурмового підрозділу «Шторм» ЗС РФ 05.07.2023 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), під час бойового зіткнення зі Збройними силами України неподалік с. Берестове Донецької області потрапивши у засідку військовослужбовців Збройних Сил України, припинив збройний опір та склав зброю, де його злочинна діяльність на боці ворога - РФ, як держави-агресора, була припинена.
Отже, у період з 11.08.2022 по 05.07.2023 року ОСОБА_5 приймаючи участь у діяльності незаконних збройних чи воєнізованих формувань, створених на тимчасово окупованій території та в збройних формуваннях держави-агресора та надаючи таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були створені або самоорганізовані для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, вчиняв наступні дії:
- здійснював окупацію та охорону захоплених територій України;
- виконував вказівки та накази командирів з числа військовослужбовців збройних сил РФ та осіб з числа учасників вказаних незаконних збройних чи воєнізованих формувань, які були за званням чи посадою вище;
- облаштовував та укріплював блокпости, здійснював інженерно-технічне облаштування позицій;
- приймав участь у заняттях з вогневої підготовки та навчальних стрільбах;
- під час несення служби у військовій польовій камуфльованій формі зразка ЗС РФ відкрито носив при собі вогнепальну зброю;
- інші незаконні дії у складі НЗФ.
При цьому, ОСОБА_5 відкрито носив при собі вогнепальну зброю, був одягнений у військову форму зразка ЗС РФ.
Тобто, ОСОБА_5 діючи умисно, перебуваючи за викладених вище обставин з 11.08.2022 на посаді снайпера 1 відділення 3 взводу 2 стрілецької роти 4 батальйону 2 бригади « ЛНР », а з 29.03.2023 до 05.07.2023 - на посаді стрільця штурмового підрозділу «Шторм» ЗС РФ, приймав участь у діяльності незаконних збройних чи воєнізованих формувань, створених на тимчасово окупованій території та в збройних формуваннях держави-агресора та надавав таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були створені або самоорганізовані для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Крім того, Крім того, ОСОБА_5 , перебуваючи на території Луганської області, за вищевказаних обставин, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ЛНР» є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, за власною ініціативою добровільно вступив до незаконного збройного формування терористичної організації «ЛНР», а саме: з 11.08.2022 перебував на посаді снайпера 1 відділення 3 взводу 2 стрілецької роти 4 батальйону 2 бригади « ЛНР », а з 29.03.2023 до 05.07.2023 - на посаді стрільця штурмового підрозділу «Шторм» ЗС РФ.
Так, 10.08.2022, у зв'язку з мобілізацією громадян так званої «Луганської народної республіки», ОСОБА_5 за невстановлених досудовим розслідування обставин прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де, діючи умисно, усвідомлюючи свої незаконні дії, без будь-якого фізичного примусу та морального тиску, дав добровільну згоду на подальше зарахування на проходження так званої «військової служби» у підрозділах незаконного збройного формування, створеного, підпорядкованого, керованого та фінансованого РФ.
Надалі, 11.08.2022 ОСОБА_5 прибув на військовий полігон поблизу АДРЕСА_1 , де до 10.09.2022 проходив військове навчання (бойову підготовку). При цьому, на вказаному полігоні невстановленими особами з числа військовослужбовців терористичної організації «ЛНР», ОСОБА_5 призначено на посаду снайпера 1 відділення 3 взводу 2 стрілецької роти 4 батальйону 2 бригади «ЛНР» створеної, підпорядкованої, керованої та фінансованої РФ. Крім того, на вказаному полігоні ОСОБА_5 отримав від невставлених представників збройних сил російської федерації вогнепальну зброю - снайперську гвинтівку Драгунова (далі - СВД), а також військову форму ЗС РФ.
Після проходження військового навчання, 11.09.2022 ОСОБА_5 у складі вказаної вище 2 стрілецької роти прибув до АДРЕСА_2 , звідки, у подальшому, дислокований у район Лисичанського нафтопереробного заводу у АДРЕСА_1 .
У подальшому, з 14.10.2022 до 20.10.2022 у складі зазначеної вище роти ОСОБА_5 проходив так звану «військову службу» в районі АДРЕСА_3 .
З 20.10.2022 ОСОБА_5 , на виконання наказу військового командування збройних сил РФ, прибув у район КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» у м. Лисичанськ, де, у продовж жовтня-листопада 2022 року, забезпечував контрольно-пропускні функції та охорону автопарку транспортних засобів згаданої вище 2 стрілецької бригади, до складу якої входив.
Надалі, наприкінці листопада 2022 року ОСОБА_5 знову був переведений для проходження подальшої так званої «військової служби» в район Лисичанського нафтопереробного заводу у АДРЕСА_1 , де облаштовував та укріплював оборонні споруди (бліндажі), а 31.12.2022 знову був переведений до м. Гірське Луганської області, де до 29.03.2023 здійснював охорону автопарку транспортних засобів та військового майна вказаної вище 2 стрілецької бригади.
29.03.2023 у зв'язку з формуванням незаконного збройного формування, а саме штурмового підрозділу « Шторм », ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи свої незаконні дії, без будь-якого фізичного примусу та морального тиску, дав добровільну згоду на подальше зарахування на проходження так званої «військової служби» у вказаному підрозділі « Шторм », створеному, підпорядкованому, керованому та фінансованому РФ, після чого на військовий полігон поблизу АДРЕСА_1 , проходив військове навчання (бойову підготовку) до 05.06.2023.
