Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 569/12193/21
провадження № 61-13136св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Майданіка В. В., Боймиструка С. В., Вейтас І. В.,
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області (далі - Управління освіти) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що 10 жовтня 2019 року між нею та відповідачем укладений контракт (строковий трудовий договір), за яким її призначено на посаду директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) № 4 художньо-естетичного напрямку Рівненської міської ради (далі - Заклад) на строк до 03 грудня 2024 року.
Наказом Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26 травня 2021 року її було звільнено з роботи у зв'язку з порушенням умов, викладених у пунктах 6.5, 11 контракту, за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України. Підставою для винесення вказаного наказу став акт службового розслідування від 14 травня 2021 року.
Позивач вважала своє звільнення упередженим та незаконним, оскільки вона належним чином забезпечувала доступ до публічної інформації шляхом її оприлюднення на веб-сайті закладу, а благодійну допомогу у вигляді грошових коштів батьки за власним бажанням могли перераховувати як через банківські установи на рахунок спеціального Фонду, так і здавати у вигляді готівки, товарів, послуг голові ради закладу та головам батьківських комітетів за відомостями під особистий підпис. З метою дотриманням вимог чинного законодавства України всі засідання ради та загальних зборів колективу і батьків фіксувалися протокольно. Так, протоколом засідання ради від 26 березня 2021 року № 3 вирішено передати кошти голові батьківського комітету групи № 5 - ОСОБА_2 та тимчасово припинити збір батьківських коштів. В очолюваному нею Закладі наявні всі відомості про надходження добровільних благодійних внесків. Крім того, акт службового розслідування не може бути достатнім доказом вчинення нею порушень, оскільки носить рекомендаційний характер.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- скасувати наказ Управління освіти від 26 травня 2021 року № 316 про звільнення її з роботи;
- поновити її на посаді директора Закладу дошкільної освіти (ясел-садка) № 4 художньо-естетичного напрямку Рівненської міської ради;
- рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання;
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по дату ухвалення рішення судом,
- стягнути з відповідача на її користь 25 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2021 року, ухваленим у складі судді Панас О. В., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суд першої інстанції мотивоване тим, що, укладаючи контракт, позивач погодилася з його умовами, в тому числі з підвищеною відповідальністю, а тому порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання. Благодійні внески батьків вносилися з порушенням Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1222, та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, а саме: готівка не здавалася для зарахування на банківський рахунок закладу; касові ордери не видавалися при надходженні готівки. Зазначене свідчить про те, що інформація, яка розміщувалася на веб-сайті Закладу, була неналежним чином систематизована та містила неповні відомості про фінансово-господарську діяльність закладу. Отже, дії роботодавця щодо звільнення позивача за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України є правомірними та такими, що відповідають вимогам трудового законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2021 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-6114св22).
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції керувався положенням пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України та вказав, що ОСОБА_1 обґрунтовувала касаційну скаргу, в тому числі тим, що вона не була присутньою в судовому засіданні, оскільки апеляційний суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін, тому дійшов висновку про наявність обов'язкових підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2021 року скасовано й ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Визнано незаконним і скасовано наказ Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » від 26 травня 2021 року № 316.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) № 4 художньо-естетичного напрямку Рівненської міської ради з 03 червня 2021 року.
Стягнуто з Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу по дату ухвалення рішення суду про поновлення на роботі - 331 895,2 грн.
Зобов'язано Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради при виконанні судового рішення нарахувати та утримати з нарахованої суми 331 895,2 грн податок з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові збори та внески.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто з Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 3 064,5 грн.
Стягнуто з Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 25 006,87 грн.
Стягнуто з Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 3 318,95 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вважав, що вказані в оспорюваному наказі про звільнення причини не містять формулювань конкретних дій, які можуть бути визнані як порушення, які здійснені позивачем (неналежне забезпечення доступу до публічної інформації шляхом оприлюднення її на веб-сайті Закладу; неналежне забезпечення зарахування благодійних коштів у грошовій формі). У наказі від 26 травня 2021 року вказані підстави звільнення, а саме: контракт 10 жовтня 2019 року та акт проведення службового розслідування від 14 травня 2021 року.
Суд апеляційної інстанції надав оцінку акту про службове розслідування та контракту. При цьому аналізуючи акт про службове розслідування, вказав, що на сторінці 4 є абзац щодо бухгалтерського обліку, а саме: «згідно даних бухгалтерського обліку надійшло благодійних внесків на рахунок закладу за 2017 рік в сумі - 0 грн, за 2018 рік - 1095 грн, за 2019 рік - 3350,0 грн, за 2020 рік - 500 грн. Також, згідно звітів оприбутковано матеріальних цінностей, придбаних за батьківські кошти або подарованих, у 2019 році на суму - 46 361,07 грн, у 2020 році - 126 369,65 грн. Бухгалтерські звіти оприлюднені на сайті закладу, закладка «Інформаційна відкритість закладу». Проте ніяких висновків з цього приводу не зазначено, також відсутні будь-які пояснення та коментарі, які б могли слугувати логічним однозначним тлумаченням вказаних винних дій позивачки як керівника закладу. Також врахував, що контракт між позивачем та відповідачем укладений 10 жовтня 2019 року, однак діє він з 04 грудня 2019 року по 03 грудня 2024 року, тому суд апеляційної інстанції вважав, що слід брати до уваги лише ті дії, які були зроблені ОСОБА_1 з 04 грудня 2019 року. В акті ж зазначено, що за 2017-2019 роки не оприлюднено звіти товарів та послуг, починаючи з жовтня 2020 року звіти оприлюднені. При цьому про період з 01 січня 2020 року до жовтня 2020 року інформації не зазначено, як і не зазначено про порушення, допущені у 2019 році за період після початку дії контракту (з 04 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року), що в даному випадку слід тлумачити на користь позивачки, оскільки самі часові рамки вказані досить узагальнено, без конкретизації допущених порушень з часу початку дії контракту (04 грудня 2019 року) до 31 грудня 2019 року.
Із акта про службове розслідування та наказу про звільнення неможливо зробити конкретизовані висновки, за які саме дії чи бездіяльність, що порушують умови контракту та чинне законодавство, звільнено позивача (а саме ті, які інкримінуються їй: неналежне забезпечення доступу до публічної інформації шляхом оприлюднення її на веб-сайті Закладу; неналежне забезпечення зарахування благодійних коштів у грошовій формі) та за який період часу були враховані нібито допущені порушення.
Тобто, у цій справі не встановлено конкретні порушення положень контракту та законодавства, які, як необґрунтовано вважає відповідач, були допущені позивачем, зокрема, пункти 2.11 та 6.5 контракту та статті 30 Закону України «Про освіту», пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1222.
Крім того, суд апеляційної інстанції надав оцінку долученої під час апеляційного розгляду справи копії постанови про закриття кримінального провадження від 31 серпня 2022 року та встановив, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування № 12021181010000858 від 07 травня 2021 року на підставі повідомлення посадових осіб Управління освіти щодо можливого привласнення, розтрати чи заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем при збору коштів і повернення премій директором Закладу ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, було закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Суд апеляційної інстанції вказав, що згідно з мотивувальною частиною цієї постанови, досудовим розслідуванням не встановлено будь-яких даних щодо заподіяння значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Також за результатами ревізії не встановлено привласнення, розтрати чи заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем при зборі коштів і повернення премій до Установи.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що невстановлення та незазначення у наказі про звільнення конкретних порушень, які були вчинені в період дії контракту, які були виявлені і які стали підставою для звільнення, незазначення таких в акті про службове розслідування тягне за собою незаконність звільнення. Тому, вказані порушення під час процедури звільнення, є підставою для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі.
При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що позивач має право на отримання середнього заробітку, за час затримки розрахунку.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з характеру та обсягу страждань позивача, тому задовольнив цю вимогу частково.
Визначаючи розмір судових витрат, понесених позивачем у судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій, суд апеляційної інстанції вважав, що позивач належним чином обґрунтувала ці витрати та стягнув ці витрати пропорційно задоволеним вимогам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року Управління освіти подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року касаційну скаргу Управління освіти залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Рівненського міського суду Рівненської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив всі зібрані у справі докази, що привело помилкового скасування законного рішення суду першої інстанції.
