Справа № 752/22187/20
Провадження № 2-з/752/113/23
17 червня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Давиденко С.Р.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання договору поруки припиненим,-
встановив:
у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання договору поруки припиненим.
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення зазначеного вище позову, у вигляді накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії суб'єктам державної реєстрації прав щодо квартири, укладання договорів оренди, інші договори з передання в оренду або користування, виселення та вселення, проведення будівельних робіт та зміни замків, укладання та переукладання комунальних договорів.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначила, що предметом спору у даній справі є визнання припиненим договору поруки, на підставі якого передано в іпотеку майно за адресою АДРЕСА_1 . Зазначила, що рішенням суду стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, на виконання якого було укладено договір поруки. Стягувачем АКБСР «Укрсоцбанк» у 2016 році отримано виконавчий лист на його примусове виконання. Однак, незважаючи на зазначене вище, 08.02.2019 року право власності на квартиру було зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк», яка в подальшому була передана до АТ «Альфа-Банк». Станом на 17.03.2023 року право власності зареєстровано за ОСОБА_1 . На думку заявниці зазначені вище дії свідчать про намір банківської установи звернути стягнення на нерухоме майно.
Вважає, що в разі задоволення позовних вимог є істотні ризики унеможливлення виконання рішення суду у зв'язку з реєстрацією банком право власності на предмет іпотеки, відчуження спірної квартири, внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виселення мешканців.
Учасники справи у судове засідання не викликались відповідно до правил ч.1 ст. 153 ЦПК України.
За правилами ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Питання щодо забезпечення позову може вирішуватися судом на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно зі статтею 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року в справі №753/22860/17).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 81 ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (стаття 77 ЦПК України).
На підтвердження вищезазначених обставин заявником долучено до заяви: копії інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію ухвали слідчого судді від 11.08.2020 року, які на переконання останнього можуть підтверджувати можливість вчиняти відповідачем дії щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки, відчуження спірної квартири, внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виселення мешканців кварити.
Однак, зазначені документи в своїй сукупності не підтверджують того, що зі сторони відповідача наразі вчиняються або можуть вчинятися дії, пов'язані із реєстрацією права власності на предмет іпотеки, відчуження спірної квартири.
Тобто, викладені у заяві про забезпечення позову аргументи та додані до неї докази не підтверджують наміру з боку відповідача щодо здійснення дій, пов'язаних з порушенням можливих майбутніх прав позивача на майно.
Відтак, з огляду на викладене заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача. Таким чином, у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 4, 76, 77, 81, 149, 150, 152, 153, 353 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Постановив:
у задволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання договору поруки припиненим, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя К.Г. Плахотнюк