Надалі, 05.06.2023, вже у складі штурмового підрозділу « Шторм », перебуваючи на посаді «стрілець», ОСОБА_5 , прибув до м. Гірське Луганської області, звідки, 10.06.2023, передислокувався до с. Берестове Бахмутського району Донецької області, де продовжив так звану «військову службу» до 05.07.2023.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 будучи солдатом (стрільцем) штурмового підрозділу «Шторм» ЗС РФ 05.07.2023 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), під час бойового зіткнення зі Збройними силами України неподалік с. Берестове Донецької області потрапивши у засідку військовослужбовців Збройних Сил України, припинив збройний опір та склав зброю, де його злочинна діяльність на боці ворога - РФ, як держави-агресора, була припинена.
Отже, у період з 11.08.2022 по 05.07.2023 року ОСОБА_5 приймаючи участь у діяльності незаконних збройних чи воєнізованих формувань, створених на тимчасово окупованій території та в збройних формуваннях держави-агресора та надаючи таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були створені або самоорганізовані для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, вчиняв наступні дії:
- здійснював окупацію та охорону захоплених територій України;
- виконував вказівки та накази командирів з числа військовослужбовців збройних сил РФ та осіб з числа учасників вказаних незаконних збройних чи воєнізованих формувань, які були за званням чи посадою вище;
- облаштовував та укріплював блокпости, здійснював інженерно-технічне облаштування позицій;
- приймав участь у заняттях з вогневої підготовки та навчальних стрільбах;
- під час несення служби у військовій польовій камуфльованій формі зразка ЗС РФ відкрито носив при собі вогнепальну зброю;
- інші незаконні дії у складі НЗФ.
При цьому, ОСОБА_5 відкрито носив при собі вогнепальну зброю, був одягнений у військову форму зразка ЗС РФ.
Отже, ОСОБА_5 діючи умисно, діючи умисно, перебуваючи за викладених вище обставин з 11.08.2022 на посаді снайпера 1 відділення 3 взводу 2 стрілецької роти 4 батальйону 2 бригади «ЛНР», а з 29.03.2023 до 05.07.2023 - на посаді стрільця штурмового підрозділу «Шторм» ЗС РФ, приймав участь у діяльності терористичної організації, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України.
21 липня 2023 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Виходячи із зазначеного, слідчий просив слідчого суддю застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи це наявними ризиками, передбаченими ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Захисник та підозрюваний проти задоволення клопотання заперечували.
Так, захисник зазначила, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України відсутні, оскільки ОСОБА_5 добровільно зізнався у вчиненому, сприяє слідству.
Підозрюваний ОСОБА_5 захисника підтримав. Просив обрати йому запобіжний захід, що не пов'язаний із триманням під вартою.
Вислухавши учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до таких висновків.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ч. 1 ст. 258-3 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того, на час розгляду клопотання заявлені ризики переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення не зменшились та не відпали.
Так, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 будучи повідомленим про підозру у вчиненні злочину (відповідно до ст. 12 КК України) може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зазначений висновок ґрунтується на тому, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, санкція за яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі.
Крім того, враховуючи активне ведення бойових дій та збройної агресії Російської Федерації на території України, діяльність іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених і керованих та фінансованих Російською Федерацією, що зумовлює тимчасову неконтрольованість окремих територій України, не виключається можливість переховування ОСОБА_5 від суду на вказаних територіях та перехід на сторону ворога, також останній не має постійного місця проживання в м. Києві.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний висновок ґрунтується на тому, що підозрюваний самостійно або через інших осіб, завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою перешкоджання надання останніми повних та достовірних показань щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення нових злочинів проти основ національної безпеки України.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, пов'язаними із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження та вчиненням нових злочинів.
Відповідно до ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, якщо жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю.
Неможливе і застосування до підозрюваного і запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.
Ураховуючи відсутність законних та постійних джерел заробітку у підозрюваного до нього неможливо застосувати запобіжний захід у вигляді застави. Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваному цілодобово залишати житло не зможе унеможливити вчинення останнім кримінальних правопорушень (злочинів). Викладене вище унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, так як наявні у матеріалах справи дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, такий не забезпечить належного виконання останнім його процесуальних обов'язків. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає належної оцінки порушень цінностей суспільства.
Таким чином, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Отже, в разі застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, таких як застава, особиста порука, особисте зобов'язання чи домашній арешт, орган розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти його спілкуванню з іншими учасниками, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, здійснення останнім впливу на свідків по справі з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих дій по провадженню.
Враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_5 яка підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів (показами свідків, протоколами впізнання особи за фотознімками, відповідями на доручення, відповідями на запити, тощо), зважаючи на наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на потерпілих, свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також приймаючи до уваги, що підозрюваний може продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється та вчинити інші кримінальні правопорушення, застосований відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити на 60 днів, в межах строку досудового розслідування.
Виходячи із вищезазначеного, суддя, -
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Строк дії ухвали до 29 жовтня 2023 р. включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти діб з моменту оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 5 вересня 2023 р.
Слідчий суддя ОСОБА_1