ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про поновлення провадження у справі та залишення позову без розгляду
м. Київ
31.08.2023Справа № 910/4759/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (36023, м. Полтава, вул. Колективна, 10; ідентифікаційний код: 37686922)
До Моторне (транспортне) страхове бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; ідентифікаційний код: 21647131)
Про стягнення 7 784, 12 грн
Суддя Бондаренко-Легких Г.П.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - відповідач) про стягнення 7 784, 12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем отримано право вимоги страхового відшкодування внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) до ПАТ «СК «Скайд», що є страховиком цивільно-правової відповідальності згідно договору № АЕ/7858197, та оскільки щодо такої страхової компанії було порушено справу про банкрутство, обов'язок з відшкодування як завданої шкоди, так і пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання покладений на відповідача у справі.
З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача 7 784, 12 грн, з яких: 1 017, 45 грн - пеня; 1 46, 95 грн - 3% річних; 4 819, 72 грн - інфляційних втрат.
03.04.2023 Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також зупинив провадження у справі №910/4759/23 з власної ініціативи до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/16820/21 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, про що постановив відповідну ухвалу.
21.04.2023 до суду від відповідача надійшов відзив.
04.05.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
03.08.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, залишення позову без розгляду та розподілу судових витрат, а саме повернення з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України.
Розглянувши подане клопотання позивача, суд зазначає наступне:
(1) Щодо поновлення провадження у справі.
Згідно часини 1 статті 230 ГПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Провадження у справі №910/4759/23 зупинялось на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України з власної ініціативи суду до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/16820/21.
Зокрема, Суд зупиняючи провадження у справі №910/4759/23 зазначив, що предметом розгляду даної справи є вирішення питання про те, чи є пеня, 3 % річних, інфляційні втрати основним зобов'язанням (шкодою) у розумінні цивільного законодавства та Закону та чи вважається сплата МТСБУ виплати (шкоди), регламентованої підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 зазначеного Закону, повним виконанням основного зобов'язання. З огляду на те, що рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16820/21 буде містити виключну правову позицію з даного питання, суд дійшов до висновку зупинити провадження у справі з власної ініціативи на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України.
З відкритих даних ЄДРСР судом встановлено, що 19.07.2023 Великою Палатою Верховного Суду було прийнято постанову у справі №910/16820/21 із висновками щодо застосування норм права у спірних правовідносинах щодо розміру та порядку встановлення зобов'язань МТСБУ при відшкодуванні шкоди за договорами страховика, що ліквідується.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зробила наступні висновки:
- шкода, яку зобов'язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень пункту 20.3 статті 20, пункту 41.3 статті 41 Закону № 1961-IV, є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ (пункт 8.57. постанови);
- МТСБУ приймає на себе зобов'язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов'язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб'єктом у сфері обов'язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства (пункт 8.58. постанови);
- МТСБУ здійснює відшкодування шкоди за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не може відповідати за прострочення виконання зобов'язань з виплати страховиком страхового відшкодування за договорами страхування. Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов'язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми (пункт 8.59. постанови);
- виходячи зі змісту пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV, за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика саме він має сплатити пеню, передбачену наведеним положенням, особі, яка має право на таке відшкодування, натомість за прострочення здійснення регламентної виплати з вини МТСБУ пеня нараховується за час такого прострочення і у такому разі Бюро має обов'язок сплатити її (пункт 8.60. постанови).
Отже, Велика палата Верховного суду прийшла до висновку, що стягнення з МТСБУ пені, 3% річних та інфляційних втрат за просторочення виконання зобов'язання ліквідованим старховиком не є правомірним та не відповідає суті регламентної виплати, яку здійснює МТСБУ потерпілій особі лише за завдану шкоду.
Таким чином, враховуючи те, що підстава, яка зумовлювала зупинення розгляду справи №910/4659/23, відпала, оскільки Верховний суд висловив свою позицію щодо подібних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача в частині поновлення провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 230 ГПК України.
(2) Щодо залишення позову без розгляду.
Згідно приписів статті 117 ГПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.
Згідно частин 2, 3 статті 130 ГПК України з дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.
В даній справі, судом було зупинено провадження одразу після відкриття провадження у справі ухвалою суду від 03.04.2023, а отже на стадії підготовчого провадження у справі.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Як вбачається із даної норми, вказане право позивача може бути реалізоване ним лише до початку розгляду справи по суті та є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів позивача чи волі інших сторін у справі.
Заяву про залишення позову без розгляду позивачем було подано до суду до початку розгляду справи по суті.
Таким чином, перевіривши повноваження особи, яка підписала від імені позивача заяву про залишення позову без розгляду, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання в цій частині та залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
(3) Щодо розподілу судових витрат.
Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 ГПК України).
Позивач просить суд в клопотанні повернути 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України.
Дійсно, у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема у зв'язку із залишенням позову без розгляду.
Проте, частина 1 статті 130 ГПК України на яку посилається позивач регламентує порядок повернення 50 % судового збору з державного бюджету позивачеві лише у разі укладення мирової угоди, відмови позивача від позову та визнання позову відповідачем, що є відмінними процесуальними інститутами передбаченими ГПК України, аніж залишення позову без розгляду.
