печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30501/22-ц
28 серпня 2023 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Матійчук Г. О.
секретар судового засідання Музика В. П.
справа №757/30501/22-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Комунальне підприємство виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,-
представник відповідача - Король О. М.
У листопаді 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати дії Комунального підприємства виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО») по нарахуванню боргу ОСОБА_1 за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 94 640, 89 грн незаконними; зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснити ОСОБА_1 перерахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , та списати борг ОСОБА_1 за централізоване опалення у зв'язку з тим, що послуги з централізованого опалення не надавались, та стягнути судовий збір у розмірі 1 984, 80 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до інформаційної довідки від 30.09.2022 року №22486, наданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП КМР «КМ БТІ») ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.10.2010 року №2-749/2010 та зареєстрованого в КП КМР «КМ БТІ» 19.02.2010 року за реєстровим №34844.
Відповідно до рахунку-повідомлення станом на 01.01.2022 року за квартирою АДРЕСА_2 , рахується борг за централізоване опалення у розмірі 94 640, 89 грн.
Зазначений борг виник за послуги, надані до 01.05.2018 року ПАТ «Київенерго» та право вимоги на які було відступлено на користь КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року №602-18, сума заборгованості відображена у єдиному рядку із поточними нарахуваннями за послуги КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», про що зазначено в рахунку-повідомлення станом на 01.01.2022 року.
Вважає нарахований борг за централізоване опалення у розмірі 94 640, 89 грн незаконним та безпідставним, оскільки згідно акту ЖЕД «Липкижитлосервіс» від 08.02.2018 року обстеження на предмет відсутності централізованого опалення, працівниками житлово-експлуатаційної дільниці ЖЕД «Липкижитлосервіс» інженерами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також слюсарем-сантехником ОСОБА_4 проведено обстеження квартири АДРЕСА_2 , яким встановлено наступне:
- в квартирі АДРЕСА_2 встановлений двухконтурний електричний котел типу EPCO.L-21, заводський №L2R2U 01J000009 індивідуального опалення та гарячого водопостачання з 2005 року;
- з 2005 року по 2015 рік - нарахування за централізоване опалення через бухгалтерію КП УЖГ «Липкижитлосервіс» (з 30.04.2015 року - ЖЕД «Липкижитлосервіс» не проводилось;
- квартира АДРЕСА_3 під?їзді на 6-му поверсі (мансардний поверх), по якій не проходять транзитом внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення житлового будинку АДРЕСА_4 ;
- також в житловому будинку АДРЕСА_4 (о/р 520721) відсутнє централізоване гаряче водопостачання, інші квартири даного житлового будинку обладнані газовими водопідігрівачами.
Вказує, що позивач двічі звертався із заявами до КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», в яких просив усунути незаконні дії у вигляді зараховування заборгованості за централізоване опалення у тому числі і боргу ПАТ «Київенерго», вимоги на які було відступлено на користь КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року №602-18, в сумі 94 299,72 грн та списати дану заборгованість, однак відповідачем не було здійснено перерахунку та списання вказаної заборгованості, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п'ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз'яснено відповідачу, що він має право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а.с. 20).
Копію ухвали від 07.11.2022 року було направлено на адреси сторін, крім того відповідачу було направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу було направлено на відомі електронні адреси сторін (а.с. 21).
На адресу суду повернувся лист з копією ухвали, направлений на адресу позивача, з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 26-27).
Відповідно до розписки представник відповідача отримала копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 17.11.2022 року (а.с. 23-24).
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.
