Номер справи: 766/16855/20
Номер провадження: 22-ц/819/240/23
30 серпня 2023 року м.Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.,
суддів: Радченка С.В.,
Склярської І.В.,
секретар - Пузанов С.Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Маєвської Ірини Михайлівни, яка діє від імені ОСОБА_3 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 жовтня 2021 року, повний текст рішення суду складено 05 листопада 2021 року, у складі судді Зуб І.Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист порушеного права та зобов'язання вчинити певні дії,
В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист порушеного права та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є власницею квартири АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 в даному будинку. Відповідач, в порушення встановленого порядку, без згоди позивача та інших мешканців першого поверху, захопив частину спільного коридору та в порушення будівельних норм та правил збудував перегородку, чим збільшив площу своєї квартири за рахунок площі коридору та створив позивачу значні перешкоди у вільному користуванні квартирою. Так, відповідач встановив двері впритул до дверей позивача, чим фактично блокує вільний вихід з її квартири, так як при відчинених дверях відповідача позивач та члени її родини не можуть вийти зі своєї квартири. Встановлена відповідачем конструкція не дозволяє позивачу заносити до квартири великогабаритні речі.
Позивач вказує, що відповідачем при переобладнанні квартири була знесена несуча стіна будинку, що є небезпечним та погрожує життю та здоров'ю мешканцям сусідньої квартири - позивачці та членам її сім'ї та всього будинку. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за здійснення самочинного будівництва, однак питання про демонтаж стіни не було вирішено.
Просила суд зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати самовільно влаштовану перегородку на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 та привести коридор загального користування до попереднього розміру та стану оздоблення, які існували до проведення реконструкції квартири АДРЕСА_2 у вигляді прибудови стіни. Також просила стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем не надано доказів заподіяння відповідачем внаслідок добудови стіни в під'їзді загального користування перешкод позивачці у користуванні належною їй квартирою.
Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги той факт, що 11 листопада 2020 року виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 - експертом (ФОП) ОСОБА_4 де площа квартири вже вказана з врахуванням реконструкції квартири за рахунок зменшення коридору спільного користування.
Суд першої інстанції вказав, що згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованих 20 листопада 2020 року ОСОБА_5 (Херсонська міська рада, Херсонської області), ОСОБА_2 належить квартира з врахуванням реконструкції, відповідно до технічного паспорту виготовленого 11 листопада 2020 року (ФОП) ОСОБА_4 , де квартира АДРЕСА_2 вже має загальну площу 22,7 кв.м., житлова площа 15,8 кв.м.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що за відповідачем зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_2 з урахуванням проведених будівельних робіт, а позивач не довів чим порушені його права вказаною реконструкцією, тому підстави для задоволення позову відсутні.
З апеляційною скаргою на вказане рішення суду першої інстанції звернулась адвокат Маєвська І.М., яка діє від імені ОСОБА_1 .. Скарга обґрунтована тим, що відповідач не заперечував зведення стіни в загальному під'їзді будинку, за рахунок чого збільшив розмір своєї квартири. Скаржник вказує, що суд першої інстанції не врахував висновки, викладені у аналогічній справі у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-530цс16. Скаржник посилається на положення ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», відповідно до якого власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоповерхового будинку (ч.2 ст.4 Закону). До обов'язків співвласників, відповідно до п. 6 ч.1 ст.7 вказаного Закону, віднесено забезпечення додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень, їх частини, а за ч. 2 вказаної статті кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи позивача, що в Постанові КМ України від 24 січня 2006 року № 45 «Про внесення змін до Постанови КМ України від 08 жовтня 1992 року № 572» зазначено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмежень інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Відповідач не надав доказів правомірності будівлі стіни в приміщенні загального користування (коридору під'їзду). Документи надані ОСОБА_2 про реєстрацію права власності на квартиру відповідача, не є таким доказом, адже реєстрація права власності на самочинне будівництво не змінює його статусу як самочинного і право власності не виникає до введення в експлуатацію такого самочинного будівництва.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Сторони, належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи до судового засідання не з'явились.