В свою чергу, статтею 7 Закону України "Про судовий збір" внормовано, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Крім того, суд зазначає, що згідно інформації бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" позивач протягом січня - травня 2023 року подав до Господарського суду міста Києва 237 позовних заяв до МТСБУ, предметом спірних правовідносин в яких були стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат за прострочення виконання зобов'язань ліквідованого страховика, які став просити залишити без розгляду після висловлення Великою палатою Верховного суду позиції у справі з аналогічних правовідносин щодо необґрунтованості позовних вимог позивача. Отже, суд має правомірні підстави припустити, що позивач не підтримує заявлених ним позовних вимог шляхом подання заяви про залишення позову без розгляду після зміни правової позиції щодо обґрунтованості його позовних вимог, яка висловлена Великою палатою Верховного суду.
Отже, враховуючи, що в даному випадку позовна заява залишається без розгляду, в зв'язку з не підтриманням своєї позиції позивачем, та за клопотанням позивача, сплачений за подання позовної заяви судовий збір за розгляд позовної заяви поверненню не підлягає.
При цьому, суд покладає на позивача в тому числі понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн, про які заявлялось позивачем в позові та на підтвердження яких надано суду: Договір про надання професійної правничої допомоги №02/2022-АБ від 14.02.2022, Додаткову угоду №1 до Договору, детальний опис робіт (наданих послуг) до Акту надання послуг від 17.03.2023, Акт виконаних робіт (надання послуг) від 17.03.2023 у розмірі 6 000, 00 грн.
Згідно п 3.3. Договору про надання професійної правничої допомоги від 14.02.2022 - оплата гонорару здійснюється не пізніше п'яти робочих днів з моменту отримання Акту виконаних робіт.
Отже, строк оплати вартості наданої професійної правничої допомоги настав, оскільки Акт виконаних робіт підписано між сторонами ще в березні 2023. Проте, матеріали справи не містять доказів фактичної оплати гонорару адвоката.
Разом з тим, за змістом частин п'ятої, шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою-п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129-130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України.
Отже, у разі залишення позову без розгляду лише відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За обставин вище встановленого суд покладає судові витрати позивача на останнього.
Щодо судових витрат відповідача суд зазначє наступне.
У відзиві відповідач заявив про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500, 00 грн, що в силу положень частин 5, 6 статті 130 ГПК України, у зв'язку із залишенням позову без розгляду можуть бути компенсовані відповідачеві.
З приписів частин 5, 6 статті 130 ГПК України убачається, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача та дотримання відповідачем вимог статті 129 ГПК України.
Відповідач не заявив про надання суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у порядку передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України після закінчення розгляду справи, відтак суд здійснює розподіл судових витрат при винесені даної ухвали та зазначає наступне.
Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для залишення позову без розгляду.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, відповідно до положень частини п'ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, останньому необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21.
Приймаючи постанову від 19.07.2023 Велика Палата Верховного Суду у справі №910/16820/21 відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, згідно з яким за змістом положень пункту 20.3 статті 20, підпункту «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов'язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов'язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі, а МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) є невід'ємною / складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування (підпункти 9.11.7, 9.11.11 постанови від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19).
В даному випадку, внаслідок прийнятої Великою Палатою Верховного Суду постанови від 19.07.2023 та поданої позивачем 03.08.2023 заяви про залишення позову без розгляду, відповідач не доводить окремою письмовою заявою необґрунтованість дій позивача.
В будь-якому разі, дії позивача в їх сукупності у вигляді подання позову у березні 2023, тобто коли існувала інша стала судова практика у аналогічних спірних правовідносинах, згідно якої виносилась численна кількість судових рішень за позовами ТОВ "Маркс.Капітал" до МТСБУ, якими задовольнялись позовні вимоги позивача, не може вказувати на автоматичну необґрунтованість дій позивача щодо подання даного позову до прийняття постанови ВП ВС від 19.07.2023.
Крім того, згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення судових витрат відповідач подав суду: Договір №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права від 12.10.2021, Додаткову угоду від 28.12.2021, довіреність від 06.12.2022, а також додаткову угоду №904 від 28.03.2023.
Згідно Додаткової угоди №904 від 28.03.2023, оплата послуг адвоката у розмірі 1 500, 00 грн здійснюється протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами акту про виконані роботи.
Будь-які умови Договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права від 12.10.2021 Додатковою угодою №4 від 28.03.2023 змінені не були.
Згідно п. 5.3. Договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права від 12.10.2021 - оплата здійснюється замовником на підставі акту приймання-передачі наданих послуг, який складається виконавцем раз на місяць та передається замовнику у місяці, наступному за звітним.
Таким чином, станом на дату постановлення даної ухвали Акт виконання робіт (надання послуг) мав бути підписний між сторонами та строк оплати наданої правничої допомоги настав.
Проте, матеріали справи не містять доказів оплати вартості послуг адвоката, а отже суд вважає, що відповідачем, в тому числі, не підтверджені понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500, 00 грн належними та допустимими доказами.
За таких обставин, суд покладає понесені сторонами витрати на останні в розмірі, що кожною з них понесено.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 129, 130, 226, 230, 234, 235 ГПК України, суд
1. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» №б/н від 03.08.2023 частково.
1.1. Поновити провадження у справі №910/4759/23.
1.2. Залишити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України.
2. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» №б/н від 03.08.2023 в частині повернення з державного бюджету 50 % судового збору.
3. Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн покласти на останнього.
4. Судові витрати Моторного (транспортного) страхового бюро України на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500, 00 грн покласти на останнього.
5. Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 Господарського процесуального кодексу України - з моменту її підписання і може бути оскаржена в частині залишення позову без розгляду
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких