номер провадження справи 33/108/23
29.08.2023 Справа № 908/1559/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В. при секретарі судового засідання Драковцевій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні матеріали справи № 908/1559/23
за позовом виконуючого обов'язки керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17)
в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -
позивача-1: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 04053915)
позивача-2 - Східного офісу Держаудитслужби (вул. Володимира Антоновича, буд. 22, корп. 2, м. Дніпро, 49101, ідентифікаційний код 40477689) в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (вул. Перемоги, буд. 129, м. Запорожжя, 69057)
до відповідача-1: Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (вул. Волгоградська, буд. 23, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 03345018)
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ» (проспект Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035 ідентифікаційний код 35450246)
про визнання недійсними рішення та договору, застосування наслідків недійсності
за участю представників:
прокурор - Стешенко В.Є., посвідчення №075793 від 01.03.2023;
від позивача-1 - Савченко І.Г., посадова інструкція від 14.05.2021;
від позивача-2 - не з'явився;
від відповідача-1 - Колодій А.О., ордер серії АР №1131966 від 11.07.2023;
від відповідача-2 - не з'явився;
До Господарського суду Запорізької області звернувся виконуючий обов'язки керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради (позивача-1) та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (позивача-2) до відповідача-1: Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ», в якому просить:
- визнати недійсним рішення, оформлене протоколом №52 від 22.03.2018 тендерного комітету відповідача-1, про визнання переможцем та намір укласти договір з відповідаем-2 за результатами процедури відкритих торгів на закупівлю товару (Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9) - (Бензин А-92);
- визнати недійсним договір №13/ЕЗ про закупівлю товару від 02.04.2018, укладений відповідачами;
- стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 1458000,00 грн., а з відповідача-1 одержані ним за рішенням суду 1458000,00 грн. стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, що призвело до придбання послуги за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості, та як наслідок - порушення інтересів держави в бюджетній сфері.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 19, 131-1. 140 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. ст. 1, 4 - 7 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. ст. 13, 16, 202, 203, 215, 228, 256, 257, 258, 261 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 20 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою суду від 17.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/108/23, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.06.2023 о 12 год. 00 хв.
20.05.2023 від прокурора надійшов лист, відповідно до якого прокурор повідомляє суд про зміну юридичної адреси відповідача-2.
29.05.2023 від позивача-2 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач просить врахувати зазначені пояснення при розгляді справи та здійснювати розгляд справи без участі представників позивача-2.
05.06.2023 від відповідача-1 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач-1 не заперечує проти задоволення позовних вимог.
12.06.2023 від прокурора надійшов лист, відповідно до якого прокурор повідомив про отримання відзиву від відповідача-1, зазначив що відповідь на відзив сторонам та суду не направлялась. Від відповідача-2 відзив не надходив.
В судовому засіданні 13.06.2023 були присутніми прокурор та представник позивача-1, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом «Акорд».
Суд оголосив про надходження від прокурора листа, відповідно до якого прокурор повідомляє суд про зміну юридичної адреси відповідача-2.
Відповідно до виписки з ЄДР юридичною адресою відповідач-2 є: проспект Маяковського, будинок 11, м. Запоріжжя, 69035.
Ухвалою суду від 13.06.2023 відкладено підготовче засідання на 11.07.2023 о 12 год. 30 хв. з метою належного повідомлення відповідача-2 про розгляд справи.
Відповідач-2 був повідомлений про час та місце судового засідання шляхом розміщення ухвали суду від 13.06.2023 на сайті Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківкою з сайту суду від 20.06.2023.
В судовому засіданні 11.07.2023 були присутніми прокурор, представники позивача-1 та відповідача-1, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом «Акорд».
Ухвалою суду від 11.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 07.08.2023 об 11 год. 00 хв., запропоновано прокурору надати суду письмові пояснення щодо наявності повноважень заявляти позовні заяви відносно відповідачів, адресою державної реєстрації яких є територія м. Запоріжжя - територіальна підсудність (із наданням відповідних доказів).
20.07.2023 на виконання ухвали суду від прокурора надійшли пояснення.
24.07.2023 від відповідача-2 повернулась ухвала від 11.07.2023 з відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.
В судовому засіданні 07.08.2023 були присутніми прокурор, представники позивача-1 та відповідача-1, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом «Акорд».
Прокурор заявив клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Суд задовольнив клопотання прокурора та долучив документи до матеріалів справи.
Прокурор, представники позивача-1 та відповідача-1 заявили про відсутність інших доказів, окрім тих, які надані до матеріалів справи, відсутність заяв чи клопотань та про можливість закриття підготовчого провадження.
Відповідача-2 повідомлено про розгляд справи шляхом викладення ухвал суду на сайт Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківками з сайту суду від 13.06.2023 та 17.07.2023. Також на юридичну адресу відповідача-2 направлялась ухвала з повідомленням про дату, час та місце судового засідання, яка повернулась до суду з відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.
Відповідач-2 відзив на позов не надав, свого представника в судове засідання не направив, причин неявки суду не повідомив.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Строк продовженого підготовчого провадження спливає 16.06.2023.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.
Ухвалою суду від 07.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.08.2023 об 11 год. 00 хв.
Відповідача-2 повідомлено про розгляд справи шляхом викладення ухвал суду на сайт Господарського суду Запорізької області, що підтверджується роздруківками з сайту суду від 07.08.2023. Також, вказану ухвалу суду було направлено на електронну адресу відповідача-2, яка відома суду.
Ухвала суду від 07.08.2023 направлена відповідачу - 2 на юридичну адресу повернулась на адресу суду із відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
В судовому засіданні 29.08.2023 були присутніми прокурор, представники позивача-1 та відповідача-1, здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом «Акорд».
Прокурор та позивач 1 підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач 1 не заперечив проти позовних вимог.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
29.08.2023 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частину.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, представника позивача - 1 та представника відповідача - 2, суд
Як вбачається з матеріалів справи, Мелітопольською окружною прокуратурою під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави у бюджетній сфері щодо визнання недійсними рішення, оформленого протоколом тендерного комітету Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» №52 від 22.03.2018 та договору від 02.04.2018 № 13/E3 про закупівлю товару, укладеного між комунальним підприємством «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (далі - КП «ЕЛУАШ», відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» (далі - ТОВ «РІФ СІЧ», відповідач 2), як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «РІФ СІЧ» та застосування наслідків недійсності.
Так, Комунальне підприємство «ЕЛУАШ» 02.03.2018 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі 50 000 л бензину марки А-92 (ДК 021:2015: 09130000-9 - Нафта і дистиляти) (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-03-02-000856-а).
Очікувана вартість предмета закупівлі становила 1 460 000,00 грн.
Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подало 2 суб'єкти господарювання: ТОВ «РІФ СІЧ» (остаточна пропозиція 1 458 000,00 грн.) та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» (остаточна пропозиція 1 460 000, грн.), що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій.
Упродовж аукціону розмір пропозицій учасників торгів не змінювався.
Критерієм вибору переможця була ціна.
Ураховуючи викладене, ТОВ «РІФ СІЧ», пропозиція, якого була найбільш економічно вигідною та відповідала вимогам тендерної документації, визнано переможцем, що підтверджується протоколом тендерного комітету КП «ЕЛУАШ» № 52 від 22.03.2018.
У зв'язку з викладеним, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.
Надалі, між Комунальним підприємством «ЕЛУАШ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» (постачальник) укладено договір від 02.04.2018 № 13/ЕЗ про закупівлю товару (далі - Договір).
Предметом Договору, відповідно до п.п. 1.1, 1.3, є 50 000 л бензину марки А-92, у вигляді талонів.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що його ціна складає 1 458 000,00 грн.
Згідно з п.п. 5.1, 5.2 Договору постачання (передача) товару (талонів) здійснюється з 02.04.2018 по 30.04.2018 за адресою Постачальника (АЗС м. Запоріжжя).
Факт виконання Договору підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю від 03.01.2019 та розрахунковими документами №216 від 10.04.2018, №217 від 10.04.2018, №257 від 25.04.2018, №258 від 25.04.2018, №264 від 02.05.2018, №265 від 02.05.2018, №266 від 02.05.2018 на загальну суму 1 458 000,00 грн., які містяться в матеріалах справи.
Таким чином, КП «ЕЛУАШ» за Договором від 02.04.2018 № 13/ЕЗ на рахунок ТОВ «Ріф Січ» перераховано кошти у загальній сумі 1 458 000,00 грн.
Однак, в подальшому Адміністративна колегія Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатом розгляду справи №54/32-20 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в діях Товариства з обмеженою відповідальністю «Оліо Транс» (ідентифікаційний код 40383219) (учасник закупівель) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ» (ідентифікаційний код 35450246) (учасник закупівель) прийняла рішення від 24.11.2020 №54/41-р/к.
Зазначеним рішенням було визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оліо Транс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ» вчинили порушення передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів тендеру (торгів), проведених в системі електронних торгів Prozorro Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, Комунальним підприємством «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», Комунальним підприємством «Запоріжміськсвітло», Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, та полягають в узгодженні ними своїх дій під час підготовки та участі у закупівлях:
1) ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин, дизельне паливо скретч- картки), проведених Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (далі - Замовник 1) (UA-2017-05-05-000251-b) (далі - Торги 1);
2) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9 - Дизельне паливо, проведених Комунальним підприємством «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (далі - Замовник 2) (UA-2017-07-06-001130-с) (далі - Торги 2);
3) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9-Дизельне паливо проведених Замовником 2 (UA-2017-07-14-000801-b) (далі - Торги 3);
4) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9-Дизельне паливо, проведених Замовником 2 (UA-2017-07-28-001010-b) (далі - Торги 4);
5) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9-Дизельне паливо проведених Замовником 2 (UA-2017-07-28-000271-с) (далі - Торги 5);
6) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9 - (Бензин А-92) проведених Замовником 2 (UA-2017-07-28-000331-с) (далі - Торги 6);
7) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-07-28-000301-а) (далі - Торги 7);
8) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-09-12-000880-а) (далі - Торги 8);
9) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-09-12-000971-а) (далі - Торги 9);
10) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-11-03-000547-а) (далі - Торги 10);
11) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015- 09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-11-03-001841-с) (далі - Торги 11);
12) ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-92; А-95; дизельне паливо), проведених Комунальним підприємством «Запоріжміськсвітло» (далі - Замовник 3) (UA-2017-П-09-001145-b) (далі - Торги 12);
13) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-11-10-002618-b) (далі - Торги 13);
14) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2017-11-10-001080-а) (далі - Торги 14);
15) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-11-15-002062-а) (далі - Торги 15);
16) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2017-11-15-002456-а) (далі - Торги 16);
17) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2017-11-17-002303-а) (далі - Торги 17);
18) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2017-12-14-001386-а) (далі - Торги 18);
19) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2017-12-14-001639-b) (далі - Торги 19);
20) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-12-14-001470-а) (далі - Торги 20);
21) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2017-12-14-001515-а) (далі - Торги 21);
22) Код ДК 021:2015 09130000-9 - Нафта і дистиляти (бензин А-92 картки), проведених Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (далі-Замовник 4) (UA-2018-01-04-000450-b) (далі - Торги 22);
23) Код ДК 021:2015 09130000-9 - Нафта і дистиляти (бензин А-92 картки), проведених Замовником 4 (UA-2018-01-04-000462-b) (далі - Торги 23);
24) Код ДК 021:2015 09130000-9 - Нафта і дистиляти (Дизельне паливо), проведених Замовником 4 (UA-2018-01-04-000484-b) (далі - Торги 24);
25) Код ДК 021:2015 09120000-6 газове паливо (газ зріджений (скраплений) пропан-бутан автомобільний), проведених Замовником 4 (UA-2018-01-04-000502-b) (далі - Торги 25);
26) ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-95), Замовником 3 (UA- 2018-01-22-002038-а) (далі - Торги 26);
27) ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-92), проведених Замовником 3 (UA-2018-01-23-000823-с) (далі - Торги 27);
28) ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (Дизельне паливо), проведених Замовником З (UA-2018-01-23-002194-с) (далі - Торги 28);
29) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2018-02-05-000845-b) (далі - Торги 29);
30) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2018-03-02-000856-а) (далі - Торги 30);
31) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (бензин А-92), проведених Замовником 2 (UA-2018-03-02-000894-а) (далі - Торги 31);
32) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2018-03-02-001194-с) (далі - Торги 32);
33) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2018-03-02-000957-а) (далі - Торги 33);
34) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2018-03-16-000510-с) (далі - Торги 34);
35) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2018-03-16-000172-b] (далі - Торги 35);
36) Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09130000-9 - (Дизельне паливо), проведених Замовником 2 (UA-2018-03-16-000492-а) (далі - Торги 36).
Відповідно до матеріалів розгляду справи №54/32-20 встановлені наступні факти, а саме: - наявності сталих господарських відносин між товариствами, єдності їх інтересів; - наданні фінансової допомоги одним ТОВ «Оліо Транс» позивачу; - використанні однієї електронної поштової скриньки; - використанні однакових засобів зв'язку; - фактичному розташуванні товариств за однаковими адресами; - використанні одного електронного майданчика та однієї ІР-адреси; - забезпеченні ТОВ «Ріф Січ» участі у Торгах ТОВ «Оліо Транс»; - технічній участі у торгах одного із товариств для забезпечення перемоги іншому; - схожості дій ТОВ «Ріф Січ» та ТОВ «Оліо Транс» при визначенні вартості предметів закупівель; - схожості в оформленні товариствами конкурсної документації; - наявності спільних унікальних особливостей властивостей файлів, завантаженій товариствами в електронну систему закупівель. Тобто, наведене свідчить, що ТОВ «Ріф Січ» та ТОВ «Оліо Транс» обмінювались інформацією та координували свою поведінку, оскільки в їх діях вбачається чіткий та закономірний алгоритм поведінки який полягає у наявності тісного взаємозв'язку у відповідних осіб та спрямованості дій на викривлення прозорого конкурентного відбору. Такі дії не сумісні із конкурентним принципом процедури публічних закупівель. У рішенні від 24.11.2020 №54/41-р/к міститься детальний опис встановлених фактів.
Висновки адміністративної колегії у справі та кваліфікація дій: відповідачі під час підготовки документації в торгах 1-36 діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель та за Законом України «Про публічні закупівлі». Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ «Ріф Січ» та ТОВ «Оліо Транс» тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовниками 1-4 торгів 1-36, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції». Така поведінка відповідачів становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру (торгів), заборонених відповідно до пункту 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Таким чином, дії учасників торгів ТОВ «Ріф Січ» та ТОВ «Оліо Транс», які полягають в узгодженні ними своїх дій під час підготовки та участі у відкритих торгах на закупівлю, що призвели до усунення конкуренції між ними, наявність якої є необхідною умовою при проведенні торгів, внаслідок чого право на укладання договору за результатами торгів одним із учасників отримано не на конкурентних засадах, що спотворило результати цих торгів, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 4 частини Другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді анти конкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів.
Рішенням №54/41-р/к було визнання порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими п.1 ст. 50 та п.4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів, накладено штраф за кожне вчинене порушення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оліо Транс» у сумі 71 830,00 грн. та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ» у сумі 1 187 890,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оліо Транс» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 17.03.2021 про визнання недійсним рішення Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54-41-р/к від 24.11.2020 у справі №54/32-20.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 у справі №904/2881/21 відмовлено у задоволенні позовів Товариства з обмеженою відповідальністю «Оліо Транс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ» до Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення № 54-41-р/к від 24.11.2020 у справі №54/32-20.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 апеляційні скарги ТОВ «Ріф Січ» та ТОВ «Оліо Транс» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 у справі № 904/2881/21 залишено без змін.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 у справі № 908/3500/21 позовні вимоги Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до ТОВ “Ріф Січ” задоволено у повному обсязі та стягнуто штраф у сумі 1 187 890,00 грн.
Обґрунтовуючи підстави для визнання недійсними рішення тендерного комітету КП «ЕЛУАШ», оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій щодо процедури відкритих торгів на закупівлю товару № 52 від 22.03.2018 та договору про закупівлю товару № 13/ЕЗ від 02.04.2017 щодо закупівлі нафти і дистилятів - за кодом СРV за ДК 021:2015-09130000-9 - (дизельне паливо) прокурор зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Абзацами 1-3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
За ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.
У п. 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наголошено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.
До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.
Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Частиною 3 ст. 5 ГК України регламентовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України в сукупності з ч. 1 ст. 203 указаного Кодексу.
Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов'язання, а також з'ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.
Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому, вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов'язковим доказом вини.
Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15 тощо.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Як констатує Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При цьому ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно- господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.
Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 указаного Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 цього Закону).
Разом із тим Закон України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає правові та економічні засади здійснення закупівель послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 указаного Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.
Крім того, тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі) (п. 28 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону у відповідній редакції).
Тому, оголошуючи проведення відкритих торгів, КП «ЕЛУАШ» мало на меті не просто задовольнити потребу в наявності пального для здійснення господарського діяльності, а здійснити їх придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.
Розглядаючи справу № 910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, Верховний Суд у п. п. 32, 33 своєї постанови від 10.06.2021 указав, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.
Обставини вчинення ТОВ «РІФ СІЧ» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі КП «ЕЛУАШ» бензину марки А-92, підтверджуються рішенням адміністративної колегії Південно - Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.2020 № 54/41-р/к у справі №54/32-20.
Таким чином, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі ТОВ «РІФ СІЧ», результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.
Законність вказаного рішення підтверджена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2021 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022, а тому в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не потребує доказування.
Невід'ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб'єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.
Вільне змагання суб'єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково- технічного прогресу.
Ефективна економіка своєю чергою забезпечує високу та динамічну продуктивність капіталу як інвестиційну складову та результативність праці як соціальну складову, що є запорукою зростання загального добробуту.
Проте, порушення ТОВ «РІФ СІЧ» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного КП «ЕЛУАШ» тендера, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.
Дії ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС», які полягали у взаємозв'язку учасників процедури закупівлі, розміщення виробничих потужностей за однією адресою, наявності сталих господарських відносин, надання поворотної фінансової допомоги, синхронності дій при підготовці тендерних пропозицій та використання однакових ІР-адрес, схожість в оформленні документів у складі тендерних пропозицій, є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів торгів.
Тому дії ТОВ «РІФ СІЧ» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.
Враховуючи зазначене, у діях ТОВ «РІФ СІЧ» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору.
Таким чином, завідомо суперечлива мета дій ТОВ «РІФ СІЧ» полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.
В силу положень ст. 202 ЦК України рішення, оформлене протоколом тендерного комітету КП «ЕЛУАШ» №52 від 22.03.2018, яким ТОВ «РІФ СІЧ» визнано переможцем та вирішено укласти з ним договір про закупівлю, є правочином, учиненим цим комунальним підприємством і спрямованим на набуття у нього і вказаного товариства цивільних прав та обов'язків щодо укладення договору.
Схожий за змістом висновок щодо застосування ст. 202 ЦК України в подібних правовідносинах викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
У зв'язку із цим, рішення, оформлене протоколом №52 від 22.03.2018 тендерного комітету комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», про визнання переможцем та намір укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ» за результатами процедури відкритих торгів на закупівлю товару (Нафта і дистиляти - за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9) - (Бензин А-92), завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони - ТОВ «РІФ СІЧ» і підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України та підлягає визнанню недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення спірної угоди), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.
Норму аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 41 указаного Закону (в редакції, чинній на сьогодні).
Тендер відбувся за участю в ньому двох учасників - ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС», які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.
Отже, придбання КП «ЕЛУАШ» бензину марки А-92 відбулось за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості.
Поведінка ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС» під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.
Тому договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «РІФ СІЧ», на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.
Враховуючи зазначене, спірний договір укладено в результаті прийняття спірного рішення, оформленого протоколом тендерного комітету КП «ЕЛУАШ» №52 від 22.03.2018, який підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірного рішення, оформленого протоколом, не може мати правомірного наслідку - укладення договору.
Отже, недійсність результатів спірної закупівлі свідчить про незаконність укладеного за підсумками її проведення договору (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 910/16309/18).
Щодо застосування наслідків недійсності договору від 02.04.2018 №13/Е3 варто зазначити таке.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст. 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов'язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.
Рішення, оформлене протоколом тендерного комітету КП «ЕЛУАШ» №52 від 22.03.2018 та Договір від 02.04.2018 №13/Е3 оспорюються з підстав їх невідповідності вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме у зв'язку з невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу ТОВ «РІФ СІЧ».
Як було зазначено вище, оспорюваний Договір наразі є виконаним та оплаченим на суму 1 458 000,00 грн.
Однак, незважаючи на притягнення ТОВ «РІФ СІЧ» до відповідальності у вигляді накладення штрафу, негативні наслідки укладеного з ним Договору від 02.04.2018 №13/Е3 залишаються не усунутими.
Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів.
Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у оді сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного рішенням суду стягується в дохід держави.
Встановлено, що за результатами виконання Договору про закупівлю ТОВ «РІФ СІЧ» за спірним Договором одержало 1 458 000,00 грн.
Таким чином, з урахуванням викладеного ТОВ «РІФ СІЧ», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, прийняло участь у проведенні конкуренті процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало бюджетні кошти в сумі 1 458 000,00 грн.
Вищенаведене свідчить про наявність у ТОВ «РІФ СІЧ» умислу і укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави суспільства, з метою отримання прибутку.
Враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «РІФ СІЧ» як сторони оспорюваного договору, одержані ним 1 458 000,00 грн. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.
Іншою стороною договору було КП «ЕЛУАШ».
КП “ЕЛУАШ” листом від 29.03.2023 № 242 повідомило, що про вчинення антиконкурентних узгоджених дій з боку учасників торгів (закупівля з ідентифікатором UА-2017-07-06-001130-с) Замовнику стало відомо із листа окружної прокуратури від 09.03.2023 № 55/2-585вих-23. Також, відповідач-1 зазначив, що ним подано позов про стягнення з ТОВ «РІФ СІЧ» збитків в порядку ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.03.2023 №908/750/23 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 13.04.2023.
Виконавчий комітет Запорізької міської ради у листі від 10.04.2023 № 03909/03.3-20/04 надав аналогічну інформацію.
Таким чином, вказаним вище підтверджується, що ТОВ «Ріф Січ», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало кошти в сумі 1 458 000,00 грн. Наведене вище свідчить про наявність у відповідача-2 умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.
Враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «Ріф Січ», як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти у сумі 1 458 000,00 грн. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Зокрема, Держаудитслужбою здійснюється контроль за правильністю та своєчасністю надходження доходів до бюджету за кодом класифікації 24060300 «Інші надходження».
Таким чином, оскільки вимога прокурора про визнання спірного договору недійсним поєднана із вимогою про застосування наслідків недійсного правочину, а тому є належним способом захисту порушеного права, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а саме: вищевказані кошти повинні бути повернуті КП «ЕЛУАШ», а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.
Оцінюючи доводи прокурора покладені ним в обґрунтування наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави та порушення інтересів держави, суд виходить із того, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
На підставі ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Також ч. 3 та 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.
Крім того, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Порушення законодавства про публічні закупівлі шляхом усунення конкуренції під час проведення тендера призводять до незабезпечення положень Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, прийнятої на 58 сесії Генеральної Асамблеї ООН 31.10.2003 (далі - Конвенція), яка для України набрала чинності 01.01.2010 у зв'язку з її ратифікацією Законом України від 18.10.2006, та підриву авторитету Української держави перед Європейським співтовариством, свідчать про невиконання вказаної Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, яка для України набрала чинності 01.09.2017, ратифіковано Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, нівелюють конституційні засади, тобто фактично відтерміновують набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору.
З позовної заяви вбачається, що вона має на меті комплексний захист інтересів держави, порушених внаслідок укладення спірного договору. Обставини вчинення та наслідки таких діянь для економіки держави свідчать про невідповідність указаних фактів як правовій природі здійснення публічних закупівель у цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства. Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження бюджетними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання, які забезпечуються завдяки добросовісній конкуренції суб'єктів господарювання.
Близька за змістом правова позиція висловлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.08.2022 у справі № 904/6691/20 (№910/18605/19).
Пунктом 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом.
Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 7 указаного Кодексу визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
У свою чергу практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції. Так, відповідно до ст. 3 цього Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників і максимальної економії, ефективності та пропорційності.
Проте, порушення учасниками закупівель вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», спрямованого на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, нівелює можливість втілення вказаних принципів бюджетної системи України та публічних закупівель, призводить до неефективного та неекономного використання бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг.
Тому, пред'явлення позову прокурором у такому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ТОВ «Ріф Січ» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання товару за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів.
Щодо органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).
При цьому згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 140 Конституції України закріплено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Частиною 1 статті 10 вказаного Закону визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 3, 6 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.
Статтею 4 цього Закону визначено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, поєднання місцевих і державних інтересів.
Згідно з пунктом 23 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.
Відповідно до п. 1.1 Статуту Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», затвердженого рішенням міської ради від 17.03.2023 № 54 (далі по тексту - Статут) Комунальне підприємство «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» створене на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради народних депутатів від 16.05.1991 № 193, згідно з чинним законодавством України. Підприємство є правонаступником Державного комунального експлуатаційного лінійного управління автомобільних шляхів.
Пунктами 1.4, 1.5 Статуту визначено, що власником підприємства є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. У своїй діяльності підприємством керується цим Статутом, нормативно-правовими актами державних органів, органів місцевого самоврядування та чинним законодавством України.
Пунктом 5.2 Статуту визначено, що джерелами формування майна Підприємства є майно та кошти, передані Власником (внески Власника); кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; інші джерела, не заборонені чинним законодавством.
Таким чином, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах є Запорізька міська рада, як орган місцевого самоврядування, якому підпорядковується відповідна сторона оспорюваного договору, а також, беручи до уваги здійснення міською радою виключних повноважень щодо затвердження міського бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (ч. 1 ст. 8 указаного Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ст. 2 цього Закону).
Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ст. 5 цього Закону).
При цьому на підставі п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. 1, 3 п. 3 указаного Положення).
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. 1, 3 пп. 9 п. 4 Положення).
Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Відповідно до п. 7 Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Запорізької області здійснює Східний офіс Держаудислужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» та Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 № 23.
Так, відповідно до п. 3 Положення № 23 основним завданням Східного офісу Держаудитслужби є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Кіровоградської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.
Згідно з пп. 18 п. 6 зазначеного Положення Східний офіс Держаудитслужби має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Відповідно до ст. 4, 45 ГПК України сторонами у господарському процесі виступають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Таким чином, саме Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Запорізької області.
Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, та інших неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.
Щодо нездійснення органами, уповноваженими державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту.
Невід'ємною частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень. При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
Так, у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).
У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.
З матеріалів справи вбачається, що Запорізька міська рада та Східний офіс Держаудитслужби уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, але такого захисту фактично не здійснювали.
Згідно з абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Мелітопольською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області на виконання вимог, установлених ст. 23 указаного Закону, листом від 09.03.2023 №55/2-585ВИХ-23 повідомлено Запорізьку міську раду про існування порушення інтересів держави від укладення договору за наслідками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «Ріф Січ». Зазначеними листами також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.
У відповідь Запорізька міська рада листом від 10.04.2023 №03908/03.3-20/04 повідомила прокурора, що Запорізькою міською радою заходи претензійно-позовного характеру щодо визнання недійсними рішення тендерного комітету КП «ЕЛУАШ», оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій щодо процедури відкритих торгів на закупівлю товару № 52 від 22.03.2018 та договору № 13/ЕЗ від 02.04.2018 не вживались.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким факт не звернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту - та звернення до суду з позовом.
Таким чином, незалежно від причин не звернення до суду Запорізькою міською радою, цей факт свідчить, що вказаний державний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.
Отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів, допущено нездійснення відповідного захисту - до суду позов не пред'являвся.
Також, Запорізькою обласною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 30.01.2023 на адресу Східного офісу Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області скеровано лист за № 15/2-57вих-23 щодо вжиття заходів до звернення до суду із відповідним позовом.
Листом Східного офісу Держаудитслужби від 06.02.2023 № 040431-18/875-2023 повідомлено, що лист обласної прокуратури від 30.01.2023 № 15/2-57вих-23 було скеровано до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.
У свою чергу листом Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 24.02.2023 № 040831-17/611-2023 повідомлено прокурора, що органами державного фінансового контролю заходи реагування шляхом пред'явлення позову до суду не вживались та не плануються.
Таким чином, Східним офісом Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою визнання договору недійсним та стягнення коштів до державного бюджету не вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень.
Отже, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах - Східним офісом Держаудитслужби допущено нездійснення необхідного захисту - не пред'явлено до суду відповідний позов.
У п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора, що внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишалися незахищеними, а тому у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду позову у цій справі.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.
Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та попередньо, до пред'явлення позову, листами від 20.04.2023 № 55-105/ВИХ-23, № 55-1050/ВИХ-23 повідомилено Східний офіс Держаудитслужби, Управління Східного офісу Дераудитслужби в Запорізькій області, Запорізьку міську раду про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача-2 (ТОВ «РІФ СІЧ»), оскільки спір виник внаслідок його неправомірної поведінки.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення, оформлене протоколом №52 від 22.03.2018 тендерного комітету Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», про визнання переможцем та намір укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ» за результатами процедури відкритих торгів на закупівлю товару (Нафта і дистиляти - за кодом СPV за ДК 021:2015-09130000-9) - (Бензин А-92).
Визнати недійсним договір №13/Е3 про закупівлю товару від 02.04.2018, укладений між Комунальним підприємством «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» (проспект Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035 ідентифікаційний код 35450246) на користь Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (вул. Волгоградська, буд. 23, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 03345018) 1 458 000 грн. (один мільйон чотириста п'ятдесят вісім тисяч 00 коп.), а з Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (вул. Волгоградська, буд. 23, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 03345018) одержані ним за рішенням суду 1 458 000 грн. (один мільйон чотириста п'ятдесят вісім тисяч) стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби (вул. Володимира Антоновича, буд. 22, корп. 2, м. Дніпро, 49101, ідентифікаційний код 40477689).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» (проспект Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035 ідентифікаційний код 35450246) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Мелітопольської окружної прокуратури (вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, Запорізька область, ідентифікаційний код 02909973) кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, в сумі 27 238,00 грн. (двадцять сім тисяч двісті тридцять вісім грн. 00 коп.).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення. Повне судове рішення складено 01.09.2023.
Суддя М.В. Мірошниченко