22 травня 2023 року Справа № 160/4338/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/4338/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд. 22В, м. Луцьк, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
07.03.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №047150020456 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 27.01.2023 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи періоди роботи:
з 12.03.2008 по 24.10.2008 - на посаді монтажника у Товаристві з обмеженою відповідальністю «СверСтрой»;
з 19.02.2010 по 15.03.2010 - на посаді тесляра у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Астра»;
з 16.03.2010 по 30.11.2010 - на посаді тесляра у Закритому акціонерному товаристві «Ронесанс Алишверищ Меркезлери Ятирим Иншаат Санайи Ве Тиджарет Аноним Щиркети»;
з 21.08.1986 по 30.09.1987 - період навчання у Волгоградському політехнічному інституті;
з 01.10.1989 по 17.06.1994 - період навчання у Державній металургійній академії України;
з 17.12.2022 призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного суду №1-5/2018 (746/15) від 23.01.2020 № 1-р/2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та відповідними документами. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047150020456 від 27.01.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з причин відсутності у позивача необхідного пільгового стажу роботи. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача, у зв'язку із чим, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 відкрито провадження у справі №160/4338/23 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
05.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №6298/23), в якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач-1 зазначив, що станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах страховий стаж останнього становив 27 років 3 місяці 2 дні, при необхідних 29 роках страхового стажу для призначення пенсії, з них стаж роботи за Списком №2 склав 13 років 4 місяці 14 днів. Для зарахування періоду навчання позивача відсутні підстави з причин перетинання періоду навчання з періодом проходження військової строкової служби. Для зарахування періодів роботи в російській федерації з 12.03.2008 по 24.10.2008, з 19.02.2010 по 15.03.2010, з 16.03.2010 по 30.11.2010 відсутні підстави з причин неможливості проведення органом Пенсійного фонду України перевірки первинних документів та відсутності доступу до таких документів. Крім того, відповідач-1 наголошував на дискреційних повноваженнях пенсійного органу з питань призначення пенсій, відтак, суд не може втручатись у дискрецію суб'єкта владних повноважень. Таким чином, відповідач вважає його дії правомірними та такими, що відповідають чинним нормативно-правовим актам, у зв'язку з чим, просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
19.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку від Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач-2) надійшов відзив на адміністративний позов (вх. №31507/23), в якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог та виклав доводи, аналогічні викладеним відповідачем-1 у відзиві останнього на позовну заяву; просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
21.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №32570/23), у якій останній заперечив проти тверджень, викладених у відзиві відповідача-1, підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.01.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та відповідними документами.
За результатами розгляду поданої позивачем заяви, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №047150020456, в якому зазначено про те, що згідно п. 20 Порядку №637, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професію або посаду, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано таку довідку.
Згідно наданих до заяви документів про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, диплом, військовий квиток, довідки про підтвердження періодів роботи), страховий стаж складає 27 років 3 місяці 2 дні. Пільговий стаж за Списком №2 - 13 років 4 місяці 14 днів.
До страхового стажу не зараховано період навчання у 1986-1994 роках згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки період навчання перетинається з періодом строкової військової служби. Рекомендовано залучити довідку про період та форму навчання, перейменування навчального закладу.
Прийняте рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Зазначене рішення направлено позивачу листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про надання інформації» від 31.01.2023 №0400-010215-8/13154.
Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
На підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу наведених норм вбачається, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у відповідному Списку, що підтверджується записами в трудовій книжці, а в разі відсутності в трудовій книжці відповідних відомостей, подається уточнююча довідка, а також після 21.08.1992 документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Як вже встановлено судом, до страхового стажу позивача не зараховано періоди навчання позивача з 21.08.1986 по 30.09.1987 та з 01.10.1989 по 17.06.1994, а також періоди роботи позивача з 12.03.2008 по 24.10.2008, з 19.02.2010 по 15.03.2010, з 16.03.2010 по 30.11.2010.
