печерський районний суд міста києва
Справа № 757/953/22-ц
РІШЕННЯ (ЗАОЧНЕ)
27 січня 2023 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Головко Ю. Г.,
за участю секретаря судових засідання Солонухи Д. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов обґрунтований тим, що 24.10.2018 між ОСОБА_2 та ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» був укладений Договір добровільного страхування майна № 28-2850-18-00152, предметом якого є страхування транспортного засобу «Тойота», державний № НОМЕР_1 .
26.12.2018 в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Тойота», державний № НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Тойота», державний № НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 (винний водій).
Внаслідок вказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Постановою Печерського районного суду від 12.04.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
До ПАТ «СК «Українська страхова група» звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування і надав при цьому усі необхідні документи.
Позивач на виконання умов договору страхування виплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 19932,40 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ «СК «Українська страхова група».
Таким чином, відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 1194 ЦК України, зврахуванням зазначеного, позивач просить суд стягнути на користь ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», як відшкодування шкоди, суму в розмірі 19 932,40 грн.
Ухвалою від 17.08.2022 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами.
В судове засідання представник позивача не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Разом з цим, у вимогах позовної заяви представником позивача було заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, вимоги підтримав, проти заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Окрім цього, до суду від відповідача не було подано жодних документів на спростування доводів позивача.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у позовній заяві.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступних висновків.
24.10.2018 між ОСОБА_2 та ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» укладений Договір добровільного страхування майна № 28-2850-18-00152, предметом якого є страхування транспортного засобу «Тойота», державний № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 26.12.2018 о 08 годині 40 хвилин, в м. Києві, на вул. Ділова, 1/2, керуючи автомобілем марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2 , порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху України, а саме: не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_1 (водій ОСОБА_3 ). внаслідок чого транспорті засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2019 у справі 752/2303/19-п вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведено повністю, однак провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
26.12.2018 до Позивача звернувся страхувальник, ОСОБА_2 із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору № 28-2850-18-00152.
11.01.2019 Позивачем на підставі рахунку № ВДиС-0000943 від 01.01.2019, було складено страховий акт № ДККА-63894.
Позивач, на підставі вищевказаних документів, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 19 932 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві) гри. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 808 від 14.01.2019.
Частина 6 статті 82 ЦПК України визначає, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, при цьому шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
26.12.2018 ОСОБА_2 звернувся із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору № 28-2850-18-00152.
За умовами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів цивільно-правової відповідальності від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті від 24.10.2018 № 28-2850-18-00152 (зворот) зазначено, що найменший стаж осіб, допущених до керування застрахованого ТЗ на законних підставах від 10 років (пункт 11.5); франшиза по інших ризиках 0% (пункт 11.8); франшиза за умови перебування за кермом в момент настання ДТП особи, яка не відповідає вимогам, згідно з п.п. 11.4, 11.5 Частини 1 Договору - 2% (пункт 11.11); Примітки: франшиза по Договору встановлюється безумовна, у % від страхової суми. Франшиза, передбачена п.п. 11.11 Частини 1 Договору в будь-якому випадку не може бути меншою, ніж зазначена в п. 11.8 Частини 1 Договору (примітка в Договорі, зворот).
Так, з матеріалів справи убачається, що під час дорожньо-транспортної пригоди (страхового випадку) застрахованим транспортним засобом керував ОСОБА_3 стаж якого на момент настання дорожньо-транспортної пригоди становив більше 10 років, що підтверджується посвідченням водія від 08.06.2005.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Так, учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов'язань: договірне зобов'язання між позивачем і потерпілою - за договором добровільного майнового страхування; деліктне зобов'язання між потерпілою та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП; договірне зобов'язання між відповідачем і третьою особою - за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 вказаного Закону).
Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
Вимога позивача (страховика потерпілої) до завдавача шкоди не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі ст.ст. 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Судовим розглядом встановлено, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 19 932 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві) гри. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням №808 від 14.01.2019, відтак, підлягає стягненню з відповідача.
Отже, зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені положення цивільного закону вимоги ПАТ «СК «Українська страхова група» суд вважає обґрунтованими в повному обсязі.
З огляду на результат розгляду справи, суд на підставі положень ст. 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 280-283, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32 літ. А, код ЄДРПОУ 30859524) страхове відшкодування в розмірі 19 932 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн. 40 коп., та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ю. Г. Головко