Відповідач ОСОБА_2 направив на електронну адресу Херсонського апеляційного суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник позивача також звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачки, на задоволенні апеляційної скарги наполягає.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 12 січня 2005 року ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_4 .
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 04 червня 2007 року визнано право власності за ОСОБА_1 на приміщення у вище вказаній квартирі, які були реконструйовані.
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 40413397 від 10 липня 2015 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 .
Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 придбали у ОСОБА_7 у спільну часткову власність, кожен по частці, квартиру АДРЕСА_3 , та має наступні характеристики: загальна площа 15,1 кв.м., житлова площа - 11,7 кв.м. кількість кімнат - 1.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 13 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Воєводіною І.М. Херсонського нотаріального округу зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_6 право власності по частці квартири у спільній частковій власності за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 15,1 кв.м., житлова площа - 11,7 кв.м., однокімнатна (а.с.105).
Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 21 лютого 2020 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_6 частку у спільній частковій власності на квартиру АДРЕСА_3 , та має наступні характеристики: загальна площа 15,1 кв.м., житлова площа - 11,7 кв.м. кількість кімнат - 1 (а.с.96, 97).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 21 лютого 2020 року приватним нотаріусом Живцовою Н.М., Херсонського нотаріального округу зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на частку квартири у спільній частковій власності за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 15,1 кв.м., житлова площа - 11,7 кв.м., однокімнатна (а.с.98).
Згідно Акту технічного обстеження будинку АДРЕСА_6 , складеного 19 березня 2020 року КУ Інспекція житлово-комунального господарства Херсонської міської ради, у вказаному будинку квартира АДРЕСА_7 після виконання реконструкції має окремий вхід з боку внутрішнього двору, три квартири ( АДРЕСА_2 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 ) мають спільний вхід у власне житло через загальний коридор (місця загального користування). Проектно вхід в усі чотири квартири будинку ( АДРЕСА_7 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 ) було передбачено і забезпечено місцем загального користування - загального коридору. Місце загального користування (коридор) має Г-подібну конфігурацію в плані. Входи в квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_9 , та АДРЕСА_8 розташовані в загальному коридорі (місця загального користування), вхід в загальний коридор розташований з боку головного фасаду будівлі житлового будинку (внутрішнього дворику прибудинкової території житлового комплексу).
У акті зазначено, що власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_8 має намір облаштувати квартиру санітарним приміщенням з монтажем санітарних приладів: унітазу, душової кабіни, мийки, а також забезпечити квартиру системами каналізації та водопостачання з підключенням до міських центральних систем. ОСОБА_8 має намір поліпшити свої житлові і санітарні умови за рахунок збільшення площі квартири шляхом демонтажу зруйнованих каркасно-обшивних стін з боку приміщень житлової кімнати та кухні в сторону загального коридору (місць загального користування) з улаштуванням нової цегляної кладки із силікатної цегли за рахунок збільшення загальної площі квартири.
Протоколом про адміністративне правопорушення від 03 березня 2020 року, складеного Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради відносно ОСОБА_2 встановлено, що позаплановою перевіркою було виявлено, що власником квартири АДРЕСА_3 розпочаті будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням ч.8 ст.36 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 11 Постанови КМУ № 466 «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт». Відповідальність за встановлені правопорушення передбачена ч.5 ст. 96 КУпАП.
03 березня 2020 року Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради ОСОБА_2 видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Припис видано про те, що за результатами позапланової перевірки проведеної за адресою : АДРЕСА_5 встановлено, що власником квартири АДРЕСА_2 розпочато будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням ч.8 ст.36 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 11 Постанови КМУ № 466 «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт». З метою усунення виявлених порушень ОСОБА_2 приписано привести дозвільну документацію на будівництво у відповідності до вимог містобудівного законодавства. Про виконання припису зобов'язано ОСОБА_2 повідомити Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради до 03 травня 2020 року.
Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 визнав, що він виконав реконструкцію своєї квартири АДРЕСА_2 , збільшивши площу квартири шляхом демонтажу стін своєї квартири з боку приміщень житлової кімнати та кухні в сторону загального коридору (місць загального користування) з улаштуванням нової цегляної кладки із силікатної цегли за рахунок зменшення площі загального коридору (місць загального користування).
Будь-яких доказів отримання дозвільної документації на виконання вказаної реконструкції відповідач не надав.
ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_2 11 листопада 2020 року виготовив технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 . У технічному паспорті вказана технічна характеристика квартири: житлова кімната площею - 15,8 кв.м., кухня 4,9 кв.м., ванна - 2 кв.м., загальна площа квартири 22,7 кв.м.
До технічного паспорту не долучено жодного дозвільного документу, який би доводив правомірність проведення реконструкції квартири, внаслідок чого збільшились площа квартири АДРЕСА_2 саме за рахунок площі загального коридору (місця загального користування).
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що позивачем не доведено факту порушення її прав, внаслідок виконання відповідачем будівельних робіт які призвели до зменшення площі загального коридору (місць загального користування).
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 317, частини першої статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, в тому числі і шляхом приведення приміщення до попереднього стану.
При цьому, власник, за правилами цієї статті, може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідачів у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.
Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у разі звернення особи до суду із таким позовом важливим є встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання прав позивача, зокрема наявність перешкод у реалізації своїх повноважень щодо належного йому майна.
Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 461/484/18 (провадження № 61-19122св20).
Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.
Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.
Усі зазначені об'єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.
Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (частина перша статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 1 частини першої статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.
Право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Будь-які переобладнання або перепланування приміщень загального користування (допоміжних приміщень) у жилих багатоквартирних будинках можуть проводитися тільки за згодою всіх співвласників і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.
Отже, щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно спільного майна багатоквартирного будинку вимагає погодження всіх співвласників.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріалами справи доведено і визнано самим відповідачем, що він виконав реконструкцію своєї квартири АДРЕСА_2 , збільшивши площу квартири шляхом демонтажу стін своєї квартири з боку приміщень житлової кімнати та кухні в сторону загального коридору (місць загального користування) з улаштуванням нової цегляної кладки із силікатної цегли за рахунок зменшення площі загального коридору (місць загального користування).
Будь-яких доказів отримання дозвільної документації на виконання вказаної реконструкції відповідач не надав.
Позивач, як співвласник приміщення загального користування жилого багатоквартирного будинку, згоди на зведення стіни в коридорі загального користування не надавала.
Матеріалами справи доведено, що перенесення стіни квартири АДРЕСА_2 та збільшення її площі здійснено за рахунок суттєвого зменшення площі коридору загального користування та порушує право позивачки на вільне користування як коридором так і доступом до квартири, яка належить їй на праві приватної власності.
Матеріалами справи, що надані позивачем (Акт технічного обстеження будинку АДРЕСА_6 , складений 19 березня 2020 року КУ Інспекція житлово-комунального господарства Херсонської міської ради, Протокол про адміністративне правопорушення від 03 березня 2020 року, складений Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради відносно ОСОБА_2 , фото коридору загального користування, та планом першого поверху АДРЕСА_1 ) доведено, що площа коридору загального коридору суттєво зменшилась, і зведена відповідачем стіна прибудована впритул до дверей квартири, що належить на праві власності позивачці.
Відповідач не заперечував факт зведення ним стіни саме такої конфігурації, як вказує позивач, при цьому не надав докази, які б спростовували доводи позивача, що внаслідок вчинення ним таких дій чиняться перешкоди позивачу у користуванні нею своєю власністю.
Посилання суду першої інстанції на те, що за позивачем зареєстровано право власності на квартиру після проведення реконструкції та складення технічного паспорту, виданого ФОП « ОСОБА_9 » 11 листопада 2020 року з вказівкою на характеристику об'єкту : загальна площа 22,7 кв.м., житлова 15,8 кв.м., не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про усунення перешкод позивачу користуватись своєю власністю та місцем загального користування та зобов'язання відповідача демонтувати самовільно влаштовану перегородку (стіну) на першому поверсі та привести коридор загального користування до попереднього розміру.
Так, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 20 листопада 2020 року ОСОБА_5 (Херсонська міська рада, Херсонської області) об 09:49:01 годині, ОСОБА_2 належить частка квартири АДРЕСА_3 . Опис об'єкта : загальна площа 22,7 кв.м., житлова площа - 15,8 кв.м. У витязі вказано, що державна реєстрація права власності здійснена 13.10.2013 року, державним реєстратором - приватним нотаріусом Воєводіною І.М. Підстава для державної реєстрації - договір купівлі-продажу, серія та номер: 2606, виданий 31.11.2013 року, видавник: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Воєводіна І.М.; технічний паспорт, серія та номер, б/н, виданий 11.11.2020 року, видавник: ФОП « ОСОБА_9 » (а.с. 106 зворотна сторінка).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 20 листопада 2020 року ОСОБА_5 (Херсонська міська рада, Херсонської області) об 09:47:22 годині, ОСОБА_2 належить частка квартири АДРЕСА_3 . Опис об'єкта : загальна площа 22,7 кв.м., житлова площа - 15,8 кв.м. У витязі вказано, що державна реєстрація права власності здійснена 20.02.2020 року, державним реєстратором - приватним нотаріусом Живцовою Н.М.. Підстава для державної реєстрації - договір купівлі-продажу, серія та номер: 413, виданий 21.02.2020 року, видавник: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Воєводіна І.М.; технічний паспорт, серія та номер, б/н, виданий 11.11.2020 року, видавник: ФОП « ОСОБА_9 » (а.с. 107).
Позивач в червні 2021 року звернулась до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації та припинення права власності (справа № 766/10246/21). 25 жовтня 2021 року представник позивача під час розгляду справи, що є предметом перегляду, просила зупинити її розгляд до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 766/10246/21. Ухвалою суду першої інстанції від 26 жовтня 2021 року у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи було відмовлено.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованих 20 листопада 2020 року, слідує, що право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , належить йому саме на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 31 листопада 2013 року та 21 лютого 2020 року, відповідно до яких вказана квартира має наступні характеристики: загальна площа 15,1 кв.м., житлова площа - 11,7 кв.м.
Побудова нової стіни квартири, за рахунок чого збільшилась площа квартири за рахунок зменшення площі коридору загального користування без будь-яких дозвільних документів та виготовлення технічного паспорту 11 листопада 2020 року ФОП « ОСОБА_9 » не змінює статусу та характеристик квартири та не є підставою для відмови в задоволенні позову про усунення перешкод ОСОБА_1 безперешкодно користуватись своєю власністю та зобов'язання ОСОБА_2 демонтувати самовільно влаштовану ним перегородку (стіну) та приведення коридору загального користування на першому поверсі вказаного будинку до попереднього розміру, стану оздоблення, які існували до проведення реконструкції квартири АДРЕСА_2 у вигляді прибудови перегородки (стіни).
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що за результатом апеляційного перегляду апеляційну скаргу адвоката Маєвської І.М., яка діє від імені ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з ОСОБА_2 судовий збір сплачений позивачкою при зверненні до суду першої інстанції в сумі 840 гривень (а.с.48) та до суду апеляційної інстанції в сумі 1261 гривня (а.с.203), всього 2101 гривня.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, ст. 376, 382, 384 ЦПК України, Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу адвоката Маєвської Ірини Михайлівни, яка діє від імені ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 жовтня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Зобов'язати ОСОБА_2 , власника квартири АДРЕСА_3 , демонтувати самовільно влаштовану перегородку (стіну) на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 та привести коридор загального користування на першому поверсі вказаного будинку до попереднього розміру, стану оздоблення, які існували до проведення реконструкції квартири АДРЕСА_2 у вигляді прибудови перегородки (стіни).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2101 гривня.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 вересня 2023 року.
Головуючий суддя І. В. Вейтас
Судді: С. В. Радченко
І. В. Склярська