ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.08.2023Справа № 910/8865/21
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «МЕГА-ПОЛІС»
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1) фізична особа - підприємець Яковенко Максим Борисович,
2) Товариство з обмеженою відповідальністю « 2ГІС»,
3) ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»
про стягнення 68 038, 00 грн,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Федорова С.М.
Представники учасників справи:
від позивача: Щукіна І.М.;
від відповідача: Губаненко Ю.П.;
від третіх осіб-1, 2, 3, 4: не з'явився;
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «МЕГА-ПОЛІС» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 68 038, 00 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.22, 993, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України «Про страхування», обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо забезпечення надійної експлуатації зовнішніх систем теплопостачання було затоплено нежитлові приміщення №1-7, ІХ, Х, ХІ групи приміщень №43, розташованих за адресою: місто Київ, провулок Євгена Гуцала, будинок 5, орендарем та страхувальником яких є третя особа-2 (ТОВ « 2ГІС»), чим завдано шкоди, суму якої було виплачено позивачем, як страховиком у зв'язку з чим він звертається до суду з даним позовом в порядку суброгації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
15.06.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
18.06.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що позивачем не доведено наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, а тому підстави для відшкодування шкоди відсутні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
22.06.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії запиту до Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
02.07.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві на позов та зазначає, що обставини викладені у відзиві не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджені жодними доказами.
05.07.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін. Аналогічне клопотання повторно надійшло до суду 06.07.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено, з підстав наведених в ухвалі.
06.07.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії відповіді Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 24.06.2021 за №99-001-1105/99022.
12.07.2021 від позивача надійшли заперечення на клопотання про долучення до матеріалів справи копії відповіді Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 24.06.2021 за №99-001-1105/99022.
16.07.2021 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній заперечує проти обставин викладених у відповіді на відзив та зазначає про відсутність підстав для відшкодування шкоди.
16.07.2021 від представника відповідача надійшли пояснення щодо заперечень позивача на клопотання про долучення документу.
21.07.2021 на виконання вимог ухвали суду, від позивача надійшло підтвердження, що станом на 21.07.2021 ціна позову не змінилась та повне чи часткове погашення спірної суми відповідачем не здійснювалось.
27.07.2021 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо поданого відповідачем клопотання про залучення документу та пояснення на заперечення на відповідь на відзив.
06.08.2021 від представника відповідача надійшли заперечення на пояснення позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.10.2021, залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача фізичну особу - підприємця Яковенка Максима Борисовича (надалі - третя особа-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю « 2ГІС» (надалі третя особа-2). Також залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (надалі - третя особа-3).
16.09.2021 від представника відповідача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
17.09.2021 від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
20.10.2021 від представника третьої особа-3 надійшло клопотання про зупинення провадження в справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва в справі № 910/4293/21.
У підготовче засідання 20.10.2021 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи-3, представники третіх осіб 1 та 2 в засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 16.11.2021 та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 (надалі - третя особа-4).
29.10.2021 від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
03.11.2021 від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшли доповнення з документами для долучення до матеріалів справи.
08.11.2021 від представника позивача виконання вимог ухвали суду надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
У підготовче засідання 16.11.2021 з'явились представники позивача та третьої особи-3, інші учасники справи в засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Представник третьої особи-3 у засіданні заявив клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено та долучено документи до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 відкладено підготовче засідання на 14.12.2021.
13.12.2021 від третьої особи-1 на виконання вимог ухвали суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що ремонт нежитлових приміщень №1-7, ІХ, Х, ХІ групи приміщень №43, розташованих за адресою: місто Київ, провулок Євгена Гуцала, будинок 5, після підтоплення 24.01.2021 проведено.
14.12.2021 від представника третьої особи-4 на виконання вимог ухвали суду надійшли письмові пояснення.
У підготовче засідання 14.12.2021 з'явились представники позивача, відповідача, третьої особи-3 та третя особа-1, представники третіх осіб 2 та 4 в засідання не з'явилися, повідомлені належним чином. У засіданні судом було поставлено на обговорення клопотання третьої особи-3 про зупинення провадження в справі, яке представники учасників справи підтримали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 зупинено провадження в справі №910/8865/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/4293/21.
