номер провадження справи 5/206/21
31.08.2023 Справа № 908/3832/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О. розглянув матеріали справи
За позовом: Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж (юридична адреса: вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035; поштова адреса: вул. Волгоградська, 25, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 00130926)
До відповідача: Комунального підприємства Готель Україна Запорізької обласної ради (пр. Соборний, буд. 162-А, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 05907549)
про стягнення 19 925,84 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Дяченко О.С., довіреність № 177 від 15.12.2022
від відповідача: Гретченко О.Л., ордер серії АР №1138656 від 30.08.2023
29.12.2021 до господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж № 820/82 від 29.12.2021 (вх. № 4109/08-07/21 від 29.12.2021) до Комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради про стягнення 19 925,84 грн.
29.12.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 31.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3832/21 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/206/21 та перше судове засідання з розгляду справи по суті у спрощеному позовному провадженні призначено на 31.01.2022 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнати обов'язковою.
Ухвалою суду від 31.01.2021 № 908/3832/21 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 28.02.2022 о 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін Запропоновано відповідачу виконати вимоги ухвали суду від 30.12.2021., явку представників сторін у судове засідання визнано обов'язковою.
Враховуючи те, що судове засідання з розгляду справи по суті 28.02.2022 о 11 год. 30 хв. не відбулося, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, з метою дотримання принципу рівності сторін та процесуальних прав усіх учасників справи, ухвалою господарського суду від 11.03.2022 № 908/3832/21 розгляд справи по суті відкладено, дату та час судового засідання з розгляду справи по суті буде визначена відповідною ухвалою суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. Учасникам справи запропоновано повідомити суд про згоду та можливість отримувати ухвали (рішення) суду електронною поштою, звернутися до суду з відповідною заявою та надати електронні адреси для повідомлення про розгляд справи шляхом направлення ухвал (рішень) суду по справі (з ЕЦП судді) електронною поштою.
03.08.2023 до суду від Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж надійшла заява від 01.08.2023 за вих. №187/82 про призначення судового засідання, в якій зазначено, що у зв'язку з тим, що Господарський суд Запорізької області в умовах воєнного стану не припинив роботу, та враховуючи, що відповідач має юридичну адресу у м. Запоріжжі, позивач просить суд поновити розгляд та призначити до розгляду справу №908/3832/21.
Ухвалою від 04.08.2023р. суд призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 31.08.2023 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнати обов'язковою. Також запропоновано сторонам подати усі наявні докази, які стосуються предмету спору.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (далі - Позивач) та Комунальним підприємством «Готель «України» Запорізької обласної рад (далі - Відповідач/КП «Готель «Україна» ЗОР») укладено Договір про постачання електричної енергії від 04.07.2007р. за № 1614 (далі - Договір про постачання). У зв'язку із порушенням умов Договору у Відповідача виник борг за послуги з розподілу електричної енергії за період лютий, квітень, травень 2020 року в сумі 51 193 грн. 25 коп., який до теперішнього часу не сплачений. Обов'язок по сплаті цього боргу підтверджено рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.11.2021 р. по справі № 908/2678/21 і додаткового доказування не потребує. У зв'язку з простроченням Відповідачем виконання грошового зобов'язання з розподілу електроенергії Позивачем нарахована пеня в розмірі 11 306,69 грн. за період з 12.03.2020 р. по 31.10.2021 р., сума 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 410,61 грн. за період з 12.03.2020 р. по 31.10.2021 р., а також сума інфляційних нарахувань в розмірі 6 208,54 грн. за період з 12.03.2020р. по 30.09.2021 р. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 16, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, Закон України "Про ринок електричної енергії", Правила роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП України від 14.03.2018 №312, позивач просить суд позов задовольнити.
До початку судового засідання з розгляду справи по суті 31.08.2023р. від представника Відповідача надійшла заява про визнання позову у повному обсязі разом із клопотанням про стягнення з нього 50% судового збору.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
У судовому засіданні 31.08.2023, яке відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі “Акорд”, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж та Комунальним підприємством «Готель «України» Запорізької обласної укладено Договір про постачання електричної енергії від 04.07.2007р. за № 1614
Згідно з Розділом 1 Договору про постачання «Предмет Договору», Позивач продає електричну енергію Відповідачу для забезпечення потреб електроустановок Відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а Відповідач оплачує Позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком №2 «Точки продажу електричної енергії споживачу».
Відповідно до положень п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 01.01.2019р. вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання.
У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків, зокрема, пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.
У зв'язку з чим, згідно з п. 2 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018р. зі споживачами електричної енергії укладались договори до 01.12.2018р. шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання, сплатою рахунка оператора системи розподілу та/або документального підтвердження споживання е/енергії.
Згідно з п. 2.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. (надалі - Правила або ПРРЕЕ) фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу е/енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу е/енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання е/енергії.
Згідно з п. 6 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р., після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
Пунктами 1, 2 Постанови НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018 р. «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» видано ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності та анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Пунктом 4 цієї Постанови зазначено, що ця Постанова набирає чинності з дня прийняття, крім пунктів 1 та 2, які набирають чинності з 01.01.2019 р.
Отже, з 01.01.2019 р. Відповідач приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір), який розміщено на офіційному сайті ПАТ «Запоріжжяобленерго» і є у загальному доступі. Приєднання відбулося на умовах чинного договору про постачання електричної енергії від 04.07.2007р. за № 1614 щодо індивідуальних характеристик об'єкта, потужності, класу надійності, ідентифікаційних кодів, особливостей обліку тощо згідно п. 4 постанови НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 58 ЗУ «Про ринок електричної енергії» Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з 1.1. Договору про розподіл, цей договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (надалі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам (надалі - Споживач) як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.
Згідно з п. 12.9 Договору (перехідні положення): Перехідні положення визначені для споживачів, які на 01.01.2019 року мали укладені договори про постачання електричною енергією.
Сторони узгодили, що укладанням цього Договору вони визнають зміст додатків № 3, 5, 8, 9, 12 до договору про постачання електричної енергії та Акту екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача (за наявності їх в договорі про постачання електричної енергії), як додатків до цього Договору.
Згідно з п. 2.1. Договору про розподіл, Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310 (далі - КСР), за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в «Паспорті точки розподілу» за об'єктом споживача, який є Додатком №2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.
У відповідності до п. 2.3. Договору, Споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком №4 «Порядок розрахунків».
Згідно з п. 5.3. Договору, тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в Додатку №4 «Порядок розрахунків».
Додатком № 4 «Порядок розрахунків» (далі - Додаток №4) до Договору визначені наступні умови:
п. 1.5. - Споживач не пізніше 14-00 годин третього календарного дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Оператора системи для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою (за наявності такої) «Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період» за формою Додатка № 6;
п. 1.7. - за підсумками розрахункового періоду Оператор системи виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу остаточного розрахунку визначається, виходячи з тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та фактичного обсягу спожитої електричної енергії згідно даних «Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період» («Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період ОСР») та з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.
п. 1.8. - рахунки, виставлені Оператором системи відповідно до умов Договору для оплати послуг з розподілу електричної енергії (попередньої оплати, остаточного розрахунку, тощо), надаються, як правило, уповноваженому представнику Споживача під його розпис на екземплярі рахунка, що залишається у Оператора системи.
п. 1.9. - Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка (якщо інший термін не встановлений умовами Договору для конкретного виду платежів), здійснити оплату рахунка, що надається йому Оператором системи.
У відповідності до ч. 1 п. 6.2. Договору, Споживач зобов'язується виконувати умови цього Договору, в тому числі, своєчасно проводити розрахунки відповідно до умов Договору.
Згідно з ч. 1 п. 5.1.1. Правил, оператор системи має право отримувати своєчасно плату за надання послуги з розподілу або передачі електричної енергії та плату за перетікання реактивної електричної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України.
Згідно з чч. 1, 2 п. 5.5.5. Споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому оператором системи (Додаток №4 до договору про надання послуг з розподілу е/е).
ПАТ «Запоріжжяобленерго» згідно з умовами вказаного договору, Додатку № 4 «Порядок розрахунків» виставляло КП «Готель «Україна» ЗОР рахунки за послуги з розподілу електричної енергії: рахунок №1614/2 від 29.02.2020р. на суму 34 672,54 грн., рахунок №1614/2 від 30.04.2020р. на суму 9 540,13 грн., рахунок №1614/5 від 31.05.2020р. на суму 6 980,58 грн.
Уповноважений представник Споживача отримував рахунки під розпис за послуги з розподілу, та попередження про заходи, що будуть застосовані у випадку несплати.
У зв'язку із порушенням умов Договору у Відповідача виник борг за послуги з розподілу електричної енергії за період лютий, квітень, травень 2020 року в сумі 51 193 грн. 25 коп., який до теперішнього часу не сплачено.
За лютий, квітень, травень 2020 року розрахунок суми боргу за надання послуг з розподілу електричної енергії на загальну суму 51 193 грн. 25 коп. здійснено у відповідності до зафіксованих показів приладу обліку з урахуванням даних, узгоджених сторонами в п. 6 Додатку №5 до Договору про постачання №1614 (згідно з п. 12.9 Договору про розподіл Додаток № 5 вважається Додатком № 3 до Договору про розподіл
Таким чином, станом на теперішній час за Відповідачем обліковується борг за послуги з розподілу електричної енергії за період лютий, квітень, травень 2020 року в сумі 51 193 грн. 25 коп., який до теперішнього часу не сплачено.
Обов'язок по сплаті вищезазначеного боргу підтверджено рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.11.2021 р. по справі № 908/2678/21 і додаткового доказування не потребує.
Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї (пп. 5.1 п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013р. № 14 із змінами та доповненнями).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 2 ст. 343 ГК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (пп. 7.1 п. 7 постанови Пленуму ВГСУ 17.12.2013р. № 14 із змінами та доповненнями).
За загальним правилом ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Положенням п. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Також, ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 8.5 Договору за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених Додатком № 4 «Порядок розрахунків» до цього Договору, Споживач сплачує Оператору системи пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, включно по день фактичної оплати. Строк позовної давності до вимог про стягнення пені збільшується за домовленістю сторін та установлюється в 3 (три) роки.
У зв'язку з невчасною сплатою вартості послуги з розподілу електроенергії Відповідачу нарахована пеня в розмірі 11 306,69 грн. за період з 12.03.2020 р. по 31.10.2021 р.
Ст. 625 ЦК України, встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведене, та несвоєчасну оплату вартості послуг з розподілу електроенергії Відповідачу також нарахована сума 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 410,61 грн. за період з 12.03.2020 р. по 31.10.2021 р.
Крім того, Відповідачу нарахована сума інфляційних втрат у розмірі 6 208,54 грн. за період з 12.03.2020р. по 30.09.2021 р.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (п.п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Позивач скористався своїм правом та звернувся до суду з позовом про примусове стягнення штрафних санкцій за прострочення оплат за послугу з розподілу електричної енергії. Заходів досудового врегулювання спору не проводилось.
Перевіривши наданий позивачем розрахунки за допомогою ІС "Законодвство" суд встановив, що вони є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають задоволеною у повному обсязі, а саме: пеня - в розмірі 11 306,69 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 410,61 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 6 208,54 грн.
В судовому засіданні представник Відповідача не заперечує проти здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми, та погоджується з позовними вимогами, проти задоволення позову не заперечує та просить з нього стягнути 50% судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 130 статті 129 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що відповідачем визнаний позов до початку розгляду справи по суті, на підставі ч.1 ст.130 ГПК України, 50 відсотків судового збору сплаченого позивачем при звернені з цим позовом, можуть бути повернуті позивачу з державного бюджету за його клопотанням.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Готель “Україна” Запорізької обласної ради (пр. Соборний, буд. 162-А, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 05907549) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (код ЄДРПОУ 00130926, адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів,14) на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Метабанк», МФО 313582, код ЄДРПОУ № 00130926: пеню в сумі 11 306 (одинадцять тисяч триста шість) грн. 69 коп., 3% річних - 2 410 (дві тисячі чотириста десять) грн. 61 коп., інфляційних втрат 6 208 (шість тисяч двісті вісім) грн. 54 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 1 135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 01.09.2023.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.