Справа № 743/175/23
Провадження № 2/743/94/23
04 серпня 2023 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої - судді Павленко О.В.,
при секретарі Нерус Н.І.,
у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки, розглянувши цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Ріпкинської селищної ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Ріпкинської селищної ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
Орган опіки та піклування Ріпкинської селищної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому просить позбавити останніх батьківських прав відносно малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути аліменти на її утримання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з 11.01.2021 за їх заявами виховується в КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія». З моменту народження ОСОБА_3 сім'я перебуває під постійним наглядом виконавчого комітету селищної ради та соціальних служб громади у зв'язку із зловживанням відповідачами алкогольними напоями, відсутністю умов для проживання та розвитку дитини, та з метою проведення роботи щодо повернення дитини в сім'ю. Працівниками Служби у справах дітей неодноразово проводилися бесіди з відповідачами щодо формування навичок відповідального батьківства, працевлаштування, планування сімейного бюджету та ведення домашнього господарства, створення належних санітарно-технічних умов для проживання дитини та було попереджено про необхідність виправлення ситуації й про можливе позбавлення батьківських прав. Однак, відповідачі ігнорують рекомендації, продовжують зловживати алкогольними напоями, вести асоціальний спосіб життя, не приймати участі у вихованні та утриманні дитини та не створили умов для її повернення. Крім того, відповідачі позбавлені батьківських прав відносно трьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Систематичне невиконання відповідачами обов'язку турбуватися, виховувати та утримувати свою малолітню дитину, на думку позивача, свідчить про свідоме ухилення від виконання ними своїх батьківських обов'язків. У зв'язку з наведеним позивач просить позбавити відповідачів батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути аліменти на її утримання.
ОСОБА_1 у судове засідання надала заяву, в якій визнала позовні вимоги та просила справу розглянути у її відсутність.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився,про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи у матеріалах справи відсутнє.
Представник Служби у справах дітей Ріпкинської селищної радиу судове засідання надала заяву, в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила справу розглянути у її відсутність.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно довідки КНП «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради, вбачається, що з 24.11.2020 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою матері про тимчасове влаштування дитини в будинок дитини від 24.11.2020, перебуває у вказаному закладі.
Розпорядженням Ріпкинської РДА Чернігівської області №328 від 22.12.2020 зобов'язано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направити до КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради.
З довідки №02-14/50 від 16.01.2023 КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виховується у зазначеному закладі з 11.01.2021 на підставі заяв батьків про тимчасове влаштування остання від 24.11.2022.
Крім того, з вказаної довідки також вбачається, що батьки дитини, відповідачі по справі, відвідували дитину останній раз 21.05.2021, телефонували останній раз 09.09.2022, потім дитину не відвідували не телефонували, не приймали участі у вихованні та утриманні та не вирішують питання повернення дитини на виховання в сім'ю.
Адміністрація КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради також підняла клопотання про позбавлення відповідачів батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із стягненням з них аліментів на користь дитини.
Рішенням Ріпкинськогорайонного суду Чернігівської області від 27.08.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З Акту обстеження умов проживання від 07.02.2023 відповідачів за їх місцем проживання: АДРЕСА_1 , встановлено, що відсутнє ліжко для дитини, немає дитячого одягу, взуття та білизни, батьки жодного разу не відвідували дитину; ОСОБА_1 не працює, на обліку в ЦЗ не перебуває; умов для повернення дитини в сім'ї не створені.
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Ріпкинської селищної ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Ріпкинської селищної ради №30 від 09.02.2023, орган опіки та піклування Ріпкинської селищної ради вважає доцільним позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою для складання даного висновку слугувало те, що дитина з 11.01.2021 виховується в КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія». За час перебування дитини в закладі батьки не телефонували, не надавали матеріальної допомоги, не цікавилися життям та здоров'ям дитини, не вітали зі святами та днем народження, не створили умов для повернення дитини. Вказане свідчить, що батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків.
З Акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 19.06.2023 вбачається, що умови проживання відповідачів задовільні, відремонтована електропроводка, пральна машина; придбано ліжко для дитини, одяг. Однак не придбана нова електрична плита та не працює пилосос. За результатами бесіди ОСОБА_1 рекомендовано не вживати алкоголь.
З відповіді на запит суду, КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради №32-08/854 від 24.07.2023 повідомила, що ОСОБА_1 з 29.05.2023 по 14.06.2023 проходила лікування з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності», ОСОБА_2 за даним картотеки не проходив лікування в закладі.
З характеристики ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за місцем їх проживання, вбачається, що останні перебували під постійним наглядом виконавчого комітету селищної ради у зв'язку з незадовільним санітарним станом будинку, тривалим аварійним станом груби, що створювало загрозу життю та здоров'ю дітей, зловживанням алкогольними напоями, відсутністю виховання та розвитку дітей. Родина ОСОБА_7 перебувала під соціальним супроводом соціальних служб з метою формування навичок відповідального батьківства, планування сімейного бюджету та ведення домашнього господарства, створення належних санітарно-технічних умов для проживання дітей. З супроводу було знято без досягнення позитивного результату. Численні попередження органів опіки та піклування про необхідність виправлення ситуації з метою недопущення створення загрози життю та здоров'ю дітей, про можливе позбавлення батьківських прав не дали належного результату та не вплинули на їх поведінку.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).
За ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Статтею 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України.
У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.
У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватись вимог ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Європейський суд з прав людини СПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що стороною позивача доведено, а відповідачами не спростовано те, що останні самоусунулися від виконання батьківських обов'язків щодо їх малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та наміру їх виконувати не виявляють, участі в житті та утриманні дитини не приймають, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, є підставою для позбавлення їх батьківських прав.
Крім того, одночасно, підлягає вирішенню заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідачів аліментів на утримання дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Положеннями ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 2 ст. 182 ЦПК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
При визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище відповідачів, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, і вважає за необхідне, відповідно до ст. 182, 183 Сімейного кодексу України, позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити та стягнути з відповідачів аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.02.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, суд визнає необхідним застосувати п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України і допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Позивач звільнений від сплати судового збору в силу п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Оскільки заявлено дві позовні вимоги, які підлягають задоволенню, в силу ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню на користь держави з відповідачів.
Керуючись ст.ст. 150, 164 СК України, ст.ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
Цивільний позов Органу опіки та піклування Ріпкинської селищної ради (смт. Ріпки Чернігівського району Чернігівської області, вул. Святомиколаївська, буд. 92, код ЄДРПОУ: 04412583) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), третя особа: Служба у справах дітей Ріпкинської селищної ради (смт. Ріпки Чернігівського району Чернігівської області, вул. Святомиколаївська, буд. 85), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно їх малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на користь та утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.02.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на користь та утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.02.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь держави судовий збір, в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь держави судовий збір, в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що, відповідно до положень ст. 169 Сімейного кодексу України, у разі зміни поведінки особи,позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав, особа, позбавлена батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Повний текст рішення складено 04 серпня 2023 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.В. Павленко