22.03.2023 від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження в справі, з посланням на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 позов у справі №910/4293/21 залишено без розгляду. Також відповідачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 поновлено провадження в справі №910/8865/21 та підготовче засідання призначено на 16.05.2023.
11.04.2023 від представника відповідача надійшли пояснення.
04.05.2023 від представника позивача надійшли пояснення.
У підготовче засідання 16.05.2023 з'явились представники позивача та відповідача, представники третіх осіб у засідання не з'явились, повідомлялись про день та час розгляду справи належним чином. Суд, із урахуванням думки сторін, протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника відповідача про долучення документів до матеріалів справи та долучив подані документи до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 підготовче засідання відкладено на 13.06.2023 та витребувано документи в порядку ст. 74 ГПК України.
31.05.2023 від третьої особи-3 на виконання вимог ухвали суду надійшли документи.
Засідання призначене на 13.06.2023 не відбулося, в зв'язку із перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 підготовче засідання призначено на 05.07.2023.
У підготовче засідання 05.07.2023 з'явились представники позивача та відповідача, представники третіх осіб в засідання не з'явились, повідомлялись про день та час розгляду справи належним чином. Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.08.2023.
Представник позивача в судовому засіданні 22.08.2023 надала пояснення по суті позовних вимог та позов просила задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі. Представники третіх осіб 1, 2, 3 та 4 у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд дійшов висновку, що неявка представників третіх осіб 1, 2, 3 та 4 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 22.08.2023 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
17.03.2020 між ФОП Яковенко М.Б. (третя особа-1, орендодавець) та ТОВ « 2ГІС» (третя особа-2, орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №1-7, ІХ, Х, ХІ групи приміщень №43, розташованих за адресою: місто Київ, провулок Євгена Гуцала, будинок 5, зі строком оренди 24 місяці.
21.07.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «МЕГА-ПОЛІС» (позивач, страховик) та ТОВ « 2ГІС» (страхувальник), укладено договір добровільного страхування майна №17488-09 (надалі - договір страхування) предметом якого відповідно до п.2.1. є страхування майнового інтересу страхувальника, пов'язаного з користуванням та розпорядженням майном, визначеним в додатку №1 до договору.
Вигодонабувачем за договором страхування виступає ФОП Яковенко М.Б. (п.2.2. договору страхування).
Згідно із п.п. 3.1. та 3.2. договору страхування загальна страхова сума за цим договором складає 10 107 500, 00 грн. Франшиза складає 0% від страхової суми по кожному та будь-якому збитку страхувальника.
Договір набуває чинності з 00 годин дати, наступної за датою надходження страхового платежу, діє протягом 12 місяців, з дня набуття чинності, та втрачає чинність о 24 годині останнього дня дії договору, про що зазначається в страховому посвідчені, яке надається страховиком та є невід'ємною частиною цього договору, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих а себе зобов'язань за договором (п.7.1. договору страхування).
Згідно додатку №1 до договору страхування страховик застрахував майно страхувальника - нежилі приміщення №1-7, ІХ, Х, ХІ групи приміщень №43, розташованих за адресою: місто Київ, провулок Євгена Гуцала (Кутузова), будинок 5, систему кондиціювання та вентиляції Daikin, мікрохвильову піч LG, холодильник Whirlpool (двокамерний).
25.01.2021 комісією в складі: начальника служби надійності «С.П. Київські теплові мережі» Музалевського М.В., провідного юрисконсульта КП «Київтеплоенерго» Ніколаєнко О.В., старшого майстра РТМ «Печерськ» Пляшкова О.П., головного інженера ЖЕД «Печерськжитло» Слоденюка Р.В., інженера І категорії Татуська О.А., власника нежитлового офісного приміщення ОСОБА_3., складено акт №б/н (надалі - акт), відповідно до якого останніми проведено візуальне обстеження на предмет підтоплення приміщень площею 253,3 м.кв. у житловому будинку АДРЕСА_1, яке сталося через пошкодження теплової мережі «СП Київські теплові мережі» (зовнішньої).
До вказаного акту начальник служби надійності «С.П. Київські теплові мережі» Музалевський М.В., провідний юрисконсульт КП «Київтеплоенерго» Ніколаєнко О.В. та старший майстер РТМ «Печерськ» Пляшков О.П. надали зауваження, в яких, зокрема, зазначено, що акт від 25.01.2021 складено необ'єктивно та без з'ясування обставин потрапляння воду до підвального приміщення.
25.01.2021 вигодонабувач (третя особа-1) звернувся до страховика (позивача) із повідомленням про настання страхового випадку.
05.03.2021 вигодонабувач звернувся до страховика про виплату страхового відшкодування в сумі 68 038, 00 грн.
Відповідно до Звіту №42/02-21 з визначення вартості збитку нанесеного власнику майна, розташованого за адресою: місто Київ, провулок Євгена Гуцала (Кутузова) будинок 5, складеного ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», на замовлення позивача, згідно якого вартість збитку нанесеного власнику, через залиття майна складає 68 039, 00 грн, в тому числі ПДВ.
Позивач з урахуванням умов договору страхування, склав страховий акт №7509/17488-09 від 09.03.2021, згідно з якими пошкодження нежитлового приміщення визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 68 038, 00 грн.
На підставі складеного страхового акту позивач сплатив на користь третьої особи-1 (вигодонабувача) суму страхового відшкодування в розмірі 68 038,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1165.
Як зазначає позивач, шкода заподіяна майну внаслідок прориву води на зовнішній тепловій мережі свідчить про невиконання відповідачем Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2017 за №71 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 за №197/13464, як суб'єкта господарювання який відповідальний за стан теплових мереж за адресою місто Київ, провулок Євгена Гуцала, будинок 5, а тому саме в результаті неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по здійсненню контролю за технічним станом інженерного обладнання зовнішньої тепломережі, власнику нежитлових приміщень було завдано матеріальної шкоди, яка у відповідності до вимог ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, підлягає стягненню на користь позивача.
Так, відносини в сфері страхування регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно статті 8 вказаного Закону, страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 5 Закону України «Про страхування» передбачено, що залежно від вольового характеру страхування може бути добровільним або обов'язковим. Суд зауважує, що саме залежно від виду укладеного договору страхування потерпілою стороною страховик і набуде можливості застосувати право вимоги в порядку суброгації чи регресу.
Поняття добровільного майнового страхування розкривають положення статті 6 Закону України «Про страхування» та статей 979, 982 Цивільного кодексу України. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником.
Основним призначенням добровільного страхування є майновий захист інтересів страхувальника, що покликаний зменшити шкідливі для власника (володільця) наслідки пошкодження чи знищення його майна.
Варто зазначити, що в процесі реалізації прав та обов'язків, які виникають з таких договорів, також має місце делікт (деліктна відповідальність), внаслідок настання якого і виникає страховий випадок, коли страхувальник зазнає майнової шкоди, а в подальшому можуть виникнути і відносини суброгації.
Статтями 512, 514 Цивільного кодексу України передбачено, що в установлених законом випадках кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою. Ці норми кореспондуються з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування».
Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Отже, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
Так, правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, в зв'язку із виплатою на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої сторони у деліктному зобов'язанні.
Для правильного вирішення питання щодо стягнення в порядку суброгації (відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування», статті 993 Цивільного кодексу України) суми шкоди, завданої внаслідок страхової події, важливим є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Пунктом 3 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частина ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов'язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.
Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
У даному випадку, позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у власника нежитлового приміщення, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.
Як установлено судом вище 25.01.2021 комісією у складі: начальника служби надійності «С.П. Київські теплові мережі» Музалевського М.В., провідного юрисконсульта КП «Київтеплоенерго» Ніколаєнко О.В., старшого майстра РТМ «Печерськ» Пляшкова О.П., головного інженера ЖЕД «Печерськжитло» ОСОБА_2 , інженера І категорії Татуська О.А., власника нежитлового офісного приміщення ОСОБА_3 , складено акт, відповідно до якого останніми проведено візуальне обстеження на предмет підтоплення приміщень площею 253,3 м.кв. у житловому будинку АДРЕСА_1, яке сталося через пошкодження теплової мережі «СП Київські теплові мережі» (зовнішньої).
На час огляду приміщень комісією встановлено наступне: внутрішні будинкові мережі холодного, гарячого водопостачання, каналізаційної мережі та централізованого опалення перебувають в задовільному технічному стані, витоку не виявлено. У приміщеннях №1, 5, 3, 2, 12, 13, 9, 10, 11, 8, 6, зокрема, спостерігається замулення після сходження води. Під час ліквідації на тепловій мережі (зовнішньої) «СВ Київські теплові мережі» у дворі будівлі АДРЕСА_1 було демонтовано асфальтне покриття, яке необхідно відновити РТМ «Печерськ» площею 20 м.кв. Підтоплення з нежитлового приміщення (теплопункт) не виявлено. На стінах, які межують між теплопунктом та нежитловим приміщенням, слідів потьоків та замулення не виявлено. Додатково було оглянуто стіни нежитлового приміщення площею 253,3 м.кв. будинку АДРЕСА_1, які межують з теплопунктом. При обстеженні не було виявлено підтоплення з сторони приміщення теплопункту. Офісне приміщення має ознаки заглиблення на 70 см від рівня підлоги теплового пункту.
До вказаного акту начальник служби надійності «С.П. Київські теплові мережі» Музалевський М.В., провідний юрисконсульт КП «Київтеплоенерго» Ніколаєнко О.В. та старший майстер РТМ «Печерськ» Пляшков О.П. надали зауваження.
Так, у вказаних запереченнях, зокрема, зазначено, що акт від 25.01.2021 складено необ'єктивно та без з'ясування обставин потрапляння воду до підвального приміщення, а також вказано: 1) що в підвальному приміщенні відсутні дренажні системи для відведення води, що є порушенням вимог п.6. розділу ІХ Правил підготовки теплових господарств до опалювального сезону та вимог п.5.8.5. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж; 2) підвальні приміщення використовуються в якості офісних приміщень, що є порушенням п.40 Правил користування теплової енергією, п.3.3.6. Правил утримання житлових будинків, п.6 розділу ІХ Правил підготовки теплових господарств до опалювального сезону; 3) офісне приміщення має ознаки затоплення на 70 см від рівня теплового пункту; 4) вода до офісного приміщення потрапила через сусіднє приміщення, яке знаходиться на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування Печерського району» та вода потрапила до приміщення через нещільність зовнішніх стін будинку; 5) причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженням зовнішньої мережі теплопостачання та затопленням приміщення - відсутній, оскільки між місцем пошкодження зовнішньої мережі та затопленим приміщенням існує приміщення іншої юридичної особи.
Також відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що висновки позивача про наявність винуватості відповідача є передчасними та помилковими, оскільки акт від 25.01.2021 не підтверджує наявності правопорушення з боку підприємства, а також до акту були додані письмові заперечення.
Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року N 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 927/11207 затверджено Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій (далі - Правила)
Пунктом 2.3.6 вказаних Правил визначено, що заявки на несправність інженерного обладнання або конструкцій повинні розглядатися в день їх надходження. У тих випадках, коли для усунення несправностей необхідний тривалий час, потрібно письмово повідомити заявника про прийняті рішення із зазначенням строку виконання робіт. При цьому термін виконання робіт повторно не продовжується. Не усунення несправностей в установлений термін є невиконанням робіт. Заявки, пов'язані з забезпеченням безпеки проживання, усуваються в терміновому порядку.
У разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, примірна форма якого викладена Додатком 4 до даних Правил.
Як установлено судом, акт №б/н від 25.01.2021 відповідає Додатку № 4 до Правил, разом з тим, вказаний акт підтверджує факт залиття застрахованих позивачем нежитлових приміщень №1-7, ІХ, Х, ХІ групи приміщень №43, розташованих за адресою: місто Київ, провулок Євгена Гуцала, будинок 5, проте не є належним доказом на підтвердження наявності вини відповідача в залитті зазначених приміщень.
Зокрема, заначений акт не містить жодної конкретизації події, внаслідок якої сталося залиття, як конкретних обставин щодо порушення саме відповідачем своїх зобов'язань, як і наявності дій відповідача або ж бездіяльності, внаслідок яких відбулось залиття приміщення за адресою: за адресою: місто Київ, провулок Євгена Гуцала, будинок 5.
Більше того, відповідно до п. 2.8.2, п. 4.1.10 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, п. 22 Додатку до Положення про порядок підготовки систем тепло споживання споживачів до опалювального сезону у м. Києві, для запобігання потрапляння води до підвальних приміщень будівель нормативними документами передбачено виконання герметизації інженерних вводів, за яким відповідно до розділу 4 Правил повинна слідкувати житлово-експлуатаційна організація, яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тобто - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (третя особа-3) та саме про наявність вини якої в затопленні приміщень зазначає відповідач.
Як вже зазначалось судом, позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у власника нежитлового приміщення, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.
Суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Разом з тим позивачем не доведено: по-перше, яким чином вода потрапила до приміщень орендованих третьою особою-2, оскільки в запереченнях до акту відповідач вказує, що вода до офісного приміщення потрапила через сусіднє приміщення, яке знаходиться на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування Печерського району» та через нещільність зовнішніх стін будинку; по-друге, не надано доказів наявності в приміщеннях дренажних систем для відведення води відповідно до вимог п.6. розділу ІХ Правил підготовки теплових господарств до опалювального сезону та вимог п.5.8.5. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж; по-третє, не надано доказів того, що залиття приміщень сталося внаслідок порушень відповідачем Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2017 за №71 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 за №197/13464, по-четверте, не надано висновку судової експертизи та не заявлялось клопотань про призначення судової експертизи, з метою визначення причин залиття нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, провулок Євгена Гуцала, будинок 5.
Отже, враховуючи зазначене позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у власника нежитлового приміщення, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.
Також статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до Звіту №42/02-21 від 25.01.2021 з визначення вартості збитку нанесеного власнику майна, розташованого за адресою: місто Київ, провулок Євгена Гуцала (Кутузова) будинок 5, складеного ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» та оцінювачем Горобець В.В., на замовлення позивача, згідно якого вартість збитку нанесеного власнику, через залиття майна складає 68 039, 00 грн, в тому числі ПДВ.
Відповідач у свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що №42/02-21 від 25.01.2021, не є належним та допустимим доказом, оскільки в ньому не зазначено, що представник суб'єкта оціночної діяльності Горобець В.В. обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду.
Частина 1 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначає, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
У свою чергу, за приписами ст. 10 Закону України "Про судову експертизу" судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом. Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб. До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов'язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.
З наявної в матеріалах справи копії Звіту №42/02-21 від 25.01.2021, складеного ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» та оцінювачем Горобець В.В. не вбачається, що останній є судовим експертом, а також, що він попереджений про кримінальну відповідальність доказів матеріали справи не містять.
За вказаних вище обставин наданий позивачем звіт, не може бути прийнятий судом у якості доказу.
Позивачем у свою чергу, як особою, на яку покладено обов'язок довести розмір збитку, клопотань про призначення судової експертизи, як і висновку судового експерта, до матеріалів справи не надано.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч. 1 ст. 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 та ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Як зазначалось судом вище відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова (господарсько-правова) відповідальність не настає. При цьому, у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, на кредитора покладений обов'язок доведення факту неправомірності (протиправності) поведінки відповідача, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду, і самою завданою шкодою та обґрунтування його розміру. Тобто, відшкодування шкоди включає в себе не тільки поняття "шкоди", але й покладення обов'язку на потерпілу сторону щодо доведення її розміру.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:
протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;
шкідливий результат такої поведінки (збитки);
причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;
вина правопорушника.
Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.
За висновками суду, всупереч наведеним вимогам процесуальних норм, позивачем не було доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів, що саме внаслідок дій або бездіяльності Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (відповідача) відбулось затоплення нежитлових приміщень, та як наслідок, наявності відповідальності відповідача за завдання збитків власнику нежитлових приміщень, а також розміру таких збитків, що свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення.
Отже, встановивши відсутність достовірних доказів, які свідчили б про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків у цій справі не підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «МЕГА-ПОЛІС».
Судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 01.09.2023.
Суддя Я.А.Карабань