Іменем України
31 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 757/52981/21-ц
провадження № 61-12548ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії.
На обґрунтування позову зазначав, що 04 вересня 2020 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини», яким вирішено участь ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: з понеділка
08:00 години до неділі 19:00 години забирати та повертати дитину за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити черговість участі у вихованні дитини ОСОБА_2 тиждень через тиждень, починаючи
з 07 вересня 2020 року до набрання законної сили рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Вказував, що оскільки ОСОБА_4 проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , виконання розпорядження № 444 в частині з понеділка 08:00 години до неділі 19:00 години забирати та повертати дитину за адресою: АДРЕСА_1 , є неможливим, оскільки він та діти не проживають за вказаною адресою.
Також зазначав, що оскаржуваним розпорядженням встановлено черговість у вихованні дитини ОСОБА_2 : тиждень, починаючи з 07 вересня 2020 року, до набрання законно сили рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини, однак фактично ним вирішено питання визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , а не визначено участь матері у його вихованні.
Позивач вважав вказане розпорядження № 444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини» незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 вересня 2020 року № 444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини»; зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію видати нове розпорядження щодо участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина - ОСОБА_3 , з врахуванням фактичного місця його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а також з врахуванням розгляду Печерським районним судом міста Києва цивільної справи № 757/23255/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, стягнути з відповідача на його користь судовий збір.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
21 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
За змістом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою з таких підстав.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (статті 158 СК України).
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частина друга статті 159 СК України).
Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що: у справі за позовом одного з батьків про визнання незаконним рішення органу опіки та піклування про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні того з батьків, хто проживає окремо від неї, належними відповідачами є: особа рішення якої стосується (той з батьків, для якого визначено способи участі у вихованні дитини та спілкуванні) та орган опіки та піклування, рішення якого оскаржується; у справі за позовом одного з батьків про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні належним відповідачем є інший з батьків, а не орган опіки та піклування.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року в справі № 543/994/17 (провадження № 61-6125св21) зазначено, що: «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, шо позов ОСОБА_1 пред'явив до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, до ОСОБА_2 позовних вимог не заявляв, клопотань про залучення до участі у справі ОСОБА_2 як співвідповідача не заявляв, дійшов правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах належним відповідачем є також мати неповнолітнього ОСОБА_5 , за заявою та в інтересах якої оскарженим розпорядженням від 04 вересня 2020 року № 444 Печерської районної у місті Києві державної адміністрації встановлено порядок участі матері у виховані неповнолітньої дитини, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 вересня
2019 року у справі № 757/39693/20 (провадження № 61-13261св21).
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року та відмову у відкритті касаційного провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України, оскільки Верховний Суд уже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Керуючись частиною першою, пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 липня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
А. Ю. Зайцев
М. Є. Червинська