03.01.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» жодним чином не порушено права та інтереси позивача, оскільки КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснює надання послуг з централізованого опалення у будинку за адресою: АДРЕСА_4 , з 01.05.2018 року, а відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року №602-18 відповідачу від ПАТ «Київенерго» було передано право вимоги до позивача з оплати заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 86 797, 57 грн. Вважає позовні вимоги щодо визнання дій відповідача по нарахуванню боргу незаконними, здійснення перерахунку та списання боргу за вказані послуги за період до 01.05.2018 року безпідставними, оскільки нарахування здійснювалось ПАТ «Київенерго», відповідальність за дії якого не несе відповідач. Також вказує, що КП «КИЇВЕПЛОЕНЕРГО» до 01.11.2021 року здійснювало нарахування плати за послугу з централізованого опалення. Відповідно до п. 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування (МЗК) будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово- комунального господарства. Підставою для нарахувань витрат теплової енергії, спожитої на опалення МЗК є Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затверджена наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №359 від 31.10.2006, відповідно до якої здійснювалось нарахування оплати за послуги із централізованого опалення позивачу (а.с. 28-38).
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов?язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки від 30.09.2022 року №22486, наданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП КМР «КМ БТІ») ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.10.2010 року №2-749/2010 та зареєстрованого в КП КМР «КМ БТІ» 19.02.2010 року за реєстровим №34844 (а.с. 9).
Відповідно до рахунку-повідомлення станом на 01.01.2022 року за квартирою АДРЕСА_2 , рахується борг за централізоване опалення у розмірі 94 640, 89 грн. Зазначений борг виник за послуги, надані до 01.05.2018 року ПАТ «Київенерго» та право вимоги на які було відступлено на користь КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року №602-18, сума заборгованості відображена у єдиному рядку із поточними нарахуваннями за послуги КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», про що зазначено в рахунку-повідомлення станом на 01.01.2022 року (а.с. 10).
Згідно акту ЖЕД «Липкижитлосервіс» від 08.02.2018 року обстеження на предмет відсутності централізованого опалення, працівниками житлово-експлуатаційної дільниці ЖЕД «Липкижитлосервіс» інженерами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також слюсарем-сантехником ОСОБА_4 проведено обстеження квартири АДРЕСА_2 , яким встановлено наступне:
- в квартирі АДРЕСА_2 встановлений двухконтурний електричний котел типу EPCO.L-21, заводський №L2R2U 01J000009 індивідуального опалення та гарячого водопостачання з 2005 року;
- з 2005 року по 2015 рік - нарахування за централізоване опалення через бухгалтерію КП УЖГ «Липкижитлосервіс» (з 30.04.2015 року - ЖЕД «Липкижитлосервіс» не проводилось;
- квартира АДРЕСА_3 під?їзді на 6-му поверсі (мансардний поверх), по якій не проходять транзитом внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення житлового будинку АДРЕСА_4 ;
- також в житловому будинку АДРЕСА_4 (о/р 520721) відсутнє централізоване гаряче водопостачання, інші квартири даного житлового будинку обладнані газовими водопідігрівачами (а.с. 14).
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків ї правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що До житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов'язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Фактичне надання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт.
З огляду на вищенаведені норми Закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово- комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Дана позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 03.10.2013 року.
Крім того, відповідно до ст. 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
У частинах першій, третій, четвертій ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень ст. 10 цього Закону.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №529/613/17-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення).
Положенням ст. ст. 7-8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.
Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) на момент виникнення спірних правовідносин, регулювались Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 28 Правил споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Відтак, пункт 28 Правил є спеціальною нормою, яка регулює порядок розрахунку споживачами, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, за послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики).
Нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини не передбачено звільнення споживачів від обов'язку з оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення (теплопостачання) складається не лише з приладів опалення, а й трубопроводів та арматури.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20 листопада 2019 року.
При цьому, факт надання послуг з централізованого опалення у будинку по АДРЕСА_4 , де проживає позивач не оспорюється сторонами.
Позивачу ОСОБА_1 , як співвласнику місць загального користування в багатоповерховому будинку, проведено нарахування за опалення місць загального користування та обсяг теплової енергії на функціонування системи опалення відповідно до показників вузла комерційного обліку.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон) учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є зокрема споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг. При цьому споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (ч. 1 ст. 7 Закону). Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що до спільного майна багатоквартирного будинку належать, зокрема, і приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18.
Так, оскільки житло позивача знаходиться у багатоквартирному будинку, він зобов'язаний нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами, а тому підстави для визнання дій відповідача щодо нарахування плати за послуги з централізованого опалення, в тому числі за опалення місць загального користування, відсутні.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Так, звертаючись до суду із вказаним позов, позивач посилається на те, що починаючи із 2005 року в квартирі АДРЕСА_2 встановлений двухконтурний електричний котел типу EPCO.L-21, заводський №L2R2U 01J000009 індивідуального опалення та гарячого водопостачання, квартира АДРЕСА_3 під?їзді на 6-му поверсі (мансардний поверх), по якій не проходять транзитом внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення житлового будинку АДРЕСА_4 , а отже відсутні підстави для нарахування йому заборгованості на послуги із централізованого опалення.
Суд частково погоджується із даним твердженням, виходячи із наступного.
Так, згідно акту від 08.02.2018 року встановлено, що починаючи із 2005 року у квартирі в квартирі АДРЕСА_2 відсутнє централізоване опалення, а отже відсутні підстави для нарахування заборгованості за послуги із централізованого опалення квартири АДРЕСА_2 .
При цьому, відсутність централізованого опалення у квартирі позивача не спростовується відповідачем.
Разом з тим, оскільки житло позивача знаходиться у багатоквартирному будинку, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі, то позивач зобов'язаний нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами, в тому числі за послуги з централізованого опалення місць загального користування.
На підтвердження нарахованого боргу позивач надав рахунок-повідомлення станом на 01.01.2022 року, із якого вбачається, що заборгованість позивача перед відповідачем за послуги централізованого опалення становить 94 640, 89 грн, опалювальна площа відповідно до квитанції становить 305,40 м.кв, тобто площа самої квартири, а не розрахована площа, відповідно до Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг за місця загального користування. Разом із тим, і вказаної суми не вбачається, яка саме сума нарахування плати здійснювалось за послуги з централізованого опалення місць загального користування.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині вимог до відповідача про перерахування заборгованості за послуги з централізованого опалення за період починаючи із 01.05.2018 року до 01.01.2022 року, тобто з моменту набуття відповідачем статусу виконавця послуг з централізованого опалення у будинку за адресою: АДРЕСА_4 , а саме у сумі 8 561, 32 грн, з врахуванням лише централізованого опалення місць загального користування.
При цьому нарахування за абонентське обслуговування вузлів комерційного обліку (ВКО) згідно до рахунку-повідомлення здійснюється окремо здійснюється окремо, та не оспорюється позивачем.
За ч. 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, перелік яких не є вичерпним.
При цьому, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
Таким чином суд також вважає, за можливе зобов'язати відповідача Комунальне підприємство виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснити ОСОБА_1 перерахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період до 01.05.2018 року та списати борг ОСОБА_1 за централізоване опалення у розмірі 86 797, 57 грн, за виключенням нарахувань плати за послуги з централізованого опалення місць загального користування, у зв'язку з тим, що у судовому засіданні встановлено та не спростовано сторонами, що послуги з централізованого опалення квартири за адресою: АДРЕСА_5 , не надавались, та оскільки вказане забезпечить відновлення порушеного права позивача, як споживача послуг.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв?язку із частковим задоволенням позову судовий збір у розмірі 992, 40 грн підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 322, 334, 382, 714 ЦК України, ст. ст. 1, 5, 6, 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ст. ст. 1 , 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснити ОСОБА_1 перерахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення за період до 01.05.2018 року та списати борг ОСОБА_1 за централізоване опалення у розмірі 86 797, 57 грн, за виключенням нарахувань плати за послуги з централізованого опалення місць загального користування.
Зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснити ОСОБА_1 перерахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення за період із 01.05.2018 року до 01.01.2022 року у сумі 8 561, 32 грн, з врахуванням плати за послуги централізованого опалення місць загального користування.
Стягнути із Комунального підприємства виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992, 40 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Комунальне підприємство виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», адреса: пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 40538421.
Суддя Г.О.Матійчук