Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" серпня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2871/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, код ЄДРПОУ 21673832)
до Державного підприємства "Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, код ЄДРПОУ 00689237)
про стягнення 797 058,12грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 14 на компенсацію витрат за експлуатаційні послуги від 10.01.2013 у розмірі 797 058,12грн, яка складається з 412 690,61грн основного боргу, 122 427,69грн збитків від інфляції, 244 538,97грн пені, 17 400,85грн 3% річних. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 14 на компенсацію витрат за експлуатаційні послуги від 10.01.2013 в частині здійснення своєчасної оплати отриманих за договором послуг з посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Ухвалою суду від 03.07.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Київстар" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач про відкриття провадження у справі повідомлений судом належним чином, проте своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав.
Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.07.2023 в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 03.07.2023 по справі № 922/2871/23 надіслано одержувачу Державному підприємству "Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" в його Електронний кабінет та доставлено до Електронного кабінету: 03.07.2023 о 22:37, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа, наявного в матеріалах справи.
Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
10.01.2013 між Приватним акціонерним товариством "Київстар" (позивач) та Державним підприємством "Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (відповідач) укладено договір № 14 на компенсацію витрат за експлуатаційні послуги, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався компенсувати позивачу витрати на експлуатаційні послуги на підставі методики нарахування компенсації за електричну енергію, комунальні та експлуатаційні послуги, які надаються позивачем (викладеної в додатку № 1 до договору), яка погоджується та підписується сторонами.
За умовами п.1.2 договору експлуатаційні послуги надаються відповідачу в приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21.
Відповідно до п.2.1 договору, компенсація здійснюється згідно рахунків за експлуатаційні послуги у відповідності до методики нарахування компенсації за електричну енергію, теплову енергію, водопостачання та водовідведення, комунальні та експлуатаційні послуги, які надаються позивачем (викладеної в додатку № 1 до договору) відповідачу.
У п.2.3 договору сторони погодили, що оплата за цим договором здійснюється безготівковим шляхом у національній валюти не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.
Пунктом 3.1.2 договору визначено, що позивач забезпечує оплату експлуатаційних послуг відповідно до розрахунків, рахунків отриманих від постачальників послуг.
Відповідно до п.3.2.1 договору, відповідач зобов'язався щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, отримувати в бухгалтерії позивача кінцевий розрахунок на компенсацію витрат за експлуатаційні послуги по цьому Договору, та своєчасно вносити оплату на рахунок позивача, згідно з п.2.3 цього договору (п.3.2.2 договору).
Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що внесені відповідачем оплати за цим договором на поточний рахунок позивача першочергово зараховуються за заборгованістю по боргу та пені, а решта коштів зараховується в рахунок поточної оплати за цим договором.
Пунктом 4.2 сторони визначили, що стягнення заборгованості компенсаційних витрат за експлуатаційні послуги провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості , за кожний день прострочення, включаючи день оплати, якщо кошти від відповідача не надійшли на поточний рахунок позивача до останнього числа розрахункового місяця.
За умовами п.6.1 договору, укладений між сторонами договір діє з 01.01.2013 до 31.12.2015.
Між сторонами підписано Додаток 1 до договору, яким сторони погодили порядок нарахування компенсації за комунальні та експлуатаційні послуги, відповідно до якого загальна вартість спожитих комунальних та експлуатаційних послуг сумується по пунктам 1-6 нарахування компенсації витрат.
В подальшому додатковими угодами до Договору сторони неодноразово вносили зміни до п.6.1 договору.
Зокрема, Додатковою угодою № 18 від 31.12.2022 до договору, сторони погодили внесення змін до п.6.1 договору, виклавши його у наступній редакції: Договір діє з 01.01.2013 до 30.06.2023.
Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином, на адресу відповідача позивачем виставлялись рахунки на оплату комунальних та експлуатаційних послуг за період грудень 2021 року по травень 2023 року.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, комунальні та експлуатаційні послуги згідно виставлених рахунків в повному обсязі не сплатив, у зв'язку з чим у нього утворилась перед позивачем заборгованість в розмірі 412 690,61грн.
Між сторонами підписані акти, відповідно до яких сторони підтвердили, що за договором № 14 від 10.01.2013 відповідач користувався послугами відшкодування експлуатаційних витрат за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21, наявними в матеріалах справи.
Вказані акти підписано з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.
В матеріалах справи міститься гарантійний лист за вих. № 70/07-54 від 17.10.2022, в якому відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до договору № 14 від 10.01.2013 та графіку погашення заборгованості, який буде надано ним після відновлення роботи інституту в повному обсязі, заборгованість буде сплачена після припинення воєнного стану та бойових дій на території міста.
Оскільки відповідач до теперішнього часу заборгованість за спірним договором не сплатив позивача здійснив відповідачу нарахування збитків від інфляції, пені та 3% річних.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Суд зазначає, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст.ст.4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 Цивільного кодексу України).
При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі ст.173 Господарського кодексу України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст.509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).
Частиною 3 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, за змістом ст.193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить ст.525 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України також встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, у п.2.3 договору сторони погодили, що оплата за цим договором здійснюється безготівковим шляхом у національній валюти не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.
Як вже було встановлено судом, позивач на електронну адресу відповідача та засобами поштового зв'язку направляв рахунки на оплату за послуги відшкодування експлуатаційних витрат за грудень 2021 року - травень 2023 року.
Даний факт відповідачем не заперечується, у зв'язку з чим строк виконання відповідачем зобов'язання з відшкодування компенсації за комунальні та експлуатаційні послуги є таким, що настав.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за договором № 14 на компенсацію витрат за експлуатаційні послуги від 10.01.2013.
Частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач належних та допустимих доказів, які свідчать про належне виконання своїх зобов'язань за договором щодо відшкодування компенсації за комунальні послуги та експлуатаційні послуги не надав. В матеріалах справи такі докази також відсутні.
Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 244 538,97грн за період з 20.01.2022 по 16.06.2023, 3% річних в розмірі 17 400,85грн за період з 20.01.2022 по 16.06.2023 та збитків від інфляції в розмірі 122 427,69грн за період з лютого 2022 року по травень 2023 року, нарахованих на загальну суму заборгованості в розмірі 412 690,61грн, суд керується наступним.
У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як встановлено судом, у п.4.2 договору сторони погодили, що стягнення заборгованості компенсаційних витрат за експлуатаційні послуги провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати, якщо кошти від відповідача не надійшли на поточний рахунок позивача до останнього числа розрахункового місяця.
Оскільки сторони умовами договору не передбачили більшу тривалість періоду нарахування пені, а відповідно до умов договору відповідач повинен був здійснити відшкодування експлуатаційних витрат не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, період прострочення здійснення відповідної оплати за кожен місяць окремо починається з 21-го числа кожного місяця, наступного за розрахунковим (останній день виконання зобов'язання - 20-те число кожного місяця) та закінчується через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та збитків від інфляції, судом встановлено, що останній здійснив такий розрахунок на суму невиконаного зобов'язання в розмірі 412 690,61грн, яка утворилась з грудня 2021 року по травень 2023 року, при цьому розрахунок зроблений без врахування періодів виникнення заборгованості (не за кожним періодом окремо) та пеня також розрахована із перевищенням граничного строку нарахування пені, передбаченого ст.232 Господарського кодексу України.
Здійснивши свій розрахунок пені за період з 21.01.2022 по 16.06.2023 (в межах граничного строку нарахування пені), 3% річних за період з 21.01.2022 по 16.06.2023 та збитків від інфляції за період лютий 2022 року по травень 2023 року, за кожен період виникнення заборгованості окремо, судом встановлено, що розмір:
- пені складає 69 916,31грн;
- 3% річних - 8 523,39грн;
- збитків від інфляції - 42 230,04грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 244 538,97грн, збитків від інфляції в розмірі 122 427,69грн, 3% річних в розмірі 17 400,85грн підлягають задоволенню частково в розмірі 69 916,31грн пені, 8 523,39грн 3% річних та 42 230,04грн збитків від інфляції.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 174 622,66грн, 3% річних в розмірі 8 877,46грн, збитків від інфляції в розмірі 80 197,65грн, суд вважає за необхідне відмовити.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 237, 238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, код ЄДРПОУ 00689237) на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, код ЄДРПОУ 21673832) - 412 690,61грн основного боргу, 69 916,31грн пені, 8 523,39грн 3% річних, 42 230,04грн збитків від інфляції, 8 000,40грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 174 622,66грн, 3% річних в розмірі 8 877,46грн, збитків від інфляції в розмірі 80 197,65грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "31" серпня 2023 р.
Суддя Т.А. Лавренюк