Заявник вважає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності формулювань конкретних дій, які можуть бути визнані як порушення, а також ненадання оцінки всім доказам, які досліджено судом першої інстанції, суперечать практиці Верховного Суду щодо звільнення працівника на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Не погоджуючись з висновки суду апеляційної інстанції про відсутність порушень в діях позивача у період грудня 2019 року - квітня 2021 року, заявник вказує, що поза увагою апеляційного суду залишились докази, подані позивачем разом з позовною заявою та долучені до матеріалів справи і досліджені судом першої інстанції. Зокрема: відомість надходження добровільних благодійних внесків (2019-2020 роки); відомість надходжень добровільних благодійних внесків (2020-2021 роки), заяви батьків про внесення благодійних внесків (2020-2021 роки), які підтверджують надходження від голів батьківських комітетів у вигляді готівки за грудень 2019 року - 3 740,00 грн, за 2020 рік - 15 355 грн, за січень-березень 2021 року - 5 080 грн, а також надходження від батьків вихованців Закладу благодійних внесків у вигляді безповоротної фінансової допомоги у період серпня-листопада 2020 року на загальну суму 4 400 грн. При цьому судом першої інстанції встановлено, що вказані внески у грошовій формі, всупереч вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1222, не були зараховані на розрахунковий рахунок Закладу, відкритий у органах Державної казначейської служби України, що свідчить про ненадання належної оцінки поданим доказам судом апеляційної інстанції.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 30 Закону України «Про освіту» заклади освіти, що отримують публічні кошти, та їх засновники зобов'язані оприлюднювати на своїх веб-сайтах кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1222 благодійні внески у грошовій формі зараховуються на рахунок «Суми за дорученням».
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року у справі № 591/1256/17 (провадження № 61-25997св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18 (провадження № 61-47942св18), від 23 січня 2018 року у справі № 170/226/16-ц (провадження № 61-773св17).
Суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки розглянув клопотання позивача про долучення доказів, подане з порушенням строків, за наслідками якого долучив до матеріалів справи письмовий доказ, який поклав в основу судового рішення, - постанову Рівненського районного управління національної поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області від 31 серпня 2022 року про закриття кримінального провадження № 12021181010000858. Це потягнуло за собою неправильне застосування матеріальних норм права та створило хибне враження про дослідження та недоведеність підстав звільнення позивача у рамках кримінального процесу.
Позивач, у порушення порядку подання доказів, подав вказане клопотання під час судового розгляду 22 грудня 2022 року, безпосередньо у день прийняття постанови Рівненським апеляційним судом. При цьому суд надав представнику відповідача п'ять хвилин для ознайомлення з вказаним клопотанням. На заперечення відповідача про доцільності доручення вказаного документу до матеріалів справи суд не відреагував.
Разом з тим, заявник вказує, що кримінальне провадження внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за зверненням Управління освіти, предметом якого є корупційний злочин, який є відмінний від предмету судового спору у цій справі (порушення вимог фінансового законодавства), хоча обидва порушення зафіксовані в одному акті службового розслідування. Зі змісту акта вбачається, що 16 квітня 2021 року та 19 квітня 2021 року членами комісії проведено бесіди з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Письмове підтвердження своїх слів щодо повернення премій та приниження гідності працівників з боку позивача надали ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . У рекомендаціях до акта, у пункті 1.1 зазначено: «відповідно до письмових пояснень, звернень ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 щодо обставин можливого корупційного правопорушення ОСОБА_12 перенаправити ці звернення до правоохоронних органів». У цих поясненнях мова йшла не про благодійні внески і порушення порядку їх оприбуткування та використання, а про факти протиправного одержання позивачем готівкою від підпорядкованих працівників частини виплачених їм премій. Оскільки викладені у поясненнях обставини можуть свідчити про наявність корупційного правопорушення, їх за супровідним листом було скеровано до органів поліції, де вони стали підставою для реєстрації відповідного кримінального провадження за частиною другою статті 191 КК України. Вказане кримінальне провадження жодним чином не стосується предмету доказування справи, яка розглядається у цивільному судочинстві, а тому постанова про закриття кримінального провадження №12021181010000858 в даному випадку долучена з порушенням ЦПК України як неналежний та недопустимий доказ, зіграла роль спотворення фактичних обставин справи та формування у суду хибних висновків.
Крім того, суд апеляційної інстанції у постанові вказував: «також за результатами ревізії не встановлено привласнення, розтрати чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем при зборі коштів і повернення премій в ЗДО №4». Однак, заявнику, як органу управління у сфері освіти, не відомі обставини проведення ревізії у Закладі.
Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, встановивши обставини, що мають суттєве значення для вирішення спору, на підставі неналежних та недопустимих доказів, оскільки, долучена постанова як письмовий доказ не стосується предмету доказування і підстав звільнення позивача матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
Звертає увагу, що акт, яким зафіксовано порушення в роботі Закладу, який складено за результатами проведеного службового розслідування, складено відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950. Члени комісії, обрані з числа посадових осіб Управління освіти, провели розслідування в межах своїх повноважень, та встановили факт порушення позивачем вимог частини третьої статті 30 Закону України «Про освіту», та пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1222.
