243/3607/23
3/243/2203/2023
30 серпня 2023 року Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Сидоренко І.О., розглянувши матеріали, які надійшли від БПП в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 130 ч. 1 КУпАП, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 141450, 29 липня 2023 року об 18 год. 55 хв. у м. Слов'янську по вул. Голубівській, біля буд № 71, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем Мазда 323, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від продуву алкотестеру Драгер та проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, та тим самим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Будучи повідомленим про день та час розгляду справи, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим доходжу до висновку про можливість розгляду даної справи про адміністративне правопорушення без з'ясування думки ОСОБА_1 щодо його ставлення до вчиненого та без його пояснень по даній справі.
На підтвердження провини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП суду надані наступні докази:
*протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 141450 від 29 липня 2023 року, відповідно до якого 29 липня 2023 року об 17 год. 45 хв. у мю Слов'янську по вул. Голубівській, біля буд № 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем Мазда 323, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від продуву алкотестеру Драгер та проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України;
*письмові поясненнями свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що 29.07.2023 року о 17 год. 30 хв. він рухався по м. Слов'янську, на вул. Голубовській помітив транспортний засіб «Мазда» 323, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за кермом якого перебував військовий з ознаками алкогольного сп'яніння, рухався з порушенням ПДР України, на його зауваження щодо зупинки не реагував;
*письмові пояснення ОСОБА_3 , яка пояснила, що вона разом з військовим на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , рухалася в автомобілі Мазда 323, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Голубовській у м. Слов'янську. Останні були з ознаками алкогольного сп'яніння, рухаючись по вул. Голубовській за кермом був ОСОБА_6 , який біля буд. № 71 з'їхав з дороги;
*відеозапис, відповідно до якого співробітником поліції ОСОБА_1 запропоновано пройти у встановленому законом порядку медичний огляд на стан сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи, суддя доходить до висновку, що дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2.5 Правил Дорожнього Руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта та ін.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом- виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора -водія під час навчання учнів -водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
З огляду на викладене, слід зазначити, що керуванням транспортним засобом є умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу. Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння ( наркотичного чи алкогольного).
Однак, під час дослідження матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема, долучених відеозаписів встановлено, що будь-яких підтверджень того, що ОСОБА_1 у зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно нього, дату, час та місці, дійсно керував транспортним засобом, у зв'язку з чим неможливо об'єктивно встановити факт керування автомобілем ОСОБА_1 .
Натомість, згідно з поясненнями свідка ОСОБА_3 , остання вказала, що за кермом під час керування транспортним засобом МАЗДА -323 реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час руху по . вул. Голубовській у м. Слов'янську був ОСОБА_6 .
Європейський Суд з прав людини у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.
За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Розглядаючи дану конкретну ситуацію і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на даний випадок, слід звернути увагу, що виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини хоч і за національним законом ОСОБА_7 притягується до адміністративної відповідальності, йому пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).
Зокрема, в даному випадку враховується, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.
Також, слід звернути увагу на те, що розмір штрафу в декілька разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати по Україні, а проведений порівняльно-правовий аналіз із санкцією, яка передбачена за порушення правил дорожнього руху і міститься в Кримінальному кодексі України (частина перша статті 286) свідчить, що штраф за вказане адміністративне правопорушення перевищує розмір штрафу за кримінально каране діяння за національним законодавством України. На проблему співвідношення санкцій звертало увагу і Головне науково-експертне управління Верховної ради України надаючи свій висновок на зазначений проект закону.
Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення передбачене статтею 130 КУпАП може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
Також слід зауважує, що в деяких інших справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень передбачених КУпАП до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F 2)) та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.
Слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).
У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Отже, повертаючись до обставин даної справи, слід звернути увагу на те, що частина перша статті 130 КУпАП в тому числі, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_1 .
Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку. В цій ситуації на думку суду в матеріалах справи не знайшло підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення та наданих доказів в підтвердження вини, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність події адміністративного правопорушення та відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 34, 35, 130, 247, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду І.О. Сидоренко