печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6690/22-ц
12 вересня 2022 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Головко Ю. Г.,
за участю секретаря судового засідання Солонухи Д. Л.,
представника відповідача Коваленко С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про зобов'язання відповідача вчинити дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить зобов'язати Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» припинити нараховування йому процентів по Договору № 014/135707/3181/74 від 31.08.2007 до закінчення особливого періоду в Україні, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та скасувати проценти, нараховані з 21.02.2017.
Свої вимоги мотивує тим, що з 21.02.2017 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій, а тому, відповідно до вимог п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він має бути звільненим від сплати відсотків за користування кредитом.
В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог. Заперечення мотивовані тим, що по кредитному договору 014/135707/3181/74 від 31.08.2007, укладеному із позивачем, на підставі наданих документів у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було здійснено припинення нарахування процентів та пені 24.04.2017 та 27.04.2017 виконано сторнування нарахованих процентів за період з 21.02.2017 по 23.04.2017.
01.07.2021 позивачу поновлено нарахування процентів в зв'язку з тим, що 23.04.2021 набрали чинності зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якими ст. 14 доповнено пунктом 15.
Відповідно до вказаного пункту, ті клієнти, які користувались пільгою до 23.04.2021 на старих умовах і хочуть продовжувати отримувати її на нових умовах повинні підтвердити свій статус, та надати підтвердження, що клієнт мобілізований або перебуває у Донецькій та Луганській областях з метою безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації.
Надані позивачем докази у вигляді довідки № 5 від 27.01.2022 за підписом командира Військової частини НОМЕР_1 підтверджує, що позивач перебуває на військовій службі в Збройних Силах України з 21.02.2017, але не є доказом того, що він мобілізований. Також, безпідставною є вимога позивача, що стосується припинення нарахування та сторнування пені, адже за рішенням банку, пеня за невиконання зобов'язань за кредитним договором взагалі не нараховується, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2022 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено підготовче засідання у справі.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач перебуває на військовій службі з 21.02.2017, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 21.02.2017 по 05.04.2017, з 25.10.2017 по 03.11.2017, з 03.11.2017 по 06.06.2018, з 17.12.2018 по 20.01.2019, з 25.01.2019 по 18.03.2019, з 23.03.2019 по 10.04.2019, з 15.04.2019 по 06.05.2019, з 13.05.2019 по 11.08.2019. Вказане підтверджується довідкою від 27.01.2022 №6.
31.08.2007 позивач уклав з відповідачем кредитний договір №014/135707/3181/74, відповідно до умов якого отримав 50800,00 доларів США за програмою кредитування «Житло в кредит» з терміном погашення 31.08.2022. 09.08.2016 до вказаного договору було укладено дві додаткові угоди № 014/135707/3181/74/81-1-0-00/ НОМЕР_2 «про зміну валюти зобов'язань по кредиту» та № 014/135707/3181/74/81-1-0-00/25319, «про встановлення процентної ставки за користування кредитом у розмірі 17% річних».
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу (далі ЦК) України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, між сторонами склались кредитні правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з проханням згідного п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнити його на період мобілізації та особливого періоду від сплати відсотків по кредитному договору № №014/135707/3181/74 та додаткових угод № 014/135707/3181/74/81-1-0-00/ НОМЕР_2 та 014/135707/3181/74/81-1-0-00/ НОМЕР_3 .
Відповідач у листі № 97-5-4/2362 від 19.10.2021 повідомив ОСОБА_1 , що для отримання пільг по кредиту з 01.07.2021 позивачу необхідно надати підтверджуючий документ що він мобілізований станом на 01.07.2021 або безпосередньо перебуває на території Донецької та Луганської областей з метою безпосередньої участі у заходах забезпечення національної безпеки і охорони відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Позивач надає довідку №74 від 06.06.2022 за підписом Командира військової частини № НОМЕР_4 про те, що він перебуває на військовій службі у Збройних Силах України з 10.02.2017, наказ про зарахування у списки частини № 21 .
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина 1 статті 3 Закону № 2011-XII).
Згідно з ч. 6 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносини) видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Статтею 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Перелік пільг, які надаються військовослужбовцям та членам їх сімей, визначає ст.14 цього Закону.
Законом України від 20.05.2014 № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» статтю 14 Закону № 2011-XII було доповнено пунктом 15 такого змісту: «Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом, не нараховуються».
Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону № 1275-VII його було розроблено з метою удосконалення системи проведення мобілізації, проведення в стислі терміни заходів часткової мобілізації в країні, підвищення обороноздатності Збройних Сил України, інших військових формувань, захист Батьківщини та її територіальної цілісності, а метою його прийняття є, зокрема, захист громадян України, які призвані під час мобілізації, від штрафних санкцій за фінансовими зобов'язаннями.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період розпочався в Україні з моменту набрання чинності Указу в.о. Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 18.03.2014 № 1126-VII «Про затвердження Указу Президента України» від 17.03.2014 № 30-3/2014 «Про часткову мобілізацію» і триває по теперішній час.
Відповідно до Указу в.о. Президента України «Про рішення ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 на сході України на території Луганської і Донецької областей проводилась антитерористична операція (далі АТО). Метою АТО було подолання терористичної загрози з боку терористичних організації «ДНР», «ЛНР», незаконних збройних формувань на сході України, які скоюють посягання на територіальну цілісність і недоторканість України.
Аналізуючи зміст наведених правових норм, пояснювальну записку до проекту Закону № 1275-VII в їх системній сукупності та в контексті загальновідомих обставин агресії Російської Федерації щодо України, які послугували підставою для введення в Україні особливого періоду, і умов, у яких приймався цей Закон, суд дійшов висновку, що положення п. 15 ст. 14 Закону №2011-XII поширюється лише на позичальників, які були призвані на військову службу за мобілізацією під час особливого періоду.
Таке розуміння судом норми п. 15 ст. 14 Закону №2011-XII цілком узгоджується зі змістом пояснювальної записки до проекту Закону № 1275-VII, роз'ясненнями Міністерства оборони України (лист від 21.09.2014 № 322/2/7142) та Національного банку України (лист від 02.09.2014 № 18-112/48620 та від 18.01.2019 № 18-007/3072), де зазначено, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.09.2014 № 322/2/7142, а саме: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Оскільки Закон № 2011-XII розрізняє поняття соціальних гарантій, компенсацій та пільг, а звільнення від сплати штрафних санкцій і пені за порушення зобов'язань та процентів за користування кредитом є пільгою, таке тлумачення норми п. 15 ст. 14 цього Закону № 2011-XII не суперечить наведеному вище висновку суду про те, що позивач має право на соціальні гарантії, передбачені законодавством для військовослужбовців Збройних Сил України.
Слід також зазначити, що Законом від 30.03.2021 № 2011-XII законодавець усунув недоліки формулювання змісту п. 15 ст. 14 Закону №2011-XII та виклав цей пункт у такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».
Відтак, з моменту набрання чинності Законом від 30.03.2021 № 2011-XII положення п. 15 ст.14 Закону № 2011-XII поширюється не лише на мобілізованих позичальників, а й на позичальників - військовослужбовців за контрактом, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Отже ураховуючи, що позивач, будучи військовослужбовцем безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 21.02.2017 по 05.04.2017, з 25.10.2017 по 03.11.2017, з 03.11.2017 по 06.06.2018, з 17.12.2018 по 20.01.2019, з 25.01.2019 по 18.03.2019, з 23.03.2019 по 10.04.2019, з 15.04.2019 по 06.05.2019, з 13.05.2019 по 11.08.2019, відповідач здійснив перерахунок нарахованих та відмінив нараховані проценти за кредитним договором за вказані періоди.
Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо пільги, передбаченої ч. 15 ст. 14 Законом України «Про соціальний і правий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині нарахування відсотків за кредитним договором з 01.07.2021, а тому у суд не вбачає підстав для задоволення вимог позовної заяви.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, також не підлягає стягненню судовий збір, який було сплачено позивачем при поданні позову до суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про зобов'язання відповідача вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю. Г. Головко