печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32207/23-к
30 серпня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідування, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо розгляду клопотання від 20.07.2023 в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022170030000202 та про зобов'язання вчинити дії, -
26.07.2023 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідування, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо розгляду клопотання від 20.07.2023 в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022170030000202 та про зобов'язання вчинити дії.
Мотивуючи подану скаргу, заявник вказує, що звернувся до слідчого з клопотання в порядку статті 220 КПК України, проте у визначений строк, сторона обвинувачення не повідомила його про результати розгляду такого клопотання.
З метою забезпечення участі заявника в судовому засіданні, розгляд провадження призначався в режимі відеоконференції, проте встановити зв'язок не виявилось за можливе.
У судове засідання представник сторони обвинувачення не з'явився, про дату, час та місце проведення розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заперечення в яких просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки ОСОБА_4 не має процесуального статусу у кримінальному провадженні та йому було надано письмову відповідь на відповідне клопотання.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею здійснювалась.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті в 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Таким чином, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійснені інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, зокрема такий строк визначений ст.220 КПК України.
За матеріалами скарги слідчим суддею встановлено, що слідчими Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022170030000202 від 02.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 426-1, ч. 2 ст. 366 КК України.
До Державного бюро розслідувань надійшло клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про надання інформації про слідчі (розшукові) дії, що готуються до проведення в межах кримінального провадження, які внесені до ЄРДР за № 62022170030000202 від 02.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
За результатами розгляду клопотання ОСОБА_3 останній було відмовлено у наданні матеріалів кримінального провадження № 62022170030000202 за необґрунтованістю, про що інформовано ініціатора листом №22842-23/10-2-01-02-9657/23 від 25.07.2023.
Статтею 220 КПК України передбачено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволені клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин надсилається їй.
Так, ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий (прокурор) самостійно.
Разом з тим, під час підготовки до розгляду скарги та вирішення заявлених вимог, сторона обвинувачення не надала належних допустимих і достовірних доказів (постанови слідчого/листа) про вирішення особою, якій доручено проведення досудового розслідування, заявленого заявником клопотання від 20.07.2023, оскільки у згаданому листі у задоволенні клопотання відмовлено, проте приписами КПК України, визначено, що у разі відмови у задоволенні клопотання, сторона обвинувачення виносить постанову.
Сукупність вказаного переконує в бездіяльності заявленого суб'єкта оскарження, що пов'язано з не належним розглядом поданого стороною провадження клопотання, в зв'язку з чим існують законні підстави зобов'язати уповноважену особу розглянути клопотання, яке направлено 20.07.2023 у відповідності до вимог статті 220 Кримінального процесуального кодексу України.
Що стосується вимог заявника, якими він просить визнати протиправною бездіяльність сторони обвинувачення, то у їх задоволенні слід відмовити, оскільки вказані вимоги не можуть бути предметом розгляду слідчого судді з мотивів зазначених вище в мотивувальній частині ухвали з урахуванням статті 307 КПК України, якою передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмову у задоволенні скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 22, 24, 42, 36, 40, 46, 220, 303, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Скаргу - задовольнити частково.
Зобов'язати уповноваженого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідування, що здійснює досудове розслідування у провадження № 62022170030000202, розглянути, у відповідності до вимог статті 220 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 від 20.07.2023 та про результати розгляду повідомити заявника.
В іншій частині вимог скарг - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1