Між тим, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 18.07.1986 щодо зазначених вище спірних періодів навчання та роботи позивача наявні наступні записи:
- з 01.10.1987 по 23.08.1989 - служба в рядах Радянської Армії згідно військового квитка серії НОМЕР_4 (запис №3);
- з 21.08.1986 по 10.10.1989 - навчання на денному відділенні Волгоградського політехнічного інституту, на підставі наказів №466 від 21.08.1986, №521 від 10.10.1989 (запис №4);
- 31.10.1989 - прийнятий в сортопрокатний цех слюсарем ремонтником 5 розряду до Криворізького металургійного комбінату «Криворіжсталь» ім. В.І. Леніна, на підставі розпорядження №5 від 31.10.1989 (запис №5);
- 20.11.1989 - переведений у ТЕЦ машиністом-обхідником з котельного устаткування, на підставі розпорядження №115 від 15.11.1989 (запис №6);
- 12.03.2008 - прийнятий до ТОВ «СверСтрой» на посаду монтажника на підставі наказу №58-к від 12.03.2008 (запис №13);
- 24.10.2008 - звільнений за власним бажанням п. 3 ч. 1 ст. 77 трудового кодексу російської федерації на підставі наказу №290-к від 24.10.2008 (запис №14);
- 19.02.2010 - прийнятий на посаду тесляра до територіально-відособленого підрозділу, розташованого у м. воронеж ТОВ «Астра» на підставі наказу №10В10 від 19.02.2010 (запис №15);
- 15.03.2010 - звільнений за власним бажанням п. 3 ч. 1 ст. 77 трудового кодексу російської федерації на підставі наказу №12 від 15.03.2010 (запис №16);
- 16.03.2010 - прийнятий на посаду тесляра територіально-відособленого підрозділу, розташованого у м. воронеж ТОВ «Астра» на підставі наказу №5 від 16.03.2010 (запис №17);
- 30.11.2010 - звільнений за власним бажанням п. 3 ч. 1 ст. 77 трудового кодексу російської федерації на підставі наказу №27 від 30.11.2010 (запис №18).
Вирішуючи питання щодо неврахування спірних періодів роботи до пільгового стажу позивача, виходить з такого.
Суд звертає увагу на те, що записи в трудовій книжці позивача ніким не оспорювались та в судовому порядку недійсними не визнавались.
Трудова книжка позивача містить усі необхідні записи на підтвердження доцільності зарахування спірних періодів до загального страхового стажу роботи позивача. В трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом уповноваженої особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином.
З огляду на викладене, суд наголошує на тому, що записи, наявні у трудовій книжці позивача щодо спірних періодів його роботи не потребують їх підтвердження додатковими довідками.
Разом з тим, неможливість перевірки відповідачем вказаних періодів роботи не є підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії, доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано, а тому, суд вважає, що відповідач безпідставно не врахував спірні періоди роботи позивача з 12.03.2008 по 24.10.2008, з 19.02.2010 по 15.03.2010, з 16.03.2010 по 30.11.2010.
Окрім того, суд зазначає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання.
Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, за ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав, тому, суд вважає що відповідачем-2 протиправно не враховано до страхового стажу період роботи позивача з 12.03.2008 по 24.10.2008, з 19.02.2010 по 15.03.2010, з 16.03.2010 по 30.11.2010 на території російської федерації. Крім того, це підтверджується наявними записами в трудовій книжці.
Щодо незарахування до загального страхового стажу позивача періоду навчання, суд зазначає таке.
Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на пенсію, визначено ст. 56 Закону № 1788-ХІІ, пп. «д» п. 1 якого передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
У рішенні про відмову в призначенні позивачу пенсії, пенсійним органом не зараховано позивачу до загального стажу період навчання з 21.08.1986 по 30.09.1987 та з 01.10.1989 по 17.06.1994.
У відзивах на позовну заяву відповідачі зазначили, що період навчання неможливо зарахувати до загального стажу, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової строкової служби, у зв'язку із чим, необхідна уточнююча довідка.
Проте, як встановлено судом, згідно з трудовою книжкою позивача НОМЕР_3 від 18.07.1986 позивач з 21.08.1986 по 10.10.1989 навчався на денному відділенні Волгоградського політехнічного інституту, на підставі наказів №466 від 21.08.1986, №521 від 10.10.1989, а в період з 01.10.1987 по 23.08.1989 проходив службу в рядах Радянської Армії, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 .
Згідно військового квитка позивача серії НОМЕР_4 від 30.10.1987 позивач призваний комісією при Красноармійському районному військовому комісаріаті м. Волгограду, визнаний придатним до військової служби; направлений в частину 01.11.1987.
