просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
01 вересня 2023 року м.Харків Справа № 913/295/23
Провадження № 30/913/295/23
Господарський суд Луганської області у складі судді Ірини ГОЛЕНКО, розглянувши в порядку наказного провадження заяву б/н від 25.08.2023
стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м. Київ
до боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Старобільськ Луганської області
про стягнення 51458 грн 75 коп.
Без повідомлення (виклику) сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Луганської області з заявою б/н від 25.08.2023 про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання кредиту № 101803-КР1-009 від 19.06.2021 в сумі 51458 грн 75 коп., з яких: 23276 грн 19 коп. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 28182 грн 56 коп. - сума прострочених платежів по процентах.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 заява передана на розгляд судді Голенко І.П.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.16 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.
Згідно із ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
У ч. ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України передбачено, що суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Пунктом 6 ч.1 ст.175 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
З поданої заяви вбачається, що вимоги про стягнення заборгованості заявлені до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Однак, відповідно до інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд з'ясував, що 30.11.2021 до реєстру внесено запис № 2003770060001006234 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за його власним рішенням.
Відповідно до ч.2 ст.50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Згідно із ч.9 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
У постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, згідно якого господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Разом з тим, ч.2 ст. 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. При цьому, як зазначалося вище, заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути лише юридичні особи та фізичні особи-підприємці (ч. 3 ст. 147 ГПК України). Ці законодавчі норми є спеціальними, які підлягають застосуванню як учасниками справи, так і судом.
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв'язку із втратою нею статусу підприємця.
Звертаючись із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, заявник не пересвідчився у статусі боржника, у зв'язку з чим суд роз'яснює, що процедура наказного провадження застосовується виключно по відношенню до суб'єктів господарювання, та що наказне провадження має чіткі, формальні межі, які не дозволяють врахувати наведені вище обставини, а припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до правовідносин, що розглядаються, процедури наказного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно із ч.2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
У ч. 2 ст.153 ГПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.3-6 ч.1 ст.152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами за правилами позовного провадження.
Керуючись ст.ст.147, 148, 151 153, 175, 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У видачі судового наказу за заявою б/н від 25.08.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання кредиту № 101803-КР1-009 від 19.06.2021 в сумі 51458 грн 75 коп. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 01.09.2023 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Суддя Ірина ГОЛЕНКО