31 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 210/573/19
провадження № 61-12513ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційних скарг поданих ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним та скасування державної реєстрації свідоцтва про спадщину за законом,
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним та скасування державної реєстрації свідоцтва про спадщину за законом.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 26 листопада 2020 року, яке залишив без змін Дніпровський апеляційний суд постановою від 06 квітня 2021 року, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2
Верховний Суд постановою від 25 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року - без змін.
21 серпня 2023 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у вказаній вище справі.
Подані касаційні скарги не можуть бути прийняті касаційним судом до розгляду та підлягають поверненню з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 392 ЦПК України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.
Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини першої та другої статті 60 ЦПК України представником в суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових правовідносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що документами, які посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
ОСОБА_1 додала до касаційних скарг довіреність на представництво інтересів ОСОБА_2 від 25 квітня 2020 року.
Документів, що підтверджують статус представника особи, яка подає касаційні скарги, як адвоката, до касаційних скарг не додано.
Подані представником ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 касаційні скарги на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року не відповідають частині третій статті 131-2 та підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України з таких підстав.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України № 1401-VIII від 02 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
За приписами частини третьої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
У підпункті 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України закріплено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності даним Законом, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
У статті 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Приписи частини третьої статі 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Таким чином, з 01 січня 2017 року представництво у Верховному Суді у справах, провадження у яких розпочате після 30 вересня 2016 року, має здійснюватися адвокатами.
По своїй суті підписання та/або подання касаційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень із представництва, яке має здійснюватися адвокатами.
За відсутності ордера, довіреність повинна містити інформацію, що повноваження на представництво в суді надано саме адвокату, а не громадянину.
Зі змісту доданої до касаційних скарг довіреності від 25 квітня 2020 року не вбачається, що повноваження з представництва ОСОБА_2 надано саме адвокату Ковальчук Н. М., тобто довіреність сама по собі не є доказом, що підтверджує повноваження адвоката, а також не свідчить про те, що у відносинах з довірителем ОСОБА_1 , як представник за довіреністю, виступає у статусі адвоката.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо, зокрема, касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
На підставі викладеного, згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційні скарги ОСОБА_2 , які підписані представником ОСОБА_1 , на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року підлягають поверненню, у зв'язку з тим, що підписані особою, яка не має права їх підписувати.
Повернення касаційних скарг не перешкоджає повторному зверненню із касаційними скаргами до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для їх повернення.
Керуючись статтями 392, 393 ЦПК України,
Касаційні скарги подані ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним та скасування державної реєстрації свідоцтва про спадщину за законом вважати неподаними та повернути заявнику.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко