79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.09.2023 Справа № 914/1590/23
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., у справі
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ШЕВЧЕНКА 418»
про: визнання недійсним рішення,
без участі представників сторін,
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1590/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ШЕВЧЕНКА 418» про визнання недійсним рішення Установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ШЕВЧЕНКА 418» від 09.10.2022 року.
Ухвалою суду від 23.08.2023р. позовну заяву у даній справі залишено без розгляду у зв'язку з черговою неявкою позивача в судове засідання.
23.08.2023р. на адресу суду, відповідач подав заяву, в якій просив суд вирішити питання щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з позивача 15 000,00 грн. відповідних витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось.
Судом враховано, що відповідачем при поданні відзиву на позовну заяву, зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат може скласти 20 000,00 грн.
Дослідивши матеріали заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується заява, суд вважає, що вказана заява відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, за змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
Питання розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду врегульовані ст.130 ГПК України.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відтак, у ст. 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, залишення позову без розгляду.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України.
У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишенням позову без розгляду.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Норми процесуального кодексу не містять вказівок, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, відповідно до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету порушення прав та інтересів відповідача, тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019р. у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019р. у справі № 922/592/17, від 24.03.2021р. у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020р. у справі №922/3422/18, від 26.04.2021р. у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021р. у справі № 924/804/20).
Надаючи оцінку діям позивача, які призвели до залишення позову без розгляду (три неявки в судові засідання без повідомлення їх причин), на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України, суд дійшов висновку, що відповідач наділений процесуальним правом на компенсацію судових витрат на підставі ч. 5 вказаної статті, виходячи з наступного.
Слід наголосити, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.08.2023р. позов було залишено без розгляду, тобто спір по суті не вирішувався.
Станом на момент постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, представником відповідача було підготовлено та подано: відзив на позовну заяву, заяву про залучення третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, клопотання про витребування оригіналів письмових доказів у даній справі, а також взято участь у трьох підготовчих засіданнях.
На підтвердження витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн. відповідач надав: копію договору про надання правничої допомоги № 25/05/23 від 25 травня 2023 року, копію Акта про надання правничої допомоги №1-Ш від 29.06.2023 року, копію рахунку №1-Ш від 29.06.2023 року, копію платіжної інструкції № 37 від 29.06.2023 року, копію Акта про надання правничої допомоги №4-Ш від 22.08.2023 року, копію рахунку №4-Ш від 22.08.2023 року, копію платіжної інструкції №57 від 22.08.2023 року.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 11.02.2021р. у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У постановах від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, від 11.02.2021р. у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вказане, дослідивши заяву про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу) та документи, на підставі яких відповідач просить стягнути вказані витрати, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 15 000,00 грн., в той час, як: ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.08.2023р. позов було залишено без розгляду, тобто спір по суті не вирішувався; обсяг доказів, який підлягав аналізу під час підготовки документів, поданих представником відповідача, був незначним, судові засідання були нетривалими, крім того, справа не була розглянута по суті та не потребувала такої великої кількості часу для адвоката.
Враховуючи вказане, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в актах наданих послуг, суд зазначає, що з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 86, 126,129,130, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1.Заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ШЕВЧЕНКА 418» про стягнення з позивача - ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ШЕВЧЕНКА 418» (місцезнаходження: Україна, 79069, Львівська обл., місто Львів, вул.Шевченка Т., будинок 418 ; ідентифікаційний код - 44732097) 5 000,00 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги.
3.В іншій частині заяви відмовити.
4.Наказ видати після набрання додатковою ухвалою законної сили.
Додаткова ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Додаткову ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.