Також у вказаному військовому квитку зазначено, що 15.08.1989 позивача звільнено з військової служби.
Разом з тим, суд встановив, що згідно з Дипломом спеціаліста серії КЗ №013392 від 17.06.1994 та додатком до диплому спеціаліста № НОМЕР_5 підтверджується, що в 1986 році він вступив до Волгоградського політехнічного інституту і в 1994 році закінчив повний курс Державної металургійної академії України зі спеціальності «Обробка металів тиском» та рішенням Державної екзаменаційної комісії від 17.06.1994 позивачу присвоєно кваліфікацію спеціаліста інженера-металурга. Диплом виданий 17.06.1994, реєстраційний №481.
З аналізу змісту зазначених вище документів встановлено, що періоди навчання та проходження військової служби позивача не перетинаються, оскільки фактично позивачем було перервано навчання у зв'язку із призовом на військову службу.
З огляду на викладене, суд критично ставиться до тверджень відповідача, що неможливо зарахувати період навчання до загального страхового стажу позивача; відмовляючи зараховувати період навчання позивача до загального страхового стажу, що надає позивачу право на призначення пенсії за віком, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в зазначеній вище частині підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що основним документом - трудовою книжкою позивача - підтверджено стаж роботи у період з 12.03.2008 по 24.10.2008, з 19.02.2010 по 15.03.2010, з 16.03.2010 по 30.11.2010, а Дипломом спеціаліста серії КЗ №013392 від 17.06.1994 - період навчання з 21.08.1986 по 30.09.1987 та з 01.10.1989 по 17.06.1994.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії №047150020456 від 27.01.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
У зв'язку із зазначеним, наявні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, оскільки саме цим органом зазначені періоди не було зараховано до загального страхового стажу позивача, зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди роботи та навчання позивача, не зарахованих згідно оскарженого рішення про відмову в призначенні пенсії, а саме: періоди роботи з 12.03.2008 по 24.10.2008, з 19.02.2010 по 15.03.2010, з 16.03.2010 по 30.11.2010, та період навчання з 21.08.1986 по 30.09.1987 та з 01.10.1989 по 17.06.1994.
Щодо вимоги позивача призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах з 17.12.2022, суд зазначає таке.
Виконання рішення суду в частині зобов'язання зарахувати до загального страхового стажу позивача періоду роботи за відомостями трудової книжки та підтверджуючих документів потребуватиме вчинення пенсійним органом дій щодо проведення нового розрахунку загального страхового стажу.
При цьому до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань, та суд не обраховує дійсний стаж позивача. Суд як орган, уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно органам Пенсійного фонду.
Тобто, повноважним органом для призначення пенсії є Пенсійний фонд (його територіальні органи), а суд не може перебирати компетенцію суб'єкта владних повноважень та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.
Таким чином, оскільки пенсійним органом при розгляді заяви позивача не вирішено питання щодо зарахування періодів роботи за відомостями трудової книжки та підтверджуючих документів до загального страхового стажу, не проведено обрахунок всього стажу, а отже, не перевірено ті умови, з якими Закон №1058-ІV пов'язує наявність в особи права на пенсію за віком, то суд не може перебирати на себе функції Пенсійного фонду щодо призначення пенсії. Суд лише здійснює контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.
Отже, позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, з метою ефективного та повного захисту прав позивача, суд відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України виходить за межі позовних вимог, обирає належний спосіб захисту порушеного права та зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, оскільки рішенням останнього було порушено право позивача, повторно розглянути заяву позивача від 23.01.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зареєстровану за №348, та прийняти рішення у встановленому порядку, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальному розмірі 2147,20 грн.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у розмірі 536,80 грн, а судовий збір у розмірі переплаченої суми 1073,60 грн підлягає поверненню з Державного бюджету на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд. 22В, м. Луцьк, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії №047150020456 від 27.01.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 роботи періоди роботи: з 12.03.2008 по 24.10.2008, з 19.02.2010 по 15.03.2010, з 16.03.2010 по 30.11.2010, період навчання з 21.08.1986 по 30.09.1987 та з 01.10.1989 по 17.06.1994.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зареєстровану за №348, та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд. 22В, м. Луцьк, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Повернути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі переплаченої суми 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. згідно квитанції №32528798800006427292 від 03.03.2023.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 22.05.2023.
Суддя О.В. Царікова