Заявник вказує, що належних, достовірних та достатніх доказів про факт моральних страждань, їх характер та обсяг, позивач не подала.
Суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, однак не аргументував таке рішення. Суд не врахував, що позивач подавала клопотання про допит ряду свідків, показання яких ані встановлювали, ані спростовували обставини справи, що мали значення для вирішення спору, подавались клопотання про залучення документів, що не стосувались предмету спору, чому не було надано оцінку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, яка прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, та просила відшкодувати витрати на правову допомогу, понесені у суду касаційної інстанції.
Звертає увагу, що письмовий доказ - постанова у кримінальному провадженні, долучений нею до матеріалів справи у суді апеляційної інстанції з дотриманням вимог статті 81 ЦПК України. Вказує, що суд апеляційної інстанції може взяти до уваги докази у справі до ухвалення рішення у справі, а не після.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та Управлінням освіти укладений трудовий контракт на період до 03 грудня 2024 року.
Призначення на посаду керівника Закладу та звільнення з посади здійснюється начальником Управління освіти відповідно до положень Закону України «Про освіту», Положення про Управління освіти, Статуту Закладу.
Згідно з пунктом 2.3 контракту керівник зобов'язаний забезпечити ефективне використання та збереження закріпленого Закладом майна.
Відповідно до пункту 2.11 контракту керівник забезпечує доступ до публічної інформації, оприлюднюючи її на веб-сайті Закладу.
Пунктом 3.7 контракту передбачено, що Управління освіти має право організовувати і проводити фінансово-господарський контроль діяльності закладу, та згідно з пунктом 3.11 контракту, має право звільнити керівника за невиконання умов цього контракту.
Пунктом 5.2 контракту передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання обов'язків, передбачених контрактом, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.
Встановлено, що на підставі наказів Управління освіти від 12 квітня 2021 року № 116-осн та від 26 квітня 2021 року № 155-осн, з метою повної, всебічної та об'єктивної перевірки причин та обставин можливого порушення посадових повноважень ОСОБА_1 , директором Закладу, проведено службове розслідування комісією Управління освіти.
Перевірка проводилася на підставі звернення батьків, діти яких відвідують групу № 4 Закладу від 06 квітня 2021 року.
Директор Закладу ОСОБА_1 , була відсторонена від роботи на час проведення службового розслідування з 28 квітня по 14 травня 2021 року.
За результатами проведеного розслідування 14 травня 2021 року комісією складено акт.
Під час службового розслідування встановлено, зокрема, таке:
- Заклад діє на підставі статті 28 Закону України «Про освіту», статті 20 Закону України «Про дошкільну освіту», пункту 47 Положення про заклад дошкільної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 року № 305, Положення про раду закладу дошкільної освіти № 4, схвалено Загальними зборами трудового колективу за участю членів батьківського комітету 23 жовтня 2015 року, Статуту Закладу. Крім того, Загальними зборами трудового колективу за участю членів батьківського комітету 23 жовтня 2015 року схвалено Порядок отримання благодійної допомоги, який функціонує у Закладі;
- згідно з даними бухгалтерського обліку надійшло благодійних внесків на рахунок Закладу: за 2017 рік у сумі - 0 грн, за 2018 рік - 1 095 грн, за 2019 рік - 3 350,0 грн, за 2020 рік - 500,00 грн.
Відповідно до даних звіту, оприбутковано матеріальних цінностей, придбаних за батьківські кошти або подарованих: у 2019 році на суму - 46 361,07 грн, у 2020 році - 126 369,65 грн.
Бухгалтерські звіти оприлюднені на сайті Закладу, закладка: «Інформаційна відкритість закладу»;
- господарчі товари, малоцінний інвентар та інше, що було придбано за батьківські кошти, оприбутковується комісією закладу згідно з актами на оприбуткування та ставиться на облік;
- звіти Голови Ради Закладу на сайті розміщені у несистематизованому вигляді. За 2017-2019 роки не оприлюднено перелік товарів, робіт та послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, як це вимагається стаття 30 Закону України «Про освіту»;
За результатами службового розслідування надано рекомендації начальнику Управління освіти:
- відповідно до письмових пояснень, звернень ОСОБА_10 , ОСОБА_4 щодо обставин можливого корупційного порушення ОСОБА_12 перенаправити ці звернення до правоохоронних органів;
- скерувати лист до Управління Держпраці в Рівненській області для перевірки стану кадрової роботи Закладу, правомірності виплати премій та інших виплат працівникам;
- скерувати лист до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області щодо проведення позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Закладу;
- запропоновано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності тощо.
Наказом начальника управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26 травня 2021 року № 316 ОСОБА_1 звільнена з роботи 02 червня 2021 року (запис про таке внесено у відомості трудової книжки позивачки), у зв'язку з порушенням умов контракту та чинного законодавства України, згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України:
- неналежне забезпечення доступу до публічної інформації, шляхом оприлюднення її на веб-сайті Закладу (пункт 2.11 контракту, стаття 30 Закону України «Про освіту»);
- неналежне забезпечення зарахування благодійних коштів у грошовій формі на розрахунковий рахунок Закладу (пункт 6.5. контракту, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1222 (зі змінами) «Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування»).
Підставами наказу зазначено: контракт від 10 жовтня 2019 рік, акт про проведення службового розслідування від 14 травня 2021 року.
Із довідки про доходи, виданої ОСОБА_1 , яка займала посаду директора Закладу, встановлено: квітень 2021 року - 8 відпрацьованих днів, заробітна плата - 9 385,74 грн; травень 2021 року - 11 відпрацьованих днів, заробітна плата - 7 386,91 грн; середньоденна заробітна плата - 882,77 грн.
Допитані у судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (батьки, діти яких відвідують дошкільні заклади), ОСОБА_18 (вихователь у садочку) підтвердили, що на батьківських зборах обирали голову Ради та вирішили здавати готівку голові Ради, а не вносити кошти на спеціальний рахунок, про такий дозволений порядок їм було повідомлено на зборах як завідуючою, так і бухгалтером.
Допитана у судовому засіданні суду першої інстанції як свідок головний бухгалтер Закладу ОСОБА_19 показала, що до батьківського благодійного фонду відношення не має. 29 вересня 2020 року була присутня на батьківських зборах, де говорила про наявність рахунку для благодійних внесків. Здавати гроші голові Ради було рішенням батьків. Для оприлюднення інформації на сайті закладу після здачі квартальної та річної звітності надавала дані керівнику, а саме акти оприбуткування коштів, які подавав їй завгосп. Спецрахунок у закладі був завжди, його давала вихователям, він був розміщений на сайті садочку.
Допитана у суді першої інстанції свідок ОСОБА_20 , яка працює у Закладі помічником вихователя, і яка у 2019 році була обрана головою Ради, показала, що вона під підпис у відомостях отримувала від голови батьківських комітету груп кошти, які на рахунок не вносила, а видавала працівникам садочку для господарських потреб. Кошти зберігала на своєму робочому місці. Директору давала відомості про приход, та витрати з квитанціями кожні три місяці.
Під час приймання благодійних внесків у Закладі порушуються вимоги Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148. У Закладі відсутня каса, касова книга, не видавалися касові ордери при надходженні готівки, готівка не здавалася для зарахування на банківський рахунок закладу.
ОСОБА_21 , помічник вихователя, обрана головою Ради Закладу відповідно до Протоколу Засідання ради № 3 від 12 березня 2019 року.
З оглянутого у судовому засіданні суду першої інстанції протоколу № 1 засідання комісії з службового розслідування, створеної відповідно до наказу Управління освіти від 12 квітня 2021 року № 116-осн, встановлено, що позивач знала, що ОСОБА_21 , працівником Закладу, проводився збір готівкових коштів.
Встановлено, що ОСОБА_1 була обізнана про надання батьками коштів та збір готівки ОСОБА_21 як щомісячних так і тих, які передавалися при зарахуванні дітей у Заклад, що підтверджено дослідженими судом заявами батьків про внесення благодійних внесків та відомостями надходжень добровільних благодійних внесків.
Однак дані кошти не зараховувались на рахунок закладу, зберігалися у закладі. Інформація про їх надходження відсутня на веб-сайті, зокрема про надходження коштів у готівковій формі від батьків при зарахуванні дітей до закладу.
Голова ради ОСОБА_21 не оприлюднювала відомості про благодійні кошти у формі готівки на веб-сайті закладу, що підтвердила ОСОБА_1 , зазначивши, що лише вона мала ключі доступу до офіційного веб сайту закладу.
Під час службового розслідування Управління освіти листом від 26 квітня 2021 року № 427/01-21/21 звернулося до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 07 травня 2021 року № 131713-14/1571-2021 для проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Закладу, проте, у проведеній перевірці було відмовлено, оскільки позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду.
Із копії постанови про закриття кримінального провадження від 31 серпня 2022 року встановлено, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування № 12021181010000858 від 07 травня 2021 року на підставі повідомлення посадових осіб Управління освіти щодо можливого привласнення, розтрати чи заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем при зборі коштів і повернення премій директором Закладу ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно з мотивувальною частиною вказаної постанови досудовим розслідуванням не встановлено будь-яких даних щодо заподіяння значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Також за результатами ревізії не встановлено привласнення, розтрати чи заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем при збору коштів і повернення премій у Заклад.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга Управління освіти підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
За змістом частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом (пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України).
Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.
Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим встановлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (постанова Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц).
Укладаючи контракт, позивач погодилася з його умовами, у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.
Таку позицію підтримав і Конституційний Суд України, який у своєму Рішенні у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/1998) зазначив, що незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в КЗпП України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.
Верховний Суд України у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц вказав, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору, а його розірвання з підстав, передбачених контрактом, які не містять ознак дисциплінарного порушення, не є дисциплінарним стягненням, а тому положення статті 149 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюється.
Такі висновки Верховного Суду України підтримав Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 170/226/16-ц (провадження № 61-773св17), від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18 (провадження № 61-47942св18), від 09 липня 2021 року у справі № 382/1820/18 (провадження № 61-19828св19) та вказав, що звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, а тому відсутня необхідність встановлення обставин, які передбачені Главою Х КЗпП України.
За умовами укладеного між Управлінням освіти та ОСОБА_1 контракту, він може бути припиненим до закінчення терміну його дії у випадках, передбачених пунктами 6.5, 6.6 цього контракту.
Згідно пункту 6.5 контракту керівник може бути звільнений, а контракт розірваний з ініціативи Управління до закінчення строку його дії:
- у разі порушення керівником чинного законодавства України або обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для Закладу настали або можуть настати значні негативні наслідки (збитки, штрафи, постраждав авторитет Закладу тощо);
- у разі систематичного невиконання керівником інших обов'язків, покладених на нього контрактом;
- у випадку одноразового грубого порушення керівником законодавства або обов'язків, передбачених контрактом, результатом чого з'явились значні негативні наслідки.
Пунктом 6.6 контракту визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, передбачених у контракті, його може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні.
Встановивши, що ОСОБА_1 як керівник Закладу не виконала вимоги статті 30 Закону України «Про освіту» у частині належного забезпечення доступу до публічної інформації шляхом оприлюднення її на веб-сайті Закладу, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1222 (зі змінами) «Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури, науки, спору та фізичного виховання для потреб її фінансування» у частині належного забезпечення зарахування благодійних коштів у грошовій формі на розрахунковий рахунок Закладу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення позивача з посади та розірвання укладеного з нею контракту на підставі пунктів 2.11, 6.5 контракту.
Суд першої інстанції правильно вважав, що з урахуванням особливостей контрактної форми трудового договору, наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту, а визначальним у цьому випадку є сам факт порушення, а встановлена вина керівника лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу.
Судом першої інстанції надано правову оцінку процедурі звільнення позивача та правильно встановлено наявність правових підстав для звільнення, передбачених контрактом, підтверджених проведеним службовим розслідуванням.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 587/1697/21 (провадження № 61-6140св22).
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, який правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність порушень відповідачем вимог законодавства про працю при звільненні позивача з роботи на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Водночас суд апеляційної інстанції безпідставно вдався до переоцінки доказів, зробленої судом першої інстанції, помилково врахував висновки, викладені у постанові про закриття кримінального провадження від 31 серпня 2022 року щодо зловживань при отриманні премій працівниками Закладу, а не благодійних внесків батьків Закладу. При цьому залучив вказаний доказ до матеріалів справи з порушенням частини третьої статті 367 ЦПК України, оскільки не навів мотивів, з яких виходив під час прийняття такого доказу, та побудував свої висновки виключно на обґрунтуванні недоліків оформлення акта службового розслідування, завданням якого є фіксування виявлених комісією порушень.
Отже, доводи касаційної скарги у цій частині знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно.
Таким чином, касаційна скаргу слід задовольнити, постанова суду апеляційної скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Документально підтверджені судові витрати у розмірі 8 653,90 (1 816,00 + 6 837,90) грн за подання касаційної скарги підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Управління освіти.
Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити.
Постанову Рівненського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року скасувати, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 грудня 2021 року залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (ЄДРПОУ 25675242) судовий збір у розмірі 8 653,90 грн (вісім тисяч шістсот п'ятдесят три грн 90